Місце України у сучасному міжнародному поділі праці

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної  теорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з навчальної дисципліни «Міжнародна  економіка»

на тему:

«Місце України у сучасному міжнародному поділі праці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                

 

 

                                                                                                                                

 

                                                                                                                   Виконала:

                                                                                                                   студентка групи ОА-32

                                                                                                                   Ліпінська Олена

                                                                                                                   Перевірила:

                                                                                                                   Красновська О.І.

                                                                                                        

 

 

 

 

Рівне -2013

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………..………………………….….3

 

Розділ 1. Механізм зовнішньої діяльності України…………………………………………4

 

Розділ 2. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України……………………...…5

Розділ  3. Домінанти формування експортного потенціалу та імпортної політики…….…6

 

Розділ  4. Зміна місця України у системі МПП у зв’язку із вступом в СОТ………….……9

 

ВИСНОВКИ……………………………………………..…………………………….…..…..11

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..……...12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  проблеми. За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї – Росія, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія) [1]. 
Об’єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі непропорційно низька.  
За даними World Trade report, Україна посідає 50- те місце за експортом [5]. Україна в рейтингу конкурентоспроможності 2011/2012 посіла 82-е місце серед 142 держав світу, включених у дослідження. Порівняно з попереднім рейтингом 2010/2011 року українська економіка піднялася на 7 позицій, набравши 4 бали (лідер цього року Швейцарія отримала 5,7 балу). Україна опинилася між Тринідад і Тобаго (81-е місце) і Намібією (83-е місце), які також набрали по 4 бали. Серед безпосередніх сусідів України також підвищили конкурентоспроможність своїх економік Угорщина і Молдова, які посіли 48-е (+4) і 93-е місця (+1). Білорусь не було включено до дослідження. Менш привабливим для інвесторів став також найбільший безпосередній західний сусід України – Польща, яка опинилася на 41-му місці (-2). Найбільший безпосередній східний сусід українців Російська Федерація посіла 66-е місце, що на 3 позиції нижче за попередній результат [2]. 
Отже, з'явилися реальні перспективи створення дійсно відкритої економіки в нашій країні, її ефективної інтеграції у світове господарство.  
Але, Україна поки що не готова зі своїм невдосконаленим господарським механізмом на паритетних принципах взаємодіяти з лідерами світової економіки. Перед нею нині не тільки відкриваються широкі можливості, а й виникають нові проблеми й труднощі. 
Відтак, недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Україна, маючи високу щільність населення, висококваліфіковані трудові ресурси, значний промисловий потенціал, помітно відстає в економічному розвитку, особливо за трудомісткими та високотехнологічними видами виробництва – автомобілебудуванням, інструментальним машинобудуванням, комп’ютерним обладнанням та програмним забезпеченням до нього, текстильної промисловості тощо. Подальша інтеграція економіки України у світове господарство, її ефективність великою мірою залежать від наявних ресурсів країни, які є основним елементом економічного потенціалу. 

Аналіз  останніх досліджень та публікацій. Теоретичну основу міжнародного економічного співробітництва заклали роботи А.Сміта і Д.Рікардо, доповнені та посилені у подальшому працями В.Леонтьєва, Б.Оліна, М.Портера, та інших вчених. Проблеми зовнішньої торгівлі України, її порівняльних та конкурентних переваг, чинники розвитку експорту та шляхи нарощування конкурентоспроможного експортного потенціалу досліджуються у працях вітчизняних науковців В. Андрійчука, О. Білоруса, та ін. 

Метою роботи є дослідження особливостей поділу праці в Україні та її місця у сучасному міжнародному поділі праці.

 

 

 

 

Розділ  1. Механізм зовнішньої діяльності України

 

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети н сфері  зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського комплексу  України у світову господарську систему, Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка  базувалася б на загальноприйнятих  у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

• використання можливостей  світового ринку для структурної  перебудови національного господарства;

• перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного  та високоефективного економічного зростання.

На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування  у зовнішній економічній сфері  сьогодні повинен забезпечуватися  абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у  регулюванні даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є основними елементами механізму управління господарською  діяльністю як на національному, так  і на міжнародному рівнях. Тому при  розробці нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідно відмовитися! від старої методологічної основи регулювання  цих процесів.

