Характеристика соціальних хвороб

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2015 в 19:01, реферат

Краткое описание

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких повязане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).У Декларації Тисячоліття Організації Обєднаних Націй визначені Цілі Розвитку Тисячоліття, які 189 країн (включаючи Україну) зобовязалися виконати до 2015 р.Блок програмних завдань Декларації з питань соціальної політики, зокрема у галузі охорони здоровя, для України включає досягнення наступних цілей: поліпшення здоровя матерів та зменшення дитячої смертності;обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів

Прикрепленные файлы: 1 файл

реферат.docx

— 25.22 Кб (Скачать документ)

Вступ

 

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких повязане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).У Декларації Тисячоліття Організації Обєднаних Націй визначені Цілі Розвитку Тисячоліття, які 189 країн (включаючи Україну) зобовязалися виконати до 2015 р.Блок програмних завдань Декларації з питань соціальної політики, зокрема у галузі охорони здоровя, для України включає досягнення наступних цілей: поліпшення здоровя матерів та зменшення дитячої смертності;обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів.На початку третього тисячоліття такі соціально небезпечні інфекційні хвороби як ВІЛ/СНІД і туберкульоз викликають найбільшу стурбованість Організації Обєднаних Націй та світового співтовариства. Вже сьогодні виклики зазначених хвороб розглядаються як глобальна проблема, а отже і відповідь на них як окремої держави, так і співдружності країн повинна бути глобальною за своїм масштабом та ефективною за результатом.

1. Характеристика соціальних хвороб

Туберкульоз - одна з найдавніших хвороб, яка може уражати всі органи і системи. Туберкульозний процес підтримується тільки за умови взаємопов'язаних основних ланок:

-дія збудника інфекції;

-механізму передачі;

сприйнятливість до туберкульозу організму.

Загалом в Україні реєструється щодня 82 нових випадки захворювання, 30 хворих - помирає. За рік помирає приблизно 10 тисяч українців.Відкриття збудника туберкульозу належить Роберту Коху (1882 р.). Він же розробив основні питання патогенезу й імунітету захворювання, одержав туберкулін.Тепер збудник називають мікобактерією туберкульозу. Мікобактерії туберкульозу - тоненькі, прямі або трохи зігнуті палички. Є такі типи мікобактерій:

-людський;

-бичачий;

пташиний.

Джерелом інфекції є: хворі люди і тварини з відкритою формою туберкульозу, які виділяють збудник.Основні шляхи проникнення мікобактерій туберкульозу в організм людини:

- Аерогенний шлях зараження: Спостерігається  у 90-95% випадків. При аерогенному  шляху інфікування мікобактерії  потрапляють у дихальні шляхи  з краплинами слизу, харкотиння  або пилом. Туберкульоз органів  дихання може розвинутися і  при проникненні збудника з  мигдаликів, лімфовузлів, з черевної  порожнини.Аліментарний шлях зараження пов'язаний із вживанням харчових продуктів від тварин, хворих на туберкульоз, використанням інфікованої їжі, посуду, через молоко хворої матері.Контактний шлях проникнення мікобактерій можливий у людей, які доглядають хворих тварин або працюють із зараженим матеріалом від хворих, коли збудник захворювання проникає безпосередньо через пошкоджену шкіру або кон'юнктиву. Рідко вхідними воротами туберкульозу можуть бути мигдалики, слизова оболонка очей та статевих органів.Внутрішньоутробне зараження туберкульозом зустрічається при генералізованих формах захворювання та пошкодженні плаценти під час пологів при аспірації новонароджених навколоплідних вод. Зараження людей туберкульозом найчастіше відбувається повітряно-краплинним і повітряно-пиловим способом. Можливе також інфікування через молоко і молочні продукти, через шкіру і слизові оболонки. Туберкульоз органів дихання визначають за локалізацією і поширеністю процесу, фазою його перебігу і бактеріовиділенням.

Симптоми: загальна слабкість, нездужання, зниження працездатності, пітливість, зниження апетиту, схуднення, порушення сну, підвищенна температураПри зовнішньому огляді на початкових формах туберкульозу у хворих відсутні видимі відхилення від норми. Проте у більшості пацієнтів на більш пізніх стадіях захворювання видно: блиск очей, рум'янець на фоні блідої шкіри обличчя, збільшення периферичних лімфовузлів, деформація грудної клітки, а у хворих на туберкульоз легень проявляються такі симптоми, як тривалий кашель з виділенням харкотиння, кровохаркання, біль в грудній клітці, задишка.

Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють соціальну, санітарну, специфічну (щеплення та ревакцинація) та хіміопрофілактику.Лікування хворих на туберкульоз є основною складовою частиною заходів боротьби з цією недугою, бо завдяки виліковуванню хворих ліквідуються джерела інфекції та поліпшується епідеміологічна ситуація з туберкульозом. В сучасних умовах важливе місце займає комплексне, дидеренційоване лікування. Воно починається з моменту встановлення діагнозу і до досягнення клінічного видужання.

 

2. Венеричні захворювання

Венеричні захворювання - це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету, і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.Кожне венеричне захворювання спричиняється певним видом мікроорганізму: сифіліс - блідою спірохетою, гонорея (трипер) - гонококом.Для венеричних хвороб характерне зараження тільки за умов такого тісного контакту, яким є статевий, а також контакту побутового (спільне використання одними й тими самими предметами вжитку: рушник, посуд, мило, зубна щітка тощо). Отож, заразиться людина венеричною хворобою чи ні - прямо залежить від її поведінки, а за умови правильної поведінки ймовірність захворювання дорівнює нулю.

Сифіліс. Збудник сифілісу - бліда спірохета - посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла. Від 4 до 5 тижнів після зараження триває інкубаційний період, ознаки захворювання при цьому не виявляються. Потім на місці оселення спірохети зявляється виразка або садно округлої форми з блискучою поверхнею та затвердінням в основі. Через кілька днів після появи виразки різко збільшуються найближчі лімфатичні вузли. Це - первісний період сифілісу. Він триває приблизно місяць, та оскільки сифілітична виразка і збільшення лімфатичних вузлів не супроводжуються болем, хворий на сифіліс може не помічати ознак хвороби і не звернутися вчасно за медичною допомогою.

У вторинний період сифілісу спостерігаються явища інтоксикації (отруєння) організму трутою спірохет. При цьому немає якихось характерних ознак, за якими можна було б безпомилково визначити захворювання на сифіліс; звичайні загальна слабкість, головна біль, нездужання, біль у мязах, суглобах і кістках, невелике підвищення температури. Єдина характерна ознака вторинного періоду сифілісу - рожево-червоні плями по всьому тілу. У вторинний період сифілісу хворий дуже заразний для навколишніх.У третинному періоді сифілісу в місцях скупчення спірохет дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає, а потім мертвіє і розпадається, на її місці утворюється глибокий рубець, характерний тільки для сифілісу. Такі ураження тканини (гуми) можуть зявитись на будь-якій ділянці тіла. Поява гуми на ділянці твердого піднебіння спричиняє руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної для сифілісу гугнявості. Гума на ділянці спинки носа руйнує кістки носа, призводить до його «провалювання». Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її інвалідом.Гонорея. На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводжується набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має місцевий характер. Гонокок виділяє отруту, і через це, крім місцевих уражень, у хворого спостерігається слабкість, втрата апетиту, головний біль.Визначити гонорею можна за інтенсивним виділенням гною із сечовивідного каналу, сильною різзю і печінням при сечовиділенні, болісними позивами на сечовиділення, повязаними з поширенням інфекції на сечовий міхур. Ці ознаки хвороби зявляються через 1-3 дні після зараження й досягають найбільшої інтенсивності через 2-8 днів. Через кілька тижнів вони стихають, і хвороба переходить у хронічну форму, яка протікає майже безболісно. Хвороба може загостритись при вживанні алкоголю, при ослаблені організму, в жінок під час менструації і після пологів.Боротьба з венеричними захворюваннями. В нашій країні створено всі необхідні умови для успішної боротьби з венеричними захворюваннями. Проводяться заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим подається безплатна медична допомога, усіх хворих обовязково ставлять на облік у спеціальні медичні заклади - шкірно-венерологічні диспансери.

Заходи боротьби із венеричними хворобами:

1.Уникати випадкових статевих  звязків та алкоголю.

2.Звертатися вчасно за медичною  допомогою.

.Зараження може статися у  будь-якому віці. Заразитися людина  може й нестатевим шляхом - якщо  користуватися чужою губною помадою, посудом хворого, докурювати чужу сигарету, на пляжах тощо.

