Переваги та негативні прояви агрохолдингів

Студентка 4 - го курсу факультету «Економіки та менеджменту»

групи МН (ГРТ) 1002- 1 Савченко Катерина Анатоліївна

Переваги та негативні прояви агрохолдингів

Агрохолдинги  — це переважно дочірні підприємства іноземних сільськогосподарських  компаній, а також підприємства, які входять до українських фінансово-промислових груп. До основних характеристик холдингу відносять концепцію акцій (капіталів) фірм різних галузей і сфер економіки або фірм розташованих в різних регіонах та створення складної багатоповерхової структури управління [1, с.90].

В Україні функціонує понад 60 великих холдингів. За підрахунками експертів нині вони контролюють  понад 6 млн га, або близько 24% ріллі  і є найбільшими виробниками  зернових і технічних культур. Холдинги, як правило, використовують інноваційні технології і займаються вирощуванням конкурентоспроможної продукції.

Формування агрохолдингів  спрямоване на відновлення порушених  міжгалузевих зв’язків, встановлення паритетності цін на реалізовану  сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси промислового походження, утвердження самодостатньої кредитної системи. На відміну від дрібних сільськогосподарських підприємств агрохолдинги мають кращі шанси залучати інфраструктуру, інвестиції, кваліфіковані кадри, впроваджувати передовий досвід [2, с.36-37].

До  переваг агрохолдингів відносять: застосування новітніх технологій у сільськогосподарському виробництві; наявність потужної матеріально-технічної бази; використання сучасних логістичних підходів; контроль якості та продажу кінцевого продукту; інтеграція сільськогосподарського та переробного виробництва, що сприяє підвищенню ефективності виробництва; нижча собівартість продукції, порівняно з дрібними й середніми сільськогосподарськими товаровиробниками.

Недоліками  агрохолдингів є: надконцентрація земельних ресурсів в одних руках, як наслідок – розвиток монополізму на ринку оренди землі та монополізація ринку сільськогосподарської продукції; витіснення з агробізнесу традиційних форм ведення сільськогосподарського виробництва – аграрних підприємств і фермерських господарств; зменшення потреби в трудових ресурсах внаслідок застосування новітніх технологій та потужної високопродуктивної техніки, як наслідок – зростання рівня безробіття серед сільського населення; реєстрація головної компанії агрохолдингів у великих містах, як наслідок - до місцевих бюджетів не надходять податкові та інші платежі; переважне виробництво монокультур, яке не супроводжується внесенням органічних добрив; здійснення високоінтенсивного виснажливого землеробства з порушенням вимог сівозмін та раціональної структури посівів, як наслідок - стрімко погіршується стан сільськогосподарських угідь.

Очевидно, що недоліки діяльності агрохолдингів в Україні більш суттєві ніж переваги й наносять значну шкоду вітчизняному сільськогосподарському виробництву. Хоча нині відбувається процес подальшої концентрації земель і капіталу у руках великих агрохолдингів [3].

Список  використаної літератури:

1. Авдашева С. Б. Хозяйственные связи в российской промышленности: проблемы и тенденции последнего десятилетия / Авдашева С. Б. – М. : ГУ-ВШЭ, 2000. – 186 с.
2. Данкевич А. Землекористування: переваги і недоліки агрохолдингів / А. Данкевич // Землевпорядний вісник: науково-виробничий журнал. – Київ, 2011. - № 2. – С. 36-41.
3. Месель-Веселяк В.Я. Форми господарювання в сільському господарстві України: результати, проблеми, вирішення / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2012. – № 1. – С. 13-23.