Управління господарством та його вимоги до побудови управлінського (внутрішньогосподарського) обліку

 Форма спеціалізації  також має вплив на побудову.

 Слід назвати також  і такі чинники:

• методи оцінки об’єктів обліку,
• організація внутрішньогосподарських відносин,
• методи формування фактичної виробничої собівартості продукції.

 У різних галузях  облік затрат за місцями їх  виникнення здійснюється по-різному.  Він змінюється на підприємствах  за-лежно від їх технології та організаційної структури. Побудова обліку затрат згідно з технологією та організаційною структурою підприємства дає змогу пов’язати діяльність та відповідальність конкретних осіб (майстер, бригадир, робітник) із затратами підприємства.

 У різних галузях  застосовують різну номенклатуру  статей затрат, оскільки ця номенклатура  також визначає методи обліку  та калькулювання собівартості. Цей вплив визначається за  такими характеристиками:

1. обсягом — визначається однопередільним і попередільним методом;
2. процесами — напів- фабрикатний, безнапівфабрикатний метод;
3. кількістю об’єктів — однопродуктивний (за виробами) та багатопродуктивний (за групою виробів);
4. способом розподілу непрямих затрат — однокоефіцієнтний (для всіх непрямих затрат використовується один коефіцієнт) та багатокоефіцієнтний;
5. часом складання розрізняють попередні апріорні (за нормою, планом) та апостеріорні (звітні);
6. повнотою — повні (що містять у собі всі витрати) та часткові (що охоплюють лише прямі змінні затрати).

 Із названих чинників  на більшості підприємств, як  правило, діють лише кілька, тому  при побудові обліку на кожному  підприємстві слід з’ясувати,  які саме з них тут існують.

 Отже, на побудову  процесу обліку витрат та калькулювання  (обчислення) фактичної собівартості  продукції в системі внутрішньогосподарського  обліку впливають технологія  та організація конкретного виробництва;  склад і структура окремих  калькуляційних статей затрат; можливість  їх аналітичного розкладання.  Його взаємозв’язок з фінансовим обліком наведено на Рис. 1

Рис.1. Взаємозв’язок цільових функцій бухгалтерського фінансового та внутрішньогосподарського обліку затрат виробництва

 

 

Як чинник, що впливає  на побудову обліку затрат, технологічний  процес виробництва класифікують за такими ознаками:

• способом одержання продукції;
• технологією;
• особливостями організації;
• характером продукції.

 Спосіб одержання  продукції. Потрібна суспільству  продукція, як відомо, або добувається  із надр землі, водних просторів,  атмосфери, або виготовляється  із уже видобутих, вирощених  або навіть уже виготовлених  продуктів. З огляду на це  господарства, які виготовляють  або добувають продукцію, поділяються  на дві великі групи: добувні  (видобуток вугілля, руди, солі  тощо) та переробні (машинобудування,  приладобудування, хімічна, цукрова,  кондитерська тощо).

 У добувних галузях  відсутні витрати на сировину  та матеріали, які є, по суті, дарунками природи. Для них  характерною рисою (ознакою) є  відносно короткий цикл виробничого  процесу, відсутність незавершеного  виробництва, однородність продукції і т. ін.

 У переробних виробництвах  переробляють чи обробляють сировину  й матеріали, видобуті, вирощені  або виготовлені на переробних  підприємствах.

 Технологія. За технологією  всі виробництва поділяються  на такі, де технологічний процес  може бути перерваний без істотних  втрат і шкоди для кінцевого  продукту, і такі, де навіть незначне  переривання технологічного процесу  завдає виробництву непоправної  шкоди. Отже, залежно від технології  виробничий процес може бути  перервним або безперервним.

 З погляду побудови  обліку затрат на виробництво  важливим є ось що. Технологічний  процес — це сукупність операцій; кілька технологічних операцій  формують технологічну фазу, дільницю  або переділ. Характер операцій  технологічного процесу визначає, які з них можуть бути відображені у первинних документах на підставі даних про кількісні параметри виробничого процесу, щоб далі, як цього потребує групування затрат, їх можна було підсумувати за видами продукції, місцями (центрами) формування та іншими ознаками групування.

 Якщо у ході технологічного  процесу є змога визначити  такі операції, у зв’язку з  якими можна визначити кількісні  та вартісні параметри виробничого  процесу, то облік доцільно  провадити по операціях, по  фазах, по переділах. У противному  разі облік має будуватися  по виробництву у цілому. Відбір  здійснюють за формою.

 Технологічні операції  за своїм характером можуть  бути двох видів: механічні  або органічні (хімічні, біологічні  тощо). Якщо процес виробництва  складається лише з механічних  операцій, його називають механічним, а коли він складається з  органічних або змішаних операцій, його називають органічним.

У виробництвах з механічною технологією продукцію одержують  виключно після поєднання самостійних  механічних елементів, деталей, вузлів, комплектів тощо. У цих виробництвах є змога відокремлювати в обліку будь-яку дільницю виробництва, щоб  визначити кількісні та вартісні параметри. Завдяки цьому обліковий  процес виробництва піддається поділу на переділи, фази, дільниці, аж до окремої  операції.

 У виробництвах з  органічною технологією потрібний  ретельний добір тих технологічних  операцій, на яких є змога виміряти  кількісні та якісні параметри  виробничого процесу, визначити  ці параметри щодо напівпродукту  і з’ясувати, як формується  собівартість цих напівпродуктів. Якщо такої змоги немає, то  облік слід будувати в цілому. Види технологічних процесів наведено на Рис.2.

