Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Января 2014 в 11:49, курсовая работа

Краткое описание

Державний бюджет є важливим інструментом впливу на розви¬ток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснює розподіл та перерозподіл валового внутрішнього про¬дукту, може змінювати структуру виробництва, впливати на ре¬зультати господарювання, здійснювати соціальні перетворення. У ринковій економіці Державний бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів країни. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація коштів необхідних для економічного і соціального розвитку країни та здійсненні єдиної економічної і фінансової політики.

Содержание

Вступ.……………………………………………………………………………….…...4
Розділ 1. Сутність та призначення Державного бюджету………………….……..6
Розділ 2. Дослідження стану Державного бюджету України та його впливу на розвиток ринкової економіки……………………………………………………...17
Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності виконання Державного бюджету України як інструменту регулювання ринкової економіки……………….……......28
Висновки………………………………………………………….…………………....35
Список використаної літератури…………………………………………..………....37
Додатки

Прикрепленные файлы: 1 файл

курсач.docx

— 186.96 Кб (Скачать документ)

**побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.6 ]

Рис 2.4 «Динаміка обсягів доходів Державного бюджету України в планових та фактичних показниках за 2008-2011 рр., млн. грн.»

 

Характеризуючи Рис 2.4, перше, на що звертається увага — це розбіжності між плановими й фактичними показниками. На основі Рис 2.4. простежується в 2008, 2009 та в 2010 роках тенденція про перевищення планових показників над фактичними, але в 2011 році спостерігається тенденція про перевищення фактичних показників над плановими . Це свідчить про наявність кроків по виправленню ситуації, а саме — про перевиконання планів, тобто доходів в 2011 році надійшло більше ніж планувалося.

Для з’ясування причин значних розбіжностей між плановими і фактичними показниками у 2008-2010 рр. слід з’ясувати, які помилки і упущення виникають при плануванні і виконанні.

Отже, планування й виконання  дохідної частини Держбюджету має  одне з ключових значень для розвитку ринкової економіки держави, адже планування доходів є початковим етапом бюджетного процесу, на якому зазначаються обсяги фінансових ресурсів держави, здійснюється передбачення податкових зобов’язань  платників податків, регулюються фінансові можливості держави у плановому році. На стадії виконання доходів Держбюджету проводиться порівняльний аналіз між плановими і фактичними обсягами доходів, перевіряється ефективність використання бюджетних коштів.

Планування бюджетних  видатків пов’язане насамперед з  необхідністю забезпечення пропорційного  розвитку економіки держави. На даному етапі розвитку України постає надзвичайна  гостра проблема зменшення видаткової частини бюджету, адже в останні  роки Держбюджет України є дефіцитним через постійне зростання видаткової частини ( див. Таблиця 2.1) [15 с. 100—115] .

 

Таблиця 2.1

Дефіцит Державного бюджету України  за 2008—2011 рр., млрд. грн.

Рік

Доходи

(факт)

Видатки

(факт)

Дефіцит

(факт )

2008

231, 7

241,5

12,5

2009

225, 3

242, 3

35,5

2010

257,1

303, 6

64,3

2011

398,6

333,5

23,6


       *побудовано автором за даними Міністерства фінансів України

 

З таблиці видно, що починаючи  з 2008-го року видатки перевищують  доходи, отже існує наявний дефіцит  бюджету. Причинами цього можуть бути: низька ефективність суспільного  виробництва, недосконалість податкової системи, великі управлінські видатки й видатки на оборону, криза політичної системи, низька купівельна спроможність населення [11 с. 98—101].

На мій погляд, саме ці причини є актуальними для  України. У середньому за 2008—2011рр. дефіцит склав 33,9 млрд грн. Явище дефіциту спостерігається у багатьох розвинених країнах, однак, якщо у розвинених країнах фінансування видатків здійснюється за рахунок зростання ВВП, зовнішніх і внутрішніх запозичень, то в Україні це здійснюється часто ще й за рахунок розпродажу національного багатства, і така тенденція кожного року посилюється [17 с.96- 99].

Порівняємо планові й фактичні показники видатків за останні чотири роки (див.Рис 2.5).

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.7 ]

Рис 2.5 «Динаміка обсягів видатків Державного бюджету України в планових та фактичних показниках за 2008-2011 рр., млн.. грн..»

