3.Оптимізація інвестицій (рис.5)
Отже, оптимальним є обсяг інвестицій
в 5031 тис. грн. При цьому повністю фінансуються
проекти №2 (1373тис. грн. ) і №1 (2485 тис. грн.),
а також частково фінансується проект
№3 (1173 тис .грн.)
Джерелами коштів є внутрішній
грошовий потік (2546 тис. грн.), довготермінова
банківська позика (1028 тис. грн.) і емісія
облігацій (1457 тис. грн.)
Висновки
Гроші не були придумані людством і не
є продуктом творення держави, а з'явилися
стихійно як результат еволюційного розвитку
товарного виробництва й обміну. Тому
гроші не можна вольовим способом відмінити
там, де для їх існування є об'єктивні передумови,
як і не можна запровадити там, де таких
передумов немає. Разом з тим держави активно
впливають на форму грошей, з тим щоб надати
їм тих ознак, які роблять гроші найбільш
адекватними потребам ринку.
Обмін за допомогою
грошей має істотні переваги
перед бартером (натуральним обміном):
здешевлює, прискорює, краще гарантує
здійснення обмінних операцій, розширює
можливості вибору, знімає часові
і територіальні обмеження, створює
умови для суспільного контролю
і впливу на процеси обміну;
все це сприяє прискоренню
суспільного відтворення.
Гроші пройшли тривалий
і складний шлях розвитку від
звичайних товарів широкого вжитку до
сучасних електронних грошей. Кожна зміна
форми грошей зумовлювалася більш високим
рівнем розвитку суспільних відносин
та істотним ускладненням вимог ринку
до грошового еквівалента. Переломним
моментом у розвитку форм грошей стала
демонетизація золота, унаслідок якої
закінчилася епоха повноцінних грошей
і розпочалася епоха неповноцінних грошей.
На сьогодні неповноцінні гроші повністю
взяли на себе й успішно виконують більшість
грошових функцій, насамперед засобу обігу,
засобу платежу і міри вартості. Водночас
є підстави стверджувати, що функцію засобу
нагромадження вартості частково продовжує
виконувати золото, про що свідчить накопичення
великих запасів золота у державній та
приватній власності.
Гроші в сучасній ринковій економіці
виконують п'ять функцій: міри вартості,
засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження
вартості, світових грошей. У функції міри
вартості гроші забезпечують визначення
вартості товарів через форму ціни. У функції
засобу обігу гроші обслуговують реалізацію
товарів з негайним поверненням власникові
еквівалентної вартості. У функції засобу
платежу гроші обслуговують погашення
боргових зобов'язань, що виникають у процесі
розподілу та реалізації вартості. У функції
світових грошей гроші обслуговують рух
вартості по каналах світового ринку —
її вимірювання, розподіл, реалізацію
і нагромадження.
Роль грошей є результатом їх
функціонування і виявляється в стимулюючому
чи гальмуючому впливі грошей на певні
економічні процеси. Такий вплив забезпечується
самою наявністю грошей, завдяки чому
всі економічні суб'єкти функціонують
у грошовому (а не бартерному) середовищі,
а також зміною кількості грошей в обороті.
У першому випадку роль грошей полягає
в тому, що економічні суб'єкти поставлені
в такі умови, що спонукають їх як виробників
виробляти більше і з меншими витратами,
а як споживачів — витрачати гроші економніше
і з найбільшим ефектом. У другому випадку
роль грошей виявляється в тому, що збільшення
чи зменшення маси грошей збільшує чи
зменшує обсяг платоспроможного попиту,
впливає на кон'юнктуру ринку, на обсяги
виробництва і зайнятість.
Роблячи підсумок , не оминути й такого
важливого поняття, як грошовий обіг –
це рух грошей у готівковій і безготівковій
формах, який обслуговує реалізацію товарів
і нетоварні платежі в господарстві.
Закон грошового обігу передбачає,
що протягом певного періоду в обігу має
бути певна, об'єктивно зумовлена грошова
маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між
кількістю грошей в обігу і масою товарів,
рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Грошовий оборот забезпечується
певною масою грошей, величина якої є важливою
характеристикою стану грошового обороту
та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна
грошової маси безпосередньо впливає
на інтенсивність обороту грошей, на формування
платоспроможного попиту, на кон'юнктуру
ринків, а значить – на економічний розвиток.
Тому регулювання грошової маси є ключовим
напрямом державної грошово-кредитної
політики. Завдяки цьому вивчення та правильне
визначення маси грошей в обороті має
не тільки теоретичне, а й важливе практичне
значення.
Грошова маса – це сукупність
усіх грошових засобів у готівковій і
безготівковій формах, які забезпечують
реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні
платежі у народному господарстві.
У структурному відношенні
грошову масу можна розділити за кількома
критеріями:
за ступенем «готовності» окремих
елементів до оборотності, тобто за ступенем
їх ліквідності;
за формою грошових засобів
(готівкові, депозитні);
за розміщенням у суб'єктів
грошового обороту;
за територіальним розміщенням
та ін.
Найбільшу складність має структуризація
грошової маси за першим критерієм, оскільки
немає однозначного розуміння ступеня
ліквідності кожного її елемента, як і
немає чіткого розмежування між власне
грошима і високоліквідними фінансовими
активами, які вже не є грошима. За цим
критерієм наука і практика виділяють
кілька елементів грошової маси, комбінацією
яких можна визначати різні за складом
і обсягом показники грошової маси, що
називаються грошовими агрегатами.
Грошовий агрегат – це визначена
законодавством відповідно до ступеня
ліквідності специфічна група ліквідних
активів.
Грошові агрегати формуються
на основі таких принципів:
1) грошова маса включає
не лише готівкові гроші, а
й депозитні;
2) уся грошова маса
поділяється на ту, що є в
обігу, і ту, яка нагромаджується,
виконує функцію збереження вартості;
3) сукупна грошова маса
включає також банківські внески,
депозити та цінні папери з
фіксованим доходом.
Грошові агрегати будуються
шляхом приєднання до попередніх величин
нових грошових компонентів у послідовності,
що характеризує зменшення їх ліквідності.
Швидкість обігу грошей характеризує
частоту, з якою кожна одиниця наявних
в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується
в середньому для реалізації товарів і
послуг за певний період (рік, квартал,
місяць).
Швидкість обігу грошей, як
і їх маса, впливає на економічні процеси
не своєю абсолютною величиною, а її зміною
протягом певного періоду – прискоренням
чи уповільненням.
Список літератури
Гальчинський А. С. Теорія грошей.
— К.: Основи, 1996.
Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна
політика. — К.: Основи, 1996. — Розд. 1.
Гроші та кредит. / За ред.Б. С.
Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.
Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело
и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991.
Єпіфанов А. О., Міщенко В. І.,
Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика
в Україні; тенденції та перспективи. //
Фінанси України, -2000.- №9.
Жан — Поль Бланд’єр. Валютний курс: його місце
і роль у перехідній економіці.// Фінанси
України, 2000, - №8.
- Закон України «Про банки і
банківську діяльність» від 7 грудня
2000 р.
Закон України «Про
Національний банк України» від 20 травня 1999 р.
Закон України «Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні»
від 5 квітня 2001 р.
Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей. — К., 1999.
Мельничук О. М. Законодавчі
основи та найважливіші параметри грошово-кредитної
політики.// Фінанси України, 2000, -№7.
Мишкін
Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.
Остапець А. І. Остапець Л. В.
Банківська система України: стан і проблеми
розвитку.// Фінанси України, 2000 - №8.
Савлук М. І. Гроші та кредит:
Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.
Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та
оцінка її ефективності // Вісник НБУ. —
1999. — № 1.
Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. — 1997. — № 2.
Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? // Вісник НБУ. — 1997. — № 4.
Синбченко М. І. Кон’юнктурна
теорія грошей. М. І. Туган — Барановського.//
Фінанси України. — 2000.- №9.
Указ Президента
України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. — 1996. — № 5.