Зміст і принципи архітектурного метаболізму

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Київський національний університет  будівництва і архітектури

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання з  дисципліни 
критика сучасних архітектурних теорій 
на тему:

Зміст і принципи архітектурного метаболізму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Виконав:

 

 

 

               Перевірив: 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

Зміст роботи:

I. Вступ________________________________________________________2.

ІІ. Основна частина

1. Передумови виникнення метаболістичної теорії_________________3.

2. Основні положення теорії. Ідеї. Принципи. Методи______________7.

3. Метаболізм в архітектурі і містобудуванні______________________9.

ІІІ. Висновок___________________________________________________17.

IV. Список літератури___________________________________________19.

 

 

 

I. Вступ

Серед архітектурних напрямків другої половини ХХ сторіччя, що стали основою сучасної теорії архітектури, особливе місце посідає метаболізм. Теоретичні наробки та стиль, що в результаті був сформований, вирізняються своею оригінальністю та системним підходом до архітектурного проектування. Це забезпечуеться комплексом філософських доктрин, в основі яких лежить соціальний та гуманістичний підхід, аналіз природних закономірностей та звернення до історії та традицій.

На мою думку, метаболізм, як напрямок в архітектурі, не втратив своєї актуальності а його основні положення відповідають сучасним потребам суспільства. Можливо саме у наш час розвиток технологій дозволить реалізувати ідеї метаболізму на якісно новому рівні..

Тому необхідно дослідити  та проаналізувати теоретичні основи метаболізму, проєцюючи їх на сучасні  проблеми в архітектурі та прослідкувати перетворення і розвиток цих ідей в історичному контексті.

Розпочати можна із визначення поняття “метаболізм” що було обране назвою для цього архітектурного напрямку. Термін «метаболізм» походить від грецького слова μεταβολή, що означає «обмін», «перетворення». Сьогодні під «метаболізмом» розуміють сукупність хімічних реакцій, які протікають в живих організмах і необхідні для підтримання життя.

По аналогії до природних  перетвореннь у біологічній клітині, метаболізм в архітектурі передбачає здатність будівлі змінюватися  та перетворюватися в часі у відповідності  до людських потреб. Метаморфози, трансформації  та генезис живої природи переносяться на принципи протікання життевого циклу архітектурних обєктів.

Метаболізм зародився  в японії та нерозривно пов’язаний з японською архітектурною традицією, філософією, у центрі якої споглядання природи і глибоке розуміння її законів. Розглянемо послідовно етапи виникнення, розвитку та становлення метаболізму та його подальших трансформацій.

 

ІІ. Основна частина

1. Передумови виникнення метаболістичної теорії

З початком 50-х рр.. пов'язані  значні зміни в Японії. Після поразки  у війні в країні почався новий  етап. Демократизація суспільного життя, широкий розмах демократичного руху, швидкий розвиток економіки створили сприятливу основу і в чому визначили  художньо-стилістичні якості нової  архітектури. Корінна реконструкція  японської промисловості привела  до створення промислової бази для  архітектури та сприяла розширенню фінансових можливостей для будівництва. Японія стала грати одну з провідних  ролей у розвитку сучасної архітектури  разом з Францією і США. За кілька років було побудовано безліч громадських  будівель - шкіл, лікарень, бібліотек, концертних залів, спортивних комплексів, музеїв. Художня цінність цих різноманітних  споруд дозволяє говорити про створення  японської архітектурної школи  як визначної події світової культури. Важливою особливістю цієї школи  є її велике суспільне значення.

З самого початку для японських  архітекторів і діячів мистецтва  постала проблема національної традиції. Післявоєнна Японія приваблювала своєю  самобутністю художні інтереси західних архітекторів, відкривала можливості значного внутрішнього збагачення. Японська традиція дозволяла пошуки сучасних зодчих новими конструктивними і  декоративними рішеннями, які протягом багатьох століть були основою принципів  національного будівництва. У 50-х  рр.. вплив японської архітектури  було помітно в багатьох країнах  світу і іноді виражалося побічно - в просторових рішеннях, ролі декоративних складових[2, стр 156].

Виникнення метаболізму  як напрямку, теорії та стилю у сучасній архітектурі пов’язано з критикою основних принципів функціоналізму. Насамперед, принципу «форма відповідає функції». Ця критика породила нове розуміння співвідношень між  функцією і формою, які привели  до виникнення нових напрямків у  сучасній архітектурі, сутність яких полягає  в принципах, коли: форма не визначається функцією, форма визначається контекстом, форма визначається місцем, форма  визначається формою, форма визначається технологією (продукт-форма), форма  визначається структурою, форма визначається інфраструктурою.