 

 З Рис 2.5 бачимо, що планове значення видатків Держбюджету перевищує над фактичними значеннями. Показники фактичних значень видатків за останні чотири роки менші за заплановані. Це говорить про:

1) недоотримання розпорядниками  коштів частини бюджетних асигнувань  внаслідок недонадходження бюджетних  коштів через прорахунки при  плануванні і значної долі  „тіньової економіки”;

2) неефективне використання бюджетних  коштів;

3) відсутність відокремлення планування, фінансування, моніторингу поточних  видатків від видатків розвитку.

Проаналізуємо структуру  видаткової частини за економічною  класифікацією (див. Рис 2.6). Згідно нею видатки поділяються на поточні й капітальні.

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.8 – 2.9  ]

Рис 2.6 «Частка обсягів поточних та капітальних видатків у видатках Державного бюджету України в планових та фактичних показниках за 2008-2011 рр., млн.. грн..»

 

За планом і фактично у 2008—2011 рр. частка поточних видатків збільшувалась за плановими показниками від 74 % до 87 %, та за фактичними – від 89% до 90%. Фактичне й планове значення поточного бюджету відрізняється в 2008 році на 15%, у 2009р. – 18%, в 2010р. – 13% а у 2011р.- на 3%. Спостерігається тенденція до зменшення відхилення між запланованими та фактичними показниками, що є гарним фактором. Це свідчить про виконання майже всіх запланованих видатків Державного бюджету в 2011 році. Яке досягли шляхом більш досконалого, ніж за попередні 3 роки, планування й виконання видаткової частини бюджету.

Серед поточних видатків в  Україні більша частка йде на фінансування управлінських потреб, зокрема апаратів Президента, Уряду, Парламенту, також значними є оборонні видатки та видатки соціальної сфери. Зростання поточних видатків веде до виникнення явища „проїдання” бюджету, тобто національний дохід (та взяті державою запозичення) витрачаються переважно на поточні потреби [19].

Як видно з Рис. 2.6 частка капітальних видатків значно поступається поточним. Це говорить про недостатнє бюджетне фінансування , яке спрямоване на економічний розвиток, на створення державних запасів і резервів та на капітальні інвестиції. Я вважаю, що Уряд повинен збалансувати поточні й капітальні видатки, адже внаслідок зростання частки поточних видатків без зростання дходів Державного бюджету зростає дефіцит бюджету, який держава змушена фінансувати за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень, а останнім часом зросла частка фінансування дефіциту за рахунок приватизації державного майна.

Отже, бюджетний дефіцит  в Україні виникає внаслідок:

    • наданню переваги фінансуванню поточних потреб;
    • значної частини управлінських видатків;
    • великих затрат на фінансування оборони держави;
    • явищу „тінізації” економіки, коли приховуються реальні доходи суб’єктів господарювання;
    • неоптимальна податкова політика, внаслідок якої значно зменшується планова й реальна дохідна частина бюджету.

Таким чином, планування й виконання  видаткової частини Державного бюджету України має важливе значення для фінансово-бюджетної сфери. Активне бюджетне регулювання темпів і пропорцій розвитку ринкової економіки способом планування й виконання видаткової частини бюджету необхідне державі. Тільки завдяки державному фінансуванню можна забезпечити структурну перебудову економіки, підвищення її ефективності.

Отже, Державний бюджет України має значний вплив на розвиток ринкової економіки України. З одного боку, він—індикатор економічного здоров'я країни, з іншого — ефективний засіб державного впливу на економіку. Роль регулятора економіки Державний бюджетУкраїни виконує по-різному. По-перше, він акумулює та перерозподіляє значну частку створеного в країні національного продукту. По-друге, бюджетний вплив на економіку здійснюється через фіскальну політику, тобто на основі оптимального поєднання державних доходів і витрат. Фіскальна політика України спрямована  на створення дефіциту (щоб стимулювати економічне зростання). По-третє, він визначає доцільність і характер тих змін, які необхідно впровадити в систему державних регуляторів з метою створення передумов, необхідних для досягнення цілей, поставлених у плані.

В Державному бюджеті України  визначаються цілі, пріоритети та головні  параметри передбачуваного розвитку економіки України , його показники  виходять із необхідності досягнень  узгодженого розвитку окремих галузей  та регіонів держави , а також він  визначає доцільність і характер тих змін, які необхідно впровадити в систему державних регуляторів  з метою створення передумов, необхідних для досягнення цілей, поставлених  у плані [6 c.34].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Напрямки підвищення  ефективності виконання Державного  бюджету України як інструменту  регулювання ринкової економіки

 

Від рівня організації  та результативності виконання бюджету  залежать якісні показники соціально-економічного розвитку країни, ефективність реалізації стратегічних засад бюджетної політики  держави. Метою виконання бюджету було, є  й буде забезпечення держави необхідним обсягом бюджетних ресурсів, потрібним для виконання закріплених за нею  в Конституції України функцій. У процесі виконання бюджетів забезпечуються соціальні та економічні потреби держави, необхідний рівень соціального захисту населення. Одним і найважливіших завдань фінансової науки  та практики є  розробка оптимальної схеми виконання бюджету, яка б відповідала потребам країни [8].

Метою державного регулювання  економіки є досягнення ефективного  поступального та стабільного економічного, соціального, наукового розвитку України, шляхом підвищення ефективності виконання  Державного Бюджету України. Державне регулювання забезпечується управлінською, плануючою та контрольною діяльністю міністерств , державних комітетів та інспекцій України і виключає втручання у діяльність підприємств та інших господарюючих суб ’ єктів [25 ].

В бюджетному регулюванні ринкової економіки України існує багото проблем, які потребують негайного вирішення[див. Таблиця 3.1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

 

Ключові проблеми бюджетного регулювання ринкової економіки в України

 


 


 


 

 

 


 

 

 

 


 

 

 

*побудовано автором за  даними [22]

 

На жаль, поки що діюча  система оподаткування в Україні   є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання  пільг та перекручування суті окремих  видів податків.

Вдосканалити податкову  систему в Україні можна шляхом:

- створення стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту;

-  забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

- забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

- упорядкування механізму стягнення  податків та посилення відповідальності  за ухилення від сплати податків  та їх несвоєчасну сплату;

- стимулювання інвестиційних та  інноваційних процесів і підтримки  технологічного оновлення суспільства;

- стимулювання малого підприємництва;

- дотримання міжнародних угод  з питань оподаткування;

- реальне забезпечення прав  платників податків;

- створення дієвого механізму  контролю [16 c. 34-35].

Недосконала податкова система  змушує фізичних осіб ухилятися від податків, а підприємців йти у «тіньову» економіку. Це призводить до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету України, які забезпечують основну частину доходів Державного бюджету, а видатки залишаються сталими, адже держава повинна виконувати свої функції, які передбачені Конституцією України. Внаслідок цього виникає негативне явище для ринкової економіки, тобто перевищення обсягу державних видатків над державними доходами - дефіцит Державного бюджету.

Причинами наявності дефіциту Державного бюджету України також можуть бути : недостатній рівень ефективності виробництва; розрив і мала ефективність економічних зв’язків; значне зростання і нераціональна структура бюджетних видатків; неефективність бюджетного механізму; недостатній рівень бюджетних доходів; постійна зміна фінансово-нормативної бази.

Теоретично можна виділити три основні методи подолання  бюджетного дефіциту: 1) збільшення дохідної частини бюджету; 2) скорочення видаткової частини; 3) скорочення дефіциту шляхом здійснення зовнішніх і внутрішніх позик [11 с. 98—101].

Насамперед, на мій погляд, щоб розв’язати проблему дефіциту бюджету в Україні слід збільшити дохідну частину бюджету, а саме податкові надходження, бо сааме вони повинні формувати основну частину доходів Державного бюджету, підкреслюючи цим свою фіскальну функцію. Це можна зробити, використовуючи досвід США в податковій політиці шляхом акцентування уваги на прямому оподаткуванні замість непрямого. США на відміну від України — акцентується увага на прибутковому оподаткуванні, яке є більш соціально справедливим. В жодному разі не слід збільшувати податкові ставки податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток підприємств. Навпаки, їх необхідно зменшити, тобто створити умови, коли сплачувати податки стане вигідно як для підприємців, так і для фізичних осіб. Згідно економічної теорії зниження податків в короткостроковій перспективі приводить до зменшення надходжень до бюджету, а в середньостроковій та довгостроковій до значного їх збільшення [7 с. 182—184].

Информация о работе Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки