Грошова пропозиція та її вплив на інфляцію дохід і валютний курс

 

 

Міністерство освіти і науки

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

КПІЗ

На тему:

«Грошова пропозиція та її вплив на інфляцію дохід і валютний курс»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала :

студентка групи УПЕП-12

Биц Юлія

Перевірила:

 к.е.н. Чирак І.М.

 

 

 

Тернопіль -2014

 

 

План

 

1.Вступ (3 ст.)

2.Грошова пропозиція (4-9 ст.)

3. Вплив грошової пропозиції  на інфляцію (9-10ст.)

4. Вплив грошової пропозиції на доходи (10-11ст.)

5. Вплив грошової пропозиції на грошово-кредитну систему(11-13ст.)

6.Висновки (14ст.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Регулювання грошової пропозиції в арсеналі державної економічної політики в сучасний період трансформації набуває нового змісту і спроможне утвердити тенденції економічного зростання, стабільності цін, скорочення безробіття та прискорити інтеграцію України у світову економіку. В умовах поглиблення трансформаційних процесів в Україні важливим є перехід до процесу формування пропозиції грошей згідно зі стандартами, властивими сучасним ринковим економікам. Незважаючи на те, що в сучасних умовах паперово-кредитні гроші, які не мають товарної основи, в розвинутих економічних системах виступають основним посередником в операціях обміну на ринках різних ресурсів та благ, саме такі гроші є також і об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку. В процесі функціонування даного ринку формується грошова пропозиція і попит на гроші, а залежно від співвідношення між ними - певна ціна грошей.

Актуальність даної проблеми закономірно привертає увагу великої кількості вітчизняних та зарубіжних економістів. Дослідження вказаних аспектів грошово-кредитного регулювання економіки знайшли відображення у наукових публікаціях вчених України та країн СНД - А. Гальчинського, В. Жданова, Б. Кваснюка, О. Кузнецова, M. Савлука. Серед зарубіжних науковців цю проблему вирішують Д. Тейлор, Д.Кейнс

На сучасному етапі розвитку економічних відносин категорія грошей посідає важливе місце в економічній теорії та практиці. На основі аналізу закономірностей функціонування грошового ринку будується державна грошово-кредитна політика, яка є одним з найважливіших інструментів державного регулювання економіки. Без стабільної фінансової системи та грошової одиниці досягнення стабільності в економіці держави та її подальший розвиток є неможливими.

 

 

 

Пропозиція грошей — друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку.

Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту — як скорочення пропозиції грошей.

Пропозицію грошей (МБ) як економічний показник становлять готівка (С) поза банківською системою і депозити (О) в банках, які економічні агенти за потреби можуть використати для операцій. Це фактично агрегат М,:

Графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від тактичних цілей грошово-кредитної політики. Якщо тактичною ціллю цієї політики є підтримання на незмінному рівні маси грошей в обороті при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд(рис.1) Якщо грошово-кредитна політика визнає за тактичну ціль утримання на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду(рис.2) Крива пропозиції грошей може набути вигляду нахиленої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента. У такому разі одночасно змінюється і маса грошей, і норма процента, а крива пропозиції грошей займе положення(рис. 3)

Рис.1 Крива пропозиції грошей за орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обігу на незмінному рівні 

Рис.2 Крива пропозиції грошей за орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні

 

Рис.3 Крива пропозиції грошей за орієнтації монетарної політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки

 

Чотири учасники процесу формування пропозиції грошей.Склад учасників, що визначають пропозицію грошей, такий:

 

1. Центральний банк: державна установа, що наглядає за банківською системою і відповідає за проведення монетарної політики.
2. Банки (депозитні інститути): фінансові посередники, які приймають вклади від індивідів та інститутів і надають позики,- комерційні банки, ощадно-позичкові асоціації, взаємні ощадні банки і кредитні спілки.
3. Вкладники: індивіди та інститути, що мають вклади в банках.
4. Позичальники банків: індивіди та інститути, що беруть позики в депозитних інститутів або інститутів, які випускають облігації і продають їх депозитним інститутам.

Найважливішим із чотирьох учасників - є центральний банк,який регулює пропозицію грошей.

Грошову базу (МВ), або резервні гроші (гроші підвищеної сили), створюють готівка поза банківською системою і резерви комерційних банків, які зберігаються в центральному банку. Готівка, як уже з'ясовано, є безпосереднім компонентом пропозиції грошей. Банківські ж резерви впливають на здатність банків створювати нові депозити і збільшувати пропозицію грошей:

Відношення пропозиції грошей до грошової бази називається грошовим мультиплікатором, або мультиплікатором грошової бази (т):

Він показує, як змінюється пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одиницю.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

Рис.4 Сутність пропозиції грошей на макро- і мікрорівнях

 

Банківська система керує пропозицією за допомогою трьох важелів:

– грошової бази, що є консолідованим показником резервних грошей банківської системи;

– банківських резервів;

– грошово-кредитного мультиплікатора як коефіцієнта збільшення кількості грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

 

Рис.5 Чинники, що впливають на пропозицію грошей

 

Пропозиція грошей визначається як добуток грошової бази та кредитного мультиплікатора:

 

Дж. Кейнс вважав, що збільшення грошової маси приводить до підвищення пропозиції грошей і викликає внаслідок цього зниження відсотка, а його падіння сприяє нарощуванню інвестиційного процесу і зростанню суспільного виробництва. Монетаристи ж вважають, що грошова маса уже своєю зміною безпосередньо впливає на суспільне виробництво.

Отже, надмірна пропозиція грошей або призводить безпосередньо до інфляції, або чинить інфляційний тиск на економіку країни.

Рис.6 Вплив надмірної пропозиції грошей на інфляцію.

Інфляція це  –  знецінення  грошей,  що  викликане  передусім  зайвою кількістю грошей у сфері обігу, різким  скороченням  обсягу  виробництва  та подорожчанням ресурсів і споживчих продуктів. Вимірюється  інфляція  за  допомогою  індекса  цін,  що  відображає відношення  між  сукупною  ціною  певного  набору  товарів  і  послуг. Якщо не протидіяти їй, темпи цього явища дедалі швидшають. Але боротьба з інфляцією дуже важка. Якщо зростання цін викликано збільшенням попиту, то, щоб не було інфляції, треба фіксувати пропозицію. Навіть коли вдається її помітно знизити, то натомість випливають такі негативні для суспільства результати, як зростання безробіття. Особи, відповідальні за економічну політику, весь час мусять робити вибір між цими двома суспільними межами. Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал. Повільний вплив економіки України із трансформаційного спаду, її неефективна галузева структура. Рівень монополізації, величезний державний борг і дефіцит бюджету загрожують відносній стабільності у сфері цін.

В залежності від темпів зростання середнього рівня цін розрізняють декілька видів інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція. Якщо повзуча (до 10% на рік) інфляція має навіть позитивний вплив на економіку, оскільки примушує підприємців не складати отриманий прибуток "в шухляду", бо він знеціниться, а вкладати його у розширення власного виробництва і, таким чином, створювати нові робочі місця і збільшувати обсяг виробництва, то вже галопуюча інфляція свідчить про серйозні проблеми економічного розвитку країни. В умовах гіперінфляції рівень цін зростає більш ніж на 50% на місяць; її найголовнішими руйнівними наслідками є швидке зубожіння населення, зростання безробіття, знищення механізму нагромадження грошей та їх вкладення в розвиток виробництва. Гіперінфляція не знищує економіку сама по собі. Країна певний час може жити в умовах гіперінфляції. Але інфляція руйнує найважливіший механізм, що забезпечує нормальний економічний розвиток в майбутньому, а саме — механізм нагромадження грошей та їх вкладання у розвиток виробництва, бо при інфляції вигідно бути боржником, але невигідно накопичувати гроші і надавати їх в борг.Для ліквідації інфляційного потенціалу уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин та швидкого економічного зростання.

