Цианея и Аурелия

ціанея і аурелія

В арктичних морях водяться ціанея і аурелія. Помітити ціанею дуже легко завдяки її розміру та яскравому забарвленню. Вона часто піднімається до самої поверхні води. Краї оранжево-червоної парасольки ціанеї вирізані гарни­ми фестонами, вниз у вигляді полотнин або завісок спуска­ються складчасті ротові лопаті яскравого малиново-червоного кольору. Крім того, в неї є вісім груп світло-рожевих щупальців. Коли ціанея скорочує парасольку й коливається на хвилях, її щупальця, химерно звиваючись, нагадують пасма сплутаного волосся. Щупальця ціанеї, як усіх взагалі кишковопорожнинних тварин, мають жалкі клітини, призначені для захоплення їжі й для захисту. Саме цю медузу, Шерлок Холмс зви­нувачував у смерті вчителя Макферсона та його собаки. Конан Дойль в оповіданні «Лев’яча грива» писав: «Вона така ж небезпечна, як кобра, а рани, завдані нею, болючіші за укуси змії». Треба сказати, Що письменник значно пере­більшив небезпеку ціанеї. Той, хто доторкався до неї, від­чував лише легке свербіння між пальцями рук і поколю­вання, схоже на слабкий опік кропивою. Але для ніжних морських тварин, якими живляться ціанеї,— планктонних рачків, дрібних медуз інших ви­дів, реброплавів, деяких рибок — отрута медузи справді смер­тельна. Побоюються її щупальців і великі риби, які, мабуть, чутливі до дії жалких клітин. Щоправда, інколи щупальці ціанеї служать захистом не тільки самій медузі, а й дрібній рибі. Під парасолькою великої ціанеї майже завжди можна побачити кілька мальків пікші, які ховаються в густій сітці її щупальців. Тут вони перебувають у безпеці й підгодовуються залишками їжі медузи.

Ціанея — найбільша медуза в океані: її парасолька інколи досягає понад двох метрів у діаметрі, а довжина витягнутих щупальців становить понад ЗО м. Ціанею не можна назвати рід­кісною твариною, але вона ніколи не зустрічається у великій кількості. На противагу їй аурелія часто утворює масові скуп­чення. Цю плоску, як тарілка, напівпрозору медузу легко пізна­ти за чотирма фіолетовими кільцями або дугами в центрі пара­сольки — статевими залозами. По нижньому краю парасольки аурелії проходить складна сітка травних каналів, рожевуватого або бузкового кольору. Чотири ротові лопаті також напівпрозо­рі й нагадують за формою вуха осла, звідси й видова назва ме­дузи — вухата аурелія. По краю парасольки міститься кілька сотень тонких рожевих щупальців.

Улітку на Білому морі в тиху погоду, ставши на якір, можна спостерігати, як під дном човна проносяться припливною те­чією тисячі й тисячі аурелій, кожна діаметром ЗО—40 см. До такого розміру медуза встигає вирости за дуже короткий строк: усього за півтора-два місяці.

На відміну від ціанеї аурелія зовсім не обпікає. І все-таки рибалки не люблять цих медуз, оскільки вони часто забивають сіті. Інколи їх туди потрапляє так багато, що сіті не витримують і розриваються, коли їх витягують.