Що б ви змінили у соціально-демографічній політиці для збільшення народжуваності?

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

          Державний вищий навчальний заклад                            «Київський Національний Економічний Університет імені ВАДИМА                          

                             ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

 

 

 

 

ЕСЕ з дисципліни : «Економіка праці та соціально-трудові відносини »

       На тему :

« Що б ви змінили у соціально-демографічній політиці для збільшення                                                                             народжуваності?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала :

Студентка 3-курсу 

Спец.6508/1

КРД-301

Нгуєн Ха Чанг

                                                                                        Перевірила : Думанська В.П

 

Київ-2013

 

Вступ

 

Актуальність теми . Низька народжуваність нашій країні — далеко ще не нова проблема. І його причини лише невеличкий мірою пов'язані з труднощами соціально-економічного розвитку нашої країни. У першій половині XX в. паралельно з народжуваністю знижувалася й дитяча смертність, тому зменшення кількості дітей у сім'ях довгий час залишалося непомітним.

 

Яка загальна характеристика демографічної ситуації у світі  та в Україні? Чисельність населення  залежить від багатьох факторів, зокрема  від економічних і соціальних умов життя. Кількість людей на Землі щороку зростає, а природні ресурси, якими можна забезпечити нормальне життя, обмежені. Питаннями про закономірності відтворення населення в їх суспільно-історичній обумовленості займається наука демографія (від грец. демос - народ і графів - пишу).

Безсумнівно, демографічна політика є найважливішим елементом соціальної політики держави. Адже саме від її розвитку залежить майбутнє країни.

Метою даної роботи є визначення поняття демографічної політики держави.

З мети, визначено завдання:

 

- охарактеризувати народжуваність як визначальний чинник сучасної демографічній ситуації;

 

- виявити ефективні  урядові підвищення народжуваності.

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції  скорочення чисельності населення  України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення.

Демографічна політика України в сучасних умовах повинна бути направлена не тільки на стимулювання народжуваності, але і на зміцнення сім'ї, підвищення матеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності. Проте заходи, щодо управління процесами відтворення населення, не дають швидких результатів. Як правило, результати демографічної політики виявляються через багато років і навіть десятиліття. Тому стимулювання тих або інших процесів відтворення повинне відповідати довгостроковим інтересам розвитку економіки.

 

 

 

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

Поняття "демографічної  політики"

Найважливішою і складною управлінською завданням в усі  часи залишалася необхідність підтримувати певні пропорції між населенням, ресурсами і навколишнім середовищем.

Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність державних  органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення.

Вітчизняні демографи  розглядають демографічну політику як частину, складовий елемент соціально-економічної політики суспільства в цілому. Саме соціально-економічні процеси через ряд посередніх механізмів формують різну інтенсивність розвитку населення, темпи і пропорції його зміни.

 

     Динаміка чисельності України (2002-2013рр)                  Таблица 1

Станом на 1 жовтня 2013 року чисельність наявного населення  України становила 45 451 627 мешканців. За січень-серпень 2013 року чисельність населення скоротилась на 91,4 тис. осіб (3,0 особи на 1000). Міграційний приріст за цей період становив 18 471 осіб (на 7 714 осіб менше ніж за аналогічний період 2012 р.), покривши 16,8% природного скорочення у 109 891 осіб. Водночас у восьми регіонах країни зафіксовано приріст населення: Севастополь (міськрада), м.Київ, Рівненська область, Автономна Республіка Крим, Закарпатська, Київська, Волинська та Івано-Франківська області (3,6–0,3 особи на 1000 наявного населення).

 

Зменшення чисельності населення країни відбулося за рахунок при-

родного скорочення – 19,4 тис. осіб, водночас зафіксовано міграційний

приріст населення – 5,5 тис. осіб.

 

Залишається суттєвим перевищення  кількості померлих над кількіс-

тю живонароджених: на 100 померлих – 69 народжених.

 

Серед регіонів України  спостерігалася значна диференціація  рівня

народжуваності: від 9,0 народжених на 1000 наявного населення у Луган-

ській області до 16,1 у  Закарпатській, про що свідчать дані, наведені в таб-

лиці.

 

 

У січні 2013р. зареєстровано 239 випадків мертвонароджень, що на

15 менше порівняно  з відповідним періодом минулого  року. У віці до 1 ро-

ку померла 341 дитина. Рівень смертності дітей у віці до 1 року знизився з

9,5 до 7,9 померлих на 1000 живонароджених.

 

Основними причинами смерті дітей у віці до 1 року були: окремі

стани, що виникають у перинатальному періоді; природжені вади розвит-

ку, деформації та хромосомні аномалії; зовнішні причини смерті; хвороби

нервової системи; деякі інфекційні та паразитарні хвороби; хвороби систе-

ми кровообігу; хвороби органів  дихання, що ілюструє наведена нижче  діа-

грама. Залишається значною частка немовлят, причина смерті яких медич-

ними працівниками не була встановлена, – 3,8%.

 

 

 

 

Основні демографічні показники  за січень-вересень 2013 року у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року:

 

2012  2013

кількість народжених                                      390 396 ▼ 372 787

коефієнт народжуваності          11,4 ▼ 10,9

кількість померлих                  495 220 ▼ 490 519

коефіцієнт смертності                         14,5 ▼ 14,4

природний рух населення   – 104 824 ▼ – 117 732

коефіцієнт природного руху            – 3,1 ▼ – 3,5

кількість померлих дітей у віці до 1 року  3 312 ▼ 3 014

смертності дітей у  віці до 1 року   8,6 ▼ 7,9

кількість прибулих     40919 ▼ 36 504

кількість вибулих     10497 ▲ 16 754

сальдо міграції     + 30 422 ▼ + 19 750

сальдо міграції (на 10000 осіб)   + 8,9 ▼ + 5,8

Демографічна криза  виявляється у глибокому порушенні  відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голод, епідемії та війни: зумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи і до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки у деяких промислово розвинених країнах виявляє тенденцію до зниження рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що і є причиною сучасної демографічної кризи.

Головною причиною скорочення кількості населення стало істотне  зниження рівня народжуваності. Пояснення цього явища вельми банальне: сімейні пари і, зокрема, жінки почали вбачати у великій кількості дітей збитки для комфорту свого життя. А розвиток медицини став дозволяти без значних складнощів вирішувати ці проблеми – стали доступними різні протизаплідні засоби (і можливості проведення абортів). Нині чисельність населення продовжує зростати в багатьох державах Африки і Азії (найбільші темпи – в Індії й Китаї), що викликане традиціями, які все ще зберігаються, а також бідністю і неписьменністю значної частини народу.

Кількість населення  за регіонами 

 

2.ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ДЕМОГРАФІЧНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ

 

Серед демографічних показників найінформативнішими є середня тривалість життя, народжуваність, загальна й дитяча смертність, переселення людей. 
 Які характерні особливості демографічних показників? Сучасна людина змушена адаптуватися не тільки до природних, а й до створених нею штучно умов, які здебільшого негативно впливають на такий демографічний показник, як тривалість життя. 
 Середня тривалість життя - це кількість років, які в середньому проживає індивідуум із певної групи людей конкретного року народження. У наш час середня тривалість життя в різних країнах світу неоднакова: найвища вона в Японії та Ісландії (майже 80 років), а найнижча - у Республіці Чад (39 років). 
Проте вона різна у чоловіків та жінок.

Україна за тривалістю життя чоловіків  посідає 29 місце в Європі й 49 у світі, а жінок - 27 і 39 місця відповідно. Різке зниження середньої тривалості життя в Україні зафіксовано з 1987 р. (у чоловіків - приблизно на три, а у жінок - на два роки). Таке скорочення вважають безпрецедентним для мирного часу й пов'язують переважно з екологічним забрудненням і наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС та соціально-економічною кризою в країні. 

Народжуваність - це процес оновлення суспільства за рахунок  появи нового життя. Україна належить до країн із низькою народжуваністю. Рівень народжуваності в Україні давно не забезпечує простого відтворення населення. 

Усім відома сумна  статистика - населення України катастрофічно  скорочується. Причин можна називати безліч, але дві основні,- це те, що усе більше жінок не можуть або не хочуть народити. 
       Соціальні та економіко-трудові чинники ― зайнятість і соціальне становище, ступінь освіченості та професійно-посадова позиція, рівень добробуту, етнічна приналежність і ставлення до релігії тощо – відносяться до найбільш загальних факторів, які впливають на дітородну активність через систему норм, життєвих цінностей і взірців поведінки. 
       Народжуваність - процес дітородження в сукупності людей, що складають покоління (генерацію) або в сукупності поколінь населення (людність). Народжуваність взаємодіє із смертністю, що утворює відтворення населення. Як демографічно-статистична категорія, народжуваність - це кількісний показник, що відображає загальне число новонароджених протягом певного періоду на конкретно визначеній території. Народжуваність виміряється кількістю новонароджених на 1000 жителів регіону за 1 рік. 
       Сучасний рівень народжуваності в Україні оцінюється як украй низький, як за історичними мірками, так і у міжнародному контексті: і після семи останніх років, протягом яких народжуваність у країні підвищується, її показники залишаються одними із найнижчих на європейському просторі і тим більше у порівнянні з їх рівнями, що мали місце в Україні. 
      Темпи зростання народжуваності у 2009 році суттєво скоротилися. У 2008 році народжуваність зросла на 8.0% порівняно з 2007 роком, а за 2009 — тільки на 0.03%, що пов'язано переважно з наслідками економічної кризи. За січень-лютий 2010 року кількість народжених зменшилась ще на 5.4%, порівняно з аналогічним періодом 2009 року. 
       Сучасний незадовільний стан дітородної діяльності в Україні є одним з основних проявів демографічної кризи. Більшість шлюбних пар обмежується народженням однієї дитини, або залишається бездітними. У зв’язку з цим рівень народжуваності в Україні є вкрай низьким. Показник сумарної народжуваності впав значно нижче рівня, потрібного для простого відтворення населення.

Основним чинником низької  дітородної активності є її недостатнє економічне забезпечення. Рівень доходів  переважної більшості населення є недостатнім не лише для утримання та виховання бажаного числа здорових дітей, а й для відновлення (у належній якості) робочої сили батьків.

1. Матеріальне забезпечення

 

 Сьогодні доходи сімей за збалансованого підходу до видатків не завжди покривають необхідні потреби сім’ї за наявної, фактичної кількості її членів, що ставить українську сім’ю в рамки планування дітонародження.   

 Кожна родина цілком самостійно вирішує питання щодо народження дитини. Це її вибір, і її відповідальність. Держава, безперечно, може сприяти у розв’язанні житлових проблем, покращанні матеріального становища, розширенні доступу до якісної дошкільної, шкільної та позашкільної освіти тощо. 
     

 Зокрема, 50 % опитаних основною  причиною відкладання народження  дитини називають відсутність належних житлових умов, невирішені житлові проблеми. Це є основною перепоною для бажаної кількості дітей. Якщо ставити за мету реальне підвищення рівня народжуваності, то необхідно не стільки підвищувати допомогу при народженні дитини, скільки намагатися розв’язати житлову проблему. 
 
 
 2.Освіта

 
      Другий напрям «непрямого» впливу на народжуваність є більш складним і багатогранним, він пов’язаний із відмінностями у соціально-економічній позиції та стильових особливостях життєдіяльності осіб з різним освітньо-культурним рівнем і реалізується через глибинні зміни у системі потреб, цінностей, пріоритетів, схильностей високоосвічених осіб порівняно з тими, хто має порівняно нижчий освітній рівень. 
     

Серед факторів, які зумовлюють диференціацію різних освітньо-професійних верств населення за дітородними орієнтаціями і планами, слід, насамперед, назвати відмінності щодо позиції на ринку праці, зростання (з підвищенням рівня освіти) «втрачених через материнство» кар’єрних шансів і можливостей примноження добробуту (альтернативних витрат). 
   

   У підсумку показники дітності у більш освічених групах населення традиційно нижчі, ніж у осіб з нижчим освітнім рівнем. Як відомо, відносно високу народжуваність мають саме бідні верстви населення, які вирізняються нижчими вимогами щодо умов утримання та виховання дітей. 
 
 3.Кар’єра 
     

Соціальний аспект пізнього материнства  насамперед виявляється в прагненні  молоді спочатку здобути освіту, досягти  певних успіхів у професійній  діяльності, а вже потім реалізовувати себе у ролі батьків. За даними соціально-демографічного