Інфраструктура ринкового господарства

Тепер роздивимося  найважливіші елементи ринкової інфраструктури: біржа (фондову, товарну, робочої сили) і науково-дослідні інститути.

Фондова біржа - заснування, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів.  Членами біржі є переважно її фундатори - окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути.  Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників.  Позитивними чортами фондової біржі є: акумулювання вільних засобів за рахунок випуску і продажі цінних паперів і їхній напрямок на розвиток окремих підприємств, областей; міжгалузеве переливання капіталу, завдяки якому послабляються диспропорції в економіці; створення відповідних передумов для підприємницької діяльності; стабілізація заощаджень окремих прошарків населення і їхнє відповідне зростання тощо.

Біржа робочої  сили - заснування, що здійснюють посередницькі функції між робітниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготуванню і перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.  Біржа має свої відділення в містах, районах; їхнє завдання полягає в тому, щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати консультації, здійснювати підготування, перепідготовку кадрів і працевлаштовувати їх. 

Товарна біржа - постійно чинні ринки, де купівля-продаж товарів здійснюються на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають форм документів, який регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види постачання та інші умови.  Товарні біржі поділяють на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані.

Інститути й  організації, що утворюють науково-дослідну інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії  і тактики поводження підприємств на ринку, прогнозів для уряду і підприємців, моделюванням наслідків тих або інших рішень, наданням консультацій, улагоджуванням конфліктів між партнерами, підготуванням економістів, менеджерів і фахівців із маркетингу.

Динаміку розвитку ринкової інфраструктури в 1991-1996 роках очевидно з нижченаведенної Таблиці 1 та Діаграмі 1. Не дивлячись на деякі коливання, основна тенденція проглядається чітко - ріст кількості бірж, що свідчить про постійне зростання потреб України в розвитку інститутів ринкової інфраструктури.

 

Таблиця 1 Динаміка зміни кількості бірж в Україні в 1991-1996 роках

Тип біржі	1991	1994	1995	1996
Усього зареєстровано	66	91	88	191
Універсальні	22	23	19	46
Товарні і товарно-сировинні	28	24	25	54
Агропромислові	4	8	9	23
Фондові і товарно-фондові	2	14	14	24
Інші	10	22	21	44

 

 Діаграма 1 Динаміка зміни кількості бірж в Україні в 1991-1996 роках

 

Мала економіка - украй суперечливий сектор народного господарства.  Тут кожна галузь, узята окремо, знаходиться в дуже сильній залежності від багатьох зовнішніх чинників і умов: джерела фінансування, матеріально-технічного постачання, кон'юнктури ринку й інших чинників.  Незначний збій у цьому механізмі може призвести до руйнування і ліквідації галузі.  У той же час втрати у випадку невдача не так уже великі, що дозволяє досвідченому бізнесмену досить швидко відновити свою справу.

Державна опіка  служить сильнішим каталізатором, сприяє зміцненню підприємництва.  Головною задачею з боку держави є чітке визначення пріоритетних напрямків розвиток економіки, науки, техніки, утворення, зовнішньоекономічної діяльності, підкріплення цих пріоритетів системою пільг і гарантій, виділення необхідних матеріально-технічних і фінансових ресурсів, організація необхідного навчання кадрів.  Все інше - турбота малих підприємств.

Мала економіка  грає велику роль у народному господарстві промислово розвитих країн, і вони мають  відповідні державні органи керування.  На такого роду державні органи покладаються загальні стратегічні і координаційні функції.

Дуже діючим важелем регулювання діяльності малого бізнесу в промислово розвитих країнах є податкова політика, за допомогою котрої нерідко вирішуються  складні регіональні проблеми.  Так, у Франції знову утворена мала фірма на 3 року звільняється від сплати податку з корпорацій, а протягом ще 2 років рівень процентні ставки знижується вдвічі.

Важливим інструментом державного сприяння малим підприємствам  у більшості промислово розвитих країн є система державних  контрактів.  Дана форма відношень держави і бізнесу дозволяє забезпечити останньому гарантований ринок збуту, прискорити процес накопичення капіталу, розширити виробничі потужності, зміцнити конкурентноздатність, модернізувати устаткування, залучити кваліфіковані кадри.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) - обмежені території, міста, морські й авіаційні порти, у яких діють особливі пільгові економічні умови для національних і іноземних підприємців, що сприяють рішенню зовнішньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних і науково-технологічних задач.

Формування  ВЕЗ - складний, багатоєтапний процес, що включає розробку законів, указів і постанов, що забезпечують правову основу для вітчизняного й іноземного підприємництва; розвиток інфраструктури ринкових відносин, широкий використання іноземного капіталу, налагодження моделі зони конкретної цільової орієнтації з її наступною трансформацією в ВЕЗ комплексного характеру.

В даний час  багато регіонів України хочуть одержати статус ВЕЗ.  Вже є пропозиції по створенню біля 100 ВЕЗ.  Доцільним варто вважати створення декількох ВЕЗ на найбільше підготовлених територіях, що відповідають основним вимогам зон і перспективні як із погляду внутрішнього економічного розвитку, так і конкурентноспроможності на світовому ринку капіталів.  При цьому пріоритетний інтерес для України подають ВЕЗ як засіб притягнення іноземних інвестицій, доступ до новітніх технологій і сучасного західного досвіду організації праці і виробництва. 

  Для появи такого суспільного феномена, як підприємництво, а тим більше для перетворення його в основну організаційну форму виробництва, необхідні визначені умови.  Для країн із ринковою економікою існують загальні умови розвитку підприємництва:

• стабільність державної економічної і соціальної політики;
• позитивна суспільна думка відношення до підприємництва;
• пільговий податковий режим;
• наявність розвитої інфраструктури підприємництва;
• ефективна система захисту інтелектуальної власності.

У Україні і  більшості пострадянських країн  особливу актуальність одержують нижчжеперераховані умови:

1. Наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва, оскільки підприємець обов'язково повинний бути власником зробленого продукту і прибутку, отриманого в результаті його реалізації.  Тільки при цих умовах виникає належна зацікавленість для здійснення підприємницької діяльності.
2. Визначене економічне, правове і політичне середовище.  Формальне визнання майнових прав на умови і результати виробництва може співіснувати з іншими правовими нормами, що регулюють економічне життя товариства, але забезпечуючі достатнього ступеня економічної самостійності, що не на справі, для підприємницької діяльності.  Різноманітного роду обмеження, що формують економічне середовище, повинні забезпечувати достатній «коридор свободи».  Для підприємця це виражається в одержанні достатньої самостійності при:

• виборі виду господарської діяльності;

• визначенні споживачів товарів і постачальників ресурсів;
• визначенні цін;
• розпорядженні отриманим прибутком.

3. Повна економічна відповідальність за результати діяльності.  Цей пункт незвичний Україні як постсоціалістичній країні, проте варто пам'ятати, що негативними результатами підприємницької діяльності можуть бути:

• збитковість, тобто перевищення витрат над прибутками;
• істотна втрата майна;
• банкрутство (визнання повної неплатоспроможності).

4. Етика підприємництва.  Етика підприємництва є одним із чинників його прибутковості або прибутковості.  От морально-етичні норми, затверджені в середовищі підприємців на цивілізованих ринках:

• обов'язковість;
• загальна висока культура й освіченість;
• контактність, уміння спілкуватися з людьми, зацікавити їх, мобілізувати на досягнення поставлених цілей.

Аналіз підприємницької  діяльності дозволив визначити такі істотні чинники її успіху:

• високу кваліфікацію;
• великі особисті контакти;
• достатні матеріальні і фінансові ресурси;
• наявність замовлень споживачів.

1. .  Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися за відсутності або недосконалості законів, що її регулюють.

2. Адміністративні бар'єри.  Велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців; крім того, підприємства піддаються частим і безпідставним перевіркам із боку різноманітних державних органів.
3. Обмеженість внутрішнього попиту і наявність кризи збуту на внутрішньому ринку.  Малий бізнес постійно втрачає головних споживачів своєї продукції внаслідок погіршення рівня заможності населення, зменшення прибутків громадян.
4. Недостатня державна підтримка.  На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки і захисти малого підприємництва.  Механізм фінансування і кредитування, інформаційне і консультаційного забезпечення, система підготування і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності недосконалі і приносять дуже мало користі.
5. Низька інвестиційна активність унаслідок нестабільності економіки.
6. Неразвиненість інфраструктури.  Роль об'єктів інфраструктури в розвитку малого бізнесу дуже незначна.  Між різноманітними організаціями підтримки МП і підприємствами ще не налагоджені ефективне співробітництво й обмін інформацією.
7. Тіньова економіка.  Найчастіше МП є змушеними учасниками тіньової економіки, котрих туди «заганяє» податковий тиск, державна бюрократія, тощо.
8. Неефективна приватизація.  Процес малої приватизації, що мав місце в нашій країні, був підпорядкований багатьом обмеженням.  У результаті, при повторному ринку приватизаційних об'єктів, що не функціонує, багато підприємств знаходяться в руках тих, хто не в змозі ними управляти, але не може їх продати.
9. Неразвиненість ринку нерухомості.  Малим підприємствам катастрофічно не вистачає офісних помешкань.  Орендна плата дуже висока, правила оренди заплутані; у багатьох випадках об'єкт не дозволяють приватизувати разом із помешканням.

Серед мікроекономічних чинників, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі: засіб

• і час виникнення; форма
• власності;
• фінансові можливості підприємства;
• асортимент продукції, її якість і попит на її;
• обрану стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру;
• кадрову політику;
• можливість доступу до комерційної інформації;
• ступінь дотримання клієнтами умов контрактів і платіжної дисципліни.

Умови розвитку ринкової інфраструктури і чинники, що впливають на її становлення в  Україні, подібні з умовами і чинниками здійснення підприємницької діяльності як по утриманню, так і по наборі позитивних і негативних рис.  Очевидно, що в умовах, що призводять західних спеціалістів у страхітливість і, на жаль, сприйманих українськими як щось належне і неминуче, по всіх законах ні підприємництво, ні ринкова інфраструктура працювати не може.  Але до загального подиву, вони не тільки виживають, але і  функціонують, не дивлячись на всі перешкоди.  Це робить честь вітчизняним підприємцям, загартованим у важких умовах, але ніяк не може служити виправданням керівним органам.  Очевидно, що так продовжуватися не може, і, якщо не почати термінових мір, підприємництва (так само як і ринковій інфраструктурі) або вимруть, або цілком перейдуть у тіньову економіку, перетворивши Україну в країну корупції і мафії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                   

Висновок

 Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну,у якій здійснються угоди купівлі і продажу товарів і послуг.Також можна виділити ще одне розуміння ринку – як форми організації і функціювання економічних зв’язків господарюючих суб’єктів,що грунтуються на принципах вільної купівлі-продажу,і як суспільної форми функціонування економіки,за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання,прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Об’єктивними  умовами інсування і функціонування ринку є товарне виробництво – основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокрлеменість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб’єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.