Акціонерна організаційно-правова форма організації

         РОДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З АКЦІОНЕРНОЮ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЮ ФОРМОЮ ВЛАСНОСТІ

 

1. Акціонерна організаційно-правова форма підприємств

 
          Історично першим типом організації бізнесу було індивідуальне підприємництво, коли бізнесова діяльність велася окремою людиною чи сім’єю. І нині воно є головною формою існування дрібного бізнесу.

Об’єднання капіталів передбачає, що учасники вкладають у підприємство власні кошти і ризикують тільки ними (на відміну від індивідуальних підприємств, повних партнерів та командитів, які несуть повну чи солідарну відповідальність). Ведення бізнесу у великих розмірах, що можливо тільки у рамках публічної, тобто відкритої для всіх, корпорації, зумовило обмежену (вкладеними капіталами) відповідальність учасників корпорації. За браком такого обмеження ніхто з індивідуальних інвесторів не погодився б ризикувати.

Отже, обмежена відповідальність співвласників  корпорацій — це плата за величезні  фінансові, а відтак і бізнесові  можливості публічних корпорацій. Щодо інтересів кредиторів, то вони забезпечуються законодавчими обмеженнями на створення і діяльність корпорацій і державним наглядом за дотриманням ними встановлених вимог.

Сутність і переваги відкритих  акціонерних товариств.

Публічна корпорація (в українській  термінології — відкрите акціонерне товариство) — це організаційно-правова  форма підприємства, капітал якого утворюється об’єднанням багатьох індивідуальних капіталів через випуск та публічне розміщення акцій.

Акція — це цінний папір, що є титулом власності на частку капіталу акціонерного товариства, і вільно обертається на фондовому ринку. Акція є неподільною.

Майно акціонерного товариства відокремлено від майна учасників, останні  відповідають за зобов’язаннями товариства тільки власними акціями.

Акціонерні товариства є найпоширенішею формою ведення великого бізнесу. Це зумовлено перевагами акціонерної форми організації.

По-перше, простим і зрозумілим є питання про власність —  акціонерне товариство виступає як різновид підприємств з колективною формою власності — держателем акцій може бути держава, інші підприємства, окремі громадяни.

По-друге, в акціонерних товариствах  можливе ефективне узгодження інтересів  менеджменту та акціонерів. Менеджер, маючи власний невеликий капітал, в межах акціонерного товариства може керувати колосальними коштами  акціонерів, таким чином задовольняючи  природне для себе тяжіння до збільшення об’єкта управління. З іншого боку, власники акцій отримують прибутки на свою власність, ризикуючи лише акціями, котрі вони завжди можуть обернути в готівку.

По-третє, хоч акціонери є власниками товариства, вони відіграють незначну роль в оперативному і тактичному управлінні корпорацією. Вони обирають, використовуючи своє право голосу, правління, яке управляє акціонерним товариством. Якщо рівень управління акціонерів не задовольняє, то вони можуть легко змінити менеджерів.

По-четверте, важливою перевагою акціонерних  товариств є безперервність існування. Інші господарські товариства можуть припинити діяльність у зв’язку  зі смертю чи виходом з товариства одного з партнерів. Ці обставини не впливають, однак, на існування акціонерних товариств. Акціонерне товариство існує незалежно від зміни складу акціонерів.

По-п’яте, учасники відкритого акціонерного товариства можуть легко продавати акції один одному та третім особам. Ця ліквідність — ще одна приваблива риса акціонерних товариств. І водночас, хоч акції переходять з рук у руки, активи залишаються власністю самої корпорації як юридичної особи.

По-шосте, випуск акцій з різноманітними характеристиками забезпечує акціонерному товариству незрівнянно більшу фінансову могутність, ніж просте об’єднання капіталів партнерствами чи закритими корпораціями, не кажучи вже про індивідуальне підприємництво.

По-сьоме, організаційно-правова форма  акціонерного товариства не обмежує  можливостей використання корпорацією  різноманітних організаційних форм виробництва й управління, які формуються, передусім, виходячи із завдань та цілей підприємства.

По-восьме, в акціонерних товариствах  нема проблем з розподілом доходів  — прибуток поділяється між державою (податок), акціонерами (дивіденд), підприємством (рефінансування).

Особливості українських акціонерних товариств.

Основна маса акціонерних товариств  в Україні створюється під час приватизації, тобто процес акціонування відбувається іншим шляхом, ніж класичний — здійснюється не об’єднання, а поділ капіталів. Відтак акціонерні товариства, які створюються в процесі приватизації, позбавлені практично всіх переваг «класичних» відкритих корпорацій.

По-перше, акціонерні товариства, що створюються  під час приватизації, не можуть виконати місію корпорування — об’єднати капітали, оскільки «живі» гроші, отримані за первинного розміщення акцій, одержує держава.

По-друге, акції штучно створюваних  акціонерних товариств здебільшого  є абсолютно неліквідними, що перешкоджає  як «переливанню» капіталів, так  і впливу акціонерів на менеджмент, а отже, і на виробництво.

По-третє, природне прагнення акціонерів до отримання високих дивідендів нині не може бути реалізоване і не стільки через загальний спад виробництва, скільки через небажання керівників платити невідомо за що, адже приватизаційні папери мають тільки умовну, а не реальну вартість.

По суті, акціонерні товариства, що створюються в процесі приватизації, є лише предтечами майбутніх корпорацій.

2. Акції та їх види

 
         Як уже зазначалося, акції — це титули власності, тобто вони засвідчують власність на частку активів акціонерного товариства. Будь-який власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Але, оскільки здійснення прав власності окремим учасником товариства зачіпає інтереси інших учасників та самої корпорації як юридичної особи, остільки ці права обмежуються. Вони обмежуються як сутнісними вадами акцій (наприклад, акція — це категорія вартості, котра не прив’язана до конкретної споживної вартості активів товариства, тому ліквідувати актив у натуральному вигляді власник акції не може), так і законодавчими нормами та установчими документами корпорацій.

Основні права власників акцій:

- право  голосу; 
- право на участь у прибутках; 
- першочергове право на купівлю нових акцій; 
- право на активи за ліквідації корпорації; 
- право на інспекцію.

Цілі випуску і класифікація акцій.

Випускаючи акції, корпорації мають  такі цілі:

- забезпечити  новому підприємству стартовий капітал, необхідний для початку діяльності; 
- залучити додаткові грошові ресурси під час функціонування підприємства; 
- обміняти старі акції при злитті з іншою корпорацією.

Акції класифікуються за такими критеріями:

- місце  розміщення - акції, що обертаються на національному ринку, та міжнародні акції; 
- форма розпорядження - акції на пред’явника та іменні; 
- права власника - акції прості та привілейовані.

На міжнародному ринку цінних паперів  обертаються акції транснаціональних  компаній двох видів — євроакції  та американські депозитні свідоцтва. Євроакції котируються на міжнародних фондових біржах Європи (Лондонській, Франкфуртській, Паризькій, Люксембурзькій). Обіг їх порівняно незначний: серед основних цінних паперів світового ринку їх частка становила 1 % у 1985 р., 4,6 % у 1987 р., 2,1 % у 1990 р. [22, с.74]. Це пояснюється відсутністю єдиного міжнародного вторинного ринку цінних паперів.

Кроком до інтернаціоналізації  акцій є американські депозитні  свідоцтва, що репрезентують євроакції, розміщені у депозитаріях США і обмінені на депозитні свідоцтва, які обертаються на американському фондовому ринку. Таким чином європейські компанії отримують доступ на ринок цінних паперів США.

У СНД першими на міжнародний ринок вийшли російські корпорації.

У іменній акції зазначається ім’я власника — тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред’явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Прості акції:

- не гарантують власникам дивідендів  — останні виплачуються, виходячи  з розміру прибутку, що залишається  після сплати податків та інших обов’язкових платежів, а також дивідендів по привілейованих акціях; 
- дають право голосу.

Привілейовані акції:

- гарантують  власникам фіксований дивіденд  незалежно від результатів діяльності  корпорації; 
- дають пріоритетне право (у порівнянні з власниками простих акцій) на участь у розподілі майна акціонерного товариства за його ліквідації; 
- не дають власнику права голосу.

