Аналіз формування, розподілу та використання прибутку на підприємстві

Що ж до всіх інших об'єктів  основних засобів (включаючи машини й устаткування), то на балансовий прибуток підприємства ціна продажу окремого об'єкта не впливає. Закон не передбачає врахування різниці між ціною продажу об'єктів та їх залишковою вартістю як прибутку (збитку). Втім, аналіз прийняття рішень, які стосуються продажу окремих об'єктів будь-якої групи основних засобів, має підтвердити (або спростувати) доцільність вивільнення фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби. Аргументами «за» тут можуть бути: недовантаження або повний простій будівель, споруд, обладнання тощо, моральний знос, обновлення парку верстатів у зв'язку з реконструкцією виробництва тощо.

Аналіз прибутків (збитків) від  позареалізаційних операцій базується на законодавче затвердженому переліку доходів і витрат, які списуються на фінансовий результат діяльності підприємства, тобто на прибуток (збиток). Особливе місце серед позареалізаційних прибутків належить аналізу діяльності підприємства як інвестора фінансових ресурсів у цінні папери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Граничний аналіз та оптимізація прибутку

 

При прийнятті рішень, спрямованих  на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати прогнозовані величини граничного дохіду та граничних  витрат. Граничний дохід, як відомо, є приростом виручки від реалізації на одиницю приросту кількості виробленого продукту. Відповідно граничні витрати дорівнюють приросту витрат на виробництво продукції, який припадає на одиницю приросту кількості продукту.

Намагання фірми максимізувати свій прибуток можна представити у вигляді наступної функції:                                   

R=(P*Q) - C ® max.

Продиференціювавши ліву та праву  частини цієї функції та прирівнявши  результат до нуля  отримуємо  наступне співвідношення:

d R/d Q = d (P*Q)/d Q - d C/d Q;

d (P*Q)/d Q = d C/d Q ,

де d (P*Q)/d Q - граничний дохід; dC/d Q - граничні витрати.

Звідси випливає, що для максимізації прибутку необхідно забезпечити  рівність граничних витрат та граничних  доходів. Це співвідношення дозволяє відшукати оптимальний розмір обсягу виробництва при відомих функціях попиту та витрат P=f(Q) та С=g (Q).

Для визначення вищезгаданих функцій  у фінансовому аналізі на українських  підприємствах все частіше застосовується регресійний аналіз, заснований на певній кількості спостережень. Хоча регресійний аналіз має широкий спектр застосування, головною його задачею у фінансовому аналізі є побудова функцій витрат та попиту на готову продукцію, а також прогнозування на їх основі . В якості прикладу можемо розглянути побудову рівнянь виробничих витрат та попиту на продукцію вищезгаданого поліграфічного центру “Поліграф-Колегіум”.

Побудова регресійного рівняння витрат вимагає розв’язання системи двох наступних рівнянь:

(1)  n*a0+а1*SQi =SСi

(2)  a0*SQi+а1*SQ²i = SСiQi,

де n - кількість спостережень;

a0  - фіксовані витрати;   а1 - змінні витрати на одиницю  продукції;

С - сукупні витрати; Q - кількість продукції у натуральному виразі.

В даному випадку величина сукупних витрат (С) буде залежною змінною, а величина кількості продукції (Q) - відповідно незалежною.

Для підстановки у рівняння скористаємося  даними спостережень по кількості вироблених рекламних буклетів та витратам на їх виробництво у поліграфічному центрі “Поліграф-Колегіум” протягом перших шести місяців минулого року, коли виробництво буклетів зростало кожного місяця.  В таблиці 5 (див. Додаток 5) подано розрахунки складових рівняння сукупних витрат підприємства. Підставляючи відповідні значення у нормальні рівняння, ми отримуємо:

(1)  6*a0+а1*56000 =23450

(2)  a0*56000+а1*528500000= 220350000.

Розв`язок системи даних рівнянь  дає нам значення змінних витрат а1 » 0,25 грн., та фіксованих витрат a0 »1535 грн. На основі цих значень ми маємо змогу побудувати лінійну функцію витрат: С=1535+0,25*Q.

Аналіз залежності між ціною  продукту та його кількістю в динаміці дозволяє обрати лінійну форму також  і для функції попиту: P=b0+b1Q, де невідомі параметри b0  та  b1  вираховуються  за допомогою методу найменших квадратів.

(1)  n* b0+b1*SQi =SPi

(2)  b0*SQi + b1*SQ²i = SPiQi,

де n - кількість спостережень; P - ціна одиниці продукту; Q - кількість продукції  у натуральному виразі.

В таблиці 6 (див. Додаток 5.) подано розрахунки складових рівняння  попиту на продукцію підприємства (в даному випадку буклети). Після підставлення відповідних значень з таблиці у систему рівнянь, ми маємо:

(1) 6* b0+b1*56000 = 5,77

(2) b0* 56000+ b1*528500000= 52620,

Розв`язавши систему цих рівнянь  отримуємо емпіричну функцію  попиту на буклети виробництва поліграфічного центру “Поліграф-Колегіум”:

P=2,93-0,00021*Q.

На основі рівнянь попиту та сукупних витрат тепер можна вирахувати граничні витрати та граничний дохід, а  прирівнявши їх відшукати величину оптимального випуску продукції:

С=1535+0,25*Q;

P=2,93-0,00021*Q;

d(P*Q)/d*Q=2,93-0,00042*Q; dC/dQ=0,25;   2,93-0,00042*Q=0,25;  Þ  Q=6381.

Як бачимо, оптимальний обсяг  випуску  буклетів становить 6381 шт.

Знаючи оптимальний обсяг випуску, можна визначити оптимальну ціну продукту, виручку, витрати виробництва  та прибуток, і після цього порівняти їх з фактичними значеннями.

Таким чином, граничний аналіз говорить про наявність у підприємства можливостей збільшити прибуток на 3566 грн. за рахунок скорочення неефективного  виробництва буклетів на 4619 шт. За цих  умов витрати підприємства при виробництві буклетів зменшаться на 1120 грн., тобто на 37%. Оптимальна ціна одного буклету становитиме 1,58 грн., тобто перевищує фактичне значення на 125%. Результати граничного аналізу свідчать про виправданість підняття цін на продукцію, до якого вдався “Поліграф-Колегіум” у липні-серпні минулого року. Протягом наступних трьох місяців адміністрація підприємства також декілька разів приймала рішення про підняття цін, що спричинялося різким зростанням виробничих витрат внаслідок девальвації гривні.

Як свідчать порівняльні дані по обсягам виробництва на основі результатів граничного аналізу, підприємство може в перспективі притримуватись стратегії, спрямованої на скорочення обсягів виробництва продукції, однак лише за тої умови, що виробничі витрати залишаться на незмінному рівні. У сучасних умовах вітчизняні підприємства мають можливість організувати управлінський облік по міжнародній системі, основним принципом якої є наявність роздільного обліку змінних і постійних витрат. Основне значення такої системи полягає у високому ступені інтеграції обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень, що в результаті дозволяє гнучко й оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства.

 

2.4. Аналіз використання прибутку підприємства

 

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері тощо.

Чинне законодавство України передбачає першочерговим обов'язком кожного суб'єкта підприємницької діяльності внесення до державного бюджету таких видів податків з одержаного балансового прибутку: податку на прибуток, податку на нерухоме майно, податку на землю, податку на власників транспортних засобів. Прибуток, що залишається після сплати перелічених податків, надходить у повне розпорядження підприємства (у господарській практиці ця частина прибутку називається «чистим» прибутком). Основні напрямки використання «чистого» прибутку: виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення (включаючи виплату дивідендів у акціонерних товариствах), інші витрати.

Завданням аналізу використання прибутку є:

• оцінка виконання планових накреслень щодо структури та обсягів спрямування прибутку за відповідними напрямками і конкретними об'єктами фінансування;
• виявлення варіантів ефективнішого вкладання коштів;
• встановлення причин і шляхів ліквідації непродуктивних витрат за рахунок чистого прибутку.

У табл. 7, (додаток 6) за даними річного звіту заводу металовиробів наведено показники, що характеризують стан використання прибутку.

Наведені в таблиці дані свідчать про невиконання планових обсягів  спрямування прибутку за всіма напрямками витрат. Основна причина такого становища  — невиконання підприємством планового обсягу прибутку, в результаті чого при запланованій сумі прибутку до розподілу 8083 тис. грн. підприємство могло використати лише 4952 тис. грн., що становить 61,2% .

Далі слід проаналізувати, як складалися у підприємства взаємовідносини з державним бюджетом за платежами з прибутку, маючи на увазі, що основна питома вага у цих платежах припадає на податок з прибутку (як правило, це 95—98%, а на інші податки, які сплачуються за рахунок прибутку, припадає невелика частина платежів). Тому доцільно проаналізувати формування величини прибутку як об'єкта оподаткування (що, як відомо, не ідентична балансовому прибутку підприємства).

