Государство и рынок труда

Государство и рынок труда

 

 

                                                    Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………....3 
1. Ринок праці й особливості його………………………………………5

1.1 Поняття, структура і сутність  ринку праці…………………5

1.2 Класифікація ринків праці…………………………………..8

1.3 Механізм функціонування ринку  праці…………………….9

1.4 Загальна характеристика ринку праці України………….…9 
2. Державне регулювання ринку праці………………………………...14

2.1 Пропозицію праці як об'єкт  державного регулювання…...16

2.2 Основні завдання регулювання ринку праці……….……...21

2.3 Механізми реалізації державної  політики зайнятості…….26

2.4 Способи регулювання ринку  праці………………………...27 
3. Ринок праці України сьогодні……………………………………....29 
Висновок…………………………………………………………………37 
Список використаної літератури………………….……………………38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Регулювання ринку праці являє  собою комплексну систему економічних, законодавчих, адміністративних, організаційних заходів, спрямованих на стимулювання зростання зайнятості, підготовку та перепідготовку працівників; введення системи соціального страхування безробіття; обов'язкове пенсійне забезпечення і на інші елементи економічної системи суспільства.

Становлення ринку, посилення конкуренції  на базі високих технологій, необхідність розвитку людського потенціалу призводять до посилення ролі держави в економіці. У розвинених країнах економічна функція стає головною: створення необхідних умов для функціонування і прогресу національної економіки, забезпечення діяльності держави економічними регуляторами. Основою економічної функції держави є розробка стратегії соціально-економічного розвитку країни в цілому і регіонів зокрема, з чітким визначенням кінцевих цілей, пріоритетів, етапів і завдань.

Процес формування ринку праці  в сукупності всіх його складових елементів і відносин, як правило, здійснюється неодночасно і різними темпами в залежності від історичних умов розвитку будь-якої країни, включаючи і Україну. Важливе значення має не тільки прояв загальних закономірностей формування ринку праці, але і специфіки створення ринкового середовища.

Незважаючи на певні позитивні  результати в області регулювання  ринку праці в останні роки (прийняття низки законів, організація  наскрізний структури керування, проведення обстежень населення), український  ринок праці багато в чому ще не склався в єдине ціле, в ньому слабо діють ринкові регулятори та рушійні сили, він залишається розбалансованим за основними параметрами.

Дослідження показують, що активний творча праця в даний час в тій  чи іншій мірі входить в зміст діяльності більшої частини працюючого населення, передусім фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою, адміністративно - управлінського персоналу, висококваліфікованих робітників, працівників послуг. Це провідний загін національної робочої сили, що охоплює у західних країнах від 40 до 50% зайнятих в народному господарстві. 
У сучасних умовах, грамотне державне регулювання ринку праці важливо як ніколи. Враховуючи економічні потрясіння останніх років, роль держави в управлінні всіма сферами життєдіяльності суспільства перейшла на якісно новий рівень.

Всім наведеним пояснюється  актуальність даної курсової роботи. 
Об'єктом дослідження є державне регулювання у сфері ринку праці. 
Предметом - механізми реалізації державної політики зайнятості. 
Мета роботи: аналіз діяльності держави у сфері ринку праці. Виявлення проблем та можливих шляхів їх вирішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Ринок праці й особливості його.

 

      1.1 Поняття, структура і сутність ринку праці.

 

Ринок праці - сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу. Ринок праці можливий тільки за умови, що робочий є власником своєї здатності до праці. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на певний строк 
Функціонально - організаційна структура ринку праці включає в умовах розвиненої ринкової економіки наступні елементи: принципи державної політики в області зайнятості і безробіття; систему підготовки кадрів; систему найму, контрактну систему; фонд підтримки безробітних; систему перепідготовки та перекваліфікації; біржі праці; правове регулювання зайнятості.

На ринку праці зустрічаються  продавець і покупець, як при будь-якої операції купівлі - продажу. Продавці - це працівники, які пропонують свою робочу силу (здатність до праці), а  покупці - це трудові колективи або  окремі підприємці, які можуть самостійно вирішувати, скільки і яких працівників їм потрібно.

