Сутність та структура фінансів соціальної сфери

соціальний фінансування пенсійний забезпечення

Аналізуючи таблицю 2.13 видно, що держава проводить направлену політику на зменшення бідності в  країні (так за різними даними в  Україні проживає від 12-14 млн. за межею  бідності). За період 2007-2008 рр. відбулося збільшення матеріального забезпечення на допомогу по безробіттю 32,9% , одноразові виплати по безробіттю 90% , матеріальної допомоги в період профнавчання28,5% , професійну підготовку кадрів 89,6% , працевлаштування безробітних шляхом надання дотацій роботодавцям 30,3%, інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням 153,6%. Резерв фонду виріс з 24,9 млн. грн. в 2007р. до 40.9 млн. грн.. в 2008. Такі заходи скоротили баланс бюджету, який ледве залишився позитивним та склав 9,2 млн.гнр. В 2009 р. за наявністю браку коштів державні видатки до фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на відпадок безробіття зменшуються, але найголовніший пункт - допомога по безробіттю як й у попередньому періоді зростає склавши 3938,7 млн. гнр в 2009 р. порівняно з 2254,3 в 2008р. Система державної соціальної допомоги в Україні забезпечує допомогу сім’ям з дітьми, допомогу малозабезпеченим сім’ям, дітям інвалідам та інвалідам з дитинства. Основними законами, що регулюють виплату даних допоміг є:

• Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»

• Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»

• Закон України «Про державну допомогу інвалідам з дитинства  та дітям-інвалідам»

Державна соціальна допомога фінансується з державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Державне регулювання та контроль за соціальними виплатами покладено на Міністерство праці та соціальної політики України та органи місцевого самоврядування.

У Таблиці 2.14 представлено розміри допоміг та кількість одержувачів за період 2007–2009рр.

Таблиця 2.14 - Аналіз динаміки державніх соціальних виплат в Україні  за 2007-2009 рр. [2], [33], [34], [35]

Показники	Сума, грн.						Абсолютне відхилення				Темп приросту,%
	2007		2008		2009		2008- 2007		2009- 2008		2008/ 2007	2009/ 2008
Державна соціальна  допомога сім’ям з дітьми
Допомога по вагітності та поло- гам (для незастрахованих  осіб) -середній розмір допомоги, (грн.) -кількість одержувачів (чол.)		131 237 600		158 261 100		167 269 100		27 23500		9 8000	20,61 9,9	5,6 3
Допомога при народженні дитини розмір допомоги		8 500		12 240 на першу 25 000 на другу 50 000 на третю		12 240 на першу 25 000 на другу 50 000 на третю		3740		0	44	0
Кількість одержувачів (чол.)		552 550		581 000		605 900		24850		24900	5,14	4,28
Допомога по догляду  за дитиною (до досягнення нею трирічного віку) - мінімальний розмір  допомоги - кількість одержувачів  (чол.)		90 1112800		130 1162100		130 1330600		40 49300		0 168500	44,4 4,4	0 14,5
Допомога на дітей, які  знаходяться під опікою чи піклуванням - розмір допомоги, (грн.) кількість одержувачів, (чол.)		434 50 700		526 44 400		1 114 54 500		92 -6300		588 10100	21,2 -12,4	111,8 22,75
Допомога на дітей  одиноким матерям - мінімальний розмір  допомоги - кількість одержувачів, (чол.)		130 568 900		158 592 400		167 628 800		28 23500		9 36400	21,5 4,13	5,7 6,14
Державна соціальна  допомога малозабезпеченим сім’ям
Для працездатних осіб - розмір допомоги , (грн.) - кількість одержувачів, (чол.)		21 31 879		133 31 782		133 --		122 -97		0 --	533 -0,3	0 --
Для непрацездатних осіб - розмір допомоги, (грн.) - кількість одержувачів, (чол.)		171 510 146		188 497885		188 --		17 -12261		0 --	9,94 -2,4	0 --
Для інвалідів - розмір допомоги, (грн.) - кількість одержувачів, (чол.)		182 48 472		200 48 187		200 --		18 -285		0 --	9,9 -0,59	0 --
Державна соціальна  допомога інвалідам з дитинства  та дітям-інвалідам
Інвалідам з дитинства (I група) - середній розмір допомоги,(грн.) - кількість одержувачів		570 65 779		705 67564		747 --		135 1785		42 --	23,7 2,7	6 --
Інвалідам з дитинства (II група) - середній розмір допомоги,(грн.) - кількість одержувачів		304 33 089		376 44 342		544 --		72 11253		168 --	23,7 34	44,7 --
Інвалідам з дитинства (III група) - середній розмір допомоги,(грн.) кількість одержувачів		228 26 804		282 38 166		544 --		54 11362		262 --	23,7 42,4	93 --
Дітям інвалідам до 18 років - середній розмір допомоги,(грн.) кількість одержувачів		266 112 639		329 125 156		544 --		63 12517		215 --	23,7 11,1	65,35 --

За законом України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  забезпечується надання наступних видів допомог:

• допомогу по вагітності та пологам (для незастрахованих  осіб);

• допомогу при народженні дитини;

• допомогу по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• допомогу на дітей, які  перебувають під опікою чи піклуванням;

• допомогу на дітей одиноким матерям.

