Методи ціноутворення

Основа методів непрямого ціноутворення — маркетингова політика торговельного кредитування, політика кондицій та знижок. Усі ці методи мають на меті заохотити споживача до контактів із фірмою, до придбання продукції. При цьому споживачами продукції фірми є не лише окремі особи, підприємства чи організації, що купують товари для задоволення своїх особистих або виробничих потреб, а й різноманітні торговельно-посередницькі організації, які купують товари з метою їх подальшого перепродажу.

Кредитна політика фірм — це визначення та безпосередня реалізація заходів для середньотермінового кредитування відпускної ціни постачальникам, а також купівлі банком вимог продавця до покупця для інкасації та лізингу.

Політика кондицій — це встановлення умов платежів і поставок, тобто  змісту договорів купівлі-продажу, за якими визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов´язкові умови поставки продукції.

Одним із найбільш широко застосовуваних методів непрямого ціноутворення  є маркетингова політика знижок.

Знижка — це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов´язковими, вони можуть надаватися не тільки фірмою-виробником, а й торговою організацією у певному конкретному випадку.

Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон´юнктури ринку в момент укладання угоди. В наш час в практиці міжнародної торгівлі використовується близько 20 різних видів знижок.

1. Кількісні знижки — знижки за обсяг придбаного товару. Визначаються як відсоток від загальної вартості встановленого обсягу поставки.
2. Бонусні знижки, або знижки за оборот, надаються постійним клієнтам залежно від досягнутого протягом певного періоду часу обороту. Можуть досягати 15—30 %.
3. Прогресивні знижки надаються покупцям у випадку купівлі великого обсягу відомого їм товару.
4. Знижка «сконто» передбачає знижку для тих покупців, що сплачують за товар раніше встановленого терміну або готівкою.
5. Сезонні знижки надаються покупцям при придбанні товару, коли відсутній основний попит на нього.
6. Дилерські знижки надаються виробниками своїм представникам або посередникам зі збуту, в тому числі і закордонним. Зазвичай застосовуються на промисловому ринку при продажу автомобілів, тракторів і стандартного устаткування.
7. Функціональні (торговельні) знижки надаються продавцями товару учасникам каналу товароруху за умови виконання певних функцій щодо продажу, зберігання, ведення обліку товару та його просування.
8. Трейдінг або товарообмінний залік використовується у разі повернення покупцем раніше купленого товару даної фірми.
9. Пільгові знижки застосовуються з метою стимулювання збуту певних видів товарів.
10. Приховані знижки надаються покупцям у вигляді знижок на фрахт, пільгових або безпроцентних кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг та зразків.
11. Спеціальні знижки надаються постійним або привілейованим покупцям, у замовленнях яких особливо зацікавлені продавці.
12. Трансфертні знижки застосовуються в процесі товароруху між підрозділами одного підприємства.
13. Клубні знижки надаються на послуги і товари членам різноманітних дисконтних клубів.
14. Експортні знижки використовуються під час продажу товарів зарубіжним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внутрішнього ринку. їх метою є підвищення конкурентоспроможності того чи іншого товару на зовнішньому ринку.
15. Фінальні знижки застосовуються на фінальну партію чи одиницю товару.

Окрім знижок у практиці міжнародної  торгівлі застосовують також надбавки до цін, які являють собою додаткову  суму грошей, що стягується зі споживача при продажу престижного унікального товару, виготовлення якого супроводжувалось додатковими витратами для виробника.