На ринку праці діє закон  попиту і пропозиції на робочу силу, який впливає на заробітну плату. Закон попиту і пропозиції на робочу силу відображає невідповідність вільних  робочих місць складу приходять на ринок праці працівників за кількісними та якісними параметрами.  
На ринку праці відбувається жорстокий, нещадний відбір найбільш здібних, заповзятливих. Слабких і нездатних ринок не щадить. Але разом з тим він стимулює висококваліфікований працю, сприяє створенню жорсткої взаємозв'язку між внеском кожного і отриманим конкретним результатом. 
Що існувала раніше в нашій країні адміністративно - командна система управління, при якій держава як власник основних засобів виробництва централізовано планував необхідне для повної зайнятості число робочих місць, розподіляло і перерозподіляло трудові ресурси, повністю зруйнувало мотивацію до праці.

Міжнародний досвід свідчить, що ринок  праці не може існувати поза конкурентній, заснованої на приватній власності економіки і демократичних суспільних інститутів. Тоталітарне суспільство навіть теоретично виключає можливість існування такого ринку, бо не вважає людини рівноправним, юридично і економічно незалежною від держави суб'єктом. Такій державі не настільки важливо, чи використовується людський потенціал ефективно і згідно з особистими інтересами людини чи ні. Для нього важливе інше - мати людини в повному і беззастережний підпорядкуванні для будь-яких потреб, а особисті інтереси задовольняти по мінімуму, що виключає економічну і соціальну незалежність людини. Це забезпечує хоча і малоефективну, але майже повну керованість людськими масами. Вільний ринок праці в таких умовах просто не потрібен, більш того, він був би серйозною перешкодою, хоча його антипод - розподіл робочої сили, що обслуговує дефіцитну по своїй природі, що належить державі економіку теж називається ринком праці. 
Національний ринок праці охоплює всі суспільне виробництво - через нього кожна галузь отримує необхідні їй кадри не лише заданого професійно - кваліфікаційного складу, але і певних культурних і етико-трудових достоїнств, адекватних вимогам економіки.

На ринку праці реалізується можливість:

- вільного вибору професії, галузі  та місця діяльності, поощряемого  пріоритетними пропозиціями (рівень оплати праці, можливості реалізації творчих задумів і т. д.);

- найму і звільнення при дотриманні  норм трудового законодавства,  що захищає інтереси громадян  в плані гарантій зайнятості, умов праці, його оплати;

- незалежної і разом з тим економічно заохочувальною міграції трудових ресурсів між регіонами, галузями і професійно - кваліфікаційними групами, якою зазвичай супроводжує поліпшення умов життя і трудової діяльності, чому сприяє наявність високорозвинених, повсюдно доступних населенню ринків високоякісного житла, споживчих товарів культурних і духовних цінностей;

- вільного руху заробітної плати  та інших доходів при збереженні  пріоритету кваліфікації та освіти, дотримання встановленого законом  гарантованого мінімуму зарплати, що забезпечує прожитковий мінімум, і регулювання верхньої межі доходів через податкову систему, засновану на прогресивною шкалою.

У конкурентно - ринкових відносинах відображаються глибокі процеси, постійно відбуваються в суспільстві і  визначають його рух вперед. Через ринок праці проходять, скрещиваясь в ньому, три взаємопов'язаних еволюційних потоку - розвиток економіки (матеріально - технічних елементів і структур), розвиток людини (загальної та професійної культури, творчих можливостей, моральних якостей), розвиток суспільних відносин (державних і класових структур, відносин власності, виробничих зв'язків). Вони утворюють основу прогресу в суспільстві, його головний зміст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  1.2 Класифікація ринків праці.

 

Види ринків:

1. Загальний  ринок праці характеризується  співвідношенням попиту та пропозиції  робочої сили на території  України в цілому. До недавнього  часу Загальний ринок носив  замкнутий характер: його учасниками  було в основному населення  країни. В останні роки тіснішими стали взаємозв'язку Федерального та міжнародного ринків праці (експорт та імпорт робочої сили). Експорт робочої сили характеризується найбільш високими кваліфікаційними характеристиками і, загалом, завдає шкоди народному господарству і культурі. Імпорт робочої сили характеризується низькими професійно - кваліфікаційними характеристиками.

2. Територіальний  ринок праці характеризується  співвідношенням попиту і пропозиції  на ті професії, які необхідні  на даній території. Виділяють  2 підвиди: 
• Первинний ринок - коли людина вперше вступає в трудове життя, маючи одну спеціальність. 
• Вторинний ринок. На територіальному ринку можлива ситуація, що попиту з первинної професії не спостерігається і необхідна перепідготовка кадрів, тобто придбання другий професії.