Рис.7 Таблиця індексів інфляції з 2000 по 2015 роки

 

Вважається, що загальна вартість виготовленого продукту в країні повинна дорівнювати добутку величини грошової маси та швидкості обігу грошової одиниці (рівняння обміну або рівняння Фішера):

Якщо обсяг виробництва 0 не може бути збільшений і швидкість обігу V постійна, то зростання грошової маси М призведе до незабезпеченого виробництвом підвищення рівня цін Р. Таким чином, зміна грошової маси (кількості грошей) керує інфляцією.

Для того, щоб з'ясувати вплив інфляції на перерозподіл доходів, треба згадати, чим відрізняються грошовий, або номінальний, і реальний доходи. Грошовий, або номінальний дохід — це кількість гривень, які людина отримує у вигляді заробітної плати, ренти, відсотка або прибутку. Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на суму номінального доходу. Тому якщо номінальний дохід зростає більш високими темпами, ніж рівень цін, то реальний дохід підвищується. Але якщо рівень цін росте швидше, ніж номінальний дохід, то реальний дохід зменшується. Вимірювання реального доходу можна приблизно здійснити за формулою:

Інфляція знижує доходи людей, які отримують фіксовані номінальні доходи. Інакше кажучи, вона перерозподіляє доходи, зменшуючи їх в одержувачів фіксованих доходів і збільшуючи їх в інших груп населення. Люди, що живуть на нефіксовані доходи, можуть виграти від інфляції. Номінальні доходи таких суб'єктів ринкових відносин можуть випереджати рівень цін, внаслідок чого їхні реальні доходи зростатимуть. Наприклад, робітники, зайняті у галузях промисловості, що розвиваються, і представлені сильними профспілками, можуть домогтися, щоб їхня номінальна заробітна плата зростала пропорційно до рівня інфляції або випереджала його.Інфляція особливо негативно відбивається на власниках заощаджень. Із зростанням цін реальна вартість, або купівельна спроможність заощаджень зменшується.  
Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне значення, оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену в національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту. Тому його динаміка тісно пов'язана з темпами інфляції.

Пропозиція грошей у моделі грошового ринку в цьому випадку характеризується горизонтальною кривою.

За гнучкої грошово-кредитної політики підвищення попиту на гроші супроводжується зростанням їх пропозиції. І навпаки, скорочення попиту веде до зменшення пропозиції грошей, оскільки центральний банк регулює пропозицію грошей таким чином, щоб підтримати процентну ставку на фіксованому рівні.

Жорстка грошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці.

У моделі грошового ринку їй відповідає вертикальна крива пропозиції грошей.

Рис.8  Гнучка грошово-кредитна політика

Рис.9  Жорстка грошово-кредитна політика

 

Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Стимулювальна, або політика дешевих грошей – це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

Рис.10 Валютний курс станом на 21.04.2015р.

Рис.11 Графік валютного курсу (UAN\USD)

 

Канали, через які зміни в пропозиції грошей впливають на реальний сектор: економіки, мають назву передатного механізму грошово-кредитної політики.

У кейнсіанській моделі механізм грошової трансмісії діє через прийняття підприємницьких рішень щодо інвестиційних витрат, а основною ланкою є вплив процентних ставок на інвестиції. Зростання пропозиції грошей (М) зменшує процентні ставки (г), знижуючи тим самим вартість капіталу і підвищуючи рівень інвестиційних видатків (і). Оскільки економіка не перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів зростає реальний обсяг виробництва (Y) при незмінних цінах. Схематично традиційний кейнсіанський передатний механізм виглядає таким чином:

Монетаристський передатний механізм містить інші засоби впливу грошово-кредитної політики на зміну рівня економічної активності. Згідно з цим підходом, зростання пропозиції грошей (М) безпосередньо підвищує сукупний попит (АD) і таким чином впливає на зростання номінального обсягу виробництва (Р*Y). Оскільки економіка перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів (Y=Y*), зростання номінального обсягу виробництва відбувається за рахунок підвищення рівня цін (Р).

Підсумовуюче вище зазначене,можна зробити такий висновок. Пропозиція грошей полягає в тому запасі грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасове користування позичальникам. Це більш екзогенне явище, ніж попит на гроші. Вона формується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків. Тому банки, регулюючи пропозицію грошей, повинні орієнтуватися на зміну попиту на гроші, а не навпаки.