Роль лізингу в оновленні технічної бази виробництва

     В залежності від сектору ринку, на якому проводяться лізингові операції, виділяють:  внутрішній лізинг- коли всі учасники угоди представляють одну країну; зовнішній (міжнародний) лізинг- до таких угод відносяться ті, де хоча б одна сторона належть іншій країні. Зовнішній лізинг у свою чергу поділяють на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонною стороною є лізингоодержувачу, а при імпортному - лізингодавець.

    По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють:

 - фіктивний лізинг- коли угода носить спекулятивний характер і укладається лише задля отримання найбільшого прибутку шляхом отримання необґрунтованих податкових та амортизаційних пільг;

- справжній лізинг - коли при укладанні угоди наведена вище мета не є основною та визначаючою.

    За характером лізингових платежів виділяють:

- лізинг з грошовими виплатами -  коли всі платежі відбуваються у грошовій формі;

- лізинг з компенсаційними платежами, коли платежі відбуваються у формі поставок продукції, виробленої на даному обладнанні, або у формі здійснення зустрічної послуги;

- лізинг із змішаними платежами, коли виплати відбуваються обома вищезгаданими способами.

   Треба відмітити, що у законі України “Про лізинг” також дається визначення такого виду лізингу, як пайовий: це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна. Цей вид лізингу застосовується у досить крупних та дорогих угодах, що охоплюють багато сторін. Для нього властивим є складне багатоканальне фінансування.

     В залежності від складу учасників розрізняють: прямий лізинг, при якому власник майна самостійно здає об’єкт у лізинг (двостороння угода) та непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника. У даному випадку може мати місце класична трьохстороння угода або при дуже складних угодах (багатостороння) - число учасників від 4 до 6-7.

 

   1.2. Переваги та недоліки лізингу для різних суб’єктів господарства

 

    Лізинг як економічне явище характеризується низкою функцій, які активізують виробничу діяльність, а саме:

- фінансова функція, суть якої полягає у звільненні лізингоотримувача від оплати повної вартості предмету лізингу;

- виробнича функція, що визначається оперативним розв’язанням виробничих завдань шляхом використання, а не купівлі цінного предмету лізингу, який може швидко морально застаріти;

- функція збуту, що полягає в розширенні кола споживачів компаній, які виготовляють предмети лізингу , та освоєнні компаніями нових ринків збуту;

- функція одержання податкових та  амортизаційних вигод;

     Перелічені функції в основному визначають переваги використання лізингу для сторін, задіяних у лізинговій угоді (лізингоотримувача, лізингодавця та продавця виробника) майна –предмету лізингу).

Для лізингоотримувача такими перевагами є:

• економія оборотних коштів(як правило, угоду лізингу фінансує лізингодавець);
• оптимальне управління капітальними витратами  завдяки можливості відносити на валові витрати до 70% платежів;
• розширення можливостей купувати нову техніку (при цьому не треба виводи з обороту власні кошти або використовувати позикові);
• доступність лізингових послуг для підприємства-новачка, який ще не має власних оборотних коштів і кредитної історії для одержання коштів через позику;
• гнучкість виплат за лізинговою угодою, оскільки платежі здійснюються згідно з попередньою домовленістю та є індивідуальними для кожного клієнта лізингової компанії лізингоотримувача);
• використання прискореної амортизації предмета лізингу , що дає можливість оперативно оновлювати застаріле устаткування, а отже, зменшувати оподаткований прибуток;
• термін лізингу не обмежується в часі та може значно перевищувати терміни надання кредитів;
• податкові пільги:зменшення оподаткованого прибутку, митних зборів і платежів та податків за операціями міжнародного лізингу;
• збільшення виробничого потенціалу підприємства, адже лізингова угода на відміну від кредитної не потребує застави;
• можливість удосконалювання технології виробництва за рахунок вивільнених коштів;
• зниження ризиків експлуатації одержаного за договором лізингу майна (ризики повністю чи частково бере на себе лізингодавець).