Підприємство у нових умовах оподаткування прибутку зацікавлене  в тому, щоб його прибуток, визначений у цілях оподаткування, був якомога меншим. Тому в процесі аналізу виявляються причини, які призвели до штучного завищення валових доходів і заниження валових витрат і, отже, зростання оподатковуваного прибутку та податку на прибуток. Серед причин, які призводять до цього, слід насамперед враховувати такі обставини:

• якщо підприємство за звітний період допускає приріст балансових залишків покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, у залишках готової продукції, витрати коштів на суму цього приросту не вважаються валовими витратами, і це спричиняє до збільшення прибутку як об'єкта оподаткування;
• якщо підприємство, відвантаживши продукцію покупцеві і не отримавши платежу за неї, не виконує встановлені законом процедури з приводу передачі до судово-арбітражних органів позовних заяв щодо стягнення боргу або визнання боржника банкрутом, сума відвантаженого товару (наданих послуг) вважається валовим доходом і оподатковується податком на прибуток;
• якщо підприємство витрачає кошти на потреби, не пов'язані з веденням його господарської діяльності (їх перелік жорстко регламентується чинним законодавством), ці витрати до складу валових витрат не включаються, що 
  веде до зростання податку на прибуток;
• при реалізації (продажу) товарів пов'язаним особам за цінами, нижчими від звичайних цін на такі товари, валовий доход обчислюється, виходячи із звичайних цін, тобто податок на прибуток зростає. Аналогічно, якщо підприємство має витрати на закупівлю товарів (робіт, послуг) у пов'язаних осіб за цінами, вищими за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), до валових витрат включаються такі витрати за звичайними цінами,  що також збільшує податок на прибуток.

За даними табл. 7 (додаток 6) за звітний рік відсоток платежів з прибутку заводу металовиробів, витрачених на сплату податків, становив 1591 : 4952 • 100 = 32,1% (бізнес-планом передбачалося 28,3%). Тобто є підстави проаналізувати цю позицію з точки зору пошуку резервів зменшення податку на прибуток.

З урахуванням балансового прибутку і платежів податків з нього підприємство при запланованій сумі чистого прибутку 5793 тис. грн. мало в своєму розпорядженні лише 3361 тис. грн., що становить лише 58,0%. При цьому на виробничо-технічний розвиток спрямовано 1846 тис. грн., що становить 54,9% чистого прибутку при плановому обсязі фінансування 3100 тис. грн. (53,5% до чистого прибутку). Це свідчить про скорочення витрат за цим напрямком у пропорції, дещо меншій від загального скорочення суми чистого прибутку. Значне скорочення витрат (як за абсолютною сумою проти плану, так і відносно загальної суми чистого прибутку) має місце за напрямком «соціальний розвиток» . Витрати на матеріальне заохочення, хоч і нижчі, ніж передбачалося бізнес-планом, але відносно наявного чистого прибутку вони перевищують планові накреслення (за бізнес-планом 14,7%, фактично -- 19,0%). На приріст нормативу власних оборотних коштів спрямувати прибуток підприємство не спромоглося, що негативно впливає на його ліквідність і поточну платоспроможність.

Окремого і детального розгляду потребують інші витрати прибутку, які включають як витрати, що заздалегідь  закладаються у бізнес-план (наприклад, інвестиції у спільні підприємства, включаючи придбання акцій акціонерних  товариств, облігацій державних позик та облігацій інших підприємств, створення інших доходних активів, внески на благодійні цілі), так і витрати, що є непродуктивними, пов'язаними із сплатою всіляких економічних санкцій. Для аналізу використання цієї частини чистого прибутку підприємства доцільно скласти таку таблицю (за даними заводу металовиробів за звітний рік, (див. табл. 8, додаток 7).

Порівняння планових і фактичних  даних про використання прибутку підприємства на інші цілі приводить  до висновку, що підприємство має певні  резерви збільшення продуктивних витрат з прибутку за рахунок ліквідації або принаймні зменшення витрат коштів на сплату всіляких штрафних платежів, насамперед — за порушення умов господарських договорів. Усі факти сплати штрафних санкцій мають бути оцінені з точки зору наявності упущеної можливості їх уникнення і з точки зору опрацювання заходів щодо їх недопущення у майбутньому.

 

 

III. Резерви підвищення формування, розподілу та використання прибутку підприємства

Щоб управляти прибутком, необхідно розкрити механізм її формування, визначити вплив та частку кожного  фактора її зростання чи зниження.

Важливим чинником зростання  прибутку, що залежать від діяльності організації (їх називають внутрішні), є зростання обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, ростов продуктивності праці, компетентність керівництва.