Інвестиційні фонди

 Державним наглядовим  органам слід ретельно вивчати  діяльність фондів, проводити моніторинг  збиткових трансакцій, що здійснюються  інвестиційними фондами, з метою  запобігання фіктивному заниженню  прибутків та відпливу капіталів.  Участь підприємств у пайових  інвестиційних фондах дає можливість  знижувати витрати на операції  з цінними паперами, скорочувати  строки трансакцій тощо.

 Отже, найближчим часом  очікується активізація, пов'язана  зі створенням нових інвестиційних  фондів в Україні. Унаслідок  низької активності українського  ринку цінних паперів швидшими  темпами розвиватимуться венчурні  фонди, оскільки вони передбачають  гнучкішу політику інвестування, дають ширший простір для впливу  на об'єкти інвестицій, бо їхня  інвестиційна діяльність не обмежена  ринком цінних паперів, а поширюється  і на боргові зобов'язання.

 Залучення коштів від  населення інвестиційними фондами  можливе лише за умови активізації  і розширення фондового ринку.  Повинен також функціонувати  вторинний ринок державних фінансових  інструментів, які мають відрізнятися  умовами обігу, строками тощо. Державні цінні папери при  зваженій фінансовій політиці  держави виступатимуть альтернативою  корпоративним цінним паперам,  задовольняючи попит консервативних  інвесторів, пропонуючи надійну  альтернативу банківським депозитам.  Аби створити конкуренцію банкам  у залученні коштів фізичних  осіб, інститутам спільного інвестування  треба запроваджувати високі  стандарти роботи з інвесторами,  надавати комплекс додаткових  послуг: консалтингових, аналітичних,  інформаційних тощо.

ВИСНОВОК

Отже, інвестиційні фонди  – це інвестиційні інститути, які  мають значні переваги в роботі у  порівнянні з іншими крупними інституціональними інвесторами (банками, недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями), а  саме:

1. Надзвичайно висока прозорість звітностей перед інвесторами (щоденно оголошується інформація про склад портфелю цінних паперів, його вартість, стан, обсяги чистих активів інвестиційного фонду та інші важливі показники діяльності фонду та КУА). Жодний інвестиційний інститут не надасть вкладнику такого переліку звітностей.
2. Володіючи незначною сумою коштів, інвестор має право на професійне управління його портфелем на фондовому ринку. Це завдання повністю покладено на КУА, яка має відповідну ліцензію на професійне управління активами фонду. В КУА працюють дуже компетентні спеціалісти зі значним досвідом роботи в сфері інвестування, головною ціллю яких є максимізація прибутків для інвесторів.

3. Інвестор має право  на отримання певної частини  всіх прибутків інвестиційного фонду. Припустимо, що ви поклали гроші на депозитний рахунок в банк. Ваш доход буде залежати від суми внеску та від відсоткової ставки. Хоча насправді банк може заробити на цих коштах набагато більший доход.

Але ці доходи будуть власністю  банку. Прибуток, отриманий фондом за кошти вкладників - це прибуток вкладників (інвесторів) за мінусом витрат на обслуговування фонду та винагород КУА. Таким чином, доход інвесторів залежить від економічної ситуації у країні та від професіоналізму КУА.

4. Інвестиційні фонди не платять податок на прибуток, а це в свою чергу, значно підвищує прибутковість вкладників. Оподаткуванню підтягається тільки отриманий доход фонду.
5. Широкий вибір фінансових інструментів для інвестування (диверсифікація): акції, облігації, нерухомість та інше, що дозволяє знизити ризик інвесторів.
6. Ефект масштабу дозволяє значною мірою знизити витрати.
7. Кожний інвестиційний фонд має власну інвестиційну стратегію, яка відображається у Проспекті емісії цінних паперів. Після ознайомлення з цим документом перед акціонером вирисовується чітка картина про перспективи функціонування фонду та позиції стосовно питань прибутковості та супроводжуючих ризиків.

Інвестиційний фонд також  можна назвати специфічним акумулятором інвестиційних ресурсів фізичних та юридичних осіб, які спрямовуються  на покупку нерухомості, банківських  металів, цінних паперів та інших фінансових цінностей. Акумуляція активів дозволяє сформувати стратегічний інвестиційний портфель з максимальною доходністю при мінімізації ризиків. Купуючи акції ІСІ, інвестор отримує право на отримання своєї частки паю в його активах. Інвестиційний фонд – це гарантія безпеки, стабільності та прибутковості на ринку цінних паперів.

Нині в Україні завершена приватизація державних підприємств за приватизаційні папери. У зв'язку з цим необхідно звернути особливу увагу на ті фінансові інструменти, які були задіяні в процесі роздержавлення, а після його закінчення можуть виявитися незатребуваними. Йдеться насамперед про використання потенціалу інституцій, що здійснювали посередницьку та представницьку діяльність з приватизаційними паперами. Серед них особливе місце займають інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній. Виконавши попередні програми приватизації, вони вже не відповідають новим ринковим умовам. Очевидною стає необхідність створення нової моделі спільного інвестування, фундамент якої було закладено з прийняттям Закону України „Про інститути спільного інвестування”.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”
2. Свердел М. Перспективи розвитку інвестиційних фондів в Україні //Фінанси України. - 2008. - № 8. - С.116-120
3. Тканка Л. Система інноваційно-інвестиційних фондів в Україні //Фінанси України. - 2005. - № 1. - C. 68-72
4. Шелудько В. Фінансовий ринок: Підручник/ Валентина Шелудько,. - К.: Знання , 2009. - 535 с.
5. Шуляк П. Діяльність інвестиційних фондів та інвестиційних компаній має негативні наслідки //Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - № 8. - C. 18-20
6. Коваленко М.А., Радванська Л.М. Фінанси спільного інвестування: Навчальний посібник. – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2008. – 248 с.
7. Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Небдаєва С.М. Фінансові послуги України: Енциклопедичний довідник. [У 6 т.]. Т.6. – Київ: Укрбланковидав, 2009. – 278 с.