Іноземний капітал в банківській системі України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Іноземний капітал в  банківській системі України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

План

 

 

Вступ

1. Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків.
2. Особливості діяльності українських банків з іноземним капіталом.
3. Особливості діяльності іноземних банків в Україні.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

        Мережа банківської системи України розширюється як за рахунок створення нових вітчизняних банківських установ, так і внаслідок відкриття установ іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу, причому кількість останніх нарощується досить швидко. Тільки за 2008 р. банківська система України приросла на шість установ банків з іноземним капіталом. Станом на 01.01.09 їх кількість становила 53%, а частка іноземного капіталу в

статутному капіталі банків досягла 37 %. Цей процес має як позитивні, так і негативні моменти. Інтеграція української економіки в світовий ринок не можлива без розвитку банківської сфери, зокрема, за рахунок вливання іноземного банківського капіталу. Також в даний момент відбуваються злиття та поглинання українських банків іноземними, тому необхідно щоб цей процес відслідковувався зі сторони держави, була розроблена стратегія входження України в міжнародний банківський простір.

Позитивним та негативним наслідкам діяльності банків з іноземним  капіталом присвятили свої праці  Геєць В., Лютий І., Міщенко В., Мороз А., Савлук М., Сугоняк О., Смовженко Т., Другов О., Сениш І., Барановський О., Юргелевич С., Савельєв О., Ліневич Ю., Кубів С.

Інтенсивність та швидкість, із якими іноземні банки останнім часом опановують український фінансовий ринок, вимагають поглибленого дослідження питань, пов'язаних як із присутністю, так і з можливими напрямами впливу цих банків на розвиток національної банківської системи та української економіки.

Разом із тим, ситуація щодо залучення іноземного капіталу у вітчизняну банківську сферу весь час змінюється, а його раціональна частка є предметом дискусій. Це обумовлює мету дослідження - розглянути переваги та недоліки присутності іноземного капіталу в банківській сфері України.

 

 

 

Банківська система України  в умовах глобалізації фінансових ринків

 

    На сьогоднішній день пріоритетом державної політики є забезпечення стабільних темпів розвитку, при цьому підвищення ролі банківського сектору в економіці є одним із найважливіших завдань.

    Колишній директор Центру наукових досліджень НБУ Володимир Міщенко, зазначав, що одним із головних напрямів діяльності Національного банку в умовах глобалізації фінансових ринків буде вдосконалення процедур санації , реорганізації та ліквідації банків, які здійснюватимуться на основі:

• удосконалення процедури ліквідації банків, у тому числі продажу майна(активів) банку, що ліквідовується;
• забезпечення  нормативного регулювання процесу реорганізації банків;
• підвищення ефективності технологій і процедур санації банків, зокрема вдосконалення методичних рекомендацій  щодо визначення критеріїв проблемності у діяльності банків і нормативне врегулювання порядку продажу банків при призначенні тимчасової адміністрації, створення інституту кризових менеджерів(тимчасових адміністраторів і ліквідаторів).
• забезпечення своєчасного реагування органів банківського нагляду на погіршення проблем банку з метою локалізації наслідків неефективного управління банком.

    Колишній керівник експертно-аналітичного центру з питань грошово-кредитної політики НБУ Андрій Гриценко наголошував, що в умовах глобалізації зростає невизначеність економічного, соціального і політичного розвитку. Це значно актуалізує проблему забезпечення стабільності й довіри в суспільстві. Особливе значення в цьому контексті має стабільність грошової одиниці та монетарної сфери в цілому, яка однаковою мірою потрібна як державі, так і суб’єктам господарювання , всім верствам населення. Одним із дієвих інструментів підвищення довіри до грошової влади , як свідчить міжнародний досвід, є впровадження середньострокової монетарної стратегії. У довгостроковій перспективі доцільно виходити із необхідності переходу до режиму, що базується на ціновій стабільності. Але для цього необхідно забезпечити належний рівень макроекономічної та фінансової рівноваги, переходом до вільного плавання валютного курсу.

    Загалом, інтеграція фінансової системи України у світовий фінансовий простір зумовлює необхідність детальнішого дослідження особливостей  банківської діяльності в умовах глобалізації фінансових ринках.

    Щодо розвитку вітчизняної банківської системи, то ці особливості стосуються тривалих трансформаційних процесів в економіці , різкого зниження доходів населення. Залежності від зовнішніх чинників. На діяльність комерційних банків негативно впливають підвищений рівень сумарного ризику, недостатній рівень капіталізації банківських установ, недостатня прозорість банківської діяльності. 

    Основними макроекономічними чинниками реформування банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків мають стати:

• лібералізація умов щодо входження іноземних банків у вітчизняний фінансово-кредитний ринок;
• підвищення конкурентоспроможності українських фінансових інституцій за умов удосконалення валютно-курсової політики НБУ;
• фінансове забезпечення банківською системою розвитку інноваційного підприємництва;
• запровадження корпоративної інформаційної довідкової системи і підсистеми інтернет-банку;
• створення умов для залучення інвестицій у вітчизняну банківську систему, які не створюватимуть суттєвих фінансових ринків.

    Основними напрямами  діяльності з подолання проблем  розвитку банківської системи  України в середньостроковій  перспективі повинні стати:

• підвищення рівня капіталізації банківського сектору шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу, вдосконалення методики розрахунку обсягів і нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику;
• вдосконалення процедур санації, реорганізації та ліквідації банків;
• підвищення якості і конкурентоспроможності банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти; розвитку структури банківського сектору в напрямі оптимального поєднання великих банків із розгалуженою системою філій та регіональних і спеціалізованих банків з метою наближення до населення повноцінних банківських послуг.[3]

 

 

Особливості діяльності українських  банків з іноземним капіталом

 

    Вітчизняна банківська система нині є однією з найбільш розвинутих галузей національної економіки, здатною надавати послуги на рівні міжнародних стандартів, що підтверджується її інвестиційною привабливістю для іноземних інвесторів. Вихід на вітчизняний ринок фінансових послуг провідних банків світу та інших відомих міжнародних фінансових компаній - не лише характерна особливість сучасного етапу розвитку банківської системи держави, а й прояв на теренах України тенденцій глобалізації фінансових ринків, підтвердження потенційних можливостей прибутковості банківського бізнесу в країні.

    Банківську систему України можна вважати системою відкритого типу, адже в країні створено рівні умови для реєстрації та функціонування банків як з вітчизняним, так і з іноземним капіталом. Присутність іноземного капіталу у фінансових установах країни на сьогодні доволі значна. Як показують дослідження, фінансовий сектор України є одним із лідерів із залучення прямих іноземних інвестицій. Згідно з даними офіційної статистики, на нього припадає 19 % від усього накопиченого іноземного капіталу.

    Пропоную розглянути  трішки історії.

    Іноземна банківська експансія була звичним явищем під час економічного зростання, яке ми спостерігали в останні роки. Починаючи з 2002 року кількість банків з іноземним капіталом зросла з 20 до 53-х, які на сьогоднішній день контролюють більше 50% активів банківського сектору.

    Приплив дешевого капіталу з-закордону і довготривала політика фіксації валютного курсу на рівні 5,05 гривень за долар, гіпнотизуюче вплинули на кредитну активність громадян. Масова видача валютних кредитів, тепер, після девальвації гривні і загострення проблем на ринку праці, перетворилась на постійний кошмар для тисяч позичальників.

    Найцікавіше те, що банки не менше, ніж їхні клієнти скаржаться на ситуацію, адже портфелі безнадійних кредитів ростуть. Показники надійності та ефективності іноземних дочірніх банків значно знизилась, що призвело до масового спаду їхніх кредитних рейтингів.

    Крім того, глобальний характер фінансової кризи завдав проблем і материнським компаніям, за зовнішню підтримку яких, неначе за останню соломинку, тримались українські “дочки”.

    По-перше, відбулось падіння кредитної активності глобальних банків, які щокварталу фіксують мільярдні збитки.

    По-друге, внаслідок цього курс акцій великих транснаціональних банків впав в кілька разів.

    По-третє, в розвинутих країнах Європи спостерігається посилення протекціонізму національних регуляторних органів. На сьогоднішній день вже колишній англійський прем'єр-міністр Гордон Браун звертав увагу світової еліти на негативну тенденцію до репатріації капіталів материнськими банками з країн що розвиваються для задоволення нових регуляторних нормативів.

