Історія підприємства, його продукція потужність

 

Малюнок 1

Глазурування 
 Особливості глазурування керамічних виробів пов'язані зі специфікою їх експлуатації і полягають у тім, що шар глазурі або ангоба повинен бути рівномірним, мати достатню товщину, щоб не проглядався черепок, володіти хімічною стійкістю та міцністю.

Для одержання глазурованої поверхні на керамічний виріб наносять сметаноподібну водну суспензію глазурі (шлікер), висушують виріб і обпалюють у печі, при цьому шар глазурі на виробі розплавляється й при охолодженні застигає у вигляді склоподібної плівки.

Глазурі бувають білі й кольорові, прозорі й глухі (непрозорі), блискучі й матові, легкоплавкі й тугоплавкі.

За способами готування глазурі бувають сирі й фритовані. У сирих глазурях глазурний шлікер готують мокрим помелом і одночасним змішуванням нерозчинних у воді компонентів. Розчинні у воді речовини вводити до складу сирих глазурей не рекомендується, тому що при нанесенні глазурного шлікера на вироби розчинні речовини разом з водою усмоктуються у виріб і заданий склад глазурі буде порушений. Якщо до складу глазурі необхідно вводити розчинні у воді речовини, то глазур фритують, тобто вихідні компоненти глазурі попередньо сплавляють, а потім виконують тонкий помел отриманого скла для глазурного шлікеру. Основні характеристики глазурних розплавів і покриттів: температура розливу, в'язкість розплаву, поверхневий натяг, змочувальна здатність і температурний коефіцієнт лінійного розширення (ТКЛР) глазурного покриття.

Температура розливу характеризується точкою повного плавлення глазурей. Вона залежить від їхнього хімічного складу. У глазурей із простим хімічним складом типу моносиліката свинцю початкова точка перебуває близько 400-500 °С. Складні глазурі типу лужних алюмоборосилікатних починають плавитися при температурі 600-650 °С. Для одержання гарного розливу глазурі випал виробу необхідно проводити при температурі, що вище точки початку їхнього плавлення на 400-500 °С, тобто для глазурей із простим хімічним складом при температурі близько 800-900 °С, а для складних - 1000-1100 °С.

Для готування глазурей використовують природні матеріали - кварц, польовий шпат, глини, крейду, датоліт та інші або штучні - соду, поташ, борну кислоту, буру, оксид цинку, вуглекислий барій та ін., що мають у своєму складі оксиди різних елементів, які надають глазурям необхідні властивості.

Для готування сирих глазурей природні легкоплавкі матеріали (датоліт, доломіт, польовошпатовий концентрат, перліт, глину) подрібнюють і збагачують. Відповідно до рецептури ці матеріали змішують із добавками та барвниками й піддають мокрому помелу в кульових млинах до проходження без залишку через сито № 0063. Отриману сиру глазур наносять на вироби. При готуванні фритованої глазурі складові частини глазурі подрібнюють і перемішують, потім варять фриту в обертових печах періодичної або у ванних печах безперервної дії.

Якість фрити, отриманої у ванній печі, значно вища, ніж в обертових печах. Це пояснюється, по-перше, рівномірністю провару маси й однорідністю складу фрити у всій її масі. По-друге, у ванній печі фрита виходить із більш високим ступенем грануляції, гранули мають менший розмір і легше піддаються помелу. Впровадження ванних печей у виробництво фрити полегшує працю робітників і дає можливість механізувати трудомісткі процеси завантаження й вивантаження фрити, поліпшує умови праці й підвищує культуру виробництва.

Отримана гранульована фрита разом із добавками подрібнюється з водою в кульовому млині тонкого помелу і у вигляді глазурного шлікера подається для глазурування виробів.

У виробництві виробів будівельної кераміки глазур наносять на виріб зануренням його в глазур, розпиленням або поливом.

При зануренні виробів у глазурний шлікер волога поглинається стінками виробу, а на поверхні залишається тонкий рівномірний ущільнений шар глазурного покриття, товщина якого залежить від щільності глазурного шлікера й часу перебування виробу в ньому.

