Удосконалення фінансового законодавства як вектор розвитку бюджетної системи України

Міністерство  освіти і науки

Львівська державна фінансова академія

Кафедра державних  фінансів

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему: «Удосконалення фінансового законодавства як вектор розвитку бюджетної системи України»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка 406 групи

Крук Н. І.

Перевірив:

Филипів Р.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів - 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Бюджетні відносини, які регулюються фінансовим законодавством….4
2. Необхідність вдосконалення фінансового законодавства……………...7
3. Бюджетний процес та шляхи його удосконалення…………………….10

Висновок…………………………………………………………………………14

Список використаної літератури……………………………………………….15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Бюджет завжди був  важливим знаряддям впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. З  його допомогою держава, розподіляючи і перерозподіляючи валовий внутрішній продукт, здійснює вплив на формування структури виробництва, результати господарювання, проведення соціальних перетворень. Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі.

Актуальність теми дослідження  обумовлюється не тільки потребами  практики державного будівництва, а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетної системи та бюджетного процесу в цілому. Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів.

Мета даної роботи полягає у дослідженні теоретичних підвалин існування бюджетної системи, а також знайти шляхи удосконалення фінансового законодавства як вектора розвитку бюджетної системи України.

Предметом дослідження є економічні відносини які виникають у процесі взаємодії між суб’єктами бюджетної системи України.

Об’єктом дослідження виступає бюджетна система України.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Бюджетні відносини, які регулюються фінансовим законодавством

Фінансове законодавство  регулює відносини, що виникають у процесі здійснення фінансової діяльності. Суб'єктами фінансово-правових відносин можуть бути держава, державні та недержавні організації, їх посадові особи, представницькі органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян та інші недержавні структури, окремі індивіди. Об'єктом фінансово-правових норм є відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, які складають частину національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Централізовані фонди  коштів знаходяться в розпорядженні держави. За їх рахунок фінансуються Збройні Сили, правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист населення, охорона природи тощо. Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства підприємствами, установами цих галузей.

Фінансове право регулює  відносини у сфері бюджету, доходів, податків, видатків, бюджетного фінансування, державного, майнового та особистого страхування, банківського кредитування і розрахунків, інноваційної діяльності, фінансового контролю і грошового обігу. Залежно від характеру цих відносин у системі фінансового права виділяються окремі інститути — податкове, банківське право та ін.

Фінансові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права, які утворюють  галузь фінансового законодавства.

Вони мають такі ознаки:

1) одним із суб'єктів правовідносин виступає держава, яка бере в них участь безпосередньо або через уповноважені нею фінансові чи кредитні органи;

2) предметом цих відносин  є кошти або грошові зобов'язання у зв'язку з формуванням, розподілом або використанням централізованих чи децентралізованих фондів коштів.

Методом фінансово-правового  регулювання (тобто впливу держави на суб'єкти фінансових відносин) є метод владних приписів. За цією ознакою певні грошові відносини (фінансові) відрізняються від цивільно-правових (ку-півлі-продажу, поставки).

Основними джерелами  фінансового права є Конституція України, закони, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції і накази міністерств, інструкції Національного банку України тощо.

В Україні створено конституційну основу функціонування бюджетної системи, яка включає: Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети (обласні, районні тощо). Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Державний бюджет передбачає фінансове утворення і використання централізованого фонду коштів. У  ньому планується склад майбутніх  доходів і видатків держави; кошти, які концентруються в руках держави для виконання її функцій. Державний бюджет складається з двох частин: доходної і видаткової. Доходи держави формуються переважно за рахунок податків, які є головним джерелом надходжень коштів до бюджету, а також надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Видатки держави йдуть на утримання державного апарату і здійснення ним своїх функцій (підтримання громадського порядку, оборони тощо), на фінансування заходів соціального захисту населення, на забезпечення функціонування народного господарства, на охорону здоров'я, освіту, культуру та ін. Державним бюджетом України передбачається особлива стаття витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Бажано, щоб видатки  держави не перевищували доходів. У противному разі виникає бюджетний дефіцит, створюється державний борг.

Державний бюджет України  затверджується щорічно Верховною  Радою на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Сукупність правових норм, що регулюють відносини в  галузі бюджетної діяльності, а саме встановлення бюджетної системи, розмежування доходів і видатків між загальнодержавним і місцевими бюджетами; укладання і затвердження бюджетів, виконання їх, а також укладання, розгляд і затвердження звітів про виконання бюджету, називається бюджетним правом. Це право є складовою (інститутом) фінансового права.

Головним джерелом бюджетного права окрім Конституції України є Закон України "Про бюджетну систему України" від 5 грудня 1990 р. (зі змінами та доповненнями). Згідно з цим Законом загальнодержавний бюджет забезпечує фінансування заходів у сфері економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети — заходів економічного і соціального розвитку, здійснюваних державними органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями.

Податки — це обов'язкові платежі до бюджету, які здійснюють фізичні та юридичні особи. Як правило, податки забезпечують близько 90% надходжень до державного бюджету і понад 70% — до місцевого бюджету. Податки регулюються податковим правом, що є частиною (інститутом) фінансового права.

Податкове законодавство  — це сукупність правових норм, які  регулюють податкові відносини  між державою і платниками податків.

Суб'єктами податкових правовідносин  виступають, з одного боку, податкова  адміністрація, яка діє від імені держави і наділена владними повноваженнями, а з іншого — юридичні та фізичні особи (платники податків). Усі вони наділені певними правами та обов'язками. Так, Державна податкова адміністрація має право вимагати внесення податку в установлені строки і в повній сумі, застосовувати санкції   до   порушників   податкового   законодавства   тощо.

Платники податку наділені правом на відстрочку платежу, на розстрочку платежу, на податковий кредит, на повернення переплачених податкових сум, на оскарження дії податкових інспекторів тощо.

Принципи побудови системи  оподаткування в Україні, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, напрями їх зарахування та використання, перелік платників податків та об'єктів оподаткування і відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Законодавством України.

 

2. Необхідність вдосконалення фінансового законодавства

Фінансове законодавство, виступаючи формою реалізації фінансового  права, містить досить широке коло нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність. Основу фінансового законодавства мають складати тільки закони та найважливіші підзаконні акти.

Терміном «законодавство»  охоплено закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов'язковість  яких дано Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їхніх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

Законодавчі акти, що лежать в основі фінансового законодавства, утворюють певну систему:

1)     загальні не фінансові закони - конституційні закони чи закони, що належать до інших галузей права, які містять фінансові норми. Наприклад, найпринциповіщі положення, що регулюють основи оподаткування, закріплено на конституційному рівні (повноваження органів державної влади й управління, загальні принципи оподаткування тощо);

2) загальні фінансові  закони - в основному їх представляють  закони, що регулюють основи фінансової  системи. Це переважно фундаментальні закони, які встановлюють основи бюджетної системи, місце її окремих елементів. В Україні вони майже не представлені, хоча й обговорювалися перспективи розробки фінансового кодексу, закону про фінанси;

3) загальні інституційні  закони - законодавчі акти, які містять положення, що регулюють окремі інститути в цілому, їхні основи, головні характеристики. В цих актах відсутня деталізація конкретних видів понять. Здебільшого до них належать бюджетні й податкові кодекси, що поєднують матеріальні та процесуальні сторони, а також основні закони загального характеру (Закон України «Про Державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування» та інші);

4) спеціальні інституційні закони - законодавчі акти, що регулюють  окремі частини фінансових інститутів. До них відносяться, наприклад, закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення та сплати.

Сучасний період розвитку законодавства  ставить нові вимоги до нормативно-правових актів і їх системи, і деякі з них мають особливе значення для фінансово-правових актів.

Для фінансового законодавства  важливе значення має один із найважливіших  постулатів методології про зв’язок  суспільної практики і пізнання, яскраву  характеристику якому дає А .А. Козловський: “Пізнання пронизує всі елементи процесів правоутворення, правотворчості й правореалізації, складає саму їх сутність. Право може виникати, існувати, реалізуватися тільки у формі пізнання. Відсутність або свідома стагнація пізнавальних процесів у праві автоматично веде до неправильних рішень і гносеологічно зумовленого безправ’я....”.

У багатьох практиків, аналітиків, спеціалістів викликають постійні нарікання  численні зміни в чинному законодавстві, які “списуються” лише на законодавця. Але якщо спробувати дати пояснення цьому явищу, то виявиться його діалектична природа. Зміни до чинного законодавства можуть мати різні причини – об’єктивні і суб’єктивні, - і вже зараз замість негативної загальної оцінки цього явища слід дати диференційовану, обґрунтовану наукову оцінку. Найпершою з об’єктивних причин є саме процес пізнання фінансових відносин як законодавцем, так і суб’єктами застосування, і вимагати законодавчі акти, які ніколи не підлягали б змінам – це так само як вимагати, що будь-який проект (науково-технічний чи інший) був реалізований без всякого коригування, чого практично ніколи не буває. Такий самий об’єктивний характер мають і часті, причому постійні зміни, економічних ситуацій. До числа факторів суб’єктивного порядку можна віднести недоліки при розробці нормативно-правових актів, суб’єктивність законодавця та інше.

Також у творенні фінансово-правових актів велике значення має юридична техніка і її врахування законодавцем, досвід законотворення та інші, які  дозволяють надати законодавству стабільний характер в умовах зміни економічної та іншої ситуації чи якихось інших ситуацій. Зокрема, це стосується відтворення в законодавстві стабільних і нестабільних елементів. Прикладом може бути ст. 67 Конституції України, до змісту якої безпідставно введено назву місцевого органу виконавчої влади “податкової інспекції”. Відомо, що зміна назви цього органу Указом Президента України  потягнула за собою необхідність належного врегулювання цього питання Законом України .