    Інститут міжнародних фінансів прогнозував у 2009-му році спад інвестиційних потоків в країни, що розвиваються до 165 мільярдів доларів з 929 мільярдів у рекордному 2007-му. В кінці-кінців, усі світові фінансові центри сколихнула хвиля скорочення відділень та звільнень банківських працівників.

    У такій ситуації єдине, що може врятувати українські дочірні банки — це їх мікроскопічні розміри в порівнянні з материнськими структурами. З другого боку, простіше закрити офіси в незахищеній профспілками Україні, ніж скорочувати кількість західно-європейських філій. За таких умов, масовий відплив іноземного банківського капіталу з України і згортання діяльності дочірніх банків виглядав би цілком логічним та історичним.

    Проте, як не дивно, фінансові проблеми банків з іноземним капіталом не призвели до їх ліквідації чи продажу. Більше того, іноземні банки в перші місяці кризи були зацікавлені в утриманні і навіть нарощенні своїх позицій в банківському секторі України, про що свідчить їхня вчасна рекапіталізація.

Красномовним є факт, що серед банків, в яких була введена  тимчасова адміністрація немає  жодного, який би контролювався іноземцями.

Така поведінка іноземних  інвесторів може свідчити про низку  мотивів, не обов'язково економічного характеру, щодо подальшої присутності  в українському банківському секторі.

    Не варто відкидати думки, що теперішню кризу зарубіжні фінансові інститути можуть використати для захоплення більшої частки українського банківського пирога. Тим паче, цьому сприяє дешевизна вітчизняних банківських установ, які ладні продатися за суму нижчу від вартості власного капіталу, в той час, як рік тому коефіцієнт Р/BV коливався в межах 4-6.

Про наміри іноземних інвесторів взяти участь в рекапіталізації проблемних вітчизняних банків заявляв колишній голова правління Сведбанка Сергій Тигіпко, ЄБРР задекларував готовність виділити близько 500 мільйонів євро для рефінансування ряду українських банків в формі викупу акцій і субординованих кредитів.

    А російський Внєшекономбанк не обмежився словами, а тихо і без зайвого шуму викупив 75% акцій системного Промінвестбанку. Схоже на те, що, не зважаючи на кризу, експансія триває і транснаціональний капітал з кількох геополітичних полюсів планети підживлює конкурентну боротьбу за поділ українського банківського ринку.

    Отже, за даними  НБУ упродовж 2007 року кількість діючих банків з іноземним капіталом збільшилася з 35 до 47 банків (26,7 % від загальної кількості діючих банків України), з них кількість банків зі 100 % іноземним капіталом – з 13 до 17 банків (9,7 % від загальної кількості діючих банків).

За станом на 1 січня 2008 року сума іноземного капіталу становила

15,1 млрд. грн. Частка іноземного  капіталу в загальному зареєстрованому

статутному капіталі діючих банків України за рік збільшилася  з 27,6 % до 35,0%.

   Іноземний капітал в Україні у 2007 році був представлений 23 країнами. Найбільшу частку в загальній сумі іноземного капіталу становив капітал Австрії (20,3 %), Кіпру (20,3 %), Франції (12,5 %), Росії (9,7 %), Нідерландів (8,2 %), Польщі (7,9 %), Швеції (6,1 %).

    Щодо тенденцій 2008 року, то можна зазначити, що зі 175 банків, ті, зо створені за допомогою іноземного капіталу було 47, з них 17 зі 100% іноземним капіталом. В порівнянні з 2007 роком ми можемо спостерігати тенденцію до збільшення

    За даними Національного банку України, кількість банків, створених за участі іноземного капіталу, на кінець 2009 р. становила 53 банки, із них 17 - зі 100-відсотковим іноземним капіталом, що працюють на нормативно-правовому полі материнських банків. Слід констатувати: загальна частка іноземного банківського капіталу різних країн у сукупному капіталі української банківської системи постійно зростає, і за станом на 1 липня 2009 року становила 39,1 %. Варто зазначити, що ці банки, згідно з оцінкою фахівців, контролюють понад 50 % активів усієї вітчизняної банківської системи.