Назви та самоназви української території

Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України – Руська земля. Людьми Х-ХІІІ ст. воно вживалося у двох значеннях: конкретному – на окреслення ядра політичної спільноти – Середнього Подніпров’я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї, вже на ХІІ-ХІІІ ст. досить ефемерної єдності.