Велике переселення народів

Велике переселення народів — це умовна назва масових вторгнень на територію Римської Імперії германських, слов’янських, сарматських та інших племен в IV—VII ст. н. е., що сприяли падінню Західної Римської Імперії та заміні рабовласницького ладу феодальним. Вважається, що Велике переселення народів започаткувало добу Середніх віків у Європі. Головною причиною Великого переселення народів стала поява крупних союзів племен у германців, слов’ян, сарматів та інших народів, що супровод жувалося зростанням їхніх бойових дружин і влади воєнних ватажків, які прагнули придбати нові землі, багатства та трофеї. Потреба у нових землях пояснювалася нестачею власних земель унаслідок примітивного характеру землеробства за умов відносно швидкого зростання населення.