 

3. СНІД (синдром набутого  імунодефіциту)

СНІД - інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), передається переважно статевим, а також парентеральним шляхом; супроводжується тяжким порушенням діяльності імунної системи, в результаті чого організм втрачає здатність до захистуПерше повідомлення про СНІД з'явилось у 1981 р. в СШАЗбудник СНІДу - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), чутливий до фізичних і хімічних факторів. Швидко гине при нагріванні вище 57°С, під час кип'ятіння - миттєво, його легко вбивають ацетон, ефір, спирт та інші дезинфікуючі засоби.Джерело інфекції - хворий та вірусоносій.Шляхи передавання: статевий, парентеральний (через кров та її препарати, а також при користуванні нестерильними медичними інструментами) і вертикальний (від матері до дитини під час вагітності та пологів).За клінічними проявами при СНІДі можна виділити 5 послідовних стадій, які відображують ступінь ослаблення імунної системи організму.

Стадія 0 - інкубаційний період, вірусоносійство. Цьому періоду властива безсимптомність. Тривалість цієї стадії залежить від величини інфікуючої дози та індивідуальних особливостей імунної системи.

Стадія 1 - гостра інфекція, первинний маніфестний стан. Клінічні прояви її різні. Можуть спостерігатися: втомлюваність, гарячка, грипоподібні симптоми, висипи, збільшення різних груп лімфатичних вузлів, диспепсичні розлади, втрата маси тіла (при збереженні попереднього режиму харчування).

Стадія 2 - латентний період. Характеризується стійким збільшенням лімфатичних вузлів. Лімфоцити, які містять вірус СНІДу, постійно актив і посилено секретують антитіла, в тому числі і проти інших інфекцій. Це призводить до поступового виснаження їх. Самопочуття хворого в цій стадії хвороби залишається задовільний. Тривалість її - 3-5 років.

Стадії 3-4 - продромальный період, субклінічні порушення клітинного імунітету. Ця стадія характеризується симптомами ураження центральної нервової системи та зниженням опірності організму. Спостерігається апатія, депресія, зниження апетиту, безсоння, нічна пітливість, немотивовані періодичні підвищення температури тіла та ін. У цей період хвороби істотно знижується концентрація Т-лімфоцитів (менше 400 в 1 мм3), що свідчить про пригнічення імунної системи. Поява чітких клінічних проявів імунодефіцитного стану, що настає через 15-18 міс, свідчить про зміну стадії хвороби - прогресування патологічного процесу.

Стадія 5 - ураження шкіри та слизових оболонок внаслідок імунного дефіциту У цій стадії спостерігаються вірусні та грибні ураження шкіри і слизових оболонок. Це насамперед стійкі прояви герпетичної. В цій стадії кількість лімфоцитів становить менш як 200 в 1 мм3.

Стадія 6 - генералізовані прояви імунного дефіциту. Через 1-2 роки від початку 5-ї стадії хвороби рівень Т-лімфоцитів знижується до 100 і менше в 1 мм 3.У цей період у багатьох хворих розвивається пов'язаний зi СНІДом синдром деменції (поступова втрата здатності до мислення і координації рухів), що призводить до повної неможливості рухатися і спілкуватися з людьми.

Діагностика захворювання. Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1-3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців.

Заходи неспецифічної профілактики СНІДу:

- санітарно-освітня робота, в процесі якої слід інформувати населення про шляхи і фактори передавання інфекції, підкреслюючи неможливість поширення збудника повітряно-краплинним, контактно-побутовим та аліментарним шляхами.

- наполеглива боротьба з проституцією, невпорядкованими статевими зв'язками;

- дотримання правил особистої гігієни;

-заражені жінки повинні запобігати вагітності, тому що збудник передається плоду і новонародженому;

- викоренення наркоманії;

-використання шприців одноразового вживання, суворе дотримання умов стерилізації медичних інструментів;

- доцільно рекомендувати особам, що належать до груп ризику, не брати участі у донорстві.

Висновок

соціальний гонорея туберкульоз сифіліс

Туберкульоз в Україні, як і в багатьох країнах світу, є однією з найпоширеніших інфекційних хвороб, що набула характеру епідемії. Від туберкульозу в світі помирає набагато більше хворих, ніж від усіх інших хвороб. Стрімке зростання захворювання на туберкульоз останніми роками в Україні призвело до того, що все частіше виявляють важкі, занедбані форми туберкульозу. Проблема туберкульозу стає ще гострішою через поширення серед населення ВІЛ-інфекції та СНІДу, наркоманії, при яких туберкульоз виявляють у 2-3 рази частіше ніж за звичайних умов.

Венеричні захворювання - це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету, і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

Информация о работе Характеристика соціальних хвороб