Виробничий травматизм

Виробничий травматизм

План

1 Аналіз, прогнозування і профілактика  виробничого травматизму. Методи  облік і звітність 

2 Класифікація шкідливих речовин  у повітрі робочої зони за  величиною ГДК. Приклади шкідливого  впливу 

3 Першу медичну допомогу в кровотечах, переломах кісток і забиті місця

Література 

1 Аналіз, прогнозування і профілактика

виробничого травматизму. Методи облік  і звітність

Аналіз  виробничого травматизму, й профзаболеваемости дає змоги виявити причини  визначити закономірності їх виникненню. З такий інформації розробляються заходи щодо профілактиці виробничого травматизму, й профзаболеваемости. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертні оцінки.

Статистический  метод полягає в вивченні травматизму  у документах: звітам, актам, журналам реєстрації. Це дозволяє групувати  випадки травматизму за ознаками: по -професій потерпілих, по робочих  місць, цехах, стажу, віку, причин травматизму, устаткуванню, що спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму обчислюють коефіцієнти його частоти й тяжкості:

де  Догод – коефіцієнт частоти травматизму;

А – випадки травматизму для  підприємства за звітний період;

Т – среднесписочная кількість  працюючих для підприємства за ж  звітний період;

Дот – коефіцієнт тяжкості травматизму;

Д – кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях).

Коефіцієнт  частоти травматизму, власне, показує  скільки випадків травматизму за період (півріччя, рік) посідає 1000 среднесписочных  працівників підприємстві, а коефіцієнт тяжкості травматизму – скільки днів непрацездатності доводиться загалом однією випадок травматизму за період.

Коефіцієнти Догод і Кот дозволяють вивчити  динаміку травматизму для підприємства (за 4-5 років), порівнювати його коїться  з іншими підприємствами.

Монографический метод залежить від детальному обстеженні відновлення всього комплексу умов праці, технологічного процесу, устаткування робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних  умов, коштів колективної безпеки  й індивідуальної захисту. Інакше кажучи, його залежить від аналізі небезпечних і шкідливих виробничих чинників, властивих лише тому чи іншому (моно) ділянці виробництва, устаткуванню, технологічному процесові. У цій методу поглиблено розглядають всіх обставин від нещасного випадку, якщо потрібно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, ділянку, технологічний процес, основну перевагу й допоміжне устаткування, трудові прийоми, кошти індивідуальної захисту, умови виробничої середовища, метеорологічні умови у приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що відбулися раніше цьому робоче місце. Отже, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографический метод грунтується, що у плані цеху (підприємства) відзначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно виділити місця із підвищеною небезпекою, які прагнуть ретельного обстеження профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці в даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, що викликало нещасні випадки, формують поточні і перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків кожному за окремого об'єкту.

Економічний метод полягає у вивченні і  аналізі втрат, заподіяних виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робочих. З анкетних даних (відповіді  питання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертні оцінки виходить з експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні  відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних  процесів вимогам стандартів, і эргономическим вимогам, які стосуються машинам, механізмам, устаткуванню, інструментам, пультів управління.

Під впливом шкідливих чинників з  виробництва в працюючих можуть бути гострі професійні чи хронічні отруєння і захворювання.

Проте вплив виробничих чинників не лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно зазначалося, що перші особи, хто з токсичними речовинами, частіше хворіють загальними захворюваннями (грип, розлад органів травлення, запалення легень і іншого подібного начиння), що це хвороби відбуваються в них важче, а процес выздоравливания йде повільніше. Тому, крім показників частоти й тяжкості профзаболеваемости (визначаються аналогічно Догод і Кот), важливо також визначити показники рівня загальну захворюваність. Для цього він розраховують показник частоти випадків захворювань, і показник днів непрацездатності, які на 100 працюючих:

де  З – випадки захворювань за звітний період;

Д – кількість днів непрацездатності цей самий період;

Т – загальна кількість працюючих.

З отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної  і загальну захворюваність за період, що дозволяє оцінити стан охорони  праці в підприємстві, правильність обраних напрямів щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці.

Успішна профілактика виробничого травматизму, й професійної захворюваності можлива  лише за умови докладного вивчення причин їх виникненню. Для полегшення цього завдання прийнято підрозділяти причини виробничого травматизму, й професійної захворюваності ми такі основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

Організаційні причини: відсутність чи неякісне проведення навчання з питанням охорони праці; відсутність; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструмента; порушення і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів і інструмента за призначенням.

Технічні  причини: несправність виробничого  устаткування, механізмів, інструмента; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, коштів сигналізації і блокування.

Санитарно-гигиенические  причини: підвищену (вище ГДК) вміст  у повітрі робочих зон шкідливі речовини; недостатнє чи нераціональне висвітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні микроклиматические умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Психофизиологические  причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надлишкової тяжкості і напруги роботи; монотонність праці; хворобливе стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваної техніці чи виконуваної роботі.

Основні заходи щодо попередження й усунення причин виробничого травматизму, й  професійної захворюваності поділяються  на технічні і організаційні.

До  технічним заходам ставляться заходи щодо виробничої санітарії й лазерній техніці безпеки.

Заходи з виробничої санітарії відповідно до ДСТУ 2293-93 передбачають організаційні, гігієнічні і санітарно-технічні заходи й кошти, предотвращающие вплив на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це - створення комфортного мікроклімату шляхом устраивания відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляцію конструкцій будівлі і технологічного устаткування; заміна шкідливі речовини і матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму й вібрації; пристрій раціонального висвітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного і побутового обслуговування.

Заходи  з техніці безпеки передбачають систему організаційних і технічних  заходів і коштів, предотвращающих  вплив на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розробка і впровадження безпечного устаткування; механізація і автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів і ін.

2 Класифікація шкідливих речовин  у повітрі

робочої зони за величиною ГДК. Приклади шкідливого впливу

Шкідливі  речовини, хто у організм людини призводять до порушення здоров'я  в тому разі, якщо їх кількість повітря  перевищує граничну кожному за речовини величину.

Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію, яка за щоденної (крім вихідних днів) роботі у протягом 8 годин або інший тривалості (але з більше 40 години на тиждень) протягом всього виробничого стажу бракує професійних захворювань чи відхилень стану здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи, чи не відразу життя сьогодення й наступних поколінь.

За  величиною ГДК у повітрі робочої  зони шкідливі речовини поділяються  чотирма класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-7.6):