Інструменти валютного регулювання

Валютні обмеження – це сукупність регулятивних заходів, які  передбачають встановлення законодавчих або нормативних правил щодо заборони, лімітування і регламентації  операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями [2; 356].

Крім базової функції  – встановлення правил поведінки  на валютному ринку – валютні  обмеження виконують ряд важливих завдань, до яких можна віднести вирівнювання платіжного балансу, управління золотовалютними  резервами, вплив на динаміку обмінного  курсу національної валюти.

До адміністративних методів  можна віднести також механізм регулювання  платіжного балансу – застосування експортних субсидій, митних тарифів, страхування від втрат, викликаних коливаннями валютних співвідношень, а також валютну блокаду – сукупність примусових валютних заходів, які використовуються одними державами по відношенню до інших з метою добитися виконання тих чи інших вимог. До валютної блокади належать такі заходи: блокування рахунків, кредитна блокада та валютні обмеження.

Певний вплив на валютний курс здійснюють інструменти, які ми віднесли до групи непрямих або опосередкованих. Основними з них є:

1. дисконтна політика;
2. політика обов’язкових резервів;
3. політика відкритого ринку.

Дисконтна політика – це система заходів центрального банку  щодо встановлення і періодичної  зміни ставки рефінансування з метою  впливу на динаміку валютного курсу, стан платіжного балансу і рух  капіталів, а також динаміку кредитних  вкладень, грошової маси і цін [9; 198].

Іншим інструментом непрямого  впливу є політика обов’язкових резервів, яка полягає у зміні центральним  банком норми, в межах якої комерційні банки зобов’язані частину залучених  коштів зберігати на рахунках у центральному банку. Політика обов’язкових резервних  вимог використовується центральними банками як засіб антициклічної  або антиінфляційної політики. Резервні вимоги, насамперед, пов’язані з  показниками грошової маси, а їхня взаємодія з іншими макроекономічними  показниками відбувається через  трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки: ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи властивості  резервних вимог, центральний банк з метою стимулювання, наприклад, інвестиційної активності проводить  політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове  збільшення норми обов’язкового  резервування за певних умов спричинює  зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти [10; 212].

Політика відкритого ринку  передбачає регулювання грошової маси в країні шляхом проведення центральним  банком операцій з державними цінними  паперами з метою впливу на ресурсну базу банків. Викуп цінних паперів  центральним банком збільшує ресурсну базу банків, що призводить до збільшення грошової маси і девальвації національної валюти. Продаж цінних паперів, навпаки, вилучає гроші з обігу і  звужує грошову масу, підвищуючи відносну цінність національної грошової одиниці.  

Висновок

Таким чином, інструменти валютного регулювання являють собою сукупність методів і важелів, за допомогою яких здійснюється вплив на валютний курс шляхом виконання спеціальними державними органами своїх повноважень у сфері валютного регулювання і контролю. Особливості їх використання визначають реальну валютну політику в країні та забезпечують реалізацію органами державної влади (перш за все, центральними банками) функцій, пов’язаних з валютним регулюванням. Сучасні тенденції використання тих чи інших інструментів валютного регулювання свідчать про зміщення акценту з адміністративних на економічні важелі і методи коригування валютного курсу.

Список використаних джерел

1. Дзюблюк О. В. Валютна політика : підручник / О. В. Дзюблюк. – К. : Знання, 2007. – 422 с.
2. Гроші та кредит: підручник / А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін. ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. – К. : КНЕУ, 2005. – 556 с.
3. Центральний банк та грошово-кредитна політика : підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін. ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. – К. : КНЕУ, 2011. – 556 с.
4. Журавка Ф. О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: монографія / Ф. О. Журавка. – Суми : Ділові перспективи; ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – 334 с.
5. Про систему валютного регулювання і валютного контролю : декрет Кабінету Міністрів України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2009. – № 17. – Ст. 184.
6. Кредісов А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / А. І. Кредісов, С. М. Березовенко, В. В. Волошин. – К. : ВІРА-Р, 2002. – 544 с.
7. Александрова М. М. Гроші. Фінанси. Кредит: навч. метод. посібник / М. М. Александрова, С. О. Маслова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : ЦУЛ, 2010. – 336 с.
8. Валютне регулювання: навч. посіб. / В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. – К. : Знання, 2009. – 359 с.
9. Гроші та кредит: підручник / Мін-во освіти і науки України, КНЕУ ; ред. М. І. Савлук. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2002. – 598 с.
10. Гетманцев Д. О. Банківське право України / Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.