Вплив міжнародної торгівлі на розвиток національної економіки

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з

“Економічної теорії”

на тему:

“Вплив міжнародної торгівлі на розвиток національної економіки”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

3

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ  Сутність міжнародної торгівлі та її види Основні теорії міжнародної торгівлі Методи регулювання міжнародної торгівлі 2 РОЛЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ  В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ 2.1 Україна на шляху до СОТ 3 ДИНАМІКА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ ЗА 2010-2012 РОКИ 3.1 Стан зовнішньоторговельного балансу України 2012 –     3 міс. 3.2 Зовнішня торгівля України товарами та послугами за 2011 рік 3.3 Зовнішньоторговельні операції товарами та послугами за 2010 рік 4 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ 4.1 Потенційні переваги  України для розвитку міжнародної  торгівлі 4.2 Факторні передумови  міжнародної торгівлі України 4.3 Перспективи розвитку  міжнародної торгівлі України  в умовах її інтеграції ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

4 4     7     11         14     17       18         18         24         30             33         33     35         37     39     40

Вступ

 

Міжнародна  торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являє собоёю процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати  продуктивність своїх ресурсів і  в такий спосіб збільшувати загальний  обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони  країни, можуть виграти за рахунок  спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Актуальність теми: у сучасному світі однією з основних рушійних сил економічного розвитку виступає така форма міжнародних відносин як міжнародна торгівля, яка є сферою міжнародних відносин і становить 80% , і складається з сукупності зовнішньої торгівлі товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці всіх країн світу. Обрана тема важлива тим, що міжнародна торгівля являє собою основу світогосподарських зв'язків, які є невід'ємною частиною функціонування національної економіки країни, тому дослідження її впливу є дуже актуальним в сучасних умовах.

Метою курсової роботи є глибоке дослідження впливу міжнародної торгівлі на розвиток національної економіки.

Об'єктом дослідження  є організаційно-економічні механізми  здійснення міжнародної торгівлі.

Предмет дослідження: міжнародна торгівля.

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ 

 

1.1 Сутність міжнародної торгівлі  та її види

 

Міжнародна  торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: «Міжнародна торгівля являє  собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах». Міжнародна торгівля включає експорт  і імпорт товарів, співвідношення між  якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

Структурні  зрушення, що відбуваються в економіці  країн під впливом НТР, спеціалізація  і кооперування промислового виробництва  підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації  міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля опосередуючий рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% ростe світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Під терміном «зовнішня торгівля» розуміється  торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна  зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється  по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною  і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається оплачуваний  сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття «міжнародна  торгівлям вживається й у більш  вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких  експортних або імпортних угод, що укладаються у визначених центрах  світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних  видів товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й  ін.) світові ціни встановлюються в  процесі операцій на найбільших світових товарних біржах.

В інтересах  кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у якому вона має найбільшу  перевагу і для якого відносна вигода є найбільшою.

Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також  різною внутрішньою потребою в тих  або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку росту національного  доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними  кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у  виді визначеного коефіцієнта - мультиплікатора (множника).

Термін "міжнародна торгівля" має на увазі  складний механізм взаємин, що виникають  у процесі купівлі-продажу товарів  на світовому ринку. Фірми прагнуть до міжнародної діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація приводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідної, чим у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торговельні посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.

У міжнародній  торгівлі експортер звичайно виставляє  рахунок покупцеві в іноземній  валюті, або покупець оплачує товар  у валюті своєї країни, що є іноземною для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, долари США, євро. У зв'язку з цим, однієї з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу і купівлі іноземної валюти за валюту країни експортера або імпортера роблять банки. В Україні це банки з валютною ліцензією.

Однак, покупка  або продаж іноземної валюти не настільки  безпечні для фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку  і є потенційним валютним ризиком  для кожного з контрагентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Основні теорії міжнародної торгівлі

 

Основою зовнішньоторговельних політик  держав завжди були концепції міжнародної  торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного  обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. Можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної  торгівлі:

• меркантилізму (раннього та пізнього);
• переваг (абсолютних та відносних);
• факторів виробництва;
• неотехнологічні;
• конкурентоспроможності.

Меркантилізм  – це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди  феодалізму та становлення капіталізму.

Ранній  меркантилізм виник наприкінці XV ст. та ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» - нагромадженні грошей внаслідок  вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення  грошей. Прихильники цієї концепції  дотримувались поглядів, згідно з  якими державі слід продавати  на зовнішньому ринку якомога  більше товарів, а купувати - якомога  менше. Пізній меркантилізм розвивався з другої половини XVІ ст. до середини XVІІІ ст. Основним змістом цього  напряму є доктрина «активного торговельного  балансу», який можна забезпечити  шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від  експорту порівняно із витратами  на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі; допущенні обмеженого імпорту товарів.

Модель "ціни — золото — потоки" Д. Х'юма заперечує положення меркантилістів про те, що країни можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них золота і що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність, адже приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торговельного балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це, в свою чергу, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І навпаки, відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвищить конкурентоспроможність країни.

Теорія  абсолютних переваг А. Сміта стверджує, що для держави може бути вигідним не лише продаж, а й купівля товарів  на зовнішньому ринку. Міжнародна торгівля вигідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер.

Д. Рікардо, автор теорії порівняльних переваг, створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав, що недотримання принципу А. Сміта не є перешкодою для взаємовигідної переваги: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві  яких вона має найбільшу абсолютну  перевагу або найменшу абсолютну  неперевагу.

Основним  положенням теорії факторів виробництва  Жан-Батиста Сея було те, що найважливішою  умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні в них факторів виробництва. Країна об’єктивно орієнтується на вивезення  тих товарів і послуг, для спеціалізації  щодо яких у неї порівняно кращі  фактори виробництва, і навпаки  – в імпорті переважають товари і послуги, які у даній країні відносно дефіцитні.

Теорія  Хекшера-Оліна базується на законі порівняльних переваг Д. Рікардо  та стверджує, що країна матиме відносну перевагу щодо тих товарів, виготовлення яких добре забезпечене факторами  виробництва, які вона буде експортувати, а імпортувати ті товари, на які  вона гірше забезпечена факторами  виробництва.

В. Леонтьєв створив модель «кваліфікації робочої  сили», відповідно до якої у виробництві  задіяні чотири фактори – кваліфікована  праця, некваліфікована праця, земля  і капітал. Практичними висновками даної моделі є те, що відносний  надлишок фахового персоналу і висококваліфікованої робочої сили зумовлюють експорт  товарів, виготовлення яких потребує кваліфікованої робочої сили, а надлишок некваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких не потрібна висока кваліфікація.

Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних  галузей виробництва і стрімке  зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовило появу низки теорій неотехнологічного  напряму:

1. Модель  наукомісткої спеціалізації обґрунтовує  об’єктивність спеціалізації індустріально  розвинутих країн на виробництві  та експорті наукомістких і  технологічно складних товарів,  а країни, що розвиваються мають  спеціалізуватися на виробництві  та експорті переважно ресурсномістких  товарів.

2. Теорія  технологічного розриву пояснює  торгівлю країн, між якими існують  відмінності у рівнях їх технологічного  розвитку. Експорт до іншої країни  можливий, якщо попит країни-імпортера  на унікальний новий товар  формується за коротший час,  ніж налагодження національного  виробництва аналогічного товару. Саме це і є передумовою  міжнародної торгівлі.