Розвиток України у період правління О.В.Турчинова

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Постать О.Турчинова, як політичного діяча України………………….4

1.1.Біографічні данні О.В. Турчинова……………………………………………...4

1.2.Досягнення О.В.Турчинова……………………………………………………...5

1.3. Кримінальні справі,пов’язані з О.В Турчиновим…………………………….5

1.4. Очолювані посади О.В. Турчинова…………………………………………….5

Розділ 2. Політичний та економічний стан України на початок президентства О.В.Турчинова………………………………………………………………………...7

2.1. Огляд політичної ситуації в країні………………………………………………7

2.2. Аналіз економічного стану держави…………………………………………….9

2.3. Місце України на міжнародній арені……………………………………………10

Розділ 3.Розвиток України у період правління О.В.Турчинова…………………..12

3.1. Дайджест обіцянок  О.В.Турчинова……………………………………………..12

3.2.Аналіз здобутків виконуючого обов’язки Президента України О.В. Турчинова та його команди……………………………………………………………………………12

3.3.Аналіз прорахунків виконуючого обов’язки Президента України О.В.Турчинова…………………………………………………………………………..15

Висновок…………………………………………………………………………………17

Список використаних джерел ………………………………………………………..18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

         Нещодавно в Україні розпочався дуже важкий,вирішальний та кризовий  період в існуванні держави,який  супроводжувався масовою кількамісячною акцією протесту в центрі Києва, що почалася 21 листопада 2013 та була реакцією на призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом ,в ЗМІ це явище було названо «Євромайдан». Після Вільнюського саміту «Східного партнерства» (28-29 листопада), розгону наметового містечка опозиції та прийняття 16 січня 2014 Верховною радою законів, які передбачали посилення санкцій за участь в масових заворушеннях , акція протесту прийняла різко антипрезидентський та антиурядовий характер і в зрештою в лютому 2014 привела до зміни державної влади. В якості основних причин такого розвитку подій називають соціальну несправедливість, величезну поляризацію доходів та рівня життя населення України та розгул корупції, що пронизує виконавчу і судову владу, правоохоронні органи .

Актуальність даної  роботи полягає у тому, що досить важливим є розуміння особливостей розвитку державності України та її становлення в умовах політичної,економічної та соціальної нестабільності,а крім того розуміння специфіки управління О.В. Турчинова у умовах зміни влади.

Мета виявити основні аспекти та напрямки управління О.В. Турчинова на посаді виконуючого обов’язки президента України.

Завдання роботи :

• Розглянути постать О.Турчинова, як політичного діяча України;
• Дослідити політичний та економічний стан України на початок президентства О.В.Турчинова;
• Розкрити основні особливості розвитку України у період правління О.В.Турчинова;
• Зробити аналіз прорахунків виконуючого обов’язки Президента України О.В.Турчинова.

 

 

Розділ 1. Постать О.Турчинова, як політичного діяча України.

    Олександр Валентинович  Турчинов - народився 31 березня 1964 в  Дніпропетровську. У 1986 році з відзнакою  закінчив технологічний факультет  Дніпропетровського металургійного  інституту. У період навчання  числився вальцювальником на  комбінаті "Криворіжсталь" - для  подальшої успішної кар'єри був  потрібний невеликий робочий  стаж. Після закінчення вузу робив  успішну кар'єру по комсомольсько-партійної  лінії. В 19871990 - секретар бабушкінського  райкому ЛКСМУ в Дніпропетровську, потім заввідділом агітації і  пропаганди Дніпропетровського  обкому комсомолу. Був одним з  координаторів Демократичної платформи  в КПРС, яка виступила за реформи  і децентралізацію КПРС.

1.1.Біографічні  данні О.В. Турчинова.

    У 1987-1990 роках Олександр  Валентинович був секретарем  райкому комсомолу, потім завідувач  відділом агітації і пропаганди  Дніпропетровського обкому комсомолу. Виступив одним з координаторів  Демократичної платформи в КПРС, що ратувала за оновлення, децентралізацію  Компартії. У зв'язку з цим був  позбавлений партквитка. Потім член  Партії демократичного відродження  України.

Хронологія діяльності О.В.Турчинова:

•1990-1991роки - головний редактор створеного ним з компаньйонами Українського відділення інформаційного агентства «ІМА-прес» АПН, яке видавало книги і газети.

• 1991рік - творець і керівник Інституту міжнародних зв'язків, економіки, політики і права.

• 1992 рік - глава Комітету з роздержавлення і демонополізації виробництва Дніпропетровської облдержадміністрації.

• 1993 рік - радник прем'єр-міністра України Леоніда Кучми з економічних питань, з яким познайомився ще в пору, коли той керував дніпропетровським заводом-гігантом «Південмаш». Віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців. Після відставки (у вересні 1993 року) Леоніда Кучми з поста глави уряду зайняв посаду генерального директора Інституту економічних реформ, завідуючого лабораторією дослідження тіньової економіки Інституту Росії НАН України.

• 1994 рік - створив Всеукраїнське об'єднання «Громада», яку пізніше в 1997 очолив Павло Лазаренко. ВО «Громада» підтримала Леоніда Кучму на президентських виборах.

• 1998 рік - обраний народним депутатом України за списком партії «Громада»; після відходу Юлії Тимошенко в уряд - глава Комітету з питань бюджету Верховної ради.

• 1999 рік - в результаті конфлікту з Лазаренком створюється Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», яку з дня заснування очолює Юлія Тимошенко, а Олександр Турчинов є її заступником.

• 2002 рік - повторно обраний народним депутатом України за списком блоку БЮТ.

• 2004 рік - під час президентських виборів - один із заступників керівника виборчого штабу Віктора Ющенка.

1.2. Досягнення О.В.Турчинова.

     У 1995 році захистив кандидатську дисертацію «Методичне забезпечення і механізм реформування та оптимізації оподаткування в сучасних економічних умовах». У 1997 році захистив докторську дисертацію «Тіньова економіка»; автор понад 100 наукових праць та монографій, присвячених дослідженням корупції, тіньової економіки, тоталітаризму;доктор економічних наук, професор; автор наукових праць та монографій, присвячених дослідженням корупції, тіньової економіки, тоталітаризму. У 2004 році видав книгу - трилер «Ілюзія страху», і сценарій до однойменного фільму.

1.3. Кримінальні  справи пов’язані з О.В.Турчиновим.

     20 грудня 2013 року Арсеній Яценюк заявив про те, що проти Турчинова О.В. СБУ було заведено кримінальну справу «за заклики до державного перевороту».

1.4. Очолювані посади О.В Турчинова.

    На початку 2005 року після перемоги Віктора  Ющенка на президентських виборах  був призначений главою Служби  безпеки України. В рамках загального  реформування апарату управління  країною перед ним було поставлено  завдання реформувати СБУ, створивши  на її базі дві структури  з одним підпорядкуванням - національну  розвідку і національне бюро  розслідувань. У ведення національного  бюро розслідувань планувалося передати контррозвідку і всі питання, що зачіпають державну безпеку.

     У вересні 2005 року у зв'язку з відставкою  Юлії Тимошенко з поста прем'єр-міністра  України Турчинов також пішов  зі своєї посади і очолив  передвиборчий штаб блоку БЮТ. На парламентських виборах 2006 року  знову обраний до Верховної  ради. У Верховній раді V скликання  був заступником голови фракції  БЮТ.

     З березня 2006 року Турчинов і його колишній  заступник в СБУ Андрій Кожем'якін (також депутат за списком БЮТ) залучався Генеральною прокуратурою  України в якості свідка у  кримінальних справах за фактом  знищення матеріалів оперативно-розшукової  справи СБУ про діяльність  бізнесмена Семена Могилевича  і за фактом незаконного прослуховування  розмов кореспондента газети  «Сегодня» Олександра Корчинського. 23 травня  2007 указом президента  Віктора Ющенка призначений першим  заступником секретаря СНБО.30 вересня 2007 року було обрано народним  депутатом Верховної Ради від  фракції БЮТ. 19 грудня 2007 призначений  на посаду першого віце-прем'єра  України. У 2008 році брав участь  у виборах міського голови  Києва і зайняв друге місце.

    У квітні 2012 року  Генеральна прокуратура повідомила, що перевіряє інформацію про  незаконне виділення квартир  журналістам Олександром Турчиновим  під час перебування його головою  Служби безпеки України. «Батьківщина»  назвала звинувачення Генпрокуратури  політичним переслідуванням.

        Підсумуємо, Олександр Валентинович Турчинов - український політичний і державний діяч, голова Верховної Ради (з 22 лютого 2014 року), тимчасово виконуючий обов'язки Президента України (з 23 лютого по 7 червня 2014року ), Верховний головнокомандувач Збройними силами України (з 26 лютого по 7 червень 2014 року). Депутат Верховної ради з 1998 по 2007 рік. З лютого по вересень 2005 року був главою Служби безпеки України. З травня по листопад 2007 року був першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України. З грудня 2007 по березень 2010 року був першим віце-прем'єр-міністром України.

Розділ 2. Політичний та економічний стан України на початок президентства О. Турчинова.

     На час приходу до влади Турчинова О.В в Україні відбувалися протести , масові суспільно-політичні акції проти української влади, на захист статусу російської мови, під антиурядовими, федералістських , проросійськими і сепаратистськими  гаслами , що охопили з кінця лютого - початку березня 2014 року міста Південно-Східної України після зміни влади на Україні, яка загострила протиріччя між Заходом і Сходом України. Протести були викликані відмовою нового керівництва враховувати думки й інтереси значних груп населення, налаштованих на збереження тісних зв'язків з Росією, і наміром екстремістських ультраправих угруповань, що підсилили за час Євромайдана свій політичний вплив, поширити на російськомовні регіони південного Сходу методи і прийоми силового тиску, випробувані в ході масових заворушень в Києві та на заході України (захоплення адміністративних будівель , знесення пам'ятників радянського часу.

 

2.1. Огляд політичної  ситуації в країні на період президентства О. Турчинова.

     22 лютого 2014 року Верховна Рада,після масового виходу депутатів з фракції Партії регіонів, прийняла постанову, в якій заявила, що Янукович «неконституційним чином самоусунувся від здійснення конституційних повноважень» і не виконує свої обов'язки, а також призначила дострокові президентські вибори на 25 травня 2014 року,у відставку пішов спікер Верховної Ради Володимир Рибак,а змінив його представник «Батьківщини» Олександр Турчинов . Виконуючим обов’язки міністра внутрішніх справ був обраний ще один депутат від «Батьківщини» Арсен Аваков . Верховна рада висловила недовіру генеральному прокурору Віктору Пшонці , проголосувала за постанову про звільнення виконуючий обов’язки голови міністерства закордонних справ Леоніда Кожари, виконуючий обов’язки  голови міністерства освіти і науки Дмитра Табачника та виконуючий обов’язки  голови міністерства охорони здоров'я Раїси Богатирьової. 23 лютого Верховна Рада поклала виконання обов'язків президента України на голову Верховної Ради Олександра Турчинова. Того ж дня Верховна Рада оголосила, що втратив силу закон «Про основи державної мовної політики» від 3 липня 2012 року, що передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10% , за яким російська мова отримала статус регіональної в тринадцяти з 27 регіонів України (пізніше Олександр Турчинов наклав вето на це рішення ). 24 лютого було оголошено про перехід в опозицію фракції Партії регіонів, 25 лютого про це ж оголосила фракція Компартії України. 27 лютого Олександр Турчинов оголосив про створення нової парламентської більшості - коаліції «Європейський вибір», до якої увійшли члени фракцій «Батьківщина», УДАР, «Свобода» та двох депутатських груп - «Суверенна європейська Україна» і «Економічний розвиток» . 27 лютого прем'єр-міністром України став Арсеній Яценюк, було сформовано новий уряд. За день до цього кандидатури на урядові пости пройшли презентацію на Майдані . В суботу, 1 березня, мітинги проти нового керівництва країни прокотилися по Харкову, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Луганську та іншим містам Південно-Східної України. Не обійшлося без серйозних зіткнень з активістами «Євромайдан»: тільки в Харкові поранення і травми отримали більше сотні людей. Над міськими і обласними адміністраціями ряду регіонів України мітингувальниками були підняті російські прапори. У Донецьку мітингувальники вперше вибрали собі «народного губернатора» - командира «Народного ополчення Донбасу» Павла Губарева . 1 березня на позачерговій сесії Донецької міської ради депутати вирішили підтримати ініціативи місцевих жителів, що пролунали на мітингах в Донецьку, і запропонували обласній раді негайно провести референдум «про подальшу долю Донбасу». Міськрада також прийняв рішення вважати російську мову офіційною нарівні з українською та вимагати прийняття відповідних рішень від депутатів Донецької обласної ради. Росію вирішено було розглядати як стратегічного партнера Донбасу. «З метою забезпечення спокою громадян на території Донецька та захисту від можливих агресивних проявів з боку радикально налаштованих націоналістичних сил» було вирішено створити муніципальну міліцію, а «до з'ясування легітимності прийнятих Верховною Радою України законів та визнання нових органів державної влади всю повноту відповідальності за життєзабезпечення територій покласти на органи місцевого самоврядування ». Аналогічне рішення прийняв Луганська обласна рада, який, більш того, заявив про «не легітимність нових органів виконавчої влади», зажадав роззброїти незаконні збройні формування, заборонити профашистські та неофашистські організації і заявив, що в разі невиконання його вимог, «подальшої ескалації громадянського протистояння і виникнення прямої загрози життю та здоров'ю населення Луганської області »залишає за собою право« звернутися за допомогою до братнього народу Російської Федерації ».