Загальна характеристика і особливості життєдіяльності бактерій родини Enterobacteriaceae

При наявності діагностичних сироваток види протею ідентифікують в реакції аглютинації. Найважливішою ознакою, яка відрізняє протеїв від інших ентеробактерій є їх здатність дезамінувати внесений до агару фенілаланін. Розклад останнього до фенілпіровиноградної кислоти в присутності FeCl призводить до забарвлення середовища в зелений колір [3,6].

3.2 Профілактика і лікування захворювань викликаних бактеріями родини Enterobacteriaceae.

Ешерихії

Основу хіміотерапії ешерихіозів складає призначення ефективних антимікробних засобів (ампіцилін, норфлоксацин та ін.). Для лікування інфекцій сечовивідних шляхів також використовують цефалоспоріни і аміноглікозиди. Для лікування колі-інфекцій користуються антибіотиками, наприклад поліміксин, ампіцилін, тетрацикліни.

Засобів специфічної імунопрофілактики немає. Профілактика колі-інфекцій направлена на дотримання санітарно-гігієнічних правил, попередження інфікування продуктів харчування і розмноження в харчах мікроорганізмів, знищення мікробів, які потрапили за допомогою термічної обробки .

Сальмонели

Основу лікування складає адекватна антимікробна терапія (препарати вибору – ампіцилін, аміноглікозиди, фторхінолони та ін.).

Сальмонели − збудники черевного тифу і паратифів А і В (S. typhi, S. parathyphi A, S. schottmuelleri)

Профілактика основана на проведенні ветеринарно-санітарних, санітарно-гігієнічних і противоепідемічних заходів. В теперішній час застосовується хімічна, адсорбована на гелі окису алюмінію тифо-паратифозна-стовбнячна вакцина (TABte). Вона складається з повних антигенів сальмонел черевного тифу, паратифів А і В, і стовбнячого анатоксину. Хороші результати спостерігаються при використанні вакцин, які містять Vi-антиген S. typhi.

Етіотропну терапію проводять на протязі всього гарячкового періоду, а також 10 днів після його закінчення. Патогенетичне лікування включає інфузіонно-дезінтоксикаціону терапію, екстракорпоральну детоксикацію та ін.

Для лікування користуються також левоміцитином та іншими антибіотиками.

Сальмонели – збудники харчових токсикоінфекцій

У хворих з харчовими токсикоінфекціями основний метод лікування - патогенетична терапія, що направлена на дезінтоксикацію і відновлення водно-електролітного балансу і гемодинаміки. В першу чергу слід промити шлунок звичайною питною водою або розчином соди.

Сальмонели – збудники внутрішньолікарняних хвороб

З метою специфічної профілактики використовують полівалентний сальмонельозний фаг. Його вводять дітям в лікарняних стаціонарах, які контактували з хворими сальмонельозами і носіями. Отримують фаг також матері, які знаходять в тісному контакті з хворими дітьми.

Основу лікування складає антимікробна терапія (препарати вибору – ампіцилін, норфлоксацин та ін.). При виділенні резидентних штамів лікування слід проводити з врахуванням їх чутливості. В більшості випадків необхідні сімптоматична терапія, заповнення втрат рідини і електролітів. Отримання різних вакцин (формалінізовані, хімічні, грітих) не вирішило проблему специфічної профілактики дизентерії, оскільки всі вони володіють низькою ефективністю. Основні заходи направлені на дотримання санітарно-гігієнічних правил профілактики кишкових інфекцій.

Клебсієли

Враховуючи велику стійкість клебсієл, антимікробну терапію слід починати після встановлення чутливості до препаратів. Препарати вибору – аміноглікозиди і β-лактамні антибіотики широкого спектру дії. Антимікробну терапію слід поєднувати з призначенням сімптоматичного лікування. Засоби специфічної імунопрофілактики не розроблені. Для попередження клебсієльозів слід суворо дотримуватися правил зберігання харчових продуктів, правил асептики і антисептики в лікарняних закладах і правил особистої гігієни.

Протеї

Протеї володіють природною стійкістю до багатьох антибіотиків. Препарати вибору – ампіцилін, цефалоспорини третього покоління, фторхінолони. При дисбактеріозах кишечника можна призначати інтестибактеріофаг (суміш фагів, що включає протейний фаг) внутрішньо. Протейний або колі-протейний фаг також застосовуються місцево (при гнійних процесах або ураженні сечовивідної системи).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

В результаті проведеного аналізу літературних даних можна  виділити, що до родини Enterobacteriaceae входять 14 родів: Salmonella, Shigella та ін. Бактерії цієї родини — це грамнегативні палички 0,3— 1 мкм завширшки й 1—6 мкм завдовжки. Вони не утворюють спор, не мають оксидази, відновлюють нітрати в нітрити, ферментують глю­козу з утворенням або без утворення газу, рухливі (перитрихи) або нерухомі, добре ростуть на звичайних середовищах, факультативні анаероби.

Одні види бактерій постійно живуть у кишках людини (Е. соlі), інші — тільки частково або під час захворювання.

Ферментативна здатність у них різна: Е. соїі відрізняється від сальмонел черевного тифу, паратифів А, В та інших бактерій цієї родини   більш   вираженою   біохімічною   активністю.

Деякі види бактерій мають фімбрії, за допомогою яких вони при­кріплюються до рецепторів клітин хазяїна. Багато сероварів ентеро-бактерій продукують бактеріоцини (коліцини та ін.), що виконують селективну роль в екологічному балансі. Вважають, що вони беруть участь у формуванні бактеріального ценозу кишок.

Імунітет при ентеробактеріальних інфекціях антиінфекційний (гу­моральний  і  клітинний).

Диференціацію кишково-тифозно-паратифозних і дизентерійних бактерій здійснюють за такими ознаками: рухливістю, ферментацією вуглеводів, амінокислотним метаболізмом, утворенням індолу і сірководню, а також за антигенними властивостями, що виявляються в серологічних реакціях із наперед відомими видоспецифічними, групоспецифічними і типоспецифічними аглютинуючими сироватками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.     Воробьёв А.А., Буков А.С., Пашков Е.П., Рубакова А.М. Микробиология. – 2-е изд. – М.: Медицина, 2003. – 175с.

2.     http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id= 12402& Itemid=536

3.    Тимаков В.Д., Левашев В.С., Борисов Л.Б. Микробиология: учебник. – 2-е изд., перераб. и доб. – М.: Медицина, 1983. – 512с.

4.     Пирог Т.П. Загальна мікробіологія: Підручник. – К.: НУХТ, 2004. – 471 с.

5.      http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:EscherichiaColi_NIAID.jpg

6.      Климнюк С.І., Ситник І.О., Творко М.С. та ін. Практична мікробіологія: Навчальний посібник для студентів вищих мед. Закладів ІV рівня акредитації. − Тернопіль, 2004р.

7.      http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:SalmonellaNIAID.jpg

8.     http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Shigella_stool.jpg

9.      http://www.medkurs.ru/img-spub/23637_pub.jpg

10.    Стейниер Р., Эдельберг Э., Ингрэм Дж. Мир микробов: В 3 т. − М.: Мир, 1979. – Т.2. – 464с.

11.     http://www.water.ru/bz/likbez/escherichia.shtml

12.     http://humbio.ru/humbio/infect_har/0002c000.htm

13.     Поздеев О.К. Медицинская микробиология. − М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001г.

14.      Загаєвський І.С. Жмурко Т.В. Ветеринарно-санітарна експертиза з   основами технології переробки продуктів тваринництва. − М.: Колосся, 1983.

15.      http://medsocium.com/dinam-ka-zm-ni-rezistentnost-umovno-patogennikh-     enterobakter-i-shlunkovo-kishkovogo-traktu-do-antim-