Учёт расчётов с покупателями и заказчиками

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації і  методика обліку розрахунків з покупцями(замовниками)  на підприємстві.

1.1. Економічна сутність, значення  та завдання обліку розрахунків  з покупцями(замовниками)  на підприємстві.

1.2. Класифікація та оцінка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

1.3. Огляд нормативно-правової бази  з обліку розрахунків з покупцями(замовниками)  на промисловому підприємстві.

 

Розділ 2. Організація та методика обліку розрахунків  з покупцями(замовниками)  на ВАТ «Широке»

2.1.Організаційно-економічна характеристика  ВАТ «Широке»

2.2 Організація обліку розрахунків з покупцями (замовниками) на ВАТ «Широке»

2.3 Методика обліку розрахунків з покупцями (замовниками) на ВАТ «Широке»

Розділ 3. Удосконалення обліку розрахунків  з покупцями(замовниками)  на ВАТ  «Широке».

3.1 Удосконалення документального  оформлення обліку розрахунків  з покупцями(замовниками)  на ВАТ «Широке»

3.2 Автоматизація обліку розрахунків  з покупцями(замовниками)  на ВАТ  «Широке»

Висновки

Список  використаної лiтератури

Додатки 

Вступ

 

У процесі господарської діяльності між суб’єктами господарювання виникають розрахункові взаємовідносини. Ці відносини пов’язані з формуванням основних та оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з придбанням товарно-матеріальних цінностей, з розподілом прибутку, а також з розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування, соціального забезпечення тощо.

Найбільшу частку у розрахункових  операціях займають розрахунки підприємства з покупцями та замовниками. Без цих операцій неможлива нормальна гопераційна діяльність підприємства.

Чітка організація обліку розрахунків з покупцями і  замовниками має велике значення, так як здійснює безпосередній вплив  на швидкість обертання обігових коштів, а своєчасність надходження грошових коштів веде до зростання рівня платоспроможності та абсолютної ліквідності будь-якого господарюючого суб’єкта.

Актуальність теми нашого дослідження можна розглянути з  багатьох сторін, адже чітка організація  розрахунків з покупцями має  велике значення, так як здійснює безпосередній  вплив на зменшення кредиторської  заборгованості.

Керівництву підприємства необхідно мати достовірну інформацію про стан розрахунків з покупцями  та замовниками. Необхідною передумовою  достовірності інформації є ведення  обліку розрахунків згідно законодавства, здійснення своєчасного контролю і  аналізу стану взаєморозрахунків  і заборгованості.

Облік розрахунків з  покупцями та замовниками є достатньо  важливим об'єктом у обліково-звітному процесі. Як ми знаємо підприємство не є замкнутим середовищем, воно постійно взаємодіє в своїй діяльності з контрагентами (постачальниками, кредиторами, покупцями тощо).

 

У цій роботі ми познаємо види та типи розрахунків з покупцями та замовниками види ведення бухгалтерського обліку відносно них. Побачимо можливості покращення та вдосконалення ведення бухгалтерського обліку у певному виді розрахунків та побачимо як впливають зовнішні відносини підприємства на його політику в окремих можливостях та загалом. А також спробуємо провести облік підприємства за певний проміжок часу його існування та визначити результат його фінансової діяльності.

Об'єктом дослідження  є діяльність підприємства ВАТ «Широке».

Предметом дослідження  є організація і методика обліку на відкритому акціонерному товаристві «Широке».

Метою написання даної  роботи є обгрунтування теоретичних і методологічних положень з обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку даних розрахунків.

У відповідності з метою  була поставлена сукупність наступних  завдань:

-вивчення нормативно-правової бази по даній темі дослідження;

-визначення фінансового стану базового підприємства;

-визначення облікової політики підприємства, складу і функціональних обов’язків бухгалтерії;

-вивчення методологічних аспектів організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

-дослідження ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з покупцями на підприємстві;

-формування  рекомендацій щодо покращення організації обліку розрахунків.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи організації і  методика обліку розрахунків з покупцями(замовниками)  на підприємстві.

 

1. Економічна сутність, значення та завдання обліку розрахунків з покупцями(замовниками)  на підприємстві

 

У ході виконання господарської будь-якої діяльності підприємець купує сировину, матеріали, потребує здійснення різних видів робіт. Чинності існуючих правил бухгалтерського обліку виникають відносини з покупцями та замовниками. Розрахунки з покупцями та замовниками є невід’ємною складовою дебіторської заборгованості, яка виникає у процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності підприємства.

Господарська практика промислових підприємств свідчить, що на

розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію припадає більше ніж 80% загального обсягу дебіторської заборгованості,  що робить її одним з основних об’єктів фінансового управління підприємства [13].

 Відвантажуючи виготовлену  продукцію, підприємство, як правило,  не 

отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Тому

протягом періоду від моменту  відвантаження продукції  до моменту 

надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості [3].

Розкриття економічної  сутності розрахунків з покупцями  та замовниками доречно почати з визначення самого поняття «дебіторська заборгованість». 

