Широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини: стан і поширення по території області

Атмосферні опади на території області, в основному, випадають при проходженні північно–західних циклонів. Середня річна кількість атмосферних опадів закономірно зменшуються із північного заходу а південь та південний схід Полтавщини, в інтервалі 580 …480 мм за рік. Річна кількість опадів по всій Полтавщині впродовж також зростає ( за півстоліття а 60 мм і більше) [10].

 

2. Рельєф, води, склад гірських порід, ґрунтовий покрив

 

Територія Полтавської області (площа 28,8 тис. га) розташована в межах Дніпровсько-Донецької запади, якій в сучасному рельєфі відповідає Придніпровська низовина, представлена на півдні Придніпровською терасою, в центральній та північній частинах Полтавською рівниною [5]. Понад 92% площі області знаходиться у межах природної зони лісостепу, і тільки 8% (її крайня південно-східна частина ) – у межах степової природної зони Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни [4].

 Рельєф території рівнинно-хвилястий, розчленований долинами річок на вододільні плато. Формування сучасного рельєфу відбувалося внаслідок діяльності льодовикових вод та ерозійно-акумулятивних процесів у долині Дніпра та його приток [5]. На території Полтавської області досить розвинена гідрологічна мережа, яку складають річки, болота, озера, штучні водойми. Щільність річкової мережі складає 0,15 км/км [5]. На території області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5100 км. Серед них дві великі (понад 500 км) -Дніпро і Псел; дев'ять середніх (довжиною 101.. .500 км); 135 малих річок (100 км і менше). Є також приблизно 1600 струмків.

Річкова система у сучасному вигляді сформувалася в кінці льодовикової епохи. Нахил поверхні області зумовлює переважний напрям річкової сітки: майже всі річки течуть з півночі на південь або з північного сходу на південний захід і є лівими притоками Дніпра ( Ворскла, Сула, Псел) [4].

Річки Полтавщини живляться в основному сніговими водами (55-60% від загального об'єму стоку). Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води (30-35%) [10].

Глибина залягання ґрунтових вод  коливається в значних межах відповідно до елементів рельєфу: на заплаві — 2-3 м; на боровій терасі — 3,5-12 м; на лесовій терасі — 4-10 м; на плато — 22-24 м; в балкових системах, що перерізують плато — 6-7 м.

 Ґрунтові води характеризуються значною мінералізацією, яка зростає в південній частині регіону [5] . Значна частина малих річок бере початок в межах Полтавщини. За останні півстоліття на Дніпрі і його притоках споруджена велика кількість водорегулюючих споруд (водосховища, захисні дамби, водовідвідні канали і шлюзи тощо), які роблять вірогідність катастрофічних повеней і паводків незначною і дещо згладжують відмінності в розподілі об'єму стоку впродовж року.

Певну проблему для області становить антропогенно-стимульоване заболочення й підтоплення земель (на площі 11,5 тис. га). Основними причинами цих несприятливих явищ є будівництво водосховищ і ставків; втрати води з водопровідної й каналізаційної мереж; ущільнення ґрунтів, яке робить їх менш водопроникними й зумовлює утворення верховодки. Ці чинники окремо чи в сукупності зумовлюють підвищення рівня підземних вод. Для боротьби з підтопленням і заболоченням здійснюються роботи з метою покращення дренованості підземних вод (будівництво дренажних колодязів, осушувальних каналів тощо) [10].

 

Залежно від ґрунту, на якому росте ліс, можна спостерігати різницю у складі дерев, кущів, трав, мохів і лишайників.

Загальні ґрунтові умови визначаються механічним складом ґрунту, його структурою, фізичними властивостями, аерацією, хімічними властивостями та ін.

Для частини лісів типові дерново-підзолисті ґрунти при помірному кліматі, сірі лісові ґрунти при більш теплому кліматі, для деяких типів лісу — чорноземи (степова зона). (Додаток Б)

Ґрунт складається з твердих частинок різної величини, він містить ґрунтову воду, повітря, ґрунтові мікроорганізми, коріння рослин, у ньому живуть різні тварини. Завдяки їх дії ґрунт органічно зв'язаний з атмосферою і сонячною енергією та постачає необхідне для росту й розвитку деревних та інших рослин живлення.

Забарвлення верхнього шару більшості ґрунтів темне, сіре, коричневе або чорне. Ґрунти розрізняють за кількістю перегною та мінеральних речовин [9].

Ґрунтовий покрив Полтавської області формувався під впливом помірного клімату з близьким до оптимального зволоженням; переважно на лесових карбонатних пухких породах, багатих на елементи мінерального живлення і сприятливих за фізико-хімічними властивостями; лучно-степовою і степовою рослинністю на слабо дренованих вододілах і терасах, та широколистяно-лісовою рослинністю на розчленованих правобережжях річок; на півдні області - в умовах неглибокого залягання ґрунтових мінералізованих вод, на півночі - промивного водного режиму; під впливом давнього господарського освоєння.

Різні види чорноземів займають понад 92% площі орних земель і 84% всіх сільськогосподарських угідь території Полтавщини. У тому числі 2/3 площі орних земель становлять чорноземи типові (включаючи їх залишково-солонцюваті й вилугувані відмінності).

На південному сході Полтавщини чорноземи типові лісостепу поступово переходять в чорноземи звичайні північного степу (у південних частинах Новосанжарського, Машівського, Карлівського, Кобеляцького районів). Ці ґрунти родючі, але розвивались в умовах більшого дефіциту зволоження, тож потребують зрошення.

Прикладом залежності ґрунтового покриву від рельєфу є розташування опідзолених ґрунтів. В наш час вони займають площі під широколистяними лісами, а також 6,5% орних земель області (на місці вирубаних лісів) [10]. Лісові ґрунти — чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені подекуди в комплексі з сірими і світло-сірими — займають переважно розчленовані правобережжя річок Сули, Псла, Ворскли [5].

Під ділянками, де ліс в більш вологі епохи витісняв формувались спочатку опідзолені чорноземи, а потім їх змінювали темно-сірі лісові ґрунти. Негативною рисою цих ґрунтів є «запливання» після дощів[10] .

Іншим прикладом впливу рельєфу на ґрунтовий покрив є розташування різною мірою засолених ґрунтів (біля третини площі орних земель і сільськогосподарських угідь). За цим показником Полтавщина виділяється серед інших лісостепових областей. Найбільші масиви солонцюватих ґрунтів поширені на півдні області [10].

 

3. Рослинність широколистяних лісів

 

Полтавщина належить до малолісних і лісо-дефіцитних областей. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Середня лісистість України - понад 15%; світу-29%.

На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори). (Додаток В)

Лісові ресурси області невеликі (за їх потенціалом область займає 15 місце в Україні). Запаси деревини на землях лісового фонду в середньому становлять 143 м3/га. Усі ліси віднесені до природоохоронних і рекреаційних. У них дозволяються лише рубки догляду, санітарні та вибіркові лісо-відновлювальні роботи [10].

Напівприродні ценози збереглися переважно у заплавах річок, іноді — на їх терасах, хоча останнім часом також зазнали значних змін. Зональні типи рослинності — широколистяні ліси та лучні степи — займають незначні площі. Ліси трапляються переважно на терасах річкових долин. Поширенню лісів, крім антропогенного впливу, перешкоджає засолення ґрунтів, яке є характерним для цього регіону. Найпоширенішими на території Полтавщини є кленово-липово-дубові ліси, які репрезентують типові для Лівобережного Лісостепу широколистяні ліси. Через зростаючу континентальність клімату із заходу на схід ці ліси географічно заступають тут грабово-дубові, поширені на Правобережжі України.

Найбільші масиви кленово-липово-дубових лісів пов'язані з крутим і найбільш розчленованим правобережжям річок Сули, Псла, Ворскли та їх приток. Трав'яний покрив широколистяних лісів флористично небагатий і складається з типових неморальних видів. Проективне покриття травостою коливається в різних угрупованнях від 20 до 70% залежно від умов освітленості, зволоження та флористичного складу. Угруповання грабово-дубових лісів, які локально поширені в регіоні досліджень, переважно в північно-східній частині, приурочені до крутосхилів правих берегів річок Удаю, Сули, Xоролу, Псла, Ворскли, де гористість та розчленованість рельєфу сприяють швидкому опідзоленню лісостепових грунтів. Характерною особливістю цих угруповань є флористична зрідненість порівняно із західними грабовими лісами, оскільки граб звичайний на території Полтавської рівнини має східну межу природного поширення [14].

Незначні площі займають. заплавні ліси, які мають надзвичайно важливе водоохоронне значення. У минулому заплавні широколистяні ліси займали значні площі, згодом їх поступово вирубали з метою збільшення площі лук.

Дубово-соснові ліси займають більш родючі ґрунти борових терас — глинисті піски з суглинковими прошарками або легкі супіски.

Вагомим показником стану сучасної флори і рослинності є кількість рідкісних видів і угруповань, які потребують охорони. Так, у флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів (Табл. 1).

У ценотичному відношенні серед рідкісних рослин переважають представники біогеоценозів, які зазнали найбільших змін – лісових (69 видів) та степових (52).

У сучасному рослинному покриві області виявлено 9 рідкісних угруповань, занесених до Зеленої книги України ( наприклад, лісові -  грабово-дубові ) та регіонально рідкісні ( лісові – орлякові ).

Лісові ценози, представлені 136 видами (птахів — 112, ссавців — 17, земноводних — 3 та плазунів — 4). Природні компоненти території (геологічна будова, рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинний і тваринний світ), перебуваючи між собою в складному довготривалому зв'язку, утворюють різноманітні, закономірно побудовані природно-територіальні комплекси або ландшафти [10].

