Атмосфера, джерела її забруднення

 

Причини лондонського смогу:

- низька температура (близько 00 С);

- вологість до 100%;

- підвищений вміст сажі, оксидів карбону, нітрогену, сульфуру, що утворюються при спалюванні палива.

З такими смогами лондонці знайомі здавна, недаремно ще в 1273 р. було видано едикт, який забороняв спалювання вугілля в печах під час засідань парламенту. У 1952 р. такий смог забрав життя 4 тисяч жителів Лондона.

В Україні такі смоги спостерігаються у приморських містах.

Фотохімічний смог лос-анджелеського типу почав з’являтися над цим містом з 30-х років XX ст. Він виникає при дії сонячного світла на вуглеводні і виявляється у вигляді білого туману з неприємним запахом, що подразнює очі, слизові оболонки, органи дихання.

Білий смог формується за умов:

- високої температури (понад 300 С);

- відсутності перемішування  шарів повітря у вертикальному напрямі (інверсія);

- значної концентрації  викидів автотранспорту: вуглеводнів, оксидів нітрогену, озону, акролеїну;

- утворення складних сполук, що подразнюють слизові оболонки.

В Україні спостерігається в Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку і навіть курортному місті Ялта.

Льодяний смог складається з дрібних кристалів льоду, які утворюють білий туман. Він характерний для північних широт за температур нижче – 300 С, високої вологості та забруднення повітря.

Тривалі смоги призводять до появи задухи, бронхіальної астми, збільшення смертності, пригнічення рослинності, руйнування будівель, прискорення корозії металів та інших негативних наслідків.  

 

Самоочищення атмосфери, напрямки її захисту

Самоочищення атмосфери – це процес позбавлення атмосферного повітря від сторонніх домішок.

Зниження забрудненості повітря відбувається завдяки різноманітним фізичним, хімічним та біологічним процесам:

-розсіюванню в атмосфері  забрудників, яке залежить від  метеорологічних умов (вологості  та температури повітря, швидкості  вітру, фізичних та хімічних характеристик забрудників);

-руйнуванню забрудників  під дією сонячної радіації (фотохімічні процеси);

-взаємодії між окремими  забрудниками з утворенням не  токсичних чи менш токсичних  сполук (при взаємодії аміаку з хлоридом гідрогену утворюється хлорид амонію, який випадає з атмосферними опадами на земну поверхню);

-хімічній взаємодії між  забрудником і основним компонентом  повітря (найчастіше киснем), наприклад, окиснення оксиду нітрогену (ІІ) до оксиду нітрогену (ІV), але окисниками можуть бути і озон, і пероксид гідрогену тощо;

-поглинанню рослинами  сполук нітрогену та сульфуру  і використання їх для синтезу органічних речовин.

Сьогодні в результаті антропогенної діяльності утворюється така велика кількість забруднень, що атмосфера вже не здатна самоочищатися і потребує спеціальних заходів з охорони.

Заходи щодо захисту атмосфери від забруднень умовно можна поділити на дві групи: технічні та містобудівні.

Технічні заходи передбачають перехід на маловідходні технології. Вони включають у себе комплекс заходів по зниженню втрат на виробництві сировини, палива й енергії; повторне використання відходів або безпечне їх повернення в навколишнє середовище. Створення таких технологій пов’язане з розробкою принципово нових засобів виробництва, повною перебудовою традиційної технології. Одним з основних напрямів у розвитку маловідходних технологій є утилізація викидів, комплексне використання сировини і матеріалів, створення виробництва із замкненим циклом, без викидів в атмосферу та скидання зі стічними водами особливо шкідливих речовин. Для очищення викидів споруджують різні очисні споруди – фільтри-уловлювачі для газоподібних речовин і пилу. Багато з пристроїв для очищення викидів від токсичних речовин засновані на принципах абсорбції та адсорбції.

До ефективних заходів оздоровлення повітряного басейну належить винесення виробництв із найбільш шкідливими викидами за межі міст, ліквідація дрібних котелень і створення централізованих котелень із високими трубами, широке використання газового, низькосірчистого і малозольного видів палива.

Завдяки містобудівним заходам здійснюється дисперсне розміщення промислових підприємств, створюють у містах санітарно-захисні зони, насаджують зелені насадження. Санітарно-захисні зони – це ділянки землі навколо підприємств, які створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людини. Їх розташовують з підвітряного боку підприємств і часто засаджують деревами і чагарниками. В залежності від шкідливості виробництва розрізняють п’ять класів санітарно-захисних зон: 1-й – 1000 м, 2-й - 500 м, 3-й – 300 м, 4-й – 100 м, 5-й – 50 м.

Суттєво знешкоджують шкідливі речовини у повітрі зелені насадження як у санітарно-захисній зоні, так і на території промислових підприємств.

Один гектар міських зелених насаджень поглинає за 1 год. 8 кг вуглекислого газу, тобто стільки, скільки його виділяє за той самий час 200 чоловік. За підрахунками, 1 га 20-річних соснових насаджень ( при щорічному прирості деревини 5м3 ) поглинає за рік 9,35 т вуглекислого газу і виділяє 7,25 т кисню. Ще ефективніші дубові насадження: у них за рік на 1га поглинається 18 т вуглекислого газу і виділяється 13,98 т кисню. Листя багатьох дерев і кущів поглинає різні шкідливі гази, на них осідає 70% пилу й аерозолів.

Для отримання інформації про стан повітряного басейну створена мережа пунктів і станцій контролю. Регулярно проводиться інвентаризація викидів - облік основних джерел забруднення атмосфери, кількості й складу викидів. На території нашої держави вирішення питань охорони атмосфери регулюється Законом України про охорону навколишнього природного середовища (1991), Законом України про охорону атмосферного повітря (1992), нормативно-правовими актами Міністерства екології та природних ресурсів.

Висновок

Охорона природи - завдання нашого століття, проблема, що стала соціальною. Знову і знову ми чуємо про небезпеку, що загрожує навколишньому середовищі, але до цих пір багато хто з нас вважають їх неприємним, але неминучим породженням цивілізації й думають, що ми ще встигнемо впоратися з усіма утрудненнями.

Однак вплив людини на навколишнє середовище прийняло загрозливі масштаби. Тільки у другій половині XX століття завдяки розвитку екології та поширенню екологічних знань серед населення стало очевидним, що людство є неодмінною частиною біосфери, що підкорення природи, безконтрольне використання її ресурсів і забруднення навколишнього середовища - глухий кут у розвитку цивілізації і в еволюції самої людини. Тому найважливіша умова розвитку людства - дбайливе ставлення до природи, всебічна турбота про раціональне використання та відновлення її ресурсів, збереження сприятливого навколишнього середовища.  
Проте багато хто не розуміють тісного взаємозв'язку між господарською діяльністю людей та станом навколишнього природного середовища.  
Широке еколого-природоохоронне просвітництво має допомогти людям у засвоєнні таких екологічних знань та етичних норм і цінностей, відносин і способужиття, які необхідні для сталого розвитку природи і суспільства. Щоб у корені поліпшити положення, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і діюча політика стосовно навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми назбираємо надійні дані про сучасний стан середовища, обгрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробить нові методи зменшення і запобігання шкоди, що завдається Природі Людиною. 

Список використаної літератури 

1. Акімова Т. А., Хаскин В. В. Екологія. М.: Юніті, 2000.
2. Бойчук Ю.Д. ,Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища :Навчальний посібник 2005 року.
3. Гальперін М. В. Екологія і основи природокористування. М.: Форум-Инфра-му, 2003.
4. Коробкін В. І., Передільське Л. В. Екологія. Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003.
5. Екологічний стан території Росії: Навчальний посібник для студентів вищ. пед. Навчальних закладів / В. П. Бондарєв, Л.Д. Долгушин, Б.С. Залогін та ін; Під ред. С.А. Ушакова, Я.Г. Каца - 2-е вид. М.: Академія, 2004.
6. Перелік та коди речовин, що забруднюють атмосферне повітря. Вид. 6-е. СПб., 2005, 290 с.
7. Щорічник стану забруднення атмосфери в містах на території Росії. 2004 .- М.: метеоагентства, 2006, 216 с.
8. Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002