Шпаргалка по "Деньги, кредит, банк"

 

37. Суть банківського  кредиту та характеристика окремих  його видів.

  Банківський кредит  має місце тоді, коли однією  зі сторін кредитної угоди  є банк. У сучасних умовах банківський кредит - провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об’єктом є грошовий капітал, який відокремлений від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі -продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником, так і кредитором. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він  умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу  на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу-це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва.

    Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома пов’язаними між собою діловими стосунками суб’єктів господарювання, а й між більшим числом таких суб’єктів.

   За укрупненими  об’єктами кредитування банківський  кредит поділяється на три  групи: кредит в основний капітал  (на технічне переозброєння, реконструкцію  і ін); кредит в оборотний капітал ( на придбання предметів праці - сировини, матеріалів, палива , тари і ін); на споживчі потреби ( на індивідуальне і кооперативне  житлове будівництво та придбання житла, будівництво дачних будівель і ін.)

 

38. Процес кредитування.

Кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких окремо забезпечує вирішення певних частин задач, а в сукупності досягаються головні цілі кредитних операцій – їх надійність і прибутковість для банку.

ПЕРШИЙ ЕТАП.

Розгляд заявки на отримання  кредиту.

   Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з обґрунтованим клопотанням (заявкою), в якому вказується: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, конкретні дати його погашення, коротка характеристика кредитованої операції та економічний ефект від її здійснення. За проханням банку, крім клопотання заявки позичальник подає до розгляду інші матеріали. 

Якщо клієнт вперше звернувся  за кредитом, він подає копію установчого договору, статуту, положення чи інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту. Подається також техніко-економічне обґрунтування кредиту з розрахунком надходжень від реалізації; копії контрактів, угод та ін. документів, що стосуються кредитної операції; зобов’язання по забезпеченню своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше); бухгалтерська звітність, звіт «Про фінансові результати та їх використання», декларація про доходи, виписки з рахунків, що відкриті в інших банках. Банк може вимагати іншу фінансову звітність та матеріали для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

   Названі документи надходять до відповідного кредитного працівника банку, який після їх розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником. Ця бесіда має велике значення для остаточного вирішення питання про надання позики. Вона допомагає спеціалісту банку з‘ясувати важливі деталі, пов‘язані з кредитуванням; сформувати висновок про позичальника, оцінити професійну підготовку керівників підприємства (директора і головного бухгалтера), визначити перспективи його розвитку.

ДРУГИЙ ЕТАП - вивчається кредитоспроможність клієнта і  оцінка ризику по позичці.

Цей етап можливий тільки за умови позитивних результатів  попередньої бесіди. Спеціаліст банку, що провів перший етап кредитного процесу чи інший працівник банку, проводить поглиблене та сумлінне обстеження фінансового стану клієнта. В банках України попередню бесіду з потенційним позичальником проводить керівник кредитного відділу, його заступник, головний чи ведучий спеціаліст, тому другий етап процесу кредитування здійснює, як правило, інший працівник банку. При цьому особа, що прийняла кредитну заявку, приймає рішення, хто з працівників кредитного відділу краще підходить для проведення експертизи кредитної заявки.

   З огляду на важливість аналізу кредитоспроможності та оцінки ризику в банках західних держав створені спеціальні відділи. Такі відділи мають і деякі з наших банків.

При експертизі кредитної  заявки клієнта використовуються різні  джерела інформації:

• матеріали, що були отримані безпосередньо від позичальника;
• дані про клієнта, що знаходяться в архіві банку;
• інформація про клієнта, отримана за межами банку.

Велике значення мають  архіви банку. Якщо клієнт вже отримував  раніше кредит від банку, то в архіві знаходяться дані про затримки в повернені боргу чи дані про інші порушення. Із зовнішніх джерел найбільш важливим є інформація, отримана від інших банків, які обслуговують цього клієнта та від його господарських партнерів.

При вивченні заявки на кредит може проводитись перевірка позичальника на місці. Дуже важливо з‘ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову та маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідання клієнта можна з‘ясувати багато питань, що не були висвітлені під час попередньої бесіди, а також скласти уяву про стан майна, яке знаходиться у власності підприємства.