Принцип, відповідно до котрого  форма ,насамперед, визначається динамікою  функціональних та інфраструктурних змін, став основою метаболістичних теорій і пошуків. Вперше про домінування  динамічних змін було заявлено Л. Каном, якого можна вважати провісником  метаболізму. В його роботах вперше запропоновано аналізувати динаміку змін між двома видами простору – допоміжним і головним; підкреслено роль інфраструктури у формуванні архітектурного образу; створено уявлення про нову динамічну монументальність[11, стр 26].

Луіс Кан казав: “Робота над невеликим об'єктом - басейном - привела мене до теорії, що обслуговуючі приміщення і приміщення, що обслуговуються повинні бути розділені. Такий поділ став основою всіх моїх планів ... Я вірю в те, що архітектура - розумний спосіб організації простору. Вона повинна бути створена так, щоб конструкція і простір проявлялися в ній самій. Вибір конструкції повинен враховувати організацію світла. Структура обслуговуючих приміщень повинна доповнити структуру головних. Одна - груба, брутальна, інша - ажурна, повна світла” [1, стр 122] (Рис. 2.1.)

Рис. 2.1. «Лаборатории Ричардса Пенсильванского университета» Л.Кан

 

Хоч в основах теорії і  лежить зв'язок з природою, концепція  метаболізму сильно відрізняється  від органічної архітектури та біо-тека, оскільки в останніх наслідування живому не розгорнуті в часі, і, по суті, їх філософія будується на принципах  формоутворення.

Ця архітектурна течія зародилося в кінці 50-х років XX століття. Один з основних її ідеологів, Кіонорі Кікутаке, сформував і якісно реалізував її основні положення. Так, метаболізм виходить з витоків японської будівельної традиції і має чіткий алгоритм її зміни. Перебіг дозволяє «перебудувати» споруди і замінити їх складові відповідно вимогам сучасного світу. Головні особливості архітектурного мови метаболістов це незавершеність, відкритість структури будівлі для «діалогу» з постійно змінюються контекстом міста. [14]

Одним із основоположників теорії метаболістів був Кіонорі  Кікутаке, його погляд на витоки цієї теорії бачимо з поданого нижче інтерв’ю:

“Японці звикли до нерозривності традиції, однієї з основ стійкості нашої цивілізації. Тому і концепція метаболістічної архітектури зводиться до витоків японської будівельної традиції, пропонуючи алгоритм її зміни. Безумовно, непросто коротко визначити все те, про що я розмірковував, створюючи цю теорію. Для мене в понятті «метаболізм» найважливішим була можливість перебудови споруди і заміни її складових відповідно до вимог, які пред'являє наш швидкозмінюваний світ.

Рух метаболістів не був даниною моді і не створювався мною для того, щоб стати її законодавцем. У Європі цей рух перетворилося на модний, а в нашій країні, заснованній на давніх традиціях, він отримав інший розвиток. Для Японії це було питання майбутнього нашої цивілізації. Тому необхідно було враховувати, чи буде потрібна Японії наша концепція. При цьому ми вірили, що такий підхід до архітектури і взагалі до побудови нового мирного суспільства буде корисний для розвитку і інших країн. (Рис. 2.2.)

Рис. 2.2. «Дома-ялини» К.Кікутаке

 

Взагалі, в Японії завжди приділялася особлива увага законам  еволюції тваринного і рослинного світу. Тому природні закономірності стали  однією з основ архітектурного метаболізму. Можливо, по схожим біологічним законам  повинна розвиватися і архітектура. Сучасні технології дозволяють реалізовувати найсміливіші проекти, тому є надія, що досвід метаболістів знайде своє застосування і в ХХI столітті.

Архітектура, в якій не закладена  здатність до передбачення, бачення, не має майбутнього.

Звідки в архітектурі  з'явилося перспективне бачення? З культури - історії країни, місця, суспільства, століттями сформованого життя.

Люди «запрограмовані» на розвиток, а програма розвитку не терпить  хаосу. Тому необхідна методологія. У дизайні вона так само важлива, як компас на кораблі, який потрібен для того, щоб прокласти правильний шлях і безпомилково йому слідувати. Якщо в дизайні немає методології, то, скільки б не була привабливою форма, її дуже важко буде втілити в життя. Перспективне бачення можна іншими словами назвати ідеалом, вираженим в сучасних конструкціях, із застосуванням нових технологій, відповідним вимогам сьогодення. Якщо багато хто захоплюється красивою формою будівлі, то методологію її створення можна вважати успішною. Без методу і логіки в архітектурі настає хаос, її стає важко зрозуміти. У даному випадку творчий процес перетворюється на звичайне створення колажу, що виявляється зовсім не складно, благо ми живемо в століття комп'ютерів. Однак деякі обгрунтовують свої колажі тим, що чим меншою ясністю володіє твір, тим більше в ньому мистецтва. Я б прокоментував такий підхід виразом «продати муху за ціною слона». Вважаю, що гранично складні професійні аспекти треба робити зрозумілими простій людині. " [14]

 

 

 

2. Основні положення  теорії. Ідеї. Принципи. Методи

Метаболізм (зміна, перетворення) - раціоналістичний напрям в архітектурі  другої половини XX в., Прихильники якого  вважали, що архітектура і містобудування повинні грунтуватися не на незмінних  концепціях функції і форми, а  на уявленнях про процес розвитку системи і про змінюваному  просторі. Відштовхуючись від ідеї постійного оновлення суспільства, метаболісти запропонували поєднання  двох структур: стабільної конструктивної основи, подібної деревному стовбуру, і системи осередків, здатних  переміщатися і замінюватися. Метаболізм виник в Японії в 1960-і роки і  вплинув на світову практику[12].

До числа метаболістов відносять Кіонорі Кікутаке (род.1928), Кішо Норіакі Курокава (1934-2007), Масато Отака (род.1923), Арата Ісодзакі (народ.1931), Нобору Кавадзі (народ.1925), Кодзі Камія (нар. 1929) та ін. Під їх вплив потрапив і Кендзо Танге (1913-2005).

Група заперечувала принцип  завершеності архітектурної форми. До структури міста вони застосували біологічне поняття метаболізму - циклічної послідовності стадіям розвитку, якої, як вони вважали, підпорядкована і динаміка людського суспільства. [16]

У своїх статтях Кендзо Танге так ставив для себе архітектурну задачу того часу: «Архітектура, <..>, об'єднує функціональність і виразність, зміст і форму - ці основи основ  з їх власної невід'ємною правдою  і логікою. Об'єднання і злиття їх в органічне ціле, яким є споруда, що відповідає як матеріальним, так і естетичним вимогам, - це і є архітектурне творчість ». «Ми живемо в світі, в якому є сусідами абсолютно несумісне: людський масштаб і масштаб надлюдський, стабільність і мобільність, сталість і мінливість, індивідуальність і знеособленість, обмеженість і універсальність. Це результат розриву між прогресуючою у своєму розвитку технікою і людством як історично сформованим явищем. Це проблема боротьби техніки проти людини, і в нашу епоху завдання архітектора-містобудівника полягає в тому, щоб перекинути між ними міст ... »[4, стр 87]

Концепція метаболічної архітектури  сходить до витоків японської  будівельної традиції і передбачає можливість послідовної перебудови споруди, заміни складових частин згідно з мінливими вимогами. У Японії здавна культивували філософське осмислення життя природи. Тому природні закономірності стали однією з основ метаболізму  у творчості японських, а потім  і європейських архітекторів. Сучасні  технології дозволяють реалізовувати  найсміливіші проекти. Особливостями  архітектурної мови метаболістів стали незавершеність, недомовленість, відносна деструктивність і відкритість структури будинків для діалогу з постійно змінюється середовищем: матеріальними й екологічними потребами людей. Звідси модульна структура будинків-осередків із змінною і як би «зростаючої» композицією.

Метаболісти ввели в архітектурну практику прийом акцентування незабудованих  і неосвоєних просторів за допомогою  символічних просторових структур. При цьому створюється якесь  проміжне простір (мезопростір), яке, відповідно до теорії метаболізму, являє собою відсутню ланку між архітектурою (впорядкованої середовищем проживання) і навколишнім хаосом мінливої природи і міського середовища. Цим метаболісти проклали шлях новим екологічним концепціям сучасної архітектури.

Основні принципи метаболізму:

• Розвиток у часі (будь-яка будівля повинна мати можливість змінювати свою форму та функцію у часі відповідно до людських потреб).

Метаморфічні трансформації (радикальні і не радикальні зміни)

 

• Принцип наслідування архітектурних традицій ( історичне підгрунття)

 

Теорія метаболізму дуже швидко стала відома і в інших  країнах світу. Новим був підхід до архітектури як до постійно змінючогося і розвиваючогося процесу, який схожий з ростом біоорганізмів, що не створює закінчених у часі структур. Метаболізм приділяє багато уваги створенню структури на основі гнучкого використання простору, Метаболісти ведуть активний пошук нової художньої мови архітектури. Ця концепція дала простір і для вираження особистого почерку зодчих, розвитку індивідуальних ідей. Для теоретиків метаболізму головною стала ідея постійної зміни архітектурної композиції, її незавершеності. При цьому вони виділяли стабільні елементи структури: структурний каркас, транспортні вузли та комунікації. Гнучкість таких систем дозволяє реагувати на динаміку розвитку людського суспільства. У 1960-ті роки метаболізм стає провідним напрямком в японській архітектурі. Принцип циклічності і мінливості став застосовуватися і в архітектурі окремих будівель, і в містобудуванні. [2, стр 62]