Авторське право як цивільно-правовий інститут

- визначення та облік організацій колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права;

- перевірки  діяльності  суб’єктів  господарської діяльності, які займаються розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних [23].

Наступним суб’єктом, який приймає досить активну участь в управлінні охороною прав на об’єкти авторського права і суміжних прав є Міністерство внутрішніх справ України. На виконання Указу Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» та з огляду на міжнародний досвід у структурі Головного управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю створено центральний та регіональні підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності і високих технологій. Основними напрямками роботи цих новостворених підрозділів є попередження та викриття фактів тиражування і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення або іншими словами боротьба з „піратством". Сфера сучасного «піратства» охопила ряд індустрій, заснованих на інтелектуальній власності, а саме: видавничий бізнес, кінематографію, аудіовізуальну індустрію, музичний бізнес та фонограмну індустрію, індустрію програмного забезпечення для комп’ютерів, що завдає щорічно величезних збитків як державі, так і власникам авторських прав і суміжних прав [24] та загрожує звести нанівець якісне зростання рівня національної культури, задля охорони якої, власне, і була введена система авторського права і суміжних прав.

Подолання «піратства» дозволить вирішити не тільки найближчі, поточні, а й перспективні завдання, а саме:

- суттєво   поліпшити   матеріальне   становище   письменників, композиторів, художників, майстрів театру і кіно, виконавців, розробників комп’ютерних програм та інших;

- відчутно поповнити державний бюджет;

- покращити фінансування галузей культури і науки;

- забезпечити виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері охорони об’єктів авторського права і суміжних прав;

- інтенсифікувати процес вигідного розвитку міжнародних духовних обмінів, передусім - шляхом експорту прав на твори науки, літератури і мистецтва [25; 26].

Окрім органів внутрішніх справ України суб’єктами управління у сфері охорони прав на об’єкти авторського права і суміжних прав є і інші державні органи, мова йде, перш за все, про Антимонопольний комітет України та Митні органи України.

 

7. Міжнародне співробітництво у сфері охорони авторського права

Проголошений Україною курс на інтеграцію з ЄС ставить цілу низку проблем у сфері авторського права та суміжних прав. Для їх вирішення Україна повинна виконати дуже суворі вимоги, закріплені в офіційних документах ЄС: мати дієздатну національну систему охорони авторського права та суміжних прав у межах спільного ринку ЄС, дотримуватися правил і принципів регулювання, встановлених ЄС, тощо.

Аналіз сучасної ситуації в цій галузі дає підстави для висновку про те, що основний напрям взаємодії України з ЄС протягом останніх років був зосереджений на виконанні Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, що містить зобов’язання України щодо забезпечення рівня охорони прав на всі об’єкти інтелектуальної власності, аналогічного тому, що існує в ЄС.

У межах виконання цих зобов’язань першим етапом стало приєднання України до шести багатосторонніх конвенцій про право на інтелектуальну власність, які сьогодні є складовою частиною національного законодавства, що регулює порядок захисту й реалізації авторського та суміжних прав.

Як правонаступник Радянського Союзу, наша держава підтвердила участь у Всесвітній конвенції про авторське право, взявши на себе зобов’язання охороняти в Україні твори зарубіжних авторів, починаючи з травня 1973 р., - від часу приєднання СРСР до цієї Конвенції. У травні 1995 р. Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, яка є найавторитетнішим міжнародним документом у сфері охорони авторського права. У червні 1999 р. Україна стала учасницею Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм. Найпродуктивнішим у контексті гармонізації українського законодавства у сфері інтелектуальної власності з нормами ЄС став 2001 р., коли Верховна Рада України прийняла закони: «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення», «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право», «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми».

Значення міжнародних документів для розвитку ефективної системи авторського права в Україні важко переоцінити, а участь у них нашої держави сприятиме підвищенню авторитету в світовому співтоваристві. Водночас, необхідно наголосити, що в умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства, появи нових засобів передання інформації та форм засобів масової інформації, деякі положення цих міжнародних «постулатів» виявилися частково застарілими [27].

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

У результаті проведеного курсового дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях, автор роботи використовував наступні методи: дедуктивний, індуктивний, описовий та метод порівняльного аналізу. Актуальність теми полягає в тому, що достатнє законодавче забезпечення даної сфери діяльності суспільства, а також певної людини окремо, сприяє активному розвитку в Україні ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва та в інших видах творчої діяльності.

Встановлено, що Україна вже має достатнє законодавче регулювання ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва та в інших видах творчої діяльності, оскільки Конституція України гарантує громадянам право на результати своє інтелектуальної, творчої діяльності. Такі засади реалізовані і в Цивільному кодексі України (ст. 418-508), і в Законі України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 року, і в ряді інших нормативно-правових актів. До того ж, слід додати, що дана тема висвітлена у підручниках та навчальних посібниках різних українських авторів, наприклад, таких як М.І. Панченко, В.І. Борисової, Л.М. Баранова, І.В. Жилінкова, О.А. Підопригори, І.А. Безклубого та багатьох інших.

Показано, значення цивільно-правового інституту авторського права, а саме встановлення сприятливих правових умови для творчої діяльності, забезпечення доступності результатів цієї діяльності всьому суспільству, визначення і забезпечення широкого захисту особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Таким чином, авторське право складає окремий самостійний інститут і, має неабияке значення для суспільства, як українського окремо, так і для світового взагалі. Саме за допомогою якісно сформованого та добре захищеного з боку держави інституту і отримує людство найкращі надбання світового суспільства в найрізноманітніших галузях його життєдіяльності, які відповідають світовим стандартам та не мають собі рівних.

Хотілось би звернути увагу, що проголошений Україною курс на європейську інтеграцію вимагає від нашої держави утворення та функціонування національної системи охорони авторського права, першим кроком до активізації цього процесу, я вважаю, є прийняттям Закону України «Про авторське право і суміжні права» в грудні 1993 р. та його оновлена редакція від 22 травня 2003 р.

Неможливо не помітити, які значні кроки зробила наша держава на шляху до гармонізації вітчизняного законодавства з авторського права із нормами Європейського Союзу. Відповідно до підписаних угод у сфері охорони інтелектуальної власності, були прийняті важливі закони та підзаконні акти, що засвідчили спроможність нашої держави адекватно та своєчасно реагувати на глобальні процеси, які відбуваються у сфері авторсько-правового регулювання у світі. Україна вже є учасницею 15 із 26 універсальних міжнародних конвенцій та договорів у цій галузі. Власне, вітчизняна система захисту інтелектуальної власності також практично сформована. Її регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, дія котрих поширюється, принаймні, на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та мистецтва.

Безумовно, творчість є основою прогресу суспільства, тому необхідно: сприяти створенню умов для творчої праці, забезпечувати правове визнання й охорону творчих напрацювань, закріплювати за авторами права на використання створених ними набутків і отримання доходів від їх використання, створювати умови для використання інтелектуальних надбань в інтересах суспільства, з просвітницькою та пізнавальною метою.

Як сказав, доктор юридичних наук, професор О.Л. Підопригора: «Сучасна цивілізація тримається на трьох «китах» - освіта, наука, культура. Там, де занепадає один із цих «китів», країна переходить до групи «слаборозвинутих». Світовий досвід переконує, що там, де глибоко усвідомлюють значення і роль цих трьох чинників для суспільного розвитку і приділяють їм належну увагу, країна долучається до числа держав із високорозвинутою економікою».

Саме тому, на думку автора роботи, недооцінка цивільно-правового інституту авторського права законодавцем, може призвести до:

- не конкурентоспроможності в індустрії масової інформації;

- зниження рівню та авторитету національного законодавства;

- труднощів в зовнішньоекономічній діяльності держави;

- обмеження природного права людини;

- не правильне та неоднозначне застосування законодавства.

Тому названі наслідки правомірно розглядати як орієнтири до подальшого розвитку цього цивільно-правового інституту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К.: Юрінком Інтер. - 1998. - 72 с.

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. // ВВР України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.

3. Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу Української РСР» від 4 лютого 1994 р. // ВВР України. - 1994. - № 24. - Ст. 687.

4. Цивільний кодекс України // ВВР України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

5. Кримінальний кодекс України // ВВР України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

6. Бернська конвенція про охорону  літературних і художніх творів. (Паризький Акт від 24 липня 1971 року  змінений 2 жовтня 1979 року).

7. Гальперин Л.Б., Михайлова Л.А. Интеллектуальная собственность: сущность и правовая природа // Советское государство й право. - 1991. - № 12.-С. 10-13.

8. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. - К.: Юрінком Інтер. - 1998. - 336 с.

9. Жуков В. Ринок інтелектуальної  власності і новий Цивільний  кодекс України // Інтелектуальна  власність. - 2000. - № 3. - С. 43-45.

10. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб: Питер. - 2001. - 416 с.

11. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. - М: Юридическая литература. - 1957. - 280 с.

12. Бондаренко С., Янкова С., Бригинець С. Реєстрація авторського права: міжнародний та український досвід // Інтелектуальна власність. - 2003. - № 12. - С. 11-17.

13. Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права. М.: Изд-во АН СССР. - 1956. – 284 с.

14. Мельник О.М. Проблеми охорони  прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. - Харків: Вид-во Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - 362 с.

15. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих  навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре». - 2002. - 624 с.

16. Гаврилов З.П. Советское авторское право. Основные положення. Тенденции развития. М.: Изд-во «Наука». - 1984. - 223 с.

17. Близнец И. Роль государства в области защиты от контрафактной продукции // Інтелектуальна власність. - 2003. - № 10. - С. 37-42.

18. Про державну реєстрацію авторського  права і договорів, які стосуються  права автора на твір: Постанова  Кабінету Міністрів України від 27.12. 2001 р. № 1756 // Офіційний вісник  України. - 2002. - № 52. - Ст. 2369.

19. Про затвердження мінімальних  ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 4. - Ст. 129.

20. Про затвердження положень  з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 р. № 1555 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 42. - Ст. 1792.

21. Про структурну перебудову  в галузі кінематографії: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 563 // Офіційний вісник України. - 1997. - Ст. 51.

22. Петренко С. Правовий захист  програмного забезпечення в Україні // Право України. - 2003. - № 6. - С. 62-65.

23. Лебідь С. Позитивні зрушення у боротьбі з правопорушеннями // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 1. - С. 25-28.

24. Лебідь С. Про захист інтелектуальної  власності в Україні // Інтелектуальна  власність. - 1999. - № 9. - С. 31-35.

25. Бондаренко С. Захист авторського  права і суміжних прав у національному законодавстві // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 9-10. - С. 28-31.