ТРЕТІЙ ЕТАП складається  з підготовки до укладення кредитної  угоди. Він можливий тільки за умови  позитивного для позичальника закінчення попередніх етапів, тобто вивчення кредитоспроможності та оцінки ризику. Цей етап в практиці роботи західних банків називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: 

• вид кредиту;
• суму кредиту;
• термін дії кредиту;
• спосіб видачі та погашення кредиту;
• забезпечення кредиту;
• вартість кредиту, тощо.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП переговори про складання кредитної угоди  з клієнтом. При цьому клієнта  знайомлять з умовами майбутньої кредитної операції (процентна ставка, комісія, забезпечення тощо). Ці пропозиції можуть суттєво відрізнятись від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою ціллю переговорів.

 Щоб уникнути помилки  та забезпечити об‘єктивність при прийнятті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб по укладанню кредитних угод. Таке обмеження залежить від суми кредиту, строку, ризику та від інших факторів. В деяких банках повноваження кредитного інспектора обмежуються розробкою умов позики та підготовкою всіх матеріалів для укладання кредитної угоди. Право затвердження кредитної угоди належить керівнику банку чи кредитному комітету, що складається з адміністраторів і працівників кредитного відділу, які мають у цій сфері певний досвід. В інших банках працівник кредитного відділу може приймати рішення по всіх кредитних заявках і питаннях, що розглядаються, включаючи і укладання кредитної угоди, з подальшим затвердженням на кредитному комітеті.

В багатьох банках використовується третій варіант: працівники з меншим досвідом роботи наділені правом приймати рішення по кредитних заявках з незначною сумою. В інших випадках рішення приймається посадовими особами вищого рангу або кредитним комітетом. Кредитний інспектор, що веде переговори з клієнтом, повинен намітити обов‘язкові умови кредитної операції, без виконання яких кредит не може бути наданим, і умови, по яких можна досягнути компромісу. Як обов‘язкові умови, наприклад, можуть виступати наявність матеріального забезпечення чи гарантії третьої особи, якщо їх відсутність, на думку банку, може призвести до несвоєчасного повернення позички.

Після того, як узгоджені  всі умови кредитної операції, кредитний інспектор готує висновок. Цей документ подається кредитному комітету для затвердження. Одночасно підписується кредитна угода.

П*ЯТИЙ ЕТАП – заключний.

 З метою контролю  за своєчасним погашенням кредиту  та забезпечення нарахування  відсотків видача позичок проводиться з окремих позичкових рахунків. Кредит може надаватись одночасно або частинами в строки, що обумовлені кредитною угодою. Надана позика може зараховуватись на розрахунковий рахунок, окремий депозитний рахунок позичальника, депонуватись на рахунках «Чекові книжки», «Акредитиви», переводитись як платіж на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватись в іншому порядку, визначеному кредитною угодою.

Надання позики оформляється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунка. При необхідності в запозичених коштах клієнт надає банку платіжні доручення, що сплачуються з позичкового рахунка. Платежі проводяться в розмірі суми, що обумовлена кредитною угодою. При разовій видачі позика може оформлятись заявою клієнта, що містить, крім прохання клієнта, розпорядження кредитного відділу банку своїй бухгалтерії на видачу позики та меморіальний ордер.

Якщо в процесі кредитування змінились умови здійснення кредитованого  проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди.

 

39. Суть, принципи  побудови та основні етапи  розвитку кредитної системи.

  Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

  Незважаючи на значні відмінності побудови кредитних систем в різних країнах, можна виділити спільні їх риси:

  • ядро будь-якої кредитної системи – центральний банк, як головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та організації грошово-кредитної політики держави;

  • державні фінансові органи, що разом з центральним банком виконують регулюючі функції в сфері фінансів;

  • фінансові посередники  різних типів.

  Сучасна кредитна  система – це сукупність кредитно-фінансових  інститутів, що діють на ринку  позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:

  1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;

  2) сукупність кредитно-фінасових  інститутів, які акумулюють вільні  грошові кошти і направляють  їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду.

  Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою, по-перше, систему зв'язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

  Сучасна кредитна система характеризується наступними важливими процесами:

  • концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

  • подальшим зростанням конкуренції між різними видами кредитно-фінансових установ;

  • продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

  • інтернаціоналізацією  діяльності кредитно-фінансових  інститутів і створенням міжнародних банківських об'єднань і груп.

  Отже, сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу, підтримки високої норми народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.

  Найбільш розвинутою вважається кредитна система США, яка представлена Федеральною резервною системою (виконує функції центрального банку), мережею банківських установ і небанківських кредитно-фінансових інститутів різних форм власності.

  В Україні кредитна  система перебуває у стадії  перебудови відповідно до потреб  ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.

 

40. Структура кредитної системи.

  Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.