 Зауважимо, що згадані  щойно властивості не пов’язані  з поняттями перервності та безперервності. Зокрема, у разі безперервної технології процесу виробництва (наприклад, пивоваріння) облік затрат може здійснюватися за окремими технологічними переділами (сухий — солодорощення, мокрий — варіння, бродіння, розливання). Більше того, не лише за окремими переділами, а й за окремими мокрими фазами мокрого переділу — варіння, бродіння, добродіння, розливання.

Рис.2. Групування видів технологічних процесів

 

 Особливості організації.  Можливість відокремлювати одне  від одного робочі місця, фази  технології, переділи тощо дозволяє  відповідно будувати облік процесу  виробництва.

 Відокремлені самостійні  технологічні дільниці — робоче  місце, фаза, переділ, лінія —  на практиці називають центром  затрат. У межах цих витрат  провадять облік затрат за  елементами.

 Характер продукції.  Результатом виробництва є продукція  (виріб, робота, послуга, інформація  тощо). Бухгалтерський облік має  забезпечити інформацію про її  кількість, якість, вартість. Характер  продукції визначається за такими  ознаками:

• форма;
• ступінь готовності;
• конструкторська та технологічна складність.

 За формою продукцію  поділяють на три групи:

• уречевлену (виріб — трактор, хліб, пшениця тощо);
• результат роботи (ремонт);
• послуга (перевезення вантажу тощо).

 

 За ступенем готовності  продукцію поділяють так: 

• готова;
• напівфабрикат (готовий до споживання, але виробничого);
• не готова (незавершене виробництво, некомплектність).

 

 Готовою вважається  продукція, яка повністю відповідає  стандартам, технічним, договірним  або іншим умовам, прийнята з  виробництва на склад, а в  окремих випадках на неї складено  сертифікат або інший документ  про якість.

 Продукція може бути  основною, побічною або побіжною.

 На побудову бухгалтерського  обліку затрат виробництва впливає  характер продукту праці за  ступенем кінцевої готовності.

 Продукція з погляду  даного виробництва може вважатися  не готовою, але придатною для  промислового споживання. Наприклад  чавун. Це готовий продукт для  чавуноваріння, але напівфабрикат для сталеплавильного процесу. Тому при побудові обліку виробничого процесу потрібно чітко розмежувати поняття готового продукту, напівфабрикату, напівпродукту.

 За конструкторською  та технологічною складністю  продукцію поділяють на просту  і складну.

 У бухгалтерському  обліку продукція обліковується  як у натуральному, так і у  вартісному вираженні.

 Крім продукції у  виробничому процесі беруть участь  і елементи речового характеру:  відходи, брак тощо. З огляду  на це слід з’ясувати уречевлений  результат виробничого процесу,  щоб побудувати його бухгалтерський  облік.

 Оцінювання продукції  також впливає на побудову  обліку виробничого процесу. Залежно  від того, для чого потрібне  таке оцінювання, його дістають  для таких видів вартості: фактична  собівартість, планова собівартість, вартість у цінах реалізації  — роздрібних, договірних, гуртових  тощо.

 

1.1.1.1. Поглиблена облікова класифікація технологічного процесу виробництва продукції

Процес виробництва як фактор, що впливає на побудову обліку затрат, класифікують за характером одержання  продукту праці, технології, організації, а також за характером продукції. Усі названі ознаки є комерційною  таємницею підприємства. Для потреб фінансового обліку не застосовуються. Проте з метою одночасного  розгляду ознак класифікації затрат наводимо ці характеристики саме тут.

 Оскільки продукція  або добувається з надр землі,  з водних просторів, атмосфери  або виготовляється з уже добутих,  вирощених або навіть виготовлених, то всі господарства, які виготовляють  або добувають продукцію, поділяють  на дві великі групи: добувні  (добування вугілля, руди, солі  тощо) та переробні (машинобудування,  приладобудування, цукрова, кондитерська, хімічна тощо).

 У добувних галузях  відсутні затрати на сировину  та матеріали, які, по суті, є дарунком природи. Для цих  виробництв характерні такі риси (ознаки): цикл виробничого процесу,  відсутність незавершеного виробництва,  однорідність продукції і т.  ін.

 У переробних виробництвах  здійснюється переробка (обробка)  сировини, матеріалів добутих, вирощених  або виготовлених на переробних  підприємствах.

 За характером технології  усі виробництва поділяються  на такі, технологічний процес  яких може бути перерваний  і це не призведе до псування  речовин, які переробляються, або  такі, на яких при перерві технологічного  процесу та припиненні його  на невеликий відрізок часу  речовини, що переробляються, починають  псуватися і їх подальша переробка  стає недоцільною. Це означає,  що характер технології робить  виробничий процес перервним  або безперервним.

 З погляду побудови  обліку затрат на виробництво  важливим є те, що технологічний  процес — це сукупність операцій. Кілька технологічних операцій  формують технологічну фазу, дільницю  або переділ. Характер операцій  технологічного процесу визначає  операції, які можуть відобразитися  у первинних документах на  основі даних про кількісні  параметри виробничого процесу,  а потім, як цього вимагає  групування затрат, їх можна підсумувати  за видами продукції, місцями  (центрами) формування та іншими  видами групування.

 Якщо у ході технологічного  процесу можливо визначити кількісні  та вартісні параметри на окремих  операціях, то облік можна здійснювати  за операціями, фазами, переділами. Якщо такої можливості немає,  то облік має бути побудований  за виробництвом у цілому.

 Технологія процесу  виробництва може бути безперервною (наприклад, пивоваріння тощо), але  облік затрат при цьому здійснюватиметься  за окремими технологічними переділами (сухим) солодорощення та мокрим. Більше того, не тільки за окремими переділами, а й в окремих фазах мокрого переділу — варіння, бродіння, добродіння, розлив.