Поняття і особливості будівельної діяльності

§ 1. Поняття  і особливості будівельної діяльності

     Будівельна  діяльність (будівництво) з давніх-давен  означає створення матеріальних  благ і комфортного середовища  для людини. Спочатку будівель  для проживання, задоволення культових  і релігійних потреб, згодом різноманітних виробничих потужностей. З такої причини, народна мудрість гласить: «Бог створив землю, все інше на ній – будівельники».

    На  підставі аналізу нормативно-правових  актів і публікацій в аспекті  новоприйнятих ЦК і ГК можна  сказати, що будівельна діяльність є господарською діяльністю, пов’язаною із створенням нових, відновленням, розширенням і вдосконаленням наявних об’єктів виробничого та невиробничого призначення, що належить до основних фондів. Будівельна діяльність охоплює комплекс робіт – проектних, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших, пов’язаних із будівництвом об’єкта, що виконується у технологічній послідовності з метою створення будівельної продукції.

     Будівельна  діяльність відображається через  будівництво. У зв’язку з цим звертає на себе увагу визначення терміну «будівництва», який передбачений у Рекомендаціях щодо безпеки та гігієни праці у будівництві від 20.06.1988 р. №175. Так, відповідно до п. 2 розділу 1 термін «будівництво» охоплює:

• будівельні роботи, серед них земляні роботи і спорудження, конструктивні зміни, реставраційні роботи, капітальний і поточний ремонт (куди входять чистка й пофарбування) та знесення усіх видів будинків чи будівель;
• цивільне будівництво, куди входять земляні роботи й спорудження, конструктивні зміни, капітальний і поточний ремонт та знесення, наприклад аеропортів, доків, гаваней, внутрішніх водних шляхів, гребель, захисних споруд на берегах річок і морів поблизу зон обвалів, автомобільних доріг і шосе, залізниць, мостів, тунелів, віадуків та об'єктів, пов'язаних з наданням послуг, таких як комунікації, дренаж, каналізація, водопостачання й енергопостачання;
• монтаж демонтаж будов і конструкцій з елементів заводського виробництва, а також виробництво збірних елементів на будівельному майданчикові.

     З  наведеного є очевидним, що  поняття будівельна діяльність  і будівництво не тотожні. При  цьому, будівельна діяльність – це сукупність організаційно-правових засобів, спрямованих на забезпечення і координацію роботи проектних будівельних контролюючих суб’єктів організаційно-правових повноважень з метою забезпечення будівництва. Будівництво, як вже зазначалося – це види робіт, пов’язані із спорудженням нових, відновленням, реконструкції, вдосконаленням об’єктів виробничого і невиробничого призначення.

     Окрім  термінів «будівельна діяльність»  і «будівництво» у юридичній  літературі розглядається ще  й «капітальне будівництво». Найбільш повно воно розглянуто О.М. Вінник у навчальному посібнику «Господарське право» при розгляді теми: «Правове регулювання капітального будівництва». В ній, зокрема, передбачено, що термін капітальне будівництво використовується в двох основних значеннях.

     Перше з яких визначає капітальне будівництво як комплексну галузь економіки, сфери матеріального виробництва, завдання якої – інвестування в основні фонди (будівлі, споруди, їх частини) шляхом їх створення, відтворення та консервації основних фондів, перетворення інвестицій в будівельну продукцію.

     В іншому значенні воно розглядається як форма інвестиційної діяльності, а саме: господарської діяльності щодо виробництва основних фондів народного господарства, що полягає у здійсненні суб’єктами інвестиційної діяльності практичних дій щодо реалізації інвестицій в будівельну продукцію.

     І насамкінець зазначимо, що відповідно до п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва, який затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України віл 21.12.2001 p. N 1764 , капітальне будівництво – це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об’єктів).

     Не визначивши поняття капітальне будівництво, в ч.1 ст. 317 ГК, визначені підрядні відносини у цій сфері. Зокрема, вони полягають у будівництві об’єктів виробничого та іншого призначення, підготовні будівельних ділянок, роботі з обладнанням будівель, роботі завершенням будівництва, прикладних та експериментальних досліджень і розробці тощо, які виконуються суб’єктами господарювання для інших суб’єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

     Розрізняють підрядний, господарський та підрядно-господарський способи та змішаний спосіб капітального будівництва.

     Підрядний спосіб – це господарські правовідносини, що складаються щодо підряду на капітальне будівництво. Передбачається, що замовник як суб'єкт інвестиційної діяльності підряджає на будівництво об'єкта будівельного підрядчика на відповідних договірних умовах. Відносини, що складаються при цьому, регулюються договором підряду на капітальне будівництво.

     Господарський спосіб полягає у виконанні робіт і введенні об'єкта в експлуатацію силами самого забудовника, тобто того підприємства чи організації, яке є розпорядником інвестицій і яке має затверджену будівельну (проектно-кошторисну) документацію. Будівництво за цього способу здійснюється силами власних будівельних підрозділів певної організації (підприємства) поряд з основною господарською діяльністю. Відносини, що складаються при цьому, є внутрішньогосподарськими.

     Підрядно-господарський (змішаний) спосіб – вважається таким, коли частину робіт виконує організація-забудовник власними силами, а на виконання решти робіт підряджає відповідні будівельні організації, укладаючи з ними договір підряду на капітальне будівництво виконання будівельних і пов'язаних з ними робіт.

