Продуценти антибіотиків

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2013 в 15:44, реферат

Краткое описание

Одним із ключових відкриттів ХХ століття по праву можна вважати з’ясування противомікробних властивостей пліснявих грибів, зокрема роду Penicillium. Проте історія пошуку препарату, що міг би врятувати людину від багатьох інфекційних захворювань почалась ще задовго до ХХ століття. В 1871 р. В.А. Манасеїним було встановлено, що зелена цвіль Penicillium glaucum знищує бактерії, що потрапляють у культуральне середовище. Ця властивість Penicillium була тоді ж використана лікарем А. Г. Полотебневим, що використовував змочені цієї цвіллю пов'язки для лікування гнійних ран і виразок.

Содержание

ВСТУП
1. Основні теоретичні відомості про антибіотики
2. Теорія біосинтезу антибіотиків
3. продуценти антибіотиків
3.1 Отримання продуцентів антибіотичних речовин
3.2 Вплив умов культивування
3.2 .1. Середовища для культивування мікроорганізмів
3.2.2. Вплив рН середовища
3.2.3. Температура
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Прикрепленные файлы: 1 файл

оригинал Попова.docx

— 105.39 Кб (Скачать документ)

Сірка входить до складу деяких антибіотиків, утворених грибами (пеніцилін, цефалоспорин, гліотоксін тощо), бактеріями (бацитрацин, субтіліни, низини) і актиноміцетів (ехіноміціни, група тіострептона). Зазвичай джерелом сірки в середовищі служать сульфати. Однак при біосинтезі пеніциліну кращим джерелом сірки для продуцента служить тіосульфат натрію. 

 

3.2.2. Вплив рН середовища

Багато бактеріальниx організмiв, які синтезують антибіотики, краще розвиваються при рН близько 7,0, хоча деякі, наприклад молочнокислі стрептококи, що продукують низин, краще розвиваються в середовищі при рН=5,5÷6,0. Більшість актиноміцетів добре розвиваються при початкових значеннях рН середовища в межах від 6,7 до 7,8; в більшості випадків життєздатність актиноміцетів при рН нижче 4,0-4,5 пригнічена. 

 

3.2.3. Температура

Для більшості бактеріальних  організмів температурний оптимум  розвитку лежить в діапазоні 30-37°С. Для продуцента граміцидину С (B. brevis) оптимальна температура для розвитку та біосинтезу дорівнює 40°С. Актиноміцети, як правило, культивуються при температурі 26-30°С, хоча деякі види стрептоміцетов можуть розвиватися I при знижених (від 0 до 18).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Продуцентами антибіотиків є бактерії (граміцидин, бацитрацин, едеїн, тиротрицин, субтилін та інші), актиноміцети (стрептоміцин, тетрацикліни, мономіцин, левоміцетин, ністатин тощо), гриби (пеніцилін, цефалоспорини, грізео-фульвін, мікроцид, фумагілін та інші). Продуцентом останнього є плісневий гриб Aspergillus fumigatus. Інший представник роду Aspergillus — A. flavus — синтезує аспергілову і оксіаспергілову кислоти, які володіють широким спектром антимікробної дії. За даними В.В.Смірнової та співавторів (2000), бацили (B.subtilis і B.polymyxa) є продуцентами пептидних антибіотиків — мерсацидину, кристеніну, гавасерину, поліміксину та ін.

В основу більшості прийомів виділення продуцентів покладено  принцип виділення чистої культури мікроба і випробування його по відношенню до використовуваних тест-організмів.

Технологічний процес виробництва  антибіотиків починається зі стадії біосинтезу антибіотичниx речовин в  умовах глибинного культивування продуцента - мікроорганізму (ферментера) в спеціально підібраною поживному середовищі при  строго контрольованiй температурі  та інтенсивнiй аерації зі збереженням  повної стерильності під час всього процесу ферментації.

Продуценти антибіотиків розподiляються на групи:

• високочутливі продуценти, для яких оптимальна концентрація фосфору  в середовищі становить менше 0,01%;

• продуценти середньої  чутливості, для яких оптимальна концентрація фосфору становить 0,010-0,015%;

• малочутливі продуценти, для яких оптимальна концентрація фосфору  становить 0,018-0,020%.

 

Список використаної літератури

 

  1. Прищеп Т.П., Чучалин В.С., др. Основы фармацевтической биотехнологии: Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс; Томск: Издательство НТЛ, 2006. – 256 с. – (Высшее образование).
  2. Тимощенко Л.В., Чубик М.В. Основы микробиологии и биотехнологии: Учебное пособие . – Томск: Изд-во Томского политехнического университета, 2009. – 194 с.
  3. Елинов Н.П. Химическая микробиология: Учеб для студентов химикотехнол., технол., фармац., и др. ин-тов, аспирантов и практ. работников. – М.: Высш. шк., 1989. – 448 с.: ил.
  4. Бекер М.Е. Введение в биотехнологию. Пер. с латышского. – М.: издательство «Пищевая промышленность», 1978. – 228 с.
  5. Елинов Н.П. Общие закономерности строения и развития микробов-продуцентов биологически активных веществ. – М.: «Медицина», 1977. – 288с.
  6. Егоров Н.С. Основы учения об антибиотиках: Учеб. для студентов биолог. спец. ун-тов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1986. – 448 с.: ил.
  7. Под ред. Н.С. Егорова. Промышленная микробиология: Учеб. пособие для вузов по спец. «Микробиология» и «Биология». – М.: Высш. шк., 1989. – 688 с.: ил.
  8. Касаткин А.Г. Основные процессы и аппараты химической технологии. Издание седьмое. – М.: Государственное научно-технологическое издательство химической литературы, 1961. – 831 с.
  9. Под ред. К.А. Калунянца. Оборудование микробиологических производств. – М.: Агропромиздат, 1987. – 389 с.

Размещено на Allbest.ru

 


Информация о работе Продуценти антибіотиків