Рівень життя населення: сутність, вимірювання і проблеми диференціації. Проблеми підвищення рівня життя населення

Головним  завданням статистичного вивчення рівня життя є здобуття об'єктивних оцінок реального рівня життя  населення на конкретні моменти  часу та виявлення тенденцій його змін; комплексний аналіз впливу різних соціально-економічних чинників на ці зміни; розробка інтегральних показників рівня життя населення, придатних для порівняльного аналізу. Джерелами інформації про рівень життя населення є звітність підприємств, організацій і установ, що його обслуговують; матеріали обстежень умов життя домашніх господарств, переписів населення; матеріали різних соціологічних досліджень умов життя та діяльності населення.

Оцінювати й  досліджувати рівень життя населення  можна лише з використанням системи  статистичних показників. У 1960 році робоча група ООН підготувала доповідь про принципи визначення та вимірювання  рівня життя у світовому масштабі. У 1970 році американські вчені М. Джонс  і М. Флекс розробили модель «сфер  якості життя у великих містах США». У 1973 році Дж. Вільсон виконав  факторний аналіз 72 соціальних показників для встановлення різниці в якості життя населення 50 американських  штатів. Статистичне бюро ООН у 1975 році запропонувало до впровадження в практику країн Систему соціальної і демографічної статистики, в  основу якої був покладений метод  інтегральних матриць (метод моделювання). Національний інститут статистики та економічних досліджень Франції  розробив доволі досконалу Систему  показників соціальної статистики. З  метою удосконалення вивчення рівня  життя населення та систематизації робіт у цій сфері, Державним  комітетом статистики України здійснюються розрахунки модельного набору соціальних індикаторів рівня життя населення  України.

Будь-які  системи показників, що нині використовуються для оцінювання рівня життя, охоплюють  коло показників, кожний із який характеризує кількісний або якісний бік одного з аспектів добробуту суспільства. Оскільки окремих показників рівня  життя дуже багато, їх кількість  і зміст змінюються разом із розвитком  соціальних відносин у суспільстві, розробка інтегрального показника  приводить до необхідності вирішення  цілого ряду доволі складних методологічних проблем. Перший напрямок пов'язаний із пропозиціями взяти за інтегральний показник деякі окремі показники, що певною мірою дають узагальнену характеристику рівня життя. Другий напрямок робіт пов'язаний з розробленням інтегрального показника рівня життя на основі окремих показників із використанням різних статистичних методів. Пропонується розраховувати узагальнюючий показник рівня життя як середню зважену величину з окремих показників або груп показників. Третім прийомом побудови інтегрального показника, використовуваного для порівняння рівня життя в різних країнах або регіонах, є упорядковування країн (регіонів) за кожним окремим показником. За інтегральний показник рівня життя останнім часом широко використовують синтетичні індекси, які розраховують на основі стандартизованих значень окремих показників.

Список використаних джерел

1. Власюк О.С., Крисаченко В.С., Степико М.Т. Український соціум. – К.: Знання України, 2005 р.
2. Мірошниченко О. Теоретико-методологічні засади класифікації факторів впливу на рівень життя населення // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006 р.
3. Соціальні індикатори рівня життя населення: Статистичний збірник / За ред. І.В. Колачової. – К.: Державний комітет статистики України, 2000 р.
4. Латинін М.А. Оцінка методів та засобів державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во “Магістр”, 2005.
5. Гальчинський A.C., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 2006
6. Державне регулювання економіки: Навч. посібник /СМ. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - Вид. 2-ге, доопрац. і допов. - К.: КНЕУ, 2004
7. Національна економіка: Підручник //За ред. проф. к.е.н. П.В. Круша. - К.: Каравела, 2008