Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Октября 2013 в 17:56, лекция
Дослідження державно-правового життя Великого князівства Литовського набуло системного характеру у 60-х рр. ХІХ ст. Насамперед це було пов’язано з Київським університетом, де в другій пол. ХІХ – на початку ХХ ст. працювали вчені – історики і правознавці – представники школи західноруського права. Вагомим підґрунтям до їх студій стала діяльність Київської Археографічної комісії. Працівниками останньої були, зокрема, В. Антонович, В. Іванишев, М. Владимирський-Буданов. Вже з 40-хроків комісія видавала збірники документів та матеріалів "Памятники Киевской Археографической комиссии", а з кінця 50-х років почала видавати "Архив Юго-Западной России".
На місце старшого, який більше не буде (вибиратись) з-посеред козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита...
Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана, більше того: і осавулами мусять бути шляхтичі, досвідчені в лицарському ремеслі, випробуваної доблесті і віри. Сотники і отамани можуть обиратися з самих козаків, добре заслужених перед нами і Річчю Посполитою, і людей лицарських. Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирові, як у центральному пункті. Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, причому не відлучатися з своїх місць, хіба на законній підставі і то з відома коронного гетьмана.
Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась на островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запорожжя без паспорта комісара: опійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.
При виході українського війська в поле повинен також одночасно виходити і комісар з двома полками за межі волості, особливо коли немає виняткової небезпеки, і там, розташувавшись коло Чорного шляху, чинити опір татарським роз'їздам. В разі великої небезпеки він мусить з'єднати все військо і піти з ним туди, куди направить його гетьманський наказ...
Призначаємо також іменем нашим і Речі Посполитої комісарів для визначення осідлості козаків, якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду Речі Посполитої і зменшення доходів з наших маєтків.
Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто.
Скарги козацьких
послів, відправлених
Богданом Хмельницьким на сейм у Варшаву
(липень 1648 р.)
1. Їх милості пани
державці поводяться з нами, людьми
лицарськими, гірше, ніж з
2. Хутори, луги, млини і все, що їм вподобається в домах козаків, забирають силою, мучать, убивають.
3. Беруть десятину з бджіл і поволовщину.
4. Старих козаків, жінок і батьків їх, хоч би син і був на службі, обкладають чиншем, як і інших хлопів.
5. Козацьких жінок одразу по смерті козаків примушують без милості працювати нарівні з міщанами.
6. Пани полковники
не захищають, а ще й
7. Жовнірська челядь
забирає в козаків волів, худоб
8. На Запорожжі і на Дніпрі
не дають промишляти, ні звіра,
ні рибу ловити, а з кожного
козака беруть по лисиці; а
якщо не зловить лисиці, то
за лисицю відбирають самопали.
Панам полковникам підводи
11. З усякої нагоди відразу садовлять козака в в'язницю і, де чують хабара, не випустять, поки не дасть доброго викупу, примушують робити, що схочуть.