«Нагірні» діброви – ліси з переважанням дуба звичайного (Додаток Г, рис. Г-1). Ростуть на крутих, густо розчленованих ярами і балками схилах річкових долин. Супутниками дуба є липа серцелиста (Додаток Г, рис. Г-2), клен гостролистий (Додаток Г, рис. Г-3), подекуди в західній частині області – граб звичайний (Додаток Г, рис. Г-4). У чагарниковому ярусі домінує ліщина (Додаток Г, рис. Г-5). Склад рослин трав’яного покриву залежить від умов зволоження (по мірі його зростання домінують осока волосиста (Додаток Г, рис. Г-5), копитняк європейський (Додаток Г, рис. Г-6), конвалія (Додаток Г, рис. Г-7) тощо). Навесні розквітають рослини-ефемероїди (проліски (Додаток Г, рис. Г-8), рясти, пшінка)[16, ст. 8]

 

 

 

Таблиця 1

Рідкісні види рослин Полтавщини, що занесені до Червоної книги України (1) та охороняються за рішенням Полтавської обласної ради (2)

Рослинні угруповання	Приклади видів рослин, що охороняються
	1	2
Широколистяні ліси-діброви	Зозулині черевички справжні, лілія лісова, гніздівка звичайна, любка дволиста, тюльпан дібровний, підсніжник білосніжний, цибуля ведмежа, лунарія оживаюча, рябчик руський, глід український, булатка великоквіткова	плаун булавовидний, ряст порожнистий і Маршалла, зубниця бульбиста, дзвоники персиколисті, проліски дволиста та сибірська, конвалія звичайна, осока кореневищна

 

1.4. Тваринний світ

 

Тваринний світ області чисельний і різноманітний. Зустрічаються понад 400 видів хребетних тварин. Серед них близько 40-50 видів риб, 10 видів амфібій, 11 видів рептилій, понад 300 видів птахів (включаючи 150 видів, що гніздяться на території області, а також перелітних і зимуючих), 66 видів ссавців. (Додаток Д)

За останні століття у фауні Полтавщини відбулися значні зміни. Характерні зональні види тварин зникли (кречітка, стрепет, тетерук та інші). Окремі види успішно акліматизовано (олень благородний (Додаток Е, рис. Е-1), лань (Додаток Е, рис. Е-2), єнотоподібний собака (Додаток Е, рис. Е-3)), чи реакліматизовано (бобер (Додаток Е, рис. Е-4), лось (Додаток Е, рис. Е-5), свиня дика (Додаток Е, рис. Е-6) та ін.).

17 видів тварин, які трапляються  на території області, занесено до Червоного Європейського списку (наприклад, видра (Додаток Е, рис. Е-7), вовк (Додаток Е, рис. Е-8)), 103 види - до «Червоної книги» України. До числа останніх належать види ссавців (кутора мала (Додаток Е, рис. Е-9), перев'язка звичайна (Додаток Е, рис. Е-9), борсук (Додаток Е, рис. Е-10), горностай (Додаток Е, рис. Е-11), великий земляний заєць); птахів (журавель сірий, пугач, кулик-ходуличник, кулик-сорока); плазунів (мідянка (Додаток Е, рис. Е-12)); понад 30 видів комах (сатурнії, парусники, ведмедиці, бражники, жук-олень тощо) [10].

Якісні та кількісні показники фауни знаходяться у тісному зв'язку з флористичною складовою біоценозів . Наслідком проходження по території Полтавщини межі між степовою та лісостеповою зонами є досить строкатий склад зооценозів, характерною рисою яких є взаємопроникнення лісових та степових видів. Фауністичний список наземних хребетних Полтавської області на перший погляд достатньо багатий і включає 397 видів. Проте статус багатьох із них викликає тривогу і потребує невідкладних охоронних заходів — 156 видів (39,8% від всієї кількості видів!) вже зникли з території Полтавщини, або чисельність їх знаходиться на загрозливо низькому рівні. Серед них виявлено 14 видів, занесених до Червоного Європейського списку, 66 — до Червоної книги України, 76 — регіонально рідкісних, що потребують охорони в області [5].

Серед тварин, що зустрічаються в лісах Полтавщини найчастіше є лисиця, куниця лісова (Додаток Е, рис. Е-13), заєць-русак, їжак звичайний, білка звичайна, кріт звичайний, миша лісова, дрізд (Додаток Е, рис. Е-14), горлиця звичайна, зозуля, дятел, жайворонок лісовий (Додаток Е, рис. Е-14), зяблик (Додаток Е, рис. Е-15), одуд (Додаток Е, рис. Е-16), яструб великий, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірка прудка, ропуха, жаба трав’яна [16, ст. 9].

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