Поняття, форми держави та її елементи

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з предмету

«Актуальні проблеми теорії держави і права»

на тему:

Поняття, форми держави 

та її елементи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013

План

 

Вступ………………………………………………………………………............3

 

1. Поняття «форма держави», основні ознаки………………………………6

 

2. Елементи форми держави…………………………………………………...9
1. Державне правління………………………………………………………..9
2. Державний устрій…………………………………………………………10
3. Державний режим………………………………………………………...12

 

3. Особливості елементів форми української держави…………………...14

 

Висновок…………………………………………………………………………15

Література……………………………………………………………………….17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Своєрідність конкретної форми  держави будь-якого історичного  періоду визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами й цілями, що ставить  перед собою держава. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо  залежить від його змісту і визначається ним.

Будь-яка держава є єдина по суті, змісту й формі. Щоб вона активно  функціонувала, щоб якісно й корисно  діяв її механізм, потрібна чітко організована державна влада, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснювала  б керівництво суспільством в  інтересах домінуючої частини населення, а також управління загально –  суспільними справами. На думку відомого юриста й філософа І.А. Ільїна, форма  держави не “політична схема”, байдужа до життя людей, а жива організація влади народу. “Потрібно, щоб народ розумів свій життєвий устрій, вмів організовуватися, щоб поважав закони цього устрою і вкладав свою волю в цю організованість”.[1]

Типологія держав тісно зв'язана  з поняттям форми держави. Особливості  кожного конкретного типу держави  встановлюються на основі аналізу його організаційного апарату, методів  здійснення державної влади.

Базовою основою державно-правового  будівництва в Україні є українська політико-правова доктрина, яка базується  на гарантії прав людини й нації, а  саме питання дотримання прав і свобод людини й громадянина є тісно  пов’язане з поняттям форми держави, способу правління в тій чи іншій державі, політичного режиму держави.

На межі двох тисячоліть у світі  проходять складні, заперечливі  й глибокі зміни й перетворення. Сказане відноситься перш за все  до України, яка лише десятиліття  тому вирвалась з радянської імперії, відмовившись від політики соціалістичної країни. Адже саме в нашій країні триває перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, саме тут поступово  формується громадянське суспільство і правова держава. Подібні перетворення потребують адекватних змін у державному управлінні і правовому регулюванні. В перехідний період порівняно швидко змінюються суспільні відносини, державні органи і діюче законодавство. Усе це ставить перед нами непрості проблеми.

Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні – одне з найосновніших  питань сьогодення для кожного громадянина  України, зокрема, та держави в цілому.

Врахування цих закономірностей  – необхідна передумова побудови в Україні саме такої держави, яка могла б посісти гідне  місце в Європейській та у світовій співдружності держав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПОНЯТТЯ «ФОРМА ДЕРЖАВИ», ОСНОВНІ ОЗНАКИ

 

Поняття форми держави характеризує державу з погляду існуючих у ній форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму. Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи мають правову основу - вони фіксуються в конституціях, законах, підзаконних актах.

Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, а здійснення нею влади має  відбуватися певними способами, методами. В даному розділі, як у  вступному, дамо визначення поняття  “форма держави”, приведемо основні ознаки форми держави, спробуємо пояснити сутність та роль цих понять у житті та діяльності тої чи іншої держави, а особливо їхнє значення для прав і свобод населення країни.

Серйозний вплив на форму держави  робить культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійних міркувань, національні особливості, природні умови проживання й інші фактори. Окрім того, варто відмітити, що специфіку й особливості форми  держави визначає також характер взаємин держави і його органів  із недержавними організаціями (партіями, профспілками, суспільними рухами, церквою й іншими організаціями).

З одного боку, в межах держави  можуть зустрічатись різні форми  організації й діяльності державної  влади, а з другого – різні  держави можуть приймати однакову форму. Ця різноманітність конкретної форми  держави будь – якого історичного  періоду визначається перш за все  рівнем розвитку суспільства, задачами й цілями, яке воно ставить перед  собою. Іншими словами, категорія форми  держави безпосередньо залежить від її змісту і визначається ним.[2]

Відмітимо інформаційний-сутнісний  зміст розглядуваного поняття: форма  держави відповідає на запитання, на яких принципах і як територіально побудована державна влада, як створюються вищі органи держави, як вони взаємодіють між собою та населенням, якими методами вона здійснюється.

Ознаки держави в ході історичного  процесу розвиваються у форму  держави.