Незважаючи на велику кількість  публікацій, присвячених вивченню сутності поняття «дебіторська заборгованість», дане поняття настільки багатогранне, що  і в даний час не існує єдиного підходу до його визначення. Існує багато різних думок про визначення терміну «дебіторської заборгованності», розглянемо найголовніши з них:

 Різні підходи науковців  до визначення сутності дебіторської  заборгованості дають змогу виділити шість груп (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Підходи науковців до визначення сутності дебіторської

заборгованості

№ гр	Група авторів	Визначення терміну дебіторська  заборгованість
1	А.ФВещунова, А.Ю.Редько [1, с.25]	Дебіторська заборгованість – це грошові кошти до оплати.
2	І.О.Бланк, ЕЛ.Козлова, М.Я.Коробов, Л,А.Чекать [1, с.26]	Визнають дебіторську заборгованість як борги  (слово «дебітор» походить від слова «дебет»(борг).
3	Г.Г.Кирейцев, І.Бернер, Ж.-К.Коллі[1, с.26]	Розуміють дебіторську заборгованість як вимоги щодо оплати, тобто боргові  вимоги є еквівалентом боргу тієї особи, на яку покладається виконання обов'язку.
4	М.В.Кужельний, В.Г.Лінник[1, с.27].	Під дебіторською заборгованість мають  на увазі права на повернення боргу .
5	Н.В.Дембінський, Єфремов,Ю.С.Ігумнов[1,с.27].	Визначають дебіторську заборгованість як кошти у  розрахунках.
6	В.Ф.Палій, В.В.Палій[1, с.27].	Визначають дебіторську заборгованість як вкладення в обігові кошти.

 

Визначення п’ятою і  шостою групами авторів дебіторської заборгованості як вкладення коштів у оборотні активи або як кошти у розрахунках (вилучені кошти), з одного боку, майже тотожні, а з другого - такий підхід також не розкриває повністю сутності поняття, і до того ж дебіторська заборгованість за П(С)БО 10 відноситься не лише до складу оборотних, а й необоротних активів [1, с. 26-27]. 

Існують також інші тлумачення терміну «дебіторська заборгованість» Так, автори фінансового словника Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. [14] дають визначення заборгованості як сумі фінансових зобов’язань чи грошового боргу, яке підлягає погашенню. Майже ідентичним є поняття заборгованості у економічному словнику [12], а саме як сумі невиконаного зобов’язання, несплаченого боргу. Я погоджуюсь з думкою авторів щодо виділення окремо таких категорій, як зобов’язання і борг. Борг—це грошова сума, взята в позичку на певний термін і на певних умовах [12]. Поняття боргу є вужчим, ніж поняття зобов’язання.

Так, зобов’язання у бухгалтерському  обліку визначається як оформлені договором  цивільно-правові відносини, в силу яких одна сторона зобов’язана здійснити  на користь іншої сторони певні  дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна  бути сплачена на певну дату в майбутньому, або існуючі (завдяки минулим  операціям чи подіям) зобов’язання підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов’язання існує тільки тоді, коли йому відповідає нормативно-правовий документ.

Слід зазначити, що Білик  М.Д. також розрізняє поняття «зобов’язання» і «борг», але разом з тим  дає визначення боргу як зобов’язанню особи перед іншою особою [1], що є не досить коректним.

Отже, аналіз визначень  різними авторами дебіторської заборгованості

свідчить про найобгрунтованішу  точку зору другої групи авторів, котрі характеризують дебіторську заборгованість як борги. Борги - це зобов’язання особи перед іншою щодо передачі майна чи сплати певної суми коштів.       Таким чином, дебіторська заборгованість - сума боргів юридичних і фізичних

осіб підприємству. Дебіторська  заборгованість є наслідком господарських  операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки по суті незавершеною залишається така угода.

Однак, зрозумілішим було б  таке визначення: «дебіторська заборгованість - це матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або  готівка, вилучена у підприємства»[1,с.27].

У сучасній економічній  практиці методологічні основи відображення у 

вітчизняному бухгалтерському  обліку і звітності дебіторської заборгованості

наведені в П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». У міжнародному обліку

дані питання регулюються декількома міжнародними стандартами, серед них: МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття і подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [28].

Згідно Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні», національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним, але, не зважаючи на це, існують певні відмінності. У вітчизняній практиці дебіторську заборгованість ототожнюють із правом на повернення боргу, а в зарубіжній – з претензією на активи підприємства-покупця [28]

Виникнення на підприємстві дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до принципу нарахування. За цим принципом  відвантаження  товарів (виконання робіт, надання послуг) покупцю за умовами договору купівлі-продажу вважається подією, згідно з якою у  продавця виникають валовий дохід (за податковим законодавством) та поточна дебіторська заборговність у разі відсутності негайної сплати. Тому підписання  договору тапред’явлення покупцю розрахункових документів згідно з фактом відвантження йому товарів  є підставою для виникнення у продавця дебіторської зборгованості [10].

Згідно з П(С)БО10 дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.(33)

Згідно з п.5 П(С)БО10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.(33,п.4)

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.(33, п.6)