Прості акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки:

- по-перше,  існують законодавчі обмеження  щодо випуску привілейованих  акцій з метою уникнення порушень  у балансі інтересів акціонерів і менеджерів товариства; 
- по-друге, прості акції більш дохідні, ніж привілейовані, оскільки є більш ризиковими.

Види привілейованих акцій.

У ряді країн (США, Канада, Великобританія та у деяких інших) привілейовані акції мають такі види:

- Кумулятивні  привілейовані акції. 
- Невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції. 
- Некумулятивні привілейовані акції.

Власники втрачають дивіденди  за той період, коли не було оголошено  про їх виплату.

Акціонерне товариство залишає  за собою право викупити акції  з надбавкою до номінальної вартості. Для цього в корпорації створюється  викупний фонд; але якщо його розмір виявляється недостатнім для викупу акцій, їх погашення не відбувається.

Ретрективні привілейовані акції.

Деякі акціонерні товариства випускають привілейовані акції різних класів з різними правами, стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу.

Західні професіонали поділяють акції на певні категорії.

Акції «з блакитними корінцями» (blue chip stocks). Ці акції, що випускаються найбільш потужними та солідними компаніями (у США, наприклад, це General Electric Co., Walt Disney Co., General Motors, McDonald’s Corp. тощо), які є лідерами у своїх галузях, а головне — усю свою історію стабільно сплачували дивіденди акціонерам. Вкладання заощаджень у придбання цих акцій «з блакитними корінцями» малоризикове. Першокласні акції популярні серед більшості інвесторів, у результаті чого їхні курси часто високі, особливо коли ринок нестабільний та інвестори занепокоєні якістю своїх інвестицій.

Дохідні акції (income stocks). Це акції корпорацій водо-, газо-, електропостачання, телефонних корпорацій, а також інших комунальних компаній, дивіденди за якими перевищують середній рівень. Це пояснюється тим, що такі корпорації потрібні завжди, працюють стабільно та мають добре прогнозовані джерела доходів. Інвестори купують ці акції, бо впевнені, що їхня вартість з часом буде тільки зростати.

Акції зростання (growth stocks). Це акції корпорацій, доходи та прибуток яких вищі середнього рівня, однак дивідендні виплати зазвичай не перевищують 35 %. Пояснюється така дивідендна політика прагненням корпорації в першу чергу фінансувати наукові та інші дослідження, а також розширення масштабів виробництва й можливості збуту. Тому, незважаючи на низькі поточні дивіденди, багато інвесторів віддає перевагу саме цим акціям, сподіваючись, що в майбутньому вони приноситимуть великі прибутки та що їхня ринкова вартість значно зросте.

Циклічні  акції (cyclical stocks). Їхня ціна зростає та знижується синхронно зі спадами й підйомами в економіці, тобто згідно з ритмом ділової активності. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки — автомобілебудування, важкої (особливо металургійної), целюлозно-паперової промисловості та ін. Інвестори намагаються купити такі акції, коли йдеться про розширення виробництва, і встигнути продати їх до початку спаду.

Захищені (антициклічні) акції (defensive or countercyclial stocks). Це акції корпорацій, ціна на які відносно стабільна навіть за спаду в економіці в цілому. Такі корпорації не змінюють своєї дивідендної політики відповідно до циклів економічного розвитку й тому сплачують своїм акціонерам практично постійні дивіденди. Багато акцій цього виду одночасно класифікуються як дохідні.

Спекулятивні (дріб’язкові) акції (speculative (penny) stocks). Таку назву мають акції «молодих» корпорацій, які найчастіше продаються «з прилавку», обминаючи біржу, або на спеціальних («спекулятивних») біржах. Вони коштують набагато менше, ніж акції добре відомих корпорацій, однак, купуючи їх, вкладник повинен знати, на що він іде, — маленька ціна — великий ризик.

На ринку цінних паперів України  досі така класифікація використовується мало. У процесі приватизації акціонуються добре відомі загалу населення державні підприємства, які однаково погано працюють. Акції українського фондового  ринку класифікують так: акції приватизованих підприємств, комерційних банків та венчурних фірм.

 

3. Особливості акцій українських акціонерних товариств

 

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» в  Україні можуть випускатися такі види акцій: