Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та підстави виникнення

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Кафедра цивільного процесу

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З цивільного процесу 

На тему: «Поняття цивільних  процесуальних правовідносин,

 їх особливості та  підстави виникнення»

 

 

 

Студентки 3 курсу 2 потоку 2 групи

напрямку підготовки бакалавру

спеціальності правознавства

Варнавської А. В.

 

Керівник: асистент Полтавчук Ю. О.

 

 

                        Члени комісії: ___________  __________________

                                                          (підпис)       (прізвище та ініціали)

                                     ___________  __________________

                                                   (підпис)        (прізвище та ініціали)

    ___________  __________________

                                                          (підпис)        (прізвище та ініціали)

 

 

 

м. Одеса – 2013 рік

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

 

РОЗДІЛ І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН…………………………………….…. …………………….4 -10

1.1 Поняття та специфічні  ознаки цивільних процесуальних  правовідносин..4- 6

1.2 Умови та передумови  цивільних процесуальних правовідносин.................6 -10

РОЗДІЛ ІІ.

ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНИХ  ПРОЦЕСУАЛЬНИХ

 ПРАВОВІДНОСИН ……………………………………………………..……... .11-17

2.1 Суб’єкти як елемент  цивільних процесуальних правовідносин  ...……..….11-12

2.2 Об’єкт цивільних процесуальних  правовідносин………..…………….……13-14

2.3 Зміст цивільних процесуальних  правовідносин …………………………….15-17

РОЗДІЛ ІІІ.

ВИДИ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ  ПРАВОВІДНОСИН …………...….18-22

3.1 Класифікації цивільних  процесуальних правовідносин   ……..………….…18 -19

3.2 Цивільний процес як  комплекс цивільних процесуальних  правовідносин..20-22

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….23

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ….......................................................24 - 26

 

 

 

 

 

 

 

 

В С Т У П

На сучасному етапі  розвитку України і в умовах розбудови  правової держави визначальним є  затвердження законності, верховенства права, правопорядку, дотримання прав і свобод громадян, їх рівності перед  законом. Конституція України закріплює  і гарантує право людини і громадянина  на судовий захист ( ст. 55 ). При розгляді і вирішенні цивільних справ  між судом і іншими учасниками процесу виникають суспільні  відносини, які будучи врегульовані нормами цивільного процесуального права стають цивільно - процесуальними відносинами.

В теорії цивільного процесуального права багато уваги приділено  визначенню поняття правовідносин, їх змісту, структури, детально охарактеризовані їх суб'єкти, співвідношення з матеріальними  правовідносинами. Така увага до проблеми цивільних процесуальних правовідносин  обумовлена їх значенням і роллю  в контексті проведення судово –  правової реформи на Україні. Вивчення цивільних процесуальних відносин на сучасному етапі розвитку судочинства  та теорії цивільного процесу залишається  актуальним, оскільки це полегшує науковий пошук рекомендацій щодо вдосконалення  процесуального законодавства та практики його застосування, дає можливість дослідити механізм впливу права  на врегульовані суспільні відносини, пізнати правову дійсність, виявити  прогалини та колізії в цивільному процесуальному законодавстві та запропонувати  шляхи вдосконалення форм та методів  правового регулювання.

Будучи однією із центральних  в правознавстві, проблемі правовідносин  приділено багато уваги в загальній  теорії права, в галузевих юридичних  науках а також в теорії цивільного процесуального права. Зокрема слід зазначити праці Комарова В.В.Михеенко М.М.,Радченко П.І., Треушнікова М.К., Штефана М.Й., Шакарян М.С., Щеглова  В.Н., Чечиної М.А. та інших .

  Дослідження проблеми процесуальної правовідносини, її складових є базою для розробки інших проблем цивільного процесуального права. Можна сказати, що майже всі теоретичні розробки процесуальної науки будуються на базі дослідження питань процесуальних відносин.

РОЗДІЛ  І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ  ПРАВОВІДНОСИН

1. Поняття та специфічні ознаки цивільних процесуальних правовідносин

В науці цивільного процесуального права існує чимало думок щодо того, що потрібно розуміти під цивільними процесуальними правовідносинами. Багато вчених, виходячи з того, що предметом  регулювання норм цивільного процесуального права виступають суспільні відносини, вважають, що цивільні процесуальні правовідносини – це суспільні відносини, що врегульовані нормами цивільного процесуального права¹.

Існує також точка зору, що в результаті правового регулювання  відбувається не «перетворення» одних  відносин в інші, а виникнення нових відносин, які раніше не існували. Тобто вони не замінюють вже існуючі відносини, а доповнюють та закріплюють їх².

В теорії цивільного процесуального права дискусія ведеться також з  приводу того, як виникає конкретне  правовідношення, а також яка  кількість правовідносин виникає  в конкретній цивільній справі. Так, існує підхід, що в цивільному процесі  виникає одне багатосуб’єктне цивільне процесуальне правовідношення, яке  розвивається під час судової  діяльності³. Однак, найбільш поширеною є думка, що в цивільному процесі виникає система правовідносин, їх кількість змінюється в залежності від того, скільки учасників в даному процесі⁴.

Беручи до уваги вище зазначене, можна сформулювати найбільш універсальне визначення цивільних процесуальних  правовідносин – це індивідуалізовані  суспільні відносини, які виникають  на основі норм цивільного процесуального права у формі зв’язку між судом, що здійснює правосуддя, та учасниками цивільного процесу.

Цивільні процесуальні правовідносини як самостійний вид правових відносин характеризується такими специфічними ознаками:

1) виникають на основі норм цивільного процесуального права;

2) виникають у певній процесуальній формі під час здійснення правосуддя у цивільних справах. На відміну від матеріальних правовідносин не можуть існувати поза процесуальною формою. Форма є не тільки способом їх фіксації та закріплення, але і їх невід’ємною частиною;

3) імперативно-диспозитивний характер відносин пояснюється тим, що владні повноваження суду поєднуються з рівністю сторін, диспозитивністю їх поведінки, що проявляється в свободі вибору поведінки сторін та інших осіб, що приймають участь у справі⁵;

4) системний характер. Цивільні процесуальні правовідносини складаються та змінюються в час судової діяльності у відповідності до її стадій, і складають собою систему. Система правовідносин індивідуальна та самостійна для кожної справи та знаходиться у динаміці в залежності від ходу процесу, стадії провадження, кількості суб’єктів провадження. При цьому кожне окреме процесуальне відношення є складовою частиною цивільних процесуальних правовідносин в цілому.

5) наперед встановлені комплекси прав та обов'язків для кожної особи, яка має у цивільному процесі певний правовий статус, що закріплені Цивільним Процесуальним Кодексом України;

 6) зв'язок з матеріально-правовими відносинами, адже без матеріального права цивільні процесуальні відносини втрачають предмет, а матеріальні, в свою чергу, не можуть бути примусово здійснені, тобто не мають юридичного захисту⁶.

7) кожні відносини є індивідуальними, оскільки залежать від множини критеріїв: чи скористається особа наданими їй процесуальними правами, чи утримається від вчинення процесуальних дій, кваліфікації осіб, особливостей конкретної справи, наявності доказів, аргументів і доводів іншої сторони, пасивної або активної позиції третіх осіб тощо;

8) послідовний розвиток  відносин, який залежить від стадії  процесу та реальних обставин, які виникають під час розгляду  справи;

9) як правило, цивільні  процесуальні правовідносини мають  публічний характер, це забезпечується  принципом публічності та відкритості  цивільного процесу⁷.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Умови та передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються за наявності певних юридичних умов. У науці цивільного процесу їх прийнято поділяти залежно від ролі у механізмі процесуальних відносин на загальні і спеціальні. При цьому  загальні є передумовами виникнення, зміни та припинення процесуальних  правовідносин, а спеціальні —  умовами (підставами) виникнення, зміни та припинення процесуальних правовідносин⁸.

Передумови цивільних  процесуальних правовідносин стосуються всіх правовідносин взагалі, без  них жодне правовідношення не може виникати і розвиватися. До таких  передумов, або загальних умов належать норми цивільного процесуального праваа також цивільна процесуальна суб’єктність .

Норми цивільного процесуального права — це закріплені в законі загальнообов'язкові правила поведінки, що регулюють відносини, які складаються  в зв'язку з судовою діяльністю з розгляду і вирішення цивільних  справ.

Норми цивільного процесуального права містять положення щодо здійснення правосуддя, порядок організації  судочинства, правовий статус учасників  цивільного процесу, порядок проходження  і стадії цивільного процесу, засоби процесуальної відповідальності тощо⁹.

       Цивільні процесуальні норми, що виступають у якості передумов цивільних процесуальних правовідносин, мають наступні специфічні ознаки: 1) встановлюються лише державою; 2) є загальнообов’язковими; 3) мають загальних характер; 4) регулюють суспільні відносини лише в галузі здійснення правосуддя по цивільних справам, а також по справам наказного та окремого провадження судами загальної юрисдикції; 5) забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу та процесуальних заходів, що не пов’язані з державним примусом; 6) мають за мету забезпечення правильного та своєчасного розгляду та вирішення цивільних справ, що віднесені законом до відання суду загальної юрисдикції¹⁰.

Передумовою виникнення цивільних  процесуальних правовідносин є  також цивільна правосуб’єктність.  Що складається з таких елементів: цивільна процесуальна правоздатність, та цивільна процесуальна дієздатність.

Цивільна процесуальна правоздатність — це здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованих осіб¹¹.

Відповідно до ст. 29 ЦПК  цивільну процесуальну дієздатність мають  фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Змістом цивільної процесуальної  дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність з юридичними наслідками, наявність  цивільної процесуальної дієздатності необхідна для самостійного ведення  процесу.

У повному обсязі цивільна процесуальна дієздатність належить громадянам, що досягли повноліття, і юридичним  особам.

Неповнолітні особи віком  від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають  з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено  законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена¹².

  Умовами (підставами) виникнення цивільних процесуальних відносин є юридичні факти — передбачені процесуальними нормами певні життєві обставини, з якими пов'язується виникнення, зміна або припинення цивільних процесуальних правовідносин¹³.

Відповідно до поділу юридичних фактів вони за вольовим критерієм поділяються на:

1) дії — обставини,  що залежать від волі людини. Вони є різновидом правомірної  свідомої поведінки, яка своїм  вольовим характером відрізняється  від інших проявів існування  особи (рефлексів, інстинктів  тощо);

2) події — обставини,  які виникають та існують незалежно  від волі людини і непідвладні  їй. Останні мають юридичне значення  у випадках, коли зазначені у  актах законодавства або договорі  як такі, що породжують правові  наслідки. Події класифікують за  різними ознаками: за походженням  — природні (стихійні) і пов'язані  з буттям та діяльністю людини (соціальні); за повторюваністю —  унікальні й повторювані (періодичні); за тривалістю — моментальні  і тривалі у часі (процеси); за  кількістю учасників — персональні,  колективні, масові: останні — на  події з визначеною і з невизначеною  кількістю осіб, що беруть у  них участь; за характером наслідків,  що настали, — на події оборотні  та необоротні тощо.

Події також можуть бути підставами виникнення, зміни або  припинення цивільних процесуальних  правовідносин, але не безпосередньо, а опосередковано за допомогою відповідних  процесуальних лій суду. Наприклад, смерть сторони, якщо спірне правовідношення  не допускає правонаступництва, є підставою  для припинення провадження у  справі. Однак сам по собі факт смерті жодних наслідків для процесу  не тягне, для їх настання необхідною є процесуальна дія — винесення  судом відповідної постанови.