Надання лізингових послуг має свої переваги і для лізингодавця, а саме:

• право власності на предмет лізингу залишається за лізингодавцем, що гарантує безпеку укладеної угоди і зменшує ризики лізингодавця;
• витрати й доходи від інвестицій погоджуються в часі;
• платежі здійснюються у встановлений строк, а в разі неможливості подальшого здійснення лізингоотримувачем платежів предмет лізингу повертається лізингодавцю;
• зменшуються негативні наслідки коливання кон’юнктури ринку: установлюються довгострокові відносини з користувачем і відносно стабільні лізингові платежі;
• виникає можливість використання податкових пільг.

Продавець (виробник) також має свої переваги при використанні цього продукції як предмет лізингу, якими є:

• оперативне виявлення недоліків устаткування, що випускається;
• можливість співпраці з постійним перевіреним на надійність клієнтом, який гарантує оплату;
• використання лізингу як ефективної рекламної й маркетингової політики виробника;
• прискорення реалізації продукції та її модернізації;
• збільшення попиту на додаткове устаткування;
• зменшення впливу наслідків коливання кон’юнктури ринку.

     Особливе значення розвиток ринку лізингових послуг має і для держави, яка при цьому отримує такі переваги: пожвавлення інвестиційної активності, мобілізація фінансових коштів саме під інвестиційні проекти, гарантоване їх використання для переоснащення виробництва тощо. Держава через використання механізмів стимулювання лізингової діяльності (податкові пільги, прискорена амортизація) може значно зменшити бюджетні витрати на фінансові інвестиції, сприяти збільшенню виробничого й експортного потенціалу країни, а також розвитку малого й середнього бізнесу. [12, 48]

   Але лізинговими операціями властиві і недоліки:

- Орендар не виграє на підвищенні  залишкової вартості устаткування

  - Якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить 

 виріб застарілим, проте орендні  платежі не припиняються до 

 кінця контракту;

- Складність організації;

- Вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик 

 застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере

 велику комісію для компенсації.

     

 

2. Аналіз розвитку ринку лізингових послуг в Україні

  2.1. Етапи здійснення лізингового процесу комерційними банками в Україні та оцінка ризику лізингових операцій

 

     З самого початку  розгляду етапів здіснення лізингового  процесу комерційними банками  України треба відмітити, що на  практиці українські банки частіше  виступають засновниками власних  лізингових компаній. Окремі банки  реалізують лізингові проекти як кредитори, рідше як лізингодавці.

     Треба відмітити, що  проведення лізингових операцій  банками (при використанні безпосередньої  форми участі банку у лізингових  операціях) у своїй структурі  відрізняється від проведення  таких операцій лізинговими компаніями тим, що при цьому особа лізингодавця і банку “злита в одну ” (за виключенням випадків особливо складних угод, коли у їх фінансуванні приймають участь декілька банків), отже, є відсутніми відносини кредиту лізингодавця та фінансуючої банківської установи, та відповідними випливаючими з цього особливостями сплати лізингових платежів (величина плати за використані кредитні ресурси відсутня, є тільки комісійні виплати).

 - підготовка та обгрунтування лізингової угоди;

 - юридичне оформлення лізингової угоди;

 - моніторинг виконання лізингової угоди.[10,96; 10,100]

      На першому етапі  здійснюється необхідна підготовча  робота для укладання юридичних  договорів. Це важливий етап, який  вимагає детального вивчення  всіх умов і особливостей кожної  угоди. Лізингові операції, що здійснюються на даному етапі, оформляються у таких документах:

     Етапи:

 - заявка про надання лізингових послуг, яку отримує банк-лізингодавець від майбутнього лізингоодержувача ;

 - висновки про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди;

 - замовлення-наряд, що подається постачальникові банком-лізингодавцем .

       Процес закріплення  лізингової угоди здійснюється  на другому етапі. При цьому  лізингові процедури оформляються  у таких документах:

- лізинговий договір банку з підприємством

 - договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг;

 - акт прийняття об’єкта лізингу у експлуатацію ;

 - договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;

 - договір про страхування об’єкту лізингу.

      На третьому етапі  здійснюється експлуатація об’єкта  лізингу. Лізингоодержувач забезпечує  збереження лізингового майна, утримання  його у робочому стані, здійснює  лізингові платежі. На даному  етапі лізингові операції відображаються  у бухгалтерському обліку та звітності, а після закінчення строку лізингу оформляються відносини щодо подальшого використання майна.

      Отже, для здійснення  лізингових операцій банк-лізингодавець  проводить попередню організаційну  роботу з вивчення лізингового  ринку, його основних тенденцій, виявлення попиту на певні види устаткування, проведення рекламної кампанії про свою діяльність.

Ініціатива в укладанні лізингової угоди надходить, як правило, від лізингоодержувача. Разом з тим лізингоодержувач може звернутися до лізингодавця з проханням підібрати постачальника майна, хоча останнє слово залишається за лізингоодержувачем. Подальші відносини між сторонами базуються на основі заявки від лізингоодержувача на купівлю майна і передачу його у тимчасове користування. Заявка повинна містити назву підприємства, технічні характеристики, кількість одиниць обладнання, його економічні параметри, назву підприємства-виробника (постачальника) об’єкта лізингу, пропозиції по сплаті та ін. Одночасно із заявою потенційний лізингоодержувач надає банку-лізингодавцю копію свого статуту та всю необхідну інформацію про свій економічний стан та перспективи його розвитку. В свою чергу лізингодавець здійснює перевірку платоспроможності свого ймовірного клієнта та аналіз лізингового проекту з точки зору можливості повторної здачі майна у лізинг чи його продажу у випадку дострокового розірвання угоди.

  При оцінці платоспроможності  лізингоодержувача банк може  користуватися загальною схемою, прийнятою для оцінки платоспроможності своїх клієнтів, але його передусім цікавить здатність лізингоодержувача виконувати свої зобов’язання на перспективний період, що ускладнює цей аналіз, включаючи до нього крім коефіцієнтів покриття, ліквідності та додаткових показників кредитоспроможності аналіз загальної економічної стійкості підприємства, можливості технічного переозброння, оновлення асортименту продукції і т.ін.

     Далі у випадку  прийняття позитивного рішення  про укладання лізингової угоди  банк-лізингодавець заключає з  постачальником договір купівлі-продажу  і направляє постачальникові замовлення-наряд на поставку об’єкта угоди. У ньому повинна бути вказана назва, місце розташування та номер розрахункового рахунку лізингодавця, опис обсягів робіт, строків їх виконання, вартість робіт, порядок їх здачі-прийняття та ін. Як правило, паралельно відбувається і юридичне оформлення лізингової угоди.[5,10]

      Основним документом  лізингової угоди є договір  лізингу. Він укладається між  лізингодавцем та лізингоодержувачем  про надання останньому в тимчасове  користування за плату для підприємницької діяльності об’єкта лізингу. Цей договір має бути укладений у письмовій формі і містити дані про:

 - найменування сторін;

 - об’єкт лізингу;

 - строк, на який укладається договір;

 - доставку і прийом в експлуатацію об’єкта лізингу;

 - розмір та порядок сплати лізингових платежів;

 - використання та утримання обладнання;

 - умови повернення об’єкта лізингу;

 - умови страхування об’єкта лізингу;

 - права та обов’язки сторін;

 - відповідальність сторін;

 - порядок вирішення спірних питань;

 - форс-мажорні обставини;

 - різне та додатки.

   Лізинговий договір вступає в силу тільки з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію банк-лізингодавець зобов’язується провести загальну оплату вартості поставки. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця, що дасть можливість останньому вимагати заміни обладнання або розірвати договір купівлі-продажу.

 Після підписання акту на  лізингоодержувачач переходять  такі права та обов’язки: