Технологія розвитку мотиваційних основ до уроків фізичної культури

запровадження

Здоров'я - цей  стан повного духовного, фізичного  й соціального благополуччя, Не тільки відсутність хвороб Паркінсона й  фізичних дефектів.

(З Статуту  Всесвітньої організації охорони  здоров'я)

Першорядне значення фізичного  добробуту здоров'ю людини безсумнівно, але у час вона стає особливо актуальним. Пов'язано це у першу чергу, й  з кризовим стану здоров'я дітей, і зі своїмигипокинезией, і з труднощами адаптацію підвищеним розумовою  навантажень до шкіл нових типів.

Фізичне виховання - це зовсім особливий освітній предмет, який зачіпає  біологічну, психологічну і соціальну  сутність дитини.Адекватние форми фізичного  виховання здатні лише розкрити рухові можливості, а й гармонізувати  особистість.

Основоположним принципом  фізкультурного виховання у шкільництві  є єдність фізичного самовдосконалення, духовного становлення та соціальній адаптації. Задля реалізації цього  принципу визначено оптимальне співвідношення і змістом фізичної освіти і розумового виховання.

Специфічним для фізкультурного виховання учня став принцип об'єктивності формування мотивацій й потреби  в самовихованні. Фізичне виховання  єдиний предметом у шкільництві, яким учень може (і має) отримати об'єктивну оцінку власного фізичного  стану у поступовій динаміці. Реалізація цього принципу зажадала розробки нових  підходів до системи оцінки фізичного  здоров'я учня, що він як розумів, а й внутрішньо приймав які  стоять проти нього завдання, переживав  за свою фізичну стан.

У часовому державному освітньому стандарті по фізичну культуру вказані  принципидеятельностного і особистісного  підходів. Безсумнівно, є основними  для всієї стратегії виховання  фізично, духовно та соціально культурного  учня.

Принципи є відправними  пунктами визначення мети, спрямованості  та змісту концепції фізкультурного виховання учнів в загальноосвітньої  школі тієї чи іншої типу.

Мета роботи – розкрити сутність питання, що з мотивами і  якими інтересами школярів до уроку  фізичної культури.

Завдання роботи:

- Встановити технологію  розвитку мотиваційних основ  до уроків фізичної культури

- Виявити ставлення учнів  до уроків фізичної культури  у школі

- Визначити основних напрямів  вдосконалення процесу фізичного  виховання в освітні установи  Російської Федерації.

1. Технологія розвитку  мотиваційних основ до уроків  фізичної культури 

Однією з найскладніших  структур особистості є мотивування. Оскільки мотив завжди розглядався  в якості основи діяльності, його формуванню присвячували свої дослідження майже  всі вчені педагоги і психологи. У дослідженнях наших аспірантів (Бахтіна О.В.,Волощенко І.І.,Г.Г.Лаптиева, С.Шуткин) формування мотивів сприймається як основа самоорганізації особистості.

Розглянемо жодну з  педагогічних технологій, що об'єднала основних позицій, представлені у теоретичному описі технологій: їх проблематику, постановку цілей, вибір принципів, кошти моделювання забезпечення і створення умов гуманістичного виховання. Це технологія розвитку мотиваційних основ самоорганізації особистості  старшокласника у процесі фізичного  виховання.

Головним чинником становлення  основ самоорганізації тут виступає розробка педагогічних умов, створюють  сприятливе середовище для запитання  ціннісного потенціалу особистісних структур свідомості учнів. Як пріоритетною розглядалася особистісна структура мотивування, визначальна ефективність запитаннясмислотворческой  основи самоорганізації фізичної культурисознания.[1]

>Самоорганизация - найбільш  гуманне засіб становлення суб'єктності. Але використовувані на практиці  технології фізичного виховання  спрямовані на цінності зовні  привнесених способів формування  необхідних дитячому організму  якостей: стійкості, витривалості, здатність до опору різним  фізичним навантаженням, вольових  зусиль, рухових якостей тощо. без  співвіднесення зовнішнього педагогічного  впливу з внутрішніми, ціннісними  основами свідомості учня. Така  суперечність знімає можливість  значеннєвий самоорганізації особистості  процесі фізичного виховання,  як жодну з значимих гуманістичних  характеристик. 

Фізична культура свідомості - це первинна і невід'ємний елемент  загальної культури свідомості. Її первинність визначається початкових присутністю у людському свідомості потреб використовувати фізичну  силу як збереження, так захисту  менш сильних. Саме він визначає наявність  вихованих культурою, моральних  та цивілізованих відносин для людей.

Основний показник фізичної культури свідомості є цивілізованість. Найважливіше функція цивілізації - приучення людини до культурним діям стосовно собі й центральної собі подібним. Фізична культура свідомості, як один із проявів цивілізованості,самоорганизует гуманні, тобто.сообразние поняттю "людина" ставлення до свого здоров'я і  для використання своїх фізичних переваг ні в шкода, тоді як у благо  менш сильних оточуючих. [2]

Деякі рівні самоорганізації  особистості можна досягти завдяки  використанню нових засобів фізичного  виховання. До них віднесено педагогічні  умови, які б перекладу ціннісного потенціалу свідомості учнів більш  високий, цивілізований рівень. Процес цього перекладу й як процес самоорганізації  фізичної культури свідомості, здійснюваної при педагогічної підтримки з  боку вчителя.

У основі технології - управління педагогічним впливом на позитивну  мотивацію через створення умов,востребующих її як особистісної структури, опосередковано впливає на фізичну культуру свідомості.

Це стало можливим щодо виховного потенціалу уроку фізкультури. Вона складається у можливостях  прикладного розв'язання проблеми виховання  цивілізованих відносин доценностно-культурному прошарку свідомості учнів, як внутрішньої, суб'єктивної середовищі, що є є основним джерелом самоорганізації особистості.

Гуманістична парадигма  освіти висуває нову вимогу до сучасного  вчителю фізичної культури: він має  сформуватисубъектно-личностние, ціннісні ставлення до преподаваному предмета своїх учнів. Йому необхідний досить великий набір особистісних якостей, доповнюють вміння навчати фізичним вправ у вигляді формування внутрішньої  позиції впевненості у необхідності здорового життя. У зв'язку з цим, проблема фізичного виховання перетворюється на площину на наукове обґрунтування, розвитку та становлення якісно нових, тонших і гнучких відносин спілкування  між вчителем історії та учнем.

1. Визначення цілей.Взаимно  вироблена мета забезпечує що  б обидві сторони зустріч зовнішніх  впливів (педагогічних вимог вчителя)  і враження внутрішніх джерел  самоорганізації (особистісних структур  свідомості учня). У зв'язку з  цим, розвиток творчості дуже  специфічних видах відносин, що  виникають у процесі створення  особистісно орієнтованої ситуації  на уроці фізкультури між вчителем  історії та учнями, сприймається  як змога культурного зміни  мотивацій.

Загальна мета - це творчій  особистості, обумовлена особливої  атмосферою спілкування, виникає у  процесі оволодіння учнями різними  видами спортивної діяльності. У своїй  по фізичну культурувостребование  творчий потенціал трапляється  вкрай рідко. Зазвичай вчителя посилаються  вимушені навчити виконувати вправи, де творчий елемент просто недоречний.

Проте творчість необхідна  за ігрових видах спорту, найпривабливіших школярів. Традиційно немає звернення  вчителя до аспекту фізичної культури свідомості. Зокрема, він полягає  у наявності задатків цивілізованого розуміння особистістю багатьох переваг, які має фізично розвинений сильна людина стосовно іншим.

Найбільшу небезпека у  плані морального здоров'я дитини і нецивілізованого розуміння фізкультури  представляють учні, сильніші у фізичному  і найменш сильні у своїй розумовий  розвиток. У разі відбувається мотиваційнапереакцентуация сенсу освіти, завдяки чому увагу  звертається в розвитку лише фізичних якостей, апознавательно-смисловой  сектор свідомості блокується. Зазвичай, така група нечисленна, але її представники не беруть участь у спортивних спеціалізаціях. Вони воліють спеціалізуватися на явному прояві сили, встановлюючи в такий  спосіб своє неявний панування над  слабшими учнями, а й у з учителів.

>Цивилизованность то, можливо  вихована, якщо вчителю вдається  поставити приватну мета кожному  за уроку,ориентирующую та їхні  вчителі, і учнів створення  умов запитання діяльності особистісних  структур свідомості учнів. 

Приватна мета - поетапне івариативное зміна мотивації занять фізкультурою.

2. Визначення принципів,  містять орієнтири для побудови  технології: принцип особистісної  діяльності - орієнтація на діяльність  особистісних структур свідомості, найвагоміших у тих поставленої  мети (мотивування, цивілізована  автономність,смислотворчество); принциписубъектного  контролю, самореалізації у творчості,  відкритості навчально-виховної  інформації, діалогічність, моральності  переконуючої комунікації, неявній  педагогічної етнокультури.

3. Вибір умов: а запитанняценностно-смислового  компонента свідомості - зміна мовних  стратегій, звернення до моральної  характеристиці автора інформації  про спортивних ідеалах, створення  ситуацій вибору з урахуванням  пропозиції альтернатив тощо.;

б) для запитанняценностно-емоционального компонента свідомості - доповнення інтуїцією  браку об'єктивну інформацію, прийняття  рішень на процесі обговорення тій  чи іншій проблеми, облік впливу педагогічного рішення на настрій  учнів, заохочення та розвитку "малих  талантів" тощо.

4. Розробка змісту. Розвинутий  самоконтроль - це опорна точка  у розвитку решти компонентів  мотивації досягнення високого  рівня фізичної культури свідомості  старшокласників. Опосередковано  самоконтроль проявляється у  особистісної структурі свідомості -мотивировании, визначаючи діяльність  від інших особистісних структур. Створення середовища спілкування,  підтримує самоврядування особистості,  стає можливим при зверненні  до технології ненасильницькою  комунікації М. Розенберга. Її  суть представленій у наступному  параграфі.

>Обретению особистісного  сенсу котра міститься зі спілкуванням  інформацією процесі взаємодії  із нею особистості сприяє  створення ситуацій спільного  творчого пошуку, коли учасники  процесу творення об'єднують у  єдину структуру. Такі ситуації  вибудовуються під час уроків. Як змісту їхнього побудови  використовувалисяценностно-смисловие  іценностно-емоциональние компоненти  педагогічних умов, розгорнуті на  конкретні прийоми надання педагогічної  підтримки на придбання учнями  нового досвіду спілкування.

5. Організація коштів  виховання. З організаційного  боку технологія представлена  етапами діяльності вчителя у  цілях надання допомоги учням  у вирішенні питань: діагностичний,  пошуковий, договірний, діяльнісний,  рефлексивний. Дані етапи, наповнені  новим змістом (перетвореними  в прийоми педагогічними умовами  формування основ самоорганізації), представляють цілісний орієнтовнийалгоритм.[3]

>Диагностический - виявлення  і фіксація факту, сигналу проблемності: відсутність орієнтації, наявність  труднощів, недостатність здібностей  і якостей, зовнішні перешкоди.  Мета діагностичного етапу - створення  умов усвідомлення учнем суті  проблеми ("прояснення сутності", винесення за дужки несуттєвого), прояв ціннісних протиріч (>коллизийность  свідомості) і власних смислів  (>смисло-творческая функція свідомості).

Однією з коштів надання  підтримки є вербалізація проблеми: важливо допомогти учневі сказати  вголос те що він стурбований, яке  у його життя займає ця ситуація, як і до неї і чому саме зараз  потрібно, а чи не раніше знадобилося  розв'язання проблеми? Важливим кроком засобом є спільна з учнем  оцінка проблеми з погляду її значимості школяреві.

Завдання вчителя цьому  етапі: допомогти школяреві сформулювати самому проблему, тобто. обговорити її. Важливість це завдання полягає в  даних психолого-педагогічних досліджень, встановлені, що самостійна вербалізація (словесне оформлення) постановки проблеми школярем забезпечує успішніше її дозвіл проти тими випадками, коли педагог  за школяра формулює його проблему. Важливо отримати згоду учня допоможе і підтримку з цій ситуації.

Аналізуючи цей етап отримано діагностичні дані, які свідчать, значна частина учнів потребує педагогічної підтримці.

Група з низькому рівні  розвиненості фізичної культури свідомості (близько сорока%): вкрай радикальні значення стосовно своїм фізичним здібностям (недооцінка, переоцінка) і до спорту загалом; до здібності долати сумніви, ризикувати, бути незалежним; привабливі жорсткі видів спорту, потребують великий мускульною сили,сочетаемой з певним добірністю (східні єдиноборства, бокс, кікбоксинг), однак участь у  них дуже сумнівне; проявляється у  імпульсивному поведінці, уривчастою і грубої промови, агресивності; визначається виборамиекстернальних значеннєвих  мотивацій, їх низьким ціннісним  рівнем, в повній відсутності наполегливості, здібностей співпереживання, самовладанню і самоконтролю.

Низький рівень вольовий іценностно-смисловой  організації особистості; проявляється у орієнтаціях на "сильні" у  фізичному відношенні особистості  кіногероїв і повадки героїв місцевого  фольклору,сочетаемих знедифференцируемой  оцінкою їхніх вчинків на моральні і аморальні.

Група із високим рівнем фізичної культури свідомості (близько 14%). Виявляється в осмисленому  ставлення до занять фізкультурою як засобу збереження власного здоров'я  та перемоги самоактуалізації, до можливості надання допомоги слабким й у  бажанні це робити за примусу; даний  рівень визначається ціломуинтернальними  орієнтаціями у сфері спортивних і інтелектуальних досягнень, прагненням більшою мірою покладатися за свої сили, не відійти від складнощів; привабливі над тими видами спорту, де є можливість виявити свої фізичні  можливості, аленебезинтересни і  ще, особливо ті, де необхідні швидко запроваджувані елементи творчості, на рівні миттєвої реакцію ситуацію (хокей, футбол), і лише на рівні стратегічного  планування сил (великий теніс, шахи).