Агрогенетична характеристика грунтів (Господарство «Заповіт Ілліча» Валківського району Харківської області) та підвищення їх родючості

З внесенням гіпсу в солонцевий ґрунт поліпшуються його агрономічні  властивості, знижується лужність, підвищується доступність для рослин азоту, фосфору та калію, зменшується токсичність рухомих форм заліза й алюмінію, активізуються мікробіологічні процеси, підвищується врожайність культур. Якщо у ґрунті незначний вміст увібраного натрію та високий магнію, гіпсування знижує можливість утворення токсичних гуматів магнію й поліпщує умови кальцієвого живлення рослин.[11: c. 197-198]

Ефективність гіпсування підвищується за внесення органічних і мінеральних  добрив. Внесення органічної речовини посилює біологічну активність солонців, збільшує виділення вуглекислоти, яка сприяє кращому розчиненню ґрунтових карбонатів, а отже, більш швидкому заміщенню обмінного натрію кальцієм.

За даними О.М. Грінченка (1954), у разі застосування гіпсу в поєднанні з органічними й мінеральними добривами відбувається не тільки поліпшення властивостей солонців, але й змінюється їх морфологічна будова. Зокрема, через 17 років після одноразового гіпсування в солонці утворився культурний орний шар потужністю до ЗО см, внаслідок чого за цей період після дії приріст врожаю зернових культур в середньому склав 8,8 ц/га, цукрового буряку — 80—90, сіна багаторічних трав — 31 ц/га.

Глибока меліоративна оранка ефективна  на солонцевих грунтах, де карбонати (або гіпсоносні горизонти) знаходяться на порівняно невеликій глибині, доступній для обробітку. Глибина оранки залежить від глибини залягання цих горизонтів і від потужності солонцевого горизонту. У процесі глибокої плантажної оранки відбувається механічне руйнування щільного солонцевого горизонту, перемішування шарів горизонтів, деяке розбавлення маси солонцевого горизонту масою карбонатного, що сприяє зниженню солонцюватості й поліпшенню агрономічних властивостей ґрунтів, у першу чергу водопроникності та повітряного режиму. Позитивна дія гіпсування простежується 5—6 років, а меліоративної плантажної оранки — впродовж 15—20 років. Меліорація солонців, солончаків з близьким (1,5—2,0 м) заляганням ґрунтових вод можлива тільки у разі застосування комплексу заходів, що включають дренаж, внесення хімічних меліорантів, підвищених доз органічних та мінеральних добрив, посів соле- і солонцестійких культур.[11: c.123-126]

Висновок

Господарство «Заповіт Ілліча»  розташоване в східній частині  Валківського району Харківської області.

Ґрунтовий покрив цієї зони досить різноманітний, що зумовлюється неоднорідністю природних умов, які помітно вплинули на процеси ґрунтоутворення. У структурі ґрунтового покриву переважають різні підтипи чорноземних грунтів, сірі лісові та темно-сірі грунти. У даній зоні переважають родючі чорноземи (типові та опідзолені), що сформувалися на лесах або лесовидних суглинках. У зниженнях поширені лучні ґрунти, подекуди – торфові.

Головною рисою більшості грунтів є однорідність материнських порід (леси) та суглинковий гранулометричний склад.

На досліджуваній території  господарства переважають грунти, які утворилися за дерновим процесом грунтотворення (чорноземи), трішки менше займають опідзолені грунти (підзолистий процес), найменше болотних (болотний процес) та солонцюватих (солонцевий процес) грунтів.

Сучасний ґрунтовий покрив досдіджуваної  території чітко відображує вплив  природної рослинності на процес ґрунтоутворення: в районах, де були і нині є широколистяні ліси, сформувались сірі лісові ґрунти; там, де була поширена лучно-степова рослинність, сформувались чорноземи типові і вилуговані і, нарешті, на тих ділянках, де тривалий час відбувалася зміна лісової рослинності на лучно-степову або навпаки, сформувались темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.

В агрономічному відношенні кращими  по механічному складу вважаються суглинкові і супіщані ґрунти. Вони мають більш сприятливе в порівнянні з піщаними і глинистими ґрунтами сполучення водяного, повітряного і теплового режимів. Суглинкові ґрунти досить вологоємні і водопроникні, добре утримують воду, легко оструктурюються, містять досить для нормального розвитку і росту рослин елементів живлення і повітря, легше обробляються

Я вважаю, що написання  даної курсової роботи принесла нам  багато користі. Ми краще запам’тали розвиток різних процесів грунтотворення та грунтів, що за ними утворилися. Також ще раз переглянули чинники та умови грунтотворення.

У даній курсовій ми розглянули підвищення родючості грунтів, що утворилися за дерновим, підзолистим, болотним та солонцевим типом грунтотворення, що дає змогу в майбутньому застосовувати ці знання на практиці, тому написання курсовї роботи – це велика користь, бо ми тепер знаємо як розвиваються ті чи інші грунти, що вони в собі містять та як підвищити і зберегти їх родючість.

Список використаної літератури

1. Атлас почв Украинской ССР/ За ред. Н.К. Крупского, Н.И. Полупана. – К.:Урожай, 1979.
2. Веденичев П.Ф. Земельные ресурсы Украинской ССР и их хозяйственное использование. – К.: Наукова думка 1979.
3. Вікіпедія.
4. Гринченко А.М. Окультирование почв – основа повышения природно-экономического плодородия. – Харьков, 1984.
5. Грунтознавство: Підручник/ Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; за ред. Д.Г. Тихоненка. – К.: Вища освіта,2005.
6. Грунти Харківської області. – Харків: Прапор, 1970.
7. Крикунов В.Г. Грунти і їх родючість. – К.: Вища школа, 1993.
8. Логвинов К.Т. Краткий агроклиматический справочник Украины. – Л.: Гидрометиздат, 1976.
9. Лобова Е.В., Хабаров А.В. Почвы.- М.: Мысль, 1983.- 304с.
10. Почвоведение: учебник / Под ред. И.С. Кауричева. – М.: Колос, 1989.
11. Почвы Украины и повышение их плодородия Т. 1-2 /Под ред. Н.И.Полупана. – К.: Урожай, 1988.
12. Основи сільського господарства: Навч. посібник/Б.М. Польських, М.І. Стеблянко, Р.Д. Чмир, В.С. Яворський.- 2-ге вид, перероб. і доповн.- К.: Вища школа, 1991.-296с.
13.   Родючість грунтів: моніторинг та управління/ В.В.Медведєв, Г.Я.Чесняк, Т.М.Лактіонов та ін.; за ред.В.В.Медведєва. – К.: Урожай 1992.
14. Соколовський А.Н. Сельськохозяйственное почвоведение. – М.: Госссельхозиздат, 1956.
15. Тихоненко Д.Г. Грунтознавство часткове. – Харків, 2007.
16. Шкварчук М.М., Делеменчук М.І. Грунтознавство. – К.: Урожай, 1969.
17. Як зберегти та підвищити родючість чорноземів / - За ред. Б.С.Носка, Г.Я.Чесняка. – К.:Урожай,1984.