Виробнича потужність підприємства і його підрозділів

Тшт_і - норма часу на обробку і-ї деталі;

 m - кількість видів деталей, що обробляються;

Ф_д - дійсний фонд роботи обладнання.

На підприємстві:

             (2.11)

 

де Ф_д - дійсний фонд роботи обладнання;

    Ф_н - номінальний фонд часу роботи обладнання.

Коефіцієнт  інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці (групі робочих місць):

 

  (2.12)

 

де Ni - кількість і-х деталей;

Тшт_і - норма часу на обробку і-ї деталі;

Т_мі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

m - кількість видів деталей, що обробляються;

По підприємству:

  (2.13)

 

де Е_р - спожита за рік електроенергія;

Вп_вст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;

Ф_д - дійсний фонд роботи обладнання.

Коефіцієнт  інтегрального використання обладнання (виробничої потужності):

      (2.14)

де К_екс - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);

К_І - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)[21]

Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

 

2.3 Перспективи удосконалення методики розрахунку виробничої потужності.

 

Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої належності підприємства. Проте існують підстави для вдосконалення методичних передумов  і вибору вихідних даних. В перелік невирішених методичних питань входять наступні.

1. Яку номенклатуру обрати для  вираження показника виробничої  потужності — планову чи оптимальну.

2. Якими вимірниками оцінювати  виробничу потужність — натуральними, вартісними чи трудовими.

3. Який фонд часу приймати  в розрахунок — календарний,  режимний чи плановий.

Різноманітний методичний підхід до визначення виробничої потужності має  і переваги, і також містить  потенційну можливість появи небажаних  економічних явищ. Суть протиріч зводиться до наступного.

Якщо розрахунок вести за плановою номенклатурою, то в умовах ринкової економіки не можливо сформувати виробничу програму на рік. Якщо розрахунок вести за оптимальною номенклатурою, то розрахунки будуть значно відрізнятися від реальних умов, бо відірвані від потреби покупців конкретних виробів. При розрахунку потужності за плановою номенклатурою основою для визначення виробничої потужності приймають виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужність — основа формування плану виробництва.

Деякі автори вважають, що питання  про вибір номенклатури продукції, що приймається в розрахунок потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати не в натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або в нормо-станко-годинах. В такому випадку потужність можна одержати до формування плану виробництва. Але виробнича потужність переходить з поняття, пов'язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, що вимірюється працею. Не можливо визначити, скільки і якої продукції можна виготовити з допомогою даних засобів праці.

Наступне питання — що приймати за фонд часу в розрахунку виробничої потужності Якщо розрахунок вести за плановим фондом, то коефіцієнт використання потужності може бути більше 1 (що суперечить економічній логіці) за рахунок роботи в деякі вихідні дні і скорочення часу на ремонт. Отже, в розрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Запереченням проти такої пропозиції завжди був рівень використання потужності в перервному виробництві, який буде вкрай низьким (причому не тільки фактичний, але плановий). Однак реальне завантаження обладнання на основі якого  сформувався портфель замовлень не зменшиться, а показник використання потужності буде відображати справжній стан справ, а також резерви.

Невирішені питання методології планування призводять до того, що на практиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну спроможність. В якості ведучої ланки приймають ту дільницю (цех, обладнання), що є найбільш важливим для підприємства.

Вдосконалення методики внутрішньо фірмового планування виробничої потужності має безпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни і поліпшення якості продукції.

 

3 Розрахунок виробничої потужності технологічно спеціалізованих

виробничих  одиниць на прикладі ТОВ«Фрунзе-Електрод»

3.1 Загальна характеристика підприємства.

 

ВАТ "СНВО ім. М.В.Фрунзе" засноване у 1896 році. На сьогоднішній день підприємство є одним з ведучих у Європі машинобудівних комплексів, що випускають обладнання для нафтової, газової та хімічної промисловості.

ТОВ«Фрунзе-Електрод» - дочірнє підприємство, створене в 1987 році, яке представляє собою електродне виробництво, оснащене сучасним прогресивним обладнанням. Основний напрямок діяльності – забезпечення ВАТ "СНВО ім. М.В.Фрунзе" зварювальними  матеріалами високої якості та широкої номенклатури, а саме:

- виготовлення проволок суцільного перерізу;

- виготовлення порошкових проволок.

На сьогодні електродне виробництво  ТОВ«Фрунзе-Електрод» представляє собою складний інтегрований механізм, який включає в себе науково-дослідницький блок, виробничий блок та лабораторно-дослідницьку базу.[24]

Електродне виробництво укомплектовано закордонними станками та допоміжним обладнанням для виробництва проволок різноманітного призначення, а саме:

1. Обладнання для підготовки шихтових матеріалів (лінію для сортування, мийки та сушки рудомінеральних матеріалів, печі для сушки компонентів електродних покриттів).
2. Обладнання для зварювання та підготовки рідкого скла (високошвидкісний парогенератор на газоподібному паливі, установка фильтрування, системи змішувания рідкого скла).
3. Обладнання для підготовки електродних стрижнів (правильно відрізні станки, обкаткові пристрої).
4. Лінія пресування електродів
5. Камери просушки електродів з системою кондиціонування повітря та використання тепла від розжарювальних печей.
6. Камерні печі для прокалювання електродів, обладнані системами вентиляції та циркуляції повітря робочої камери, індикаторними пристроями і таймерами, здатними забеспечити будь-який режим прокалювання електродів в напівавтоматичному режимі.
7. Термоконстантний механизований склад електродів, а також механизовані склади для зберігання компонентів покриття та проволоки місткістю біля 1200 тонн.
8. Лабораторний прес, що дозволяє виготовляти електроди малих промислових партій.
9. Лабораторна база електродного виробництва, яка здійснює всі можливі контрольні виміри, направлені на забезпечення високої якості готової продукції.

Таблиця 3.1 - Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства за 2006 - 2007 pp

№ п/п	Показники	2006	2007
1	Обсяг валової продукції, грн	33975	38952
2	Собівартість продукції, грн	26920	29885
3	Амортизаційні відрахування, грн	6207	6207
4	Число верстатозмін обладнання за добу	31	34
5	Середньорічна балансова  вартість основних виробничих засобів, грн.	183557	183557
6	Середньорічна балансова  вартість активної частини основних виробничих засобів, грн.	114232	114232
7	Машиномісткість продукції	4,46	3,14

 

 

 

3.2 Розрахунок потужності виробничих одиниць підприємства ООО«Фрунзе-Електрод»

 

Вартість основних фондів на початок 2007 року склала 275,7 млн. грн . 1 травня цього ж року введені в дію основні фонди на суму 70 млн.грн. 1 жовтня виведено застарілих основних фондів на суму 51,4 млн.грн.

Первiсна вартiсть основних фондiв на початок 2007 року склала 275,7 млн. грн., з них основнi засоби основного виду економiчної дiяльностi 205,1 млн. грн., за винятком зносу балансова вартiсть яких становить 54,1 млн. грн..

Засоби, якi беруть участь в основному видi економiчної дiяльностi ТОВ, складають 94,5%. Випуск продукцiї на 1 грн. промислових фондiв склав 2,5 грн. [24]

Розрахуємо ефективний час роботи устаткування: (за формулою 1.6.)

2080*(1-5/100%) = 1976.

Розрахуємо кількість одиниць основного технологічного обладнання. Вона визначається на основі даних про трудомісткість річної виробничої програми по видам робіт та дійсного фонду часу роботи одиниці обладнання, середнього коефіцієнта виконання норм часу та середнього коефіцієнта завантаження обладнання.

Розрахунки виконуються за формулою:

    

Тм- трудомісткість, нормо-год.;

К_вн – коефіціент виконання норм, К_вн =1;

К_з – коефіціент завантаження обладнання, К_з =0,8;

Фч - ефективний фонд часу роботи устаткування за рік, годин.

 

Вихідні дані, а також результати розрахунків знаходяться в таблиці 4.1.

 

Таблиця 4.1 - Розрахунок кількості  обладнання
№ п/п	Група обладнання	Річна трудомісткість, нормо-годин	Кількість обладнання		Коефіцієнт завантаження Кз
			Розрахункова Срозр	Прийнята Сприйн
1	Підготовча	140574	46,42	47	0,987
2	Зварювальна	40656	13,25	14	0,947
3	Токарна	16941	5,52	6	0,920
4	Пресувальна	76536	24,95	25	0,998
5	Прокалювальна	26133	8,52	9	0,946
	Разом	285579	98,6	101

 

Розрахуємо кількість обладнання для кожної з 5 його груп:

 

1. Підготовча

 

2. Зварювальна

3. Токарна

4. Пресувальна

5. Прокалювальна

Загальна кількість верстатів  складає 101шт.

Коефіцієнт завантаження верстатів розраховується за наступною формулою:

,   (4.2)

де   С_розр – розрахункова кількість обладнання;

С_прийн – прийнята кількість обладнання.

Таким чином отримаємо, що:

К_з1 = 46,12:47=0,987

К_з2 = 13,25:14=0,947

К_з3 = 5,52:6=0,920

К_з4 = 24,95:25=0,998

К_з5 = 13,5:14=0,964

К_з6 = 8,52:9=0,946

К_з7 = 0,4:1=0,4

Середній коефіцієнт завантаження для всіх груп обладнання складає 0,89>0,85, що свідчить про достатньо повне  використання наявного обладнання в  цеху.

Визначимо коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм) шляхом ділення фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:            

   (2.1)

На 2006р.:

На 2007.:

Визначимо середній час роботи машин  за формулою 2.3.

(на 2006 рік) 

(на 2007 рік)

Розрахуємо ефективний час роботи устаткування: (за формулою 1.6.)

2080*(1-5/100%) = 1976.

Визначимо за формулою 2.5. фондовіддачу:

Фв(2006)=

Фв(2007)=

Отже порівнюючи ці показники  за два роки, бачимо, що рівень завантаження обладнання у порівнянні з попереднім періодом збільшився.

Середньорічна виробнича  потужність склала:

= 275,7+70*3/12 – 51,4*(12-3)/12=254,65

Розрахуємо виробничу  потужність обладнання для підготовки електродних стрижнів за формулою 1.3., так як обираємо виробництво продукції одного найменування.

Продуктивність відрізних  станків – 900шт/год;

Середньорічна кількість устаткування – 1520 шт.

Отже, потужність виробничого  підрозділу підприємства , од. прод.;

900*1976*1520=2703,168 млн

Визначимо коефіцієнт виробничої потужності даної дільниці. (за умови, що трудомісткість виробничої програми 5495,55млн )

Кп = 2703,168/5495,55* 100% =  49,2%

 

3.3 Рекомендації щодо оптимізації виробничої потужності ООО «Фрунзе-Електрод»

 

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємства є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність його роботи. Виробничі потужності підприємства, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.