     Результатом будівельної діяльності є будівельна продукція. Вона означає закінчену виробництвом будівництво будову або об’єкта, які підготовлені до використання й прийняття в експлуатацію. У цьому розумінні будова – це сукупність будинків і споруд (об'єктів) різного призначення, будівництво, розширення чи реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією в обсязі, що визначений зведеним кошторисом; об'єкт – це окремий будинок, споруда з інженерним обладнанням, а також їхні комплекси з визначеними будівельними та виробничими показниками, на будівництво (розширення, реконструкції, капітальний ремонт, реставрацію чи консервацію) якого складається окремий проект (самостійний, об'єктний кошторис) і надається дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт.

     Залежно від галузей народного господарства, для яких створюється (відтворюється) будівельна продукція, розрізняють об’єкти промисловості, сільського господарства, транспорту, зв’язку тощо.

     Крім Кабінету Міністрів України, який здійснює загальне керівництв в галузі будівництва, спеціальним органом державного управління в цій галузі є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (надалі – Мінрегобуд). Здійснює свою діяльність згідно з Положення про це Міністерство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 р. №750.

     Відповідно до покладених на нього завдань Мінрегіонбуд наділений такими повноваженнями:

• розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів;
• бере в установленому порядку участь у розробленні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України на відповідний рік, забезпечує розроблення та виконання інших державних і галузевих програм;
• розробляє та подає в установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів, захисту навколишнього природного середовища під час будівництва;
• розробляє і затверджує у межах своїх повноважень державні стандарти, норми і правила;
• забезпечує проведення та здійснює в межах своїх повноважень координацію наукових досліджень (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт) у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів (в тому числі з питань нормування, стандартизації, метрології, кодифікації та каталогізації, підтвердження відповідності), а також з питань збереження історичних ареалів та традиційного характеру середовища населених місць, пам'яток архітектури і містобудування;
• вживає заходів для реалізації Генеральної схеми планування території України, підвищення архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови і благоустрою, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів;
• розробляє та затверджує типові регіональні правила забудови, погоджує регіональні правила забудови Автономної Республіки Крим, областей, організовує проведення експертизи схем планування територій (крім схем планування територій районів), генеральних планів міст Києва, Севастополя та обласних центрів;
• визначає методологію проектування об'єктів житлово-цивільного призначення та промислових об'єктів, інженерних споруд, систем інженерного обладнання будинків і споруд, а також реконструкції та пристосування об'єктів для інших цілей;
• визначає порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, проектів будівництва об'єктів містобудування та порядок організації і проведення їх експериментального будівництва;
• організовує роботу з проведення професійної атестації виконавців робіт, пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури;
• виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

     У сфері капітального будівництва Мінрегіонбуд здійснює державне регулювання шляхом: видання державних будівельних норм і правил, державних стандартів; забезпечення через систему відповідних органів державної експертизи інвестиційних проектів будівництва, ліцензування спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві, сертифікації будівельної продукції; забезпечення здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за якістю будівельних робіт тощо.

     У межах своїх повноважень та відповідно до законодавства Мінрегіонбуд видає накази, організовує і контролює їх виконання. У разі потреби видає їх разом з іншими централь,ними органами виконавчої влади спільні акти.

     Контроль за дотримання вимог будівельного законодавства здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (надалі – інспекції ДАБК) у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах такий контроль вони проводять на підставі: Закону від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»; Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності; Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. № 225; Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1434, та ін.

     Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію (надалі – Держархбудінспекція), яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується.

     Основним її завдання є здійснення державного нагляду і контролю у сфері архітектури та будівництва (надалі – архітектурно-будівельний контроль).

     Для поставлених завдань Держархбудінспекція має право:

• безперешкодного доступу на будівництво об’єктів і підприємців, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності;
• в установлених законодавством випадках проводити перевірку об’єктів будівництва і підприємств, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форми власності щодо додержання вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції;
• одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
• залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;
• залучати незалежних експертів і спеціалізовані організації для проведення перевірок і підготовки висновків з питань, що належать до їх компетенції;
• скасовувати рішення, прийняті інспекціями з порушенням норм законодавства;
• складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування і накладати штрафи відповідно до законодавства;

     З метою забезпечення розвитку підприємництва і створення сприятливих для цього умов, Кабінет Міністрів України постановою від 26.08.2009 р. №982 затвердив Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності. Згідно з п.2 Порядку такі форми є двох видів:

• пересувна мала архітектурна форма – торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності;
• стаціонарна мала архітектурна форма – тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.

     Розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Для цього суб’єкт господарювання подає відповідній сільській, селищній, міській раді заяву про розміщення малої архітектурної форми у якій зазначається бажане місце та строк розміщення малої архітектурної форми, її призначення і загальний опис. До заяви додаються: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; копія державного акта на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди (за наявності).

     Якщо мала архітектурна форма розміщується понад три роки на земельній ділянці комунальної чи державної форми власності, строк дії договору оренди якої закінчився, проте орендна плата за землю вносилася своєчасно і в повному обсязі, до заяви додатково додаються: копія договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився; довідка ДПА про відсутність заборгованості з орендної плати за землю за період дії договору оренди; схема прив'язки малої архітектурної форми.

     Сільська, селищна, міська рада протягом місяця після реєстрації документів приймає рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту. Коли рішення щодо розміщення малої архітектурної форми не прийняте протягом місяця після подання суб'єктом господарювання визначених уповноваженим представником документів, вважається, що розміщення малої архітектурної форми дозволяється за принципом «мовчазної згоди».