Пригадаємо, що держава є універсальною  політичною формою організації суспільства, центральним елементом політичної системи, тому що:

• В кожній країні може бути багато політичних організацій, а держава існує лише одна;
• Лише держава може вирішувати будь-які загально-суспільні справи, а решта організацій вирішують, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства:
• Лише держава має право виступати від імені свого народу;
• Лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов’язковими для всього населення країни.[3]

Отже, в ній (формі держави) перш за все втілюється зв’язок населення  в політичне ціле, тобто ті публічно – владні відносини, що дозволяють розглядати державу, як об’єднання індивідів, одномасштабне суспільству, основаному на обміні товарами і діяльностями. В формі держави втілюється природа й організація публічної влади – система закладів, що управляють справами суспільства. Нарешті, в ній виражається внутрішній територіальний поділ суспільства.

Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи мають правову основу – вони фіксуються у конституції, законах, підзаконних  актах. Хоча слід мати на увазі, що закріплені у конституційні закони правила  і реальна дійсність можуть не збігатись і не відповідати дійсному характеру існуючих відносин. Слід відзначити, що поняття “форма держави” відображає єдність, взаємообумовленість об’єднаних у ній елементів, в результаті чого народжується нова якість, що не властива жодному з цих окремо взятих елементів. При цьому, форма правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний аспект форми держави, а державний режим – її функціональний аспект.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЕЛЕМЕНТИ ФОРМИ ДЕРЖАВИ

 

У різних країнах державні форми  мають свої особливості, характерні ознаки, що у міру суспільного розвитку наповняються новим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку й взаємодії. Разом  із тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми  держави.

 

Перерахуємо три основні структурні елементи поняття форми держави:

 

2.1 Форма державного правління

У сучасних умовах чисті форми президентських чи парламентських республік порівняно  рідкі. Поширення дістали змішані  форми - президентсько-парламентські  та парламентсько-президентські республіки.

Україна має змішану форму правління.

Ознаки парламентської республіки - призначення Верховною Радою  Прем'єр-міністра України за поданням Президента України відповідно до пропозиції коаліції депутатських фракцій у  Верховній Раді України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів  України; усунення Президента України  з поста в порядку особливої  процедури (імпічменту) та ін.

Ознаки президентської республіки – вибори Президента населенням країни; можливість припинення повноважень Верховної Ради України; зупинення дії актів Кабінету Міністрів України; право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України та ін.

 

2.2 Державний устрій

Форма державного устрою – національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між собою. Теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою

Проста (унітарна) держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених  державних утворень, які користуються певною самостійністю (не мають ознак  суверенітету).

Ознаки унітарної держави:

1) не входять державні утворення  з ознаками суверенітету;

2) єдина система державних органів;

3) єдина конституція і єдина  система законодавства;

4) єдине громадянство;

5) у міжнародних відносинах держава  виступає як єдиний представник.

Простими (унітарними) державами називають  себе країни Балтії, Польща, Білорусь та ін. Згідно з ч. 2 ст. 2 Конституції  нашої держави Україна є унітарною  державою

 

Форми державного устрою – федерація і конфедерація.

Федерація – це складна держава, до якої входить кілька територіальних утворень (суб'єктів федерації), що володіють суверенітетом або мають ознаки державності.

 

Два різновиди федерації:

а) союзна федерація (заснована на договорі), суб'єктами якої є суверенні  держави, що зберігають за собою значний  обсяг повноважень, аж до права виходу зі складу федерації; приклад - колишній СРСР;

б) федерація, заснована на автономії, суб'єктами якої є державні утворення, що не мають суверенітету, але мають  певні ознаки державності у вигляді  повноважень самостійно вирішувати питання місцевого значення (приклад - Російська Федерація).

 

Конфедерація – союз держав, об'єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Ознаки конфедерації:

1) відсутність законодавчих органів; 

2) відсутність загального законодавства,  громадянства, судової та фінансової  систем;

3) рішення загальних конфедеративних  органів для членів конфедерації  не є обов'язковим і їх невиконання  не має ніяких санкцій; 

4) наявність безумовного права  виходу зі складу конфедерації  у кожного суб'єкта.

Конфедерація – це досить нестійка, перехідна форма від співіснування повністю незалежних держав до їх федерації або до утворення нової унітарної держави. Через етап конфедерації у своєму розвитку пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, яка і нині офіційно називається конфедерацією. З 1981 по 1989 рр. існувала конфедерація Сенегамбія, що об'єднувала Сенегал і Гамбію.

 

3.1 Державний режим

Державно-правовий режим – це сукупність форм і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства.

Важливим є те, які методи переважають  у процесі здійснення державної  діяльності та досягнення цілей, що стоять перед державою, а також наскільки  реально громадяни впливають  на стан державних і суспільних справ. Розрізняють демократичний і  антидемократичний державно-правові  режими.

Демократичний державно-правовий режим – стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється демократичними методами на основі широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні і здійсненні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, на неухильному дотриманні основних прав людини і громадянина.