З таблиці 2.14 видно, що допомога у вказаному напрямку зросла на 20,6% в 2008 та на 5,7 % в 2009 році. Допомога при  народженні дитини починаючи з 2009 р. склала 12 240 грн. (1020 €) на першу дитину (з яких 4 800 грн. або 400€ виплачується одноразово); 25000 грн. (2083 €) на другу дитину (з яких 4840 грн. або 403 € виплачується одноразово); 50000 грн. (4167 €) на третю і наступну дитину (з яких 5000 грн. або 417 € виплачується одноразово). Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зросла на 44,4 % й залишилась незміною в 2009 р. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Розмір її збільшився на 21,2 % в 2008 та 111,8 % в 2009р. Щодо допомоги на дітей одиноким матерям то її розмір визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У 2009 р. мінімальний розмір допомоги складав 167 грн. (14 €) на місяць, порівняно з 130 грн. в 2007. Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають на території України.Соціальна допомога виплачується щомісячно на період 6 місяців з дня її призначення. Рішення про надання соціальної допомоги приймається управлінням праці та соціальної допомоги протягом 10 днів з дня подачі.Відповідно до закону, розмір соціальної допомоги розраховується як різниця між прожитковим мінімумом сім’ї та середнім сукупним доходом сім’ї за методикою встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Однак, сума не повинна бути більшою ніж 75% прожиткового мінімуму для сім’ї.У 2009 р. мінімальний розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям дорівнював 133 грн. (порівняно з 21 грн в 2007) для сімей, в яких проживають тільки працездатні особи, 188 грн. . (порівняно з 171 грн в 2007) для сімей, в яких проживають непрацездатні члени (пенсіонери, діти) та 200 грн. проти 182 в 2007р. для сімей, в яких є інваліди. З закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» визначає право на отримання соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам у віці до 18 років.

Розмір допомоги визначається наступним чином:

• Інвалідам з дитинства І групи – 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

• Інвалідам з дитинства  ІІ групи – 80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

• Інвалідам з дитинства  ІІІ групи – 60% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

• На дітей-інвалідів  віком до 18 років – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до положень Закону, інвалідам з дитинства  та дітям-інвалідам встановлюється надбавка на догляд за ними. Сума надбавки дорівнює 15–50% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Дані надбавки зросли в 2008 р. на 23,7%. В 2009 році суттєво підняла надбавки інвалідам з дитинства ІІ групи на 44,7%, та інвалідам з дитинства ІІІ групи на 92,9%. [6] Фінансування      системи      соціального         захисту. Як зазначено в Таблиці А.2 в статистичному додатку, соціальні витрати в Україні в 2009 р. оцінюються в 365 млрд.грн, що становить 39,9% ВВП. Структура соціальних витрат у відсотках до ВВП у 2009 р. виглядає наступним чином: 7,3% – на освіту; 4,0% – на охорону здоров’я; 8,6% – на соціальні допомоги та 20,0% – до фондів соціального страхування (у т. ч. до Пенсійного фонду – 18,1%, і 0,64% – до Фонду соціального страхування на випадок безробіття). Фінансування соціального абезпечення здійснюється за рахунок внесків роботодавців і найманих працівників, асигнувань, виділених з державного та місцевих бюджетів.В даний час існує чотири державні фонди соціального страхування, що регулюють пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасного випадку, страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням.

В табл. 2.15 представлені загальні витрати на соціальне забезпечення з державного та місцевих бюджетів за період 2007–2009 рр.

Таблиця 2.15 - Аналіз динаміки видатків на соціальний захист та соціальне  забезпечення бюджету України, 2007-2009рр. [24], [25], [26], [16]

Показники	Сума, млн. грн			Абсолютне відхилення		Темп приросту,%
	2007	2008	2009	2008- 2007	2008- 2007	2008/ 2007	2009/ 2008
Всього	48 639,9	74 312,9	78 769,9	25673	4457	52,8	6
Соціальний захист на випадок непрацездатності	2 356,4	3 155,4	3 239,3	799	83,9	33,9	2,65
Соціальний захист пенсіонерів	26 006,4	42 648,4	50 487,4	16642	7839	64	18,4
Соціальний захист безробітних	100,0	9,6	7,9	-90,4	-1,7	-90,4	-17,7
Соціальний захист ветеранів  війни та праці	3 904,7	3 924,5	4 015,9	19,8	91,4	0,5	2,32
Соціальний захист сім’ї, дітей, молоді	8 795,7	11 576,9	14 992,8	2781	3415,9	31,6	29,5
Соціальний захист інших категорій населення	4 186,1	10 012,9	4 109,2	5826,8	-5903,7	139,2	-59
Допомога у вирішенні  житлового питання	2 643,6	2 262,2	1 272,6	-381,4	-989,6	-14,42	-43,75
Дослідження і розробки у сфері соціального захисту	19,4	23,2	21,5	3,8	-1,7	19,6	-7,33

