Поняття та ознаки банкрутства

Згідно із здійсненим в роботі аналізом інституту банкрутства слід відмітити, що на даний час відсутній єдиний підхід до його визначення та ознак, що в свою чергу сприятиме подальшим науковим дослідженням в даному напрямі.

Банкрутство в широкому сенсі означає ліквідацію боржника, реалізацію його майна з метою задоволення вимог кредиторів. Інститут банкрутства приходить на допомогу кредиторам тоді, коли застосування інших норм (інститутів) господарського права не дає можливості домогтися виконання грошових зобов’язань боржником.

Банкрутство означає ліквідацію, реалізацію майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів. За абсолютної оборотної неплатоспроможності боржник може фінансове оздоровитися, розрахуватися з боргами і повернуться у звичайний стан. Визнання боржника банкрутом означає його ліквідацію. Шансів вийти з ліквідаційної процедури вільним від боргів у боржника вкрай мало. Ліквідація — це крайній захід, застосовуваний до боржника у випадку, коли заходи фінансового оздоровлення боржника не дали позитивного результату. Звідки, законодавство про банкрутство має дві мети: відновлення платоспроможності боржника, а за неможливості такого відновлення — задоволення вимог кредиторів найбільш справедливим чином.

Розорення підприємства завжди є трагедією і для його керівництва, і для тих, хто вклав у нього кошти, і для тих, хто на ньому працює. Механізм банкрутства покликаний пом’якшити негативні наслідки провалу для всіх, зводячи їх до мінімуму. Це може бути досягнуто, зокрема, за рахунок використання страхування ризиків неповернення витрат, створення гарантійних фондів. Для своєчасності розрахунків із звільненими працівниками може створюватися гарантійний фонд, який утримуватиметься із відповідних внесків всіх підприємств. Ефективність використання таких механізмів підтверджена закордонною практикою (Польщею, Словаччиною, Угорщиною та ін.) – вона дозволяє уникнути соціальних вибухів, спричинених банкрутством.

Світова практика показала, що ефективність застосування механізму банкрутства, за умови наявності всього необхідного “інструментарію” є високою. Проте та ж практика виробила і ряд вимог, без виконання яких дана процедура перетворюється з оздоровчої в каральну. Серед них можна виділити такі, як достатньо розвинена економіка, більш-менш стабільна фінансова ситуація, наявність відповідної правової бази, грамотна інвестиційна політика і наявність самих інвесторів, напрацьована система оздоровчих і антикризових засобів, пристосованих саме до економіки даної країни, наявність висококваліфікованого штату антикризових керуючих. Особливо важливим є використання даного інституту в комплексі з іншими засобами: інвестиціями, державним регулюванням і підтримкою.

Враховуючи глибину економічної кризи, яка відбувається на даний час, можна стверджувати, що дана тема залишається актуальною, а тому потребує подальшого всебічного та глибокого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І. Нормативні акти

1. Господарський кодекс України: Офіційне видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.– 224 с.
2. Цивільний кодекс України: Офіційне видання.- К.: Атіка, 2003.– 416 с.
3. Кримiнальний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 240 с
4. Закон України «Про банкрутство»  від 14 травня 1992 року  №2343-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440.
5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 року № 784-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 42 — 43, ст. 378.
6. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року N 4212-VI // Відомості Верховної Ради України, 2012, N  32-33 , ст. 413.

ІІ. Спеціальна література

7. Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України.— Донецьк: 2001. — 198с.
8. Банкрутство. Правозастосування та судова практика // Упоряд.: Б.М. Грек та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 304с.
9. Бобкова А.Г., Татькова З.Ф. Правове регулювання відносин у процедурі банкротства: Навч. посібник. — К.: ЦНЛ, 2006. — 152с. 
10. Вовк Д. Банкротство предприятия: процедура. — Харьков. Издательский дом «Фактор» ,2009 – 368с.
11. Вінник О. М.. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка,.2004- 624 с.
12. Джунь В.С. Про глосарій інституту неспроможності // Вісник госпо-дарського судочинства, 2003, № 2. с. 124 — 128.
13. Нарышкика Р.Л. Гражданское и торговое право капиталистических го-сударств. — М., 1984, - 227с.
14. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. — К.: Видавничій дім "Ін Юре", 2003. — 356с.
15. Проніна В. Поняття та ознаки банкрутства //«Вісник податкової служби України», жовтень 2009 р., № 37–38, с. 24 – 30. 
16. Стефанів Т.В. Поняття банкрутства: окремі теоретично-правові аспекти // Юриспруденція: теорія і практика, 2008, № 5. с.20-27.
17. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. — К., 2000.—255с.
18. Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. — Х., 1997. — 212с.
19. Шевчук О. Історичний розвиток та соціально-економічні особливості процесу банкрутства // Право України, 2008, № 3, с. 56—60.
20. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999 - 336с.

.