В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути покладені принципи демократизації, демонополізації зовнішніх  економічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання  народних господарських зв'язків, надання  об'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з  міжнародною практикою.

Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати  взаємовигідне співробітництво  з іноземними партнерами, стимулювати  конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку. Для створення нового дієвого  механізму зовнішньоекономічних зв'язків  необхідне вирішення таких основних проблем:

• формування необхідної законодавчої бази;

• створення відповідного економічного середовища;

• розвиток інституційних  структур, що регулюють зовнішньоекономічні  зв'язки.

Важливою передумовою  і водночас необхідною основою находження та поглиблення економічного співробітництва  із зарубіжними партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних  господарських зв'язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно  ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками. А це потребує чіткого  правового регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.

Важливими елементами механізму  зовнішньоекономічної діяльності в  умовах розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митно-тарифна політика. Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічних зв'язків є валютна політика, за допомогою якої здійснюється політика держави та центрального банку на платіжний баланс, ватний курс та конкурентоздатність національного виробництва[2].

Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробників і експортерів, так  і серед зарубіжних інвесторів є  формування сучасної податкової системи  на експортно-імпортні операції та прибуток спільних підприємств.

Дуже важливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні зв'язки є кредити та субсидії. Кредитування експорт-імпортних операцій, великих  будівельних проектів є невід'ємною  частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

Складовою частиною механізму  зовнішньої економічної діяльності є митна політика держави, покликана  передусім виконувати функцію захисту  внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати  укладання митних союзів із заінтересованими країнами, що посилять їх взаємну довіру, приведе їхню митну політику до узгодженості.

Ставши на шлях лібералізації  зовнішніх економічних зв’язків та побудови відкритої економічної  системи, Україна постійно відчуватиме  зростаючий вплив тенденцій світового  розвитку свої внутрішні господарські процеси[4].

Розділ  2. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України

 

На сучасному етапі  соціально-економічного розвитку Україна  має тісні зовнішньоекономічні  зв'язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв'язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменія, Біло-Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.

Сучасна зовнішньоекономічна  політика України спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою  інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового і зваженого  збільшення ступеня відкритості  національної економіки. Перш за все передбачається:

• підтримка національних товаровиробників шляхом використання можливостей міжнародно-правового  механізму захисту їх інтересів  на світовому ринку;

• прискорення економічних  реформ шляхом гармонізації економічного законодавства відповідно до світової системи торгівлі (ГАТТ/СОТ);

• зняття технічних бар'єрів у торгівлі з провідними країнами — членами COT (США, ЄС), розширення торгівлі з якими забезпечує надходження  валюти, стимулює розвиток і технічне оновлення промисловості, сприяє поглибленню  виробничої кооперації, забезпечує істотне  збільшення іноземних інвестицій.

Одним з головних завдань  щодо розвитку зовнішніх економічних  зв'язків України є забезпечення просування товарів українського виробництва  на нові зарубіжні ринки. Одночасно  робитиметься все можливе для  збереження традиційних ринків України  з державами, які утворилися на теренах  колишнього Радянського союзу. Саме ці країни в найближчій перспективі  повинні бути найбільш привабливими для українського експорту. Розвиток гідного торговельно-економічного співробітництва з ними є одним  з пріоритетів України в зовнішньоекономічних зв'язках.

Розвиток ефективних зовнішньоекономічних зв'язків дасть змогу Україні  швидше подолати глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і  швидкому розвитку продуктивних сил  і зростанню на цій основі життєвого  рівня населення. Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має господарських зв'язків  з іншими країнами світу, змушена  збільшити витрати виробництва  приблизно в півтора — два  рази.

Україна як молода суверенна  держава не має достатнього досвіду  налагодження економічних зв'язків  з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної  правової бази і прийняття законів: Закону про зовнішньоекономічну  діяльність України, Закону про створення  експортно-імпортного банку, Закону про  іноземні інвестиції, а також Декретів Кабінету міністрів України.

Аналіз структури і  обсягів зовнішньої торгівлі України  за останні роки свідчить про те, що саме з країнами СНД і Балтії найбільше зріс товарообіг при випереджаючому збільшенні обсягів експорту[1].