Продуктивність праці

 

    

 

 

 

 

                                                           6.

Розділ 2. Аналіз техніко-економічних показників підприємства.

2.1. Характеристика підприємства.

    Будівництво  комбінату «Запоріжсталь» було  почато в 1930 році з метою  забезпечення потреб машинобудівної  промисловості листовим металом  для виробництва автомобілів,  тракторів, залізничних вагонів  і інших машин.

    Металургійний  комбінат «Запоріжсталь» створений на базі Криворізької залізної руди, донецького вугілля й електроенергії Дніпровського гідроелектростанції.

     На «Запоріжсталь» у промислових  масштабах впроваджена технологія  виплавки сталі, чавуну з використанням  кисню й природного газу, було  освоєне виробництво широкого  й електролітичного лудіння, прогресивних  холодно гнутих профілів, металопласту. У цей час комбінат «Запоріжсталь»  є одним з основних виробником  і постачальником вуглецевої  гарячекатаної і холоднокатаної  сталі.  Крім того, на комбінаті  освоєне виробництво легованої  тонколистової сталі, рулонної  жерсті, холодно гнутих профілів, чавунних піддонів, металопласту  сталевої смуги,  покритої полівінілхлоридною плівкою. На комбінаті прийнята цехова структурна схема виробництва. Металургійні цехи:  агломераційний, доменний, мартенівський, обтискної, цех холодної прокатки №1 і №8, цех холодної прокатки жерсті, цех гнутих профілів, інші групи цехів: механічний, енергетичний, допоміжні – забезпечують основне металургійне виробництво: чавуну, сталі, прокату.

2.2. Аналіз підприємства.

    Таким  чином, для розрахунку підвищення  продуктивності праці по факторах  доцільно розподіляти їх по  наступних факторах:

1. Підвищення технічного рівня виробництва:

• Зміна конструкції виробу;

• Застосування нових видів матеріалів і палива;
• Впровадження прогресивної технології;
• Механізації й автоматизація виробництва;
• Модернізація діючого встаткування;
• Механізація облікових і обчислювальних робіт.

                                                   7.

     2.Підвищення рівня організації  керування, виробництва й праці:

• Удосконалення керування виробництвом, поліпшення структури керування;
• Збільшення норм і зон обслуговування;
• Скорочення втрат робочого часу;
• Зменшення невиходів на роботу у зв’язку зі  скороченням захворюваності, відпусток з дозволу адміністрації, ліквідацією прогулів;
• Скорочення простоїв;
• Скорочення втрат від браку й відхилень від нормальних умов роботи;
• Зменшення числа робітників, що не виконує норми виробітку.

3.Збільшення  обсягу виробництва (відносна економія чисельності всіх категорій працюючих, крім основних виробничих робітників).

     4. Структурні зміни у виробництві:

• Зміна  питомої ваги покупних виробів;
• Зміна співвідношення обсягів різних видів продукції (у результаті чого міняється трудомісткість виробничої програми);
• Освоєння нових об’єктів виробництва.

5.Поліпшення якості випускаємої  продукції.

     Схематично вплив окремих факторів на продуктивність праці показано в додатку 1.

     Аналіз підвищення продуктивності  праці на підприємстві за рахунок  окремих факторів і в цілому  виробляється шляхом визначення  можливої економії чисельності  промислово-виробничого персоналу.  Ця економія визначається як  середньорічна величина, тобто з  урахуванням тривалості дії кожного  фактора.

    Таким чином, вплив факторів  на ріст продуктивності праці  враховується показником умовного  вивільнення чисельності працюючих,  котрий визначається  різницею  між фактичною  й умовною  чисельністю промислово-виробничого  персоналу:

                                                          

                                                                            8.

Формула:

DЧ_пл = Ч₁ – Ч_и.пл.

Ч₁ – середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу у звітному періоді;

Ч_и.пл. – умовна чисельність промислово-виробничого персоналу при плановому виробленні;

Формула:

Ч_и.пл. = V₁/W_vпл.

      V₁ – обсяг товарної (валовий) продукції по факті;

       W_vпл. – середньорічне вироблення на 1 працюючого по товарній (валовий) продукції за планом, грошових одиниць.

Після підстановки значення величин одержимо таку формулу:

DЧ_пл = Ч – (V₁/W_vпл).

    Розрахунок  здійснюється на основі продуктивності  праці базисного року. Розподілом фактично сформованого обсягу продукції на цю продуктивність праці визначається вихідна чисельність працюючих. Потім, з огляду на намічувані конкретні заходи щодо підвищення продуктивності праці, визначається можлива економія чисельності промислово-виробничого персоналу по кожному факторі окремо. Після цього можна визначити загальну нормативну чисельність працюючих як різницю між потребою в персоналі на розрахунковий обсяг продукції по продуктивності праці базисного року й отриманою можливою економією чисельності персоналу по всіх факторах. Розділивши плановий обсяг виробництва на загальну нормативну чисельність персоналу, одержимо нормативне абсолютне вироблення продукції розраховуючи на одного працюючого. Відношення цього вироблення до базисного й складне підвищення продуктивності праці.

 

 

                                                             9.

Розрахунок підвищення продуктивності праці можна здійснювати також  по формулі:             

                                      

  п_р — підвищення продуктивності праці;

Э_ч — можлива економія чисельності працюючих, обчислена по всіх факторах людина;

Ч_о — загальна чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва розрахункового періоду по продуктивності праці базисного періоду.

      Для різних факторів залежно  від особливостей галузі можуть  бути використані різні методи  розрахунку можливої економії  чисельності працюючих. Однак  при всіх випадках розрахунку  такої економії необхідно враховувати:

• Питома вага чисельності працюючих, на яку впливає той або інший фактор, у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства;
• Строки здійснення того або іншого заходу щодо підвищення продуктивності праці протягом року (з початку року, із середини й так далі) ;
• Послідовність здійснення різних заходів на тій самій ділянці виробництва (у зв’язку із чим вплив економії чисельності працюючих у результаті впровадження кожного попереднього заходу повинне враховуватися при впливу кожного наступного заходу).

Зміна чисельності за рахунок  зміни асортиментів випускає продукцію, що, розраховується по наступній формулі:

                                DЧ _а.пл = (У_ср.пл – Ут. _пл)/Ч_и._пл * d_рб1 ;

У_ср.пл – середня питома трудомісткість, що доводиться на 1 млн. грош.од. валової продукції й обчислена виходячи із планової трудомісткості, фактичного й планового обсягів випуску продукції, нормо-годинники;

                                                     10.

Ут. _пл – питома трудомісткість на 1 тис. грошових одиниць валової продукції за планом, нормо-годинники;

d_рб1 – питома вага робітників у чисельності промислово-виробничого персоналу у звітному періоді;

                                              d_рб1 = Ч_р1/Ч_1;

Ч_р1 – чисельність робітників у звітному періоді;

                                                    Ч_и._пл = (V₁/W_vпл)*10^3;

     Підставивши значення одержимо:

DЧ _а.пл = V₁Ч_р1(У_ср.пл – Ут. _пл)*10³/ (W_vпл Ч₁ Ут. _пл);

    Зміна  чисельності за рахунок зміни  частки покупних напівфабрикатів  і кооперованих поставок визначається  добутком умовної (вихідної) чисельності  на зміну питомої ваги покупних  напівфабрикатів і кооперативних  поставок (останні обчислюються  в порівнянні (незмінних цінах):

                           DЧ _{к. пл} = Ч_и._пл* (У _к.пл - У _к.1) / (100 - У _к.пл );

Розрахунок  можливої економії чисельності працюючих  у зв’язку з механізацією й  автоматизацією виробничих процесів і  впровадженням прогресивної технології (Эч. _м), може бути зроблений по формулі:

                                     Э_{ч.м. =} (Т_{р1 –} Т_р2)В_пТ_м;   

Т_р1  і Т_р2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до й після впровадження заходу (у нормо-годинниках або по чисельності працівників);

В_п — кількість одиниць продукції або обсяг виробництва на плановий період;

Т_м — частина планового періоду, протягом якого діє дане вдосконалення.

    У  випадках, коли трудомісткість виготовлення  продукції вказується в нормо-годинниках, можлива економія чисельності  працюючих визначається                                                      

                                                                     11.

шляхом розподілу  суми нормо-годинника на баланс робочого часу одного робітника з урахуванням  виправлення на перевиконання норм виробітку.

     Розрахунок можливої економії  чисельності працюючих (в ∞), від  впровадження нового або модернізації  діючого встаткування в цеху  або на участь (Э_ч.м.), може бути зроблений по формулі:

                     

М — кількість одиниць устаткування;

М₁ — кількість одиниць устаткування, що не подвергнулись замін або модернізаці;

М₂ — кількість одиниць нового або модернізуємого встаткування;

і — індекс продуктивності нового або модернізованого встаткування;

Т₀ — частина періоду, протягом якого діє нове або модернізоване встаткування.

         Потім з урахуванням чисельності  всього персоналу підприємства  й питомої ваги працюючих на  даному встаткуванні в загальній  чисельності цього персоналу  визначається економія працюючих  по підприємстві в цілому.

        Економія чисельності працюючих  у зв’язку зі збільшенням,  норм і зон обслуговування  визначається прямим рахунком  по старих і нових нормативах.

        Економія чисельності працюючих  (в ∞) у зв’язку зі скороченням  втрат робочого часу (Э_ч.п) визначається по формулі:

                                 

Ч_о — чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва планованого періоду по продуктивності праці базисного періоду;

                                                                      12.

у_р — питома вага робітників (по яких ведеться розрахунок) у загальній чисельності персоналу;

п_в.б і пв. _п — втрати робочого часу робітників у базисному й плановому періодах;

     Економія чисельності працюючих  (в∞) у зв’язку зі скороченням  втрат від браку (Э _ч.б.) визначається по формулі:

                                              

б_о і б_п — втрати від браку у відсотках до собівартості продукції у звітному й плановому періоді;

Ч_о.р — чисельність основних робітників.

      Можлива економія чисельності працюючих (у відсотках) у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва (Э_ч.о.) може бути визначена по формулі: