Загальна характеристика і функції господарського обліку

                         МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ  УКРАЇНИ

                         ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                                 ВНУТРІШНІХ СПРАВ

                  Навчально-науковий інститут права  та масових комунікацій

                                          Кафедра економіки та фінансів

 

 

 

 

 

                               РЕФЕРАТ

                                     з дисципліни: «Бухгалтерський облік»

                                 на тему: Загальна характеристика і функції

                                                  господарського обліку

 

 

 

 

                                                                                       Виконала:

                                                                        

                                                                 

                                                                                       Перевірила:

 

 

 

 

 

                                                          Харків 2013р. 

                                                          План

     Вступ

1. Характеристика господарського обліку, його

    виникнення та розвиток

2. Види господарського обліку
3. Вимірники, які використовуються в обліку
4. Користувачі облікової інформації
5. Методологічне керівництво обліком в Україні

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 Вступ

Господарський облік реєструє лише господарську діяльність людей, спрямовану на добування, перетворення та пристосування продуктів природи до потреб людського суспільства. Ця діяльність людей і є матеріальним виробництвом. Матеріальне виробництво - основа суспільного життя, оскільки саме воно забезпечує існування суспільства. Щоб існувати, люди насамперед повинні їсти, пити, мати житло й одягатися, а щоб мати ці матеріальні блага, необхідно їх виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості добутих засобів існування, а пізніше - і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання. Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людини, але потреба в обліку постала значно пізніше.

Отже, господарський облік у процесі матеріального виробництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.

 

1. Характеристика господарського обліку,

                                  його виникнення та розвиток

Важко назвати точну дату виникнення господарського обліку. Зрозуміло, що людство вже з давніх-давен користувалося певними методами обліку та контролю. Страх людей перед стихіями природи змушував їх уже тоді створювати необхідні запаси їжі, знаряддя для полювання та обробки добутих продуктів, а отже, якось обліковувати це все. Ясна річ, що облік за первіснообщинного ладу міг бути тільки дуже примітивним: якісь зарубки на паличках, вузлики, схематичні позначки на дощечках, пергаменті, папірусі тощо. До того ж, користуючись сучасною термінологією, можна сказати, що ці дані мали суто оперативний, а часто і випадковий характер. Тільки з появою держави, розвитком писемності, відкриттям перших правил арифметики облік стає системою.

Розвиток матеріального виробництва, розподілу, обміну й невиробничого споживання суспільного продукту мав наслідком зростання продуктивних сил та вдосконалення виробничих відносин, що супроводжувалось зміною однієї суспільно-економічної формації іншою. Кожній формації відповідав свій рівень розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, у безпосередній залежності від яких перебував і розвиток господарського обліку: період прадавніх цивілізацій на сході в долинах рік Нілу, Тигру і Євфрату (Стародавній Єгипет, Вавилонія, Юдея, Персія); період античного світу (Стародавня Греція, Рим); середньовіччя; Відродження, в якому зароджувалась подвійна бухгалтерія (XIII—XIV ст.); визнання подвійної бухгалтерії (XV—XVIII ст.); перетворення обліку на науку (XIX — початок XX ст.) тощо.

Кожна країна починала нову фазу свого розвитку по-своєму. Але те, що було вже винайдене, кожна країна впроваджувала в своє господарське життя. Не була винятком і система бухгалтерського обліку, яку, зрозуміло, скрізь пристосовували до умов і особливостей конкретної держави, галузей виробництва та сфер господарської діяльності. У зв'язку з цим періоди становлення й розвитку господарського обліку майже точно відповідають суспільно-економічним формаціям, а саме:

• зародження господарського обліку в первіснообщинному ладі;
• господарський облік за рабовласництва;
• господарський облік доби феодалізму;
• господарський облік капіталістичних країн;
• облік у дореволюційній Росії;
• соціалістичний облік;
• формування нових засад бухгалтерського обліку в незалежній Україні.

Проте щодо визначення конкретних етапів у межах цих великих періодів, учені одностайної думки і досі не мають. 

Але засновником науки про бухгалтерський облік заведено вважати італійського математика Л. Пачолі (1445—1515). Його «Трактат про рахунки й записи» було надруковано 1494 р. у Венеції, а перекладено російською мовою в 1893 р. Є. Г. Вальденбергом - активним учасником «Співтовариства російських бухгалтерів», об'єднаних навколо журналу «Рахівництво». «Трактат про рахунки й записи» відіграв вирішальну роль у становленні бухгалтерського обліку як системи, заохотив до нових досліджень та публікації нових наукових праць із цього питання.

Важливе місце в розвитку бухгалтерського обліку належить періоду після X століття. Розвиток матеріального виробництва значно пожвавив процеси розподілу та обміну суспільного продукту. Цей період характеризується поширенням і зміцненням торговельних відносин, активізацією діяльності купців. А тому не випадково вищезгаданий Л. Пачолі адресує свою працю головним чином купцю; майже всі приклади побудовано на ситуаціях та процесах, пов'язаних із відкриттям рахунків та здійсненням записів торговельного характеру. Кожному, хто бажав вдало торгувати, Л. Пачолі рекомендував дотримуватись трьох умов:

• постійно мати готівку та різні інші цінності;
• уміти правильно та швидко лічити;
• тримати свої розрахунки в належному порядку, щоб можна було без затримки знайти потрібні дані щодо боржників і власних зобов'язань.

У згаданому «Трактаті» Л. Пачолі зауважує, що кожна освічена людина може використати його принципи в будь-якій справі. При цьому він рекомендує послідовно, розділ за розділом, способи складання різних ділових паперів, дотримуючись венеціанського способу, тобто старої італійської форми, яка ґрунтується на застосуванні подвійного запису.

Згідно з венеціанським способом Л. Пачолі розглядає два аспекти обліку: перший він назвав інвентарем, другий - диспозицією, маючи на увазі процедуру оформлення обліку господарських операцій.

Необхідною передумовою для відкриття рахунків та здійснення потрібних записів Л. Пачолі вважав детальне складання інвентарю, тобто опису майна за 15-ма статтями. Описуючи, що саме становить зміст кожної статті, Л. Пачолі вперше застосував принцип групування майна за видами та джерелами його утворення, принцип, який дожив до наших днів і навіть під такою самою назвою.

Описуючи диспозицію Л. Пачолі поділяє опис на дві частини: перша стосується торгівлі взагалі, друга - діяльності конкретної крамниці. У першій частині висвітлюються загальні принципи ведення обліку в торгівлі; у другій - особливості організації обліку в окремих крамницях та філіях великих торгових фірм.

Найцікавішими є рекомендації Л. Пачолі щодо ведення поточного обліку, для чого він запропонував три книги: Меморіал, Журнал, Головну. Кожна з названих книг мала відповідне призначення. Найголовнішим був Меморіал — книга, в яку купець записує всі справи, великі й малі, у тій послідовності, в якій вони виникають, тобто день за днем, година за годиною записує усе, що стосується купівлі та продажу.

Отже, ці три книги і є прототипами наступних форм бухгалтерського обліку — меморіально-ордерної, журнально-ордерної, Журнал-Головної, причому з-поміж бухгалтерських регістрів Меморіалу завжди належала головна роль. Цю роль Меморіал зберіг і досі, тільки змінивши назву на Журнал реєстрації господарських операцій.

Наступним великим бухгалтером став також математик Джіроламо Кардано, який убачав у бухгалтерії науку, що безпосередньо перетиналася з математикою. У своєму дослідженні з математики, виданому 1539 року, два розділи він спеціально присвятив бухгалтерському обліку.

Нарешті в 1549 р. Вольфганг Швайкер чітко сформулював мету бухгалтерського обліку; звернув увагу на подвійний запис як метод такого обліку і запропонував спосіб визначення прибутку за допомогою подвійного запису. Він також запровадив правило, що за ним записи в бухгалтерському обліку можна робити тільки на підставі документів, та упорядкував кореспонденцію рахунків, що стало початком формування плану рахунків. 
У XVII ст. ідеї Л. Пачолі почали впроваджуватись і в інші галузі господарства. Великий математик Сімон ван Стевін (1608) поширив подвійний запис на всі операції державного рахівництва, визнавши облік окремою наукою. У 1633 р. філософ, юрист і теолог Людовіко Флорі вперше опрацював схему регістру, який пізніше отримав назву «Журнал-Головна».

Майже одночасно в опублікованих працях висвітлюються питання постійної інвентаризації, синтетичного та аналітичного обліку, принципи оцінки та методи калькуляції (Жак Саврі, 1675), описуються французька форма обліку, правила подвійного запису і детально розроблена класифікація рахунків (Матьє де ла Порт, 1685).

Стара італійська форма постійно вдосконалювалась. 1688 року Ф. Гаратті запропонував принципи нової італійської форми рахівництва. 
Після доби активних експериментів і нових пропозицій (XIV— XVII ст.) наступає період своєрідного «застою». У XVIII—XIX ст. натрапляємо тільки на опис нових форм рахівництва: німецької (Гельвіг — 1774), американської (Дегранж - 1795), англійської (Джоне - 1796). На початку XIX ст. (1803-1820) почали з'являтись публікації, що пропагували змішані форми рахівництва, удосконалення аналітичного обліку, у зв'язку з чим було запропоновано нові регістри й картки для обліку реалізації продукції, наявності та руху майна. 
Облік у дореволюційній Росії не мав якихось суттєвих особливостей. Але за умов командно-адміністративної системи господарювання в Радянському Союзі з її централізованим плануванням та переважаючою державною формою власності було створено цілком особливу систему господарського обліку, яка задовольняла інформаційні потреби та давала можливість здійснювати контроль за виробничою та фінансово-господарською діяльністю всіх ланок управління. 
Соціалістичний облік був єдиною системою без поділу на фінансову та управлінську його частини.

Загальні питання організації та ведення бухгалтерського обліку, разом з порядком призначення і звільнення головних (старших) бухгалтерів, жорстко регламентувалися спеціальними урядовими постановами, відповідними інструкціями, положеннями, вказівками керівних організацій тощо, які заміняли відомі міжнародні стандарти обліку.

З розпадом Радянського Союзу Україна перетворилася на самостійну суверенну державу, яка з перших днів почала реформування системи бухгалтерського обліку, орієнтуючи його на ринкову економіку. Указом Президента України від 23.05.92 «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики» було започатковано активні організаційні, методологічні та методичні дії з формування нової системи обліку в Україні.

Після згаданого Указу протягом перших трьох років з'явилася низка нових нормативних актів, що регламентували загальні питання обліку, звітності, оподаткування; організацію і ведення обліку коштів, розрахункових операцій, витрат на виробництво та ін. Найбільш активною ця робота стала з початку 1997 p., коли було розроблено проект закону про бухгалтерський облік та звітність, проекти системи національного плану рахунків.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28.10.98 № 1706 затвердив програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Програмою було визначене головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку: приведення її у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, надання суб'єктам господарювання можливості визначати рамки і форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку. Реформування системи бухгалтерського обліку - це його перебудова за такими напрямами: створення нормативної бази, тобто відповідних положень (стандартів) на базі законодавчо закріплених принципів ведення бухгалтерського обліку; затвердження національного плану рахунків та інструкції щодо його застосування; методичного забезпечення необхідними інструкціями, вказівками, коментарями; кадрового забезпечення (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців з бухгалтерського обліку); 
розробки нових форм і методів обліку, перегляду первинних документів відповідно до нових положень (стандартів); активного співробітництва з міжнародними спеціалізованими професійними організаціями.

Для реалізації програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Кабінет Міністрів України тією самою постановою затвердив план заходів, які розраховано на період з листопада 1998 р. по 2001 р. включно. Одночасно з цими заходами з доручення Уряду Мінфін України розробив та своїм наказом від 01.12.98 № 248 затвердив графік розробки і впровадження положень (стандартів) з бухгалтерського обліку. Графіком передбачено розробку 25 положень (стандартів), впровадження яких заплановане на період із січня 2000 р. до липня 2001 р.