Отже, загалом стан соціальної сфери не є критичним, однак обсяги фінансування не відповідають сучасній економічній обстановці, потребам населення, але цьому є достатньо об'єктивні  причини, усунення яких потребує значних  обсягів ресурсів та часу. Так на даний момент держава просто об'єктивно не може в повній мірі забезпечити потребу в фінансових ресурсах програм соціального захисту населення та потреби установ соціальної інфраструктури для їх постійного розвитку та вдосконалення в зв'язку з недостатніми обсягами коштів, що перерозподіляються через бюджетну систему. Також необхідно сказати про те, що навіть законодавчо закріплені економічно обгрунтовані соціальні нормативи як мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум на практиці не виконуються в зв'язку з недостатністю ресурсів. Всі ці проблеми потреби потребують вирішення шляхом реформування існуючою системи, зокрема зміни структури видатків бюджетів, більш об'єктивного їх планування, зміни системи виплат допомог незахищеним категоріям населення, що на даний час є неможливим через економічну кризу, що зачепила світову економіку і сильно вдарила абсолютно по всіх верствах населення.

 

Розділ 3. Покращення фінансового забезпечення соціальної сфери в Україні

Основними проблемами економічного та соціального розвитку України протягом її незалежності були постійні нестачі фінансових ресурсів, акумульованих в централізованих та децентралізованих фондах, необхідних для виконання державою покладених на неї функцій, в тому числі обов'язків забезпечення кожній людині відповідного рівня життя та умов відпочинку, розвитку її спортивних, духовних здібностей як особистості. Це викликано в першу чергу тим, що в економіці України, багато елементів все ще залишилися в тій же формі в якій були успадковані від командно-адміністративної системи Радянського Союзу, що спричинило утворення макроекономічних диспропорцій. Вони в свою чергу значно зменшують ефективність бюджетного фінансування соціальної сфери.

Також на стан соціальної сфери впливають непослідовність  проведення реформ виконавчими органами влади, їх неузгодженою діяльністю, а іноді і бездіяльністю, значні вади в реалізації державної соціальної політики. Все це веде до того що в Україні можна виділити низку основних проблем, які з часом приведуть до кризових явищ в соціальній інфраструктурі:

1) недостатні розміри  фінансування соціальної сфери;

2) непослідовність та  фрагментарність фінансування;

3) неефективна його  структура (основна вага витрат  припадає на заробітну плату,  що веде до занепаду матеріальної  інфраструктури);

4) відсутність стимулів  для переходу до децентралізованого  фінансування частини соціальних  витрат.

Зазвичай найголовнішою  проблемою здійснення соціальної політики, яка, як правило, і визначає межі її здійснення, є проблема фінансування соціальних витрат. Згідно зі світовою практикою, джерелами прямого та непрямого фінансування соціальної сфери є:

- безпосередні бюджетні  видатки;

- «податкові видатки»  у вигляді пільг, відшкодувань, відстрочок;

- страхові внески до  державних та недержавних страхових  фондів;

- усуспільнення коштів  підприємств у вигляді їх зобов'язання  щодо виконання соціальних функцій;

- благодійність приватних  осіб, фірм та організацій;

- громадські ініціативи - різного роду фонди та збори;

- особисті кошти та  зобов'язання громадян;

- кредити;

- надання державного  майна для функціонування соціальної  сфери, використання державної  інфраструктури тощо.

Звичайно, держава в  теперішніх економічних умовах не в  змозі профінансувати усі соціальні  гарантії в повному обсязі, проте  забезпечити поступове наближення основних соціальних стандартів та гарантій (пенсій, допомоги) до прожиткового мінімуму зобов'язана. Прожитковий мінімум має використовуватись лише для загальної оцінки рівня життя, а не як соціальний стандарт, який лежав би в основі забезпечення конституційних соціальних гарантій

Невідкладними заходами щодо реформування системи соціального  захисту є вдосконалення механізмів адресної допомоги найбільш незахищеним  верствам населення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання  її через дотації та пільги всім категоріям населення, що їх потребують. Основними шляхами реалізації цих заходів слід вважати такі:       - запровадження і фінансове забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам, безробітним); - встановлення науково обґрунтованих пропорцій між середніми мінімальними рівнями заробітної плати і пенсій, допомогою по безробіттю та допомогою малозабезпеченим громадянам пенсійного віку і сім'ям з дітьми, різними оцінками рівнів бідності;

- запровадження, виходячи  з динаміки споживчих цін, попереджувальних  заходів соціального захисту  населення, адресної допомоги  і субсидій;

- захист купівельної  спроможності малозабезпечених  непрацездатних громадян і сімей.