Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Января 2014 в 13:39, курсовая работа
Людський організм - прекрасне місце для проживання. У нашому кишечнику (не кажучи вже про ніс, вухах, рот або піхву) більше 400 різних видів мікроорганізмів. З цими організмами у людини найтісніший зв'язок. Хімічні речовини, які вони виробляють надходять в кров. Деякі з цих речовин впливають на процес мислення, позначаються на коливаннях настрою, погіршують пам'ять. Candida albicans є дуже сильним мікроорганізмом. Фактично він нешкідливий, не здатний викликати хворобу в здоровому організмі.
РЕФЕРАТ…………………………………………………………………...... 2
ВСТУП........................................................................................................…...4
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА БАКТЕРІЙ Candida albicans…………. .6
1.1. Таксономічне положення Candida albicans…………………………….6
1.2. Морфологічні ознаки…………………………………………………….6
1.2.1.Особливості будови клітини…………………………………………8
1.3. Культуральні ознаки………………………………………………….….9
1.3.1. Особливості росту на рідких поживних
середовищах…………………………………………………………………..10
1.3.2. Особливості росту на щільних поживних
середовищах…………………………………………………………………..11
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЯ Candida albicans …………..……………………….12
2.1. Екологічні ніши Candida albicans у природних умовах………………12
2.2. Поширення у природі…………………….. …………………………….13
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Candida albicans ………….….......15
3.1.Фактори патогенності………. …………………………………………...15
3.2 Етіологія мікозу…………………………………………………………...17
3.3. Синтез колагенази………………..……………………………………….17
3.4. Практичне значення колагену……………………………………………19
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...21
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………...22
Стан здоров'я кожного індивідуума є фактором для колонізації С.аlbicans. Прояв захворювання може залежати від колонізованих тканини, факторів вірулентності клітин і відповідної реакції хазяїна. У свою чергу колонізація залежить від кількох факторів:
Передача C. аlbicans в клінічних стаціонарах можлива при контакті з носіями інфекції, через руки персоналу, шляхом контамінації при поцілунках (в 2 мл слини може бути від 300 до 500 клітин C. аlbicans) . Так як кандиди виявляються в оброблених і сирих продуктах, є можливість для занесення їх у ротову порожнину руками, через слину, контаміновані їжу або рідину. Попадання клітин C. аlbicans на слизові оболонки не є достатнім для колонізації й інфекції . Видалення кандид зі слизових може забезпечуватися такими механізмами: перистальтичні скорочення прискорюють проходження мікроорганізмів через шлунково-кишковий тракт, а потік сечі підтримує стерильність сечового міхура.[2]
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Candida albicans
3.1. Фактори патогенності
C. albicans - це найбільш вивчений збудник мікозів. За наявністю факторів патогенності С. albicans перевершує всі інші види Candida. Фактори патогенності С. albicans можна умовно розділити на 3 групи: мінливість і значна лабільність морфофізіологічних властивостей клітини, рецептори адгезії і літичні ферменти. Мінливість забезпечується багатьма генетичними та регуляторними механізмами і дозволяє виживати в різних умовах (температура, кислотність, вміст кисню, поживних речовин). С. albicans - єдиний серед збудників мікозів вид, що існує в диплоїдному стані. Залежно від умов середовища С. albicans переходить від дріжджовий форми до пліснявий і назад (поліморфізм), змінює загальний фенотип (феномен перемикання) або структуру поверхні, тобто рецептори і антигени. Серед рецепторів C. albicans є фактори адгезії до фібриногеном, ламінін, факторами системи комплементу. Це забезпечує можливість швидкого прикріплення та інвазії, «антигенну мімікрію», тобто надання цих рецепторів факторів імунітету людини. Серед факторів патогенності виділяють і такі властивості, як стійкість до протигрибкових засобів: здатність до їх прискореному виведенню, зміни чи ампліфікації внутрішньоклітинної мішені.
Обговорюючи патогенетичні аспекти кандидозу, треба мати на увазі, що деякі види кандид, зокрема С.аlbicans, є комменсалами людини, тому кандидозна інфекція носить переважно ендогенний характер. Колонізація слизових кандидами може закінчитися придбанням і збереженням стабільної популяції кандид, яка не дає розвитку клінічної інфекції. Колонізація залежить від інтенсивності придбання інфектанта, тобто швидкості, з якою клітини проникають в порожнину рота або іншу екологічну нішу, від здатності мікроорганізмів до адгезії і наявності різних механізмів очищення (кліренсу) слизових. У спрощеній моделі це можна представити таким чином: якщо швидкість видалення більше, ніж швидкість придбання та зростання кандид, настає очищення. Якщо швидкість проникнення і видалення однакові, може бути колонізація. Якщо швидкість видалення низька і є пошкодження тканини, то може розвинутися кандидоз . Клінічні прояви захворювання можуть залежати від стану колонізовуваної тканини, факторів вірулентності конкретного штаму кандид і у відповідь захисної реакції господаря.
Фактори патогенності кандид можна умовно розділити на п'ять груп, хоча в організмі, при виникненні патології, їх вплив здійснюється одночасно.
Зауважимо, що в даний час найбільш вивченими залишаються фактори патогенності С.аlbicans.[2],[4]
3.2. Етіологія мікозу
Вперше згадка про кандидозні ураження ротової порожнини було виявлено у Гіппократа в IV ст. до н.е. (377 р. до н.е.). Місцеві описи кандидозних уражень зроблені в 1771 і 1784 рр.. Сandida аlbicans вперше була виділена від хворого на туберкульоз в 1844 р., в 1849 р. дріжджоподібні гриби виявлені при вагінальному кандидозі, а в 1853 р. - при системній інфекції. У XX в. серйозне дослідження мікроскопічних грибів роду Саndida було розпочато в Австралії. У 1939 р. на 3-му Міжнародному конгресі мікробіологів австралійський дослідник доктор Вергхоут запропонував прийняти термін Сandida для збудників мікозів. Офіційне ім'я роду Саndida було затверджено на 8-му ботанічному конгресі у Парижі в 1954 р.
Термін «молочниця» (monilia) вперше був використаний ботаніками при описі захворювань овочів у 1751 р. Як захворювання людини молочниця названа Гіппократом stomata aphtoidea, а Галленом - aphta alba infantu. Переклад на російську мову грецького слова кандида означає «кандидат у білій мантії (одязі)» (в стародавній Греції сенатори одягалися в білий одяг, що вказувало на чистоту і непорочність). Саndida albicans - двічі повторений епітет «білий» у видовій назві основного представника кандид (лат. albicans - білий). Мабуть, дослідники, які запропонували цю назву, хотіли акцентувати увагу на специфічних місцевих проявах, які виникають при кандидозах.[2]
3.3.Синтез колагенази
Протеолітичні ферменти відіграють важливу роль в обміні речовин усіх живих організмів, починаючи від бактерій та мікроміцетів і закінчуючи вищими тваринами і людиною. Широке застосування протеаз у наукових дослідженнях, медицині, косметології, у легкій та харчовій промисловості спонукає до пошуку зручних та економічних джерел для одержання ферментів у промисловому масштабі. У цьому сенсі мікроорганізми є винятково перспективним об’єктом досліджень, оскільки багато широко розповсюджених мікроорганізмів виділяють велику кількість протеолітичних ферментів у навколишнє середовище, що значно полегшує завдання їх виділення та очищення. Окрім своєї основної функції — розщеплення білків їжі до складових амінокислот, протеолітичні ферменти виконують низку не менш важливих функцій. Наприклад, протеоліз лежить в основі таких процесів, як зсідання крові та лізис тромбів, утворення ряду білкових гормонів (інсулін), а також фізіологічно важливих пептидів. Екстрацелюлярні протеолітичні ферменти мікроорганізмів розщеплюють білки, які містяться в навколишньому середовищі, і перетворюють їх на форму, що здатна легко проникати усередину мікробної клітини. Оскільки мікробну клітину, залежно від умов існування, оточують різні білкові субстрати, то й синтезуються різні за специфічністю протеази — широкої специфічності (гідролізують декілька субстратів) або високоспецифічні (діють виключно на певний субстрат).
Колагенази в організмі людини і тварин беруть участь у морфогенезі сполучної тканини, а також в усуненні деяких патологічних процесів при артритах, метастазах тощо, при цьому розщеплюють нативний колаген у певних локусах на два фрагменти,не спричинюючи руйнування цілої молекули. Колагенолітичні ферменти мікроорганізмів є унікальними за своєю здатністюв різних умовах ( рН, температури, іонної сили) вибірково гідролізувати потрійну спіраль молекули нативного нерозчинного природного білка — колагену.
Колагенази різних типів було виділено із тканин хребетних, крабів, личинок мух, екскретів комах, а також із культуральної рідини або клітин мікроорганізмів — бактерій, грибів, актиноміцетів. Колагенази, що їх одержано з різних джерел, мають деякі спільні структурні особливості, зокрема в субстратозв’язувальній ділянці молекули ферменту. Проте вони відрізняються за структурою, специфічністю дії на колагенові волокна і використовуються для різних наукових та прикладних цілей. Виділення колагеназ із тваринних тканин є надто трудомістким і неекономічним через малий вміст порівняно з іншими білками. Також слід зазначити, що лише мікробні колагенази та колагенази амфібій можуть гідролізувати колагени до повного їх руйнування. Однак загалом питання щодо синтезу колагенолітичних ферментів мікроорганізмами, їхніх властивостей, можливостей використання досліджено недостатньо.
Також проводяться дослідження, спрямовані на з’ясування ролі колагенази Candida albicans у розвиткові карієсу зубів.
Серед протеаз з колагеназною активністю виявлено також кислі протеази. Їх виділяють з Candida albicans. У штамів роду Candida встановлено здатність до синтезу як внутрішньо(C. albicans), так і зовнішньоклітинних протеаз із колагенолітичною дією. Останні, у переважній більшості, є кислими протеазами. Так, C. albicans АТСС 1002 синтезує кислу колагеназу з молекулярною масою 46 кДа і оптимумом дії при рН 3,5–4,0, що є чутливою до дії пепстатину, сечовини і цистеїну. Зі збільшенням рН до 6,0 відбувається денатурація ферменту. Активність також знижується в разі підвищення температури до 55° С.[5]
3.4.Практичне значення колагену
Колагенолітичні ферменти мікробного походження відзначаються здатністю гідролізувати колагенові волокна різних типів. Їх можна використовувати для повного або часткового гідролізу відповідних колагенів, зокрема для вивчення і визначення амінокислотного складу тропоколагенової молекули.
Інші важливі галузі застосування колагеназу — медицина і біотехнологія. Так, для дезінтеграції сполучної тканини, одержання суспензії клітин або клітинних новоутворень зі збереженням життєздатності клітин необхідним є вибіркове руйнування позаклітинного матриксу без ушкодження поверхні живих клітин. Механічні засоби у цьому разі неефективні через високу стійкість матриксу порівняно з клітинами. Протеази з широкою субстратною специфічністю сильніше руйнують білкове покриття клітин, аніжматрикс, оскільки колаген практично не піддається їхній дії. Єдиним ефективно діючим засобом є високоспецифічні колагенази, які вибірково руйнують молекули колагену і не діють на інші білки. Колагенолітичні ферменти мікроорганізмів можуть бути використані в медицині — для лікування деяких захворювань печінки, грижі інвертебрального диска хребта, опіків, обморожувань, для прискорення відторгнення струпів і некротичних тканин, трофічних виразок, щоб пришвидшити очищення гнійнонекротичних нальотів. Поряд із цим колагенази необхідні для одержання і культивування клітинних культур людських і тваринних тканин, які є джерелами активаторів плазміногену в тромболітичній терапії. У біології клітин колагенолітичні ферменти застосовують для руйнування позаклітинного матриксу тканин з метою отримання індивідуальних клітин з культури або для вирощування культуральних клітин.
Використання ферментів у косметиці відкриває можливість для створення косметичних засобів лікувально профілактичного напряму, які не мають побічної дії (подразнень, алергії, токсикозів). Колагеназа ефективна у складі очищувальних кремів і масок, оскільки прискорює процес гідролізу колагену в шкірі і сприяє синтезу нового колагену та «омолоджуванню» шкіри.[5]
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