Державне регулювання промислової політики України

РОЗДІЛ III. МОДЕРНІЗАЦІЯ – ШЛЯХ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

Модернізація, як процес удосконалення  існуючих систем, методів, процедур та технологій для підвищення їх ефективності та надійності, є одним із важливих напрямків підвищення техніко-економічних  показників, посилення інтенсивного розвитку та зростання ефективності виробництва. Цим самим вона сприяє покращенню добробуту населення. В  глобальному світі актуальність модернізації економіки додатково  підкреслюється необхідністю конкурувати  з міжнародними суб’єктами.

В сучасних умовах невід’ємним  елементом модернізації економіки  є інноваційний розвиток. Варто зазначити, що така важлива для суспільства  складова функціонування національної економіки як інноваційно-інвестиційна активність повинна стимулюватися  державою. Саме в останній закладений найбільший потенціал рушія прогресу людства.

Існують два напрями державного регулювання інвестиційних, модернізаційних  та інноваційних процесів, яких повинні  дотримуватися вітчизняні виконавчі  структури:

• створення сприятливого середовища (через податкову, бюджетну, амортизаційну, грошово-кредитну політики, систему пільг, санкцій тощо) для їх пожвавлення в національній економіці з боку господарських суб’єктів;
• безпосереднє фінансування та реалізація інноваційних проектів державою (в тому числі створення державних інноваційних структур).

Держава в ролі регулятора економіки має розуміти куди вона прагне, тому вона має ставити перед  собою цілі, орієнтири та пріоритети. В СРСР це проявлялося в директивних  планах. В сучасних умовах це має  відбуватися за допомогою реалізації комплексу стратегій, прогнозування  та індикативного планування, розроблених  науково-діловими колами. Це не перешкоджатиме самостійності та гнучкості, але  водночас консолідує розвиток економіки  в єдиний стратегічний напрямок.

Зараз відбувається процес заміщення п’ятого технологічного укладу шостим, що створює для країн, які розвиваються, передумови для  технологічного прориву. Випереджаюче освоєння ключового фактора і  формування ядра нового технологічного укладу надає нам можливість випередити розвинені країни в структурній  перебудові та модернізації економіки, набути бажаної конкурентоспроможності, отримувати інтелектуальну ренту в  глобальному масштабі та вивести  державу в групу передових. Однак, для цього економіка України  потребує проведення системних реформ, зорієнтованих «на випередження». Останнє є можливим лише за наявності  розробленої чіткої стратегії розвитку країни, пріоритетом якої є інвестиції в інновації (інвестиції в людину, науку, техніку і технології).

Карл Маркс свого часу писав, що в майбутньому працівники мають оволодіти засобами виробництва. Від образу могутнього комуністичного суспільства лишилися руїни, однак  на переломі тисячоліть капіталізм і  справді віддав робочому класу найцінніший  фактор виробництва – знання. Хоча вищесказаний факт не заважає власникам  капіталу інтенсивно використовувати  своїх працівників з метою  збагачення, але очевидним залишається  те, що зростання продуктивності у  світі дедалі більше залежатиме від  нагромадження людського капіталу та проявлятиметься у підвищенні вкладу економіки знань в економічне зростання. Саме в людині криються безмежні потенційні можливості суспільства  і саме на її розвиток повинні спрямовуватися консолідовані зусилля держави  та суспільства в цілому. Людина-творець  – джерело інноваційного розвитку суспільства, яке для того, щоб  воно не висохло, також потребує постійного інвестиційного вливання [1].

Підготовка кадрів вищої  кваліфікації є невід’ємною складовою  модернізації економіки та потребує зростання рівня фінансування науки (ВНЗ, школи, науково-дослідні інститути, лабораторії, технопарки тощо) та контролю за використанням коштів. Науково-технічні досягнення, інтелектуальна діяльність повинні пропагуватися, що має стимулювати  інноваційну творчість.

Високий рівень «відпливу  мізків» унеможливлює побудову високотехнологічної  економіки, необхідністю постає створення  альтернатив еміграції кваліфікованих фахівців з країни. Це можливо лише за формування належних умов в державі  за рахунок створення та фінансування державних, а також всебічної  підтримки державними органами приватних  інноваційно-орієнтованих структур або  їх потенційних утворювачів.

Повний спектр технологічних  розробок, досліджень та їх реалізації не має жоден регіон, жодна країна світу. Закони вартості та конкуренції  дають нам розуміння того, що Україні  потрібно спиратися на міжнародну кооперацію та спеціалізацію, вибравши при цьому  перспективні ніші та напрями виробництв, відповідно до її ресурсного потенціалу в широкому його розумінні. Важливо  виділити пріоритетні напрями розвитку, які в комплексі можуть стати  локомотивом для інших галузей, сфер та напрямів. Держава повинна  сприяти співробітництву науково-дослідних  установ, підприємств та організацій  як на міжнародному рівні, так і в  середині країни.

Ще одним проявом державного втручання в інноваційні процеси  є нормативно-правове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності. Насамперед це стосується інтелектуальної та власності взагалі, належна охорона яких є важливим стимулом для інвестування у технологічні розробки. Країни з неадекватним рівнем захисту та охорони власності (перш за все інтелектуальної) не здатні залучити в свою економіку значні обсяги інвестицій і технологічних потоків. Тому постає необхідність специфікації прав власності, чіткості законодавства в даній  сфері, спрощення бюрократичного механізму  набуття та захисту прав власності, прозорості та простоти ліцензійної  та патентної діяльностей тощо.

Поряд з цим постають проблеми удосконалення процедур державної  експертизи науково-технічної та інноваційної діяльностей, атестації та реєстрації інноваційних продукції та проектів, розробки та нагляду за дотриманням  стандартів, правил та норм, зниження патентного мита тощо.

Бюрократизація державного апарату, як зазначає Дж. Стігліц, є  однією із обставин, що зумовлюють систематичні помилки урядового управління економікою [19, с. 33-34]. Тому для стимулювання підприємницької та інвестиційно-інноваційної діяльностей потрібно постійно шукати альтернативи та удосконалювати державну систему управління. Серед напрямів зменшення негативного впливу бюрократії на  процес модернізації  варто виділити необхідність спрощення умов реєстрації та створення нових підприємств і організацій та полегшення умов функціонування вже існуючих.

Необхідним є створення  і розвиток ринкових механізмів, інституцій та інфраструктури, що захищають конкурентне  середовище та роблять розвиток науки  і впровадження її досягнень економічно вигідними, адже інноваційний розвиток не може бути сформованим та забезпечуватися  лише централізованим рішенням. Розвиток біржової торгівлі, інвестиційних компаній, страхування, банківського сектору  та інших елементів фінансового  ринку є дуже вважливим завданням  щодо забезпечення належного інвестування, а відповідно і технологічної  модернізації економіки України.

На жаль підприємництво в  Україні в більшості випадків набуває  «ренто-збиральницького» характеру  без інноваційної складової. Ця проблема, перш за все, стосується культури, ідеології  та системи мислення представників  вітчизняного бізнесу. Останніх в більшості  цікавлять короткострокові прибутки, а ніж довгострокова оптимізація  господарської діяльності. Підприємству, з низьким рівнем капіталізації  прибутку в новітні технології, з  часом стає все важче конкурувати  і воно починає отримувати все  менші і менші прибутки.  В  кінцевому результаті, якщо не буде здійснено жодних рятувальних дій, воно збанкрутує. На жаль, мірилом успіху вітчизняної бізнес-еліти дуже часто  вважається особисте споживання, а  не успішність справи. І тому, при  наявності високої зношеності основних засобів, небезпечних умов праці, антисанітарії  тощо, власники підприємства дозволяють собі купувати та утримувати дорогі автомобілі, колекції одягу, годинників, будувати «вілли» і т.п. Однак важко змінити спосіб мислення, тому держава необхідно створювати специфічні умови функціонування для спротиву негативним тенденціям.

Для створення сприятливих  умов для інвестиційно-іноваційної  активності господарських суб’єктів  та здійснення державного стимулювання процесу модернізації вітчизняної  економіки варто відзначити необхідність використання таких інструментів, як:

−  пільгове кредитування;

−  створення особливих  податкових умов;

−  дотації та субсидії;

−  система державних  закупівель;

−  митні пільги та квотування;

−  заборони та обмеження;

−  амортизаційні норми  тощо.

Нажаль, в силу різних причин реальність далека від ідеальної  і тому потребує консолідації зусиль держави, бізнесу та населення з  метою вирішення нагальних потреб економіки, одна із яких є необхідність модернізації та підвищення ефективності економіки. Виправлення ситуації можливе  лише за виваженої та комплексної  політики держави. Як вже зазначалося, жоден суб’єкт економіки не має  того рушійного потенціалу, який зосереджує в собі цей інститут. Тому забезпечення стійкого зростання економіки та рівня життя населення України  вимагає реалізації соціально-економічних  реформ, спрямованих на зміну економічних  механізмів розвитку, системну модернізацію (технологічну, політичну тощо) економіки  країни.

ВИСНОВКИ

В кінці 80-х років  наша держава мала не погані шанси  для виходу в лідери світових інноваційних процесів. Наші численні підприємства-гіганти цілком могли перетворитися у ТНК. Однак, в силу невиваженості політики реформ або її виваженості не на користь України, ми не просто не нагромадили, а й не зберегли те, що мали. Наша влада ще й досі не зробила нічого на користь майбутніх поколінь, а лише «проїдає» плоди праці минулих.

Як стало очевидно, погане проведення промислової політики призводить до втрати конкурентоспроможності та ефективності. З нашими технологіями та інвестиціями, що в основному зосереджуються в торгівлі, фінансовому секторі, посередництві тощо (галузі де не створюються реальні прогресивні виробничі та споживчі блага), ми навряд чи будемо конкурувати із Японією, США, Німеччиною, Англією, Корею і т.д.

Метою державної промислової політики стимулювання процесу модернізації є глибинна трансформація інвестиційно-інноваційних основ функціонування національної економіки. Це має набувати форми виконання наступних завдань:

• удосконалення інституційних умов здійснення господарської діяльності, розвиток фінансового ринку, обмеження монополізму;
• побудова дієвої системи інвестиційних стимулів, посилення інвестиційної та підприємницької активності господарських суб’єктів та населення;
• забезпечення припливу інвестицій у виробничий сектор економіки;
• підвищення частки виробництв із високою доданою вартістю (в першу чергу високотехнологічних);
• підвищення ефективності вітчизняних виробництв, розвиток альтеративної енергетики, зменшення залежності від монопольних джерел ресурсів, налагодження виробництва продукції, конкурентоспроможної на світовому ринку;
• утворення замкнених циклів виробництва кінцевого продукту;
• раціоналізація розміщення виробництв та забезпечення збалансованого розвитку регіонів України;
• гуманізація, соціальна орієнтованість та екологізація економіки тощо.

В України ще є  шанси вилізти із ями, яка стає все глибшою і глибшою. Однак  це потребує комплексної виваженої  консолідованої промислової політики. На перший план виступає потреба у технологічній модернізації, яка повинна здійснюватися, по-перше, безпосереднім створенням та фінансуванням державою інноваційних проектів та структур. По-друге, повинні створюватися сприятливі умови для інноваційно-інвестиційної діяльності приватними суб’єктами.

Без системного та масового запровадження конкурентоспроможних технологій виробництва, вітчизняна економіка  не зможе конкурувати в жорсткому  глобальному світі. Нація, що розташується на дні НТП, не матиме майбутнього  як в контексті економічного добробуту, так і в контексті політичного  суверенітету.

Дивлячись на ситуацію, що має місце на політичній арені, в ділових колах та в побуті простих людей, мало віриться, що в  України є світле майбутнє, де вона буде передовою державою світу. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вільчинський О.М. Проблеми активізації інноваційного розвитку економіки України [Електронний ресурс] / Вільчинський О.М. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/znpnudps/2011_2/pdf/11vomeou.pdf
2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. Економічна теорія [Текст]: [підручник] / Гальчинський А.С., Єщенко П.С. – К.: Вища шк., 2007. – 503 с.
3. Державне регулювання економіки та економічна політика [Текст]: навч. Посіб. / В.Г. Бодров, О.М. Сафронова, Н.І. Балдич. – К. : Академвидав. – 2010. – 520 с.
4. Економічна теорія: Політекономія [Текст]: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб. І доп. - К.: Знання-Прес, 2007. - 719 с.
5. Єщенко П. Відновлення соціально-економічного розвитку - пріоритет номер один у світі та в Україні [Текст] / П. Єщенко, А. Арсеєнко // Економіка України. – 2012. – № 1. – С. 36-50
6. Єщенко П.С. Економіка для всіх [Текст] /. Єщенко П.С. – К. : Вища школа, 2009. – 478 с.
7. Єщенко П.С. Нова модель держави [Текст] / П.С. Єщенко, Б.Є. Кваснюк, О.А. Бірюков. – Слов’янськ, 2002. – 144 с.
8. Кірдіна О.Г. Обмеження та орієнтири техніко-технологічного розвитку України в умовах глобалізації [Текст] / О. Кірдіна // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 4, Т. 1. – С. 179-184.
9. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу [Текст]: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. – 7-ме вид., стер. – К.: Вікар, 2005. – 486 с. – (Вища освіта XXI ст.)
10. Мандибура В. О. Амортизаційна політика та її вплив на економічний  розвиток України [Текст] / В.О. Мандибура // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. Випуск 5. КНУ імені Тараса Шевченка,  2004. – 299 с. (С.19-26 )
11. Мандибура В.О. Специфіка та провідні тенденції первісного нагромадження капіталу в Україні [Текст] / В.О. Мандибура // Економіка. Суспільство. Влада. Актуальні проблеми державного управління в умовах економічних і суспільних трансформацій: матеріали методологічних семінарів, проведених у 2010 році / За заг. Ред.. В.Г. Бодрова. – К.: НАДУ, 2011. – 124 с.  (с. 60-65)
12. Модернізація України – наш стратегічний вибір [Текст]: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2011. – 416 с.
13. Наталія Яценко. Економіка України 1999 – 2008: втрачене десятиліття [Електронний ресурс] / Н. Яценко // Дзеркало тижня. – 2009. – №51. – Режим доступу: http://dt.ua/ECONOMICS/ekonomika_ukrayini_19992008_vtrachene_desyatilittya-58867.html
14. Офіційний сайт Державної служби статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
15. Перехідна економіка [Текст] : підручник / За ред. В.М. Гейця. - К.: Вища школа, 2003. – 591 с.
16. Промислова політика як чинник післякризового відновлення економіки України. – К.:НІСД, 2012. – 41 с.
17. Скірка Н.Я. Структурні трансформації в економіці України та оптимізація механізму державного регуляторного впливу [Електронний ресурс] / Н.Я. Скірка // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.4. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/18_4/233_Skirka_18_4.pdf
18. Стиглиц Дж. Куда ведут реформы? (К десятилетию начала переходных процессов) [Текст] / Дж. Стиглиц // Вопросы экономики, 1999, №7 – с. 23
19. Стігліц Дж. Е. Економіка державного сектора [Текст] / Дж. Е. Стігліц ; пер. З англ. А. Олійник, Р. Скільський. – К. : Основи, 1998. – 854 с.