Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2013 в 21:39, реферат
Між чотирма країнами, на території яких компактно проживають курди, існують щонайгостріші суперечності. Мабуть, єдине, що їх об'єднує, — це послідовне проведення антикурдської політики.
Отже, у результаті ми можемо виділити 4-х основних учасників в курдському конфлікті: Туреччина, Іран, Ірак, Сірія і також виділити окремо групу не основних учасників, тобто тих, хто намагається виступити з миротворчою місією в курдському питанні або ті, хто непрямим чином з пасивною позицією, але є учасниками конфлікту, до ним отоносятся мусульманські країни регіону, європейські держави і США.
Зростання значення курдської
проблеми в системі міжнародних
відносин на Близькому Сході у
період, що досліджується, привело до
її подальшої інтернаціоналізації.
Провідні країни Заходу використовують
курдську проблему як засіб політичного
тиску на політику держав, що розділили
між собою Курдистан. Як свідчать останні
події, зокрема, посередницька роль США
в нормалізації відносин між різними частинами
курдського національно-визвольного руху,
західні держави готові підтримати визвольний
рух курдського народу, однак у досить
вузьких рамках, виступаючи проти реалізації
права курдського народу на самовизначення
шляхом державотворення.
В даний час курдська проблема і реалізація права курдського народу на самовизначення набули значної актуальності.
Наприкінці 90-х років склалися передумови на національному, регіональному і міжнародному рівнях для рішення курдської проблеми.
На національному рівні - це подальша консолідація курдського національно-демократичного руху, об'єднання його в єдиний потік.
На регіональному рівні - зрушення в вирішенні проблеми близькосхідного врегулювання, палестинської проблеми створили передумови для рішення не менш складної і застарілої курдської проблеми.
На міжнародному рівні це подальша інтернаціоналізація курдської проблеми. Трагічні події на Близькому й Середньому Сході в 80-ті - 90-ті роки, пов'язані з погіршенням положення курдів, привернули до неї увагу світового співтовариства і показали нагальну потребу її рішення.
В даний час існують реальні можливості для поетапного вирішення курдської проблеми. Однак необхідною умовою цього є підтримка зусиль курдського народу з боку світового співтовариства. Адже курдська проблема - це не тільки проблема близькосхідного регіону, це вже проблема глобальна. Для її вирішення повинний бути задіяний потенціал світового співтовариства. Можливим варіантом є скликання близькосхідної чи курдської мирної конференції за участю представників Курдистану, Туреччини, Ірану, Іраку й Сирії, із запрошенням як спостерігачів офіційних представників ЄС і США. Важливу роль можуть зіграти в цьому процесі ООН, її Рада Безпеки, члени РБ ООН, в тому числі й Україна.
Додаток
Список використаної літератури:
1. Лазарев М.С. Курды и курдский вопрос: http://www.edu-zone.net.
2. Никитин В. Курды: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1964. – 432 с.
3. Лазарев М.С. Курдистан в геополитическом аспекте // Восток. – 1998. – № 6. – С. 53-62.
7. Кава Д. Регионально-международный аспект курдской проблемы [Електронний ресурс] // Белорусский журнал международного
права и международных отношений. – 1998. – № 4. – Режим доступу: http://www.elib.org.ua.
8. Ксьондзик Н. З батьківщиною, але без держави: Курдське питання на межі тисячоліть // Політика і час. – 2002. – № 3. – С. 47-57.