Юридична особа як суб’єкт господарської діяльності

3. КОМАНДИТНЕ  ТОВАРИСТВО ЯК ЮРИДИЧНА ОСОБА

      Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

      До  командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом, іншим законом.

      Командитне  товариство створюється і діє  на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомостію

      Правовий  статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями Цивільного Кодексу про учасників повного товариства.

      Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

      Складений капітал підлягає сплаті учасниками командитного

      товариства  протягом першого року з дня державної  реєстрації товариства.

      Управління  діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому  Цивільним Кодексом для повного товариства. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

      Вкладник командитного товариства має право:

      1) одержувати частину прибутку  товариства відповідно до його  частки у складеному капіталі  товариства в порядку, встановленому  засновницьким договором (меморандумом);

      2) діяти від імені товариства  у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

      3) переважно перед третіми особами  набувати відчужувану частку (її  частину) в складеному капіталі  товариства;

      4) вимагати першочергового повернення  вкладу у разі ліквідації товариства;

      5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

      6) після закінчення фінансового  року вийти з товариства та  одержати свій вклад у порядку,  встановленому засновницьким договором  (меморандумом);

      7) передати свою частку (її частину)  у складеному капіталі іншому  вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

      Командитне  товариство ліквідовується при вибутті  усіх вкладників. Повні учасники мають  право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.

      Командитне  товариство ліквідовується також на підставах, встановлених статтею 132 Цивільного Кодексу. Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

      У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право  перед повними учасниками на одержання  вкладів у порядку та на умовах, встановлених Цивільним Кодексом, іншим законом і засновницьким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення  вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному  капіталі товариства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. ПОРЯДОК ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

4.1 Порядок виникнення юридичних осіб 

      Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють  установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

      Юридична  особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів  України, що після його прийняття  учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

      Установчим  документом товариства є затверджений учасниками

      статут  або засновницький договір між  учасниками, якщо інше не встановлено  законом.

      Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

      Установа  створюється на підставі індивідуального  або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

      Юридична  особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

      До  єдиного державного реєстру вносяться  відомості про організаційно-правову  форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

      Юридична  особа повинна мати своє найменування, яке містить 

      інформацію  про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити  інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного  найменування скорочене

      найменування.

      Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце  ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне  керування діяльністю юридичної  особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

      Юридична  особа має право на недоторканність  її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові  права, які можуть їй належати.  
 
 

4.2 Порядок припинення юридичних осіб 

      Юридична  особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

      Порядок  припинення  юридичної особи в  процесі відновлення її платоспроможності  або банкрутства встановлюється законом.

      Учасники  юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно  письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить  до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи.

      Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

      Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

      Юридична  особа ліквідується:

      1) за рішенням її учасників або  органу юридичної особи, уповноваженого  на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

      2) за рішенням суду про визнання  судом недійсною державної реєстрації  юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

      Порядок ліквідації юридичної особи:

      1. Ліквідаційна комісія після закінчення  строку для пред'явлення вимог  кредиторами складає проміжний  ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про

      результати  їх розгляду. Проміжний ліквідаційний  баланс затверджується учасниками юридичної  особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

      2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 Цивільного Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

      В разі недостатності у юридичної  особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

      3. Після завершення розрахунків  з кредиторами ліквідаційна комісія  складає ліквідаційний баланс, який  затверджується учасниками юридичної  особи або органом, що прийняв  рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених законом.

      4. Майно юридичної особи, що залишилося  після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо  інше не встановлено установчими  документами юридичної особи  або законом. 

      5. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

 

      Виникнення  інституту юридичної особи обумовлюється  тими ж причинами, що і виникнення та еволюція права: ускладненням соціальної організації суспільства, розвитком економічних відносин і, як наслідок, суспільної свідомості. Іншими словами, на певному етапі розвитку суспільства правове регулювання відносин тільки лише між фізичними особами як суб’єктами приватного права, виявилося недостатнім для обігу, що розвивався в економіці, і виникла необхідність в існуванні різноманітних організацій.

      Юридична  особа - це не окремий орган (фізична  особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.

      Юридична  особа – узагальнююча назва організацій, які визнаються суб’єктами цивільних  правовідносин. Таким статусом закон  наділяє організації, які істотно відрізняються одна від одної. Ці відмінності значною мірою зумовлюють особливості їх створення, діяльності і припинення. З метою врахування цих особливостей, відображення їх соціальної природи та особливостей правового статусу, здійснюється класифікація юридичних осіб.Традиційним для законодавства багатьох країн є поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного права і юридичні особи публічного права.