3. Галузевий  ринок праці характеризується  співвідношенням попиту та пропозиції  робочої сили за сукупністю  професії даній галузі. Він характеризується  співвідношенням попиту і пропозиції  з окремих професій, тобто професійний  ринок праці.

4. Внутрішньозаводський (внутріфірмовий) ринок праці - головна характеристика полягає в тому, що співвідношення попит-пропозиція реалізується всередині колективу, тобто з числа вже зайнятих працівників. Перерозподіл робочої сили всередині підприємства зване внутризаводским рухом робочої сили сприяє задоволенню потреб у робочій силі, а з іншого боку реалізації особистих прагнень ринку.

 

                     1.3 Механізм функціонування ринку праці.

 

Незайняте населення з числа  економічно активного, пройшовши навчання у відповідній професійно - освітньої структурі, виявляються на первинному ринку праці. Влаштувавшись працювати на капітал підприємства, людина отримує робоче місце і вважається зайнятим. У разі погіршення економічного становища підприємства, а також з об'єктивних причин знижується потреба в робочій силі. І тоді частина працівників, з їх згоди переходить на режим неповної зайнятості, продовжуючи при цьому вважатися зайнятими. Частина працівників звільняється, повертаючись на первинний ринок праці. У цей час на ринку праці можлива ситуація, що попиту з первинної спеціальності не буде, і виникає необхідність у перепідготовці та пошуку роботи вже за новою спеціальністю.

 Для тимчасової зайнятості  практикується залучення учасників  первинного і вторинного ринків  праці до громадських робіт. Перебуваючи тривалий час на первинному або вторинному ринку і не знайшовши роботу людина може перейти в категорію безробітних, а також у категорії економічно неактивного населення.

 

                           1.4 Ринок праці України.

 

Робоча сила являє собою товар  особливого роду, виробничі творчі якості якого цілком визначають ефективність конкурентної економіки, її можливості створення високосортних товарів  і комфортних послуг, масштаби і  темпи науково-технічних і організаційних перетворень. Тому підготовка і випуск на ринок праці освіченою і творчо активної робочої сили, забезпечення її кваліфікаційної і територіальної мобільності є однією з першооснов життєдіяльності народного господарства. І чим вище загальний рівень розвитку економіки, ніж більш складні завдання їй доводиться вирішувати, тим значніше потреба в робочій силі вищої кваліфікації. Подібної робочій силі у розвинених країнах світу в епоху НТР абсолютна більшість роботодавців і державні органи прагнуть створити найкращі виробничі і життєві умови, гарантуючи по можливості та соціальну захищеність на ринку праці.

Робоча сила - товар особливого роду ще й тому, що вона сама в першу  чергу є, як правило, найбільш зацікавленою стороною в розвитку своїх творчих  можливостей, які реалізуються в народному господарстві та виражають індивідуальні, особливо творчі здібності особистості.

Переважна спільність інтересів “товару” робочої сили та її споживачів - економіки  і держави - є найважливішою соціально  – економічної рисою ринкової економіки, що створює міцну гуманістичну основу розвитку народного господарства і всього суспільства. Безсумнівно, що організований, багато в чому керований державою і підтримуваний підприємствами товарної економіки, постійно совершенствуемый по мірі розвитку народного господарства ринок робочої сили є одним з ключових, життєво важливих ланок соціально – економічної системи будь-якої країни.

Кінцевою метою ринку праці  є, по-перше, задоволення професійно - трудових і життєвих інтересів  економічно активного населення, включаючи соціальний захист і забезпечення народного господарства потрібними йому кадрами; по-друге, досягнення максимально повної і мінімально переривчастої зайнятості, з урахуванням потреби у часткової робочого тижня, ковзаючому графіки робочого дня і т.п.

До трудових ресурсів відносять  як зайнятих, так і потенційних  працівників. В Україні до трудових ресурсів належить населення в працездатному  віці (чоловіки до 60 років і старші, жінки - до 55 років і старші, а також  підлітки у віці до 16 років, які працюють). В Україні питома вага населення працездатного віку в складі трудових ресурсів - близько 95%. Інша частина, трохи більше 5%, припадає на працюючих підлітків та осіб пенсійного віку, які продовжують працювати.