При глазуруванні виробів розпиленням глазурну суспензію наносять стисненим повітрям через форсунки або за допомогою дискових відцентрових розпилювачів. За допомогою форсунок вироби глазурують у камерах. Камери встановлюють у розривах транспортних конвеєрів, на яких переміщаються вироби. При цьому форсунки роблять у камері зворотньопоступаьний рух перпендикулярно напрямку руху виробів або круговий і покривають виріб тонким шаром суспензії.

У пневматичних форсунках розпилення відбувається стисненим повітрям. Нанесений на цегли глазурний шар складається з окремих, помітних під мікроскопом часток, що надає глазурному шару рихлість. У процесі випалу на поверхні цегли спочатку створюється сильно розвинутий мікрорельєф з різкими формами, потім у міру сплавки окремих часток глазурі утвориться нерівна поверхня , однак найчастіше грузла глазур не встигає з'єднатися в суцільний шар розплаву й утворити рівне покриття, що визначає утворення рябкуватості та хвилястості на поверхні цегли.

Розпилення глазурі дисковими відцентровими розпилювачами відбувається без стисненого повітря за рахунок обертового руху набору дисків. Глазурна суспензія від вібросита під невеликим надлишковим тиском надходить по трубчастій насадці у встановлений безпосередньо на валу електродвигуна розпилювач, що складається з набору дисків , що обертаються із частотою 2800 обертів за хвилину. Під дією відцентрової сили глазур у вигляді плівки переміщається з безупинно зростаючою швидкістю до периферії диска й скидається в розпиленому виді на виріб. Крапельки, що залишилися в повітрі, засмоктуються циклоном або електростатичним осадителем. Глазурування розпиленням забезпечує рівномірне покриття виробу, причому при нанесенні глазурі на гарячий виріб волога швидко випаровується, що є особливо важливим при глазуруванні необпалених виробів.

Для глазурування лицювальних цегл найбільш ефективним є спосіб поливу. Цегли, що рухаються з великою швидкістю на текстропному конвеєрі, проходять під струменем глазурі, що рівномірно випливає через щілину глазуровочного пристрою. Кількість глазурі, що наноситься на цеглу, регулюють зміною щільності глазурі й швидкістю руху конвеєра. Глазурне покриття, нанесене способом поливу, дуже щільне, без поділу на фракції, без ознак шаруватості.

Після випалу якість поверхні, що полита, значно краще, ніж при нанесенні глазурі методом розпилення - розлив рівний, без хвилястості й рябкуватості. Щоб глазурний шлікер краще прилипав до черепка, до нього вводять клей (наприклад, КМЦ), але в незначних кількостях.

Завантаження і розвантаження печей

Завантажувати вироби лише на справні вагонетки, у яких ходова частина в змозі забезпечити плавний і легкий хід, бокові ножі недеформовані і покриті захисним теплоізоляційним шаром, футеровка не має великих тріщен по швах, не заповнених розчином. Плити етажерочних вагонеток не повинні бути горизонтальними, не мати тріщен, диформації.

Після другого випалу вироби обережно знять з вагонетки, розплавити акуратно з допомогою дерев`яного молотка з набитою резиною і укласти в конвеєр або в дерев`яні ящики, по асортименту. Кожний ряд контейнера або ящика перестилати картоном або щільним папером і направляти сортувальні відділення.

Ящики і контейнера для транспортування виробів повинні бути в справному стані.

При установці виробів в ящики, заповнення їх повинно бути таким, щоб вироби не виходили за край ящика.

Режим випалу і тривалість.

Брак

 

ДЕФЕКТИ ВИПАЛУ
Деформація напівфабрикату, тріщини	Порушений склад керамічної маси, надмірний вміст кварцу або суми лужних компонентів	Провести хімічний аналіз керамічної маси, зробити розрахунок коригування складу, тонко подрібнити коригувальні компоненти і потім провести коригування
Недостатня стійкість покриття виробу до стирання	Недостатній прогрів виробів перед напиленням	Контроль температури нагріву вироби перед напиленням, суворе дотримання всіх режимів роботи установки

 

 

 

4. Живописний цех, асортимент, види декору, палітра фарб, технічне обладнання, потужність цеху, технічна та облікова документація

Декорування фарфорових виробів здійснювати поточним методом на конвеєрних лініях. Кожен член бригади повинен відповідати за якість своєї роботи і контролювати роботу попередніх операцій.

          Транспортери повинні бути оснащені сушильними камерами для підсушки нанесених рисунків і деко лі. При необхідності до сушку призводять в контейнерах.

В живописному цеху повинна бути установлена вітрина з затвердженими зразками.

           При установці виробів на конвеєр живописного цеху становить при допомозі штампа в центрі дна виробів надглазурними фарбами товарний знак заводу,сорт або категорія, групу розділки, ціну виробу. Колір фарби повинен відповідати сорту або категорії відповідно нормативно - технічній документації.

           Фарбу  відповідного кольору готовлять на місці. До фарби добавляють декстриновий клей і розтирають до потрібної конститенції.

          Декстриновий клей готовлять наступним образом: декстрин розтворяють у воді в співвідношенні 1:1 і розмішуючи доводять на водяній бані до кипіння.

          Основними методами надглазурного декорування становить: нанесення деколі, декорування розпиленими фарбами при допомозі аерографа через трафарет, шовкотраферетна печать через сітку, печатанні за допомогою штампа, ручна розпис, нанесення стрічок, відведень, вусиків.

          Основні і допоміжні матеріали,використання для декорування фарфорових виробів.

           Бумага для печатки повинна бути білого кольору, володіти доста точною прочністю  в лажному стані,здатністю добре поглинати  фарбу і вільно переносить її на виріб при переводі рисунку; не мають волокон і ворса.

            Пензлі для надглазурной розфарбовки повинні бути виготовлені із білкового волоса.             

           Пензлі повинні бути  міцною в’язки,волос повинен бути добре промитий до повної очистки від тваринного жира і смоли. держак пензля повинен бути виготовлений із гусячого пера.

           Оборудовання, приспособлення і устройство, пристосовування для декорування виробів повинні бути ретельно виверни і відрегульовані.

           Турнетки повинні бути добре збалансовані і мати легкий плавний хід. Не допускається осьове та радіальне биття турнеток.

 

В живописному цеху повинні бути:

• лінія для декорування методом аерографічної розкраски і нанесення ліній, вусиків і відводки по краю виробу;
• лінія нанесення деколі;
• лінія для декорування з допомогою шовкографії;

• лінії і дільниці для ручного живописного розпису.

Основні та допоміжні матеріали які використовуються для декорування

виробів повинні відповідати вимогам дійсних стандартів.   

Асортимент:

- ваза «Ромашка» - (автор форми В.О. Пилипчук);

- кувшин 2л, - (автор форми В.О. Пилипчук);

- набір чайників - (автор форми В.О. Пилипчук);

- кухоль курортний - (автор форми В.О. Пилипчук);

- кухоль курортний «Куманець» - (автор форми В.О. Пилипчук);

- фруктовниці (велика, середня, мала) - (автор форми Л.О. Пестич,     В.О. Пилипчук);

- набір для чаювання «Самовар» - (автор форми В.О. Пилипчук);

- ваза «Тополя» - (автор форми Л.О. Пестич);

- кавовий набір - (автор форми І. Беркута).

- кувшин «Оса»;

- ваза «Гільза»;

- численні ужиткові предмети : штофи, чашки різних розмірів, салатники, блюда, об’єднані воєнною тематикою до святкування 40- річчя перемоги у Великій Вітчизняній Війні.

Види декору:

• живописний (відноситься розпис виробів, а також нанесення на них часткових або декоративних покрить керамічними фарбами, поливами, ангобами, люстрами. Розпис пензлями або пером);
• механічний (деколь, печать, аерографія, фотокераміка);
• скульптурний (рельєф, контрельєф, ажур, мала пластика).

Палітра фарб

Колір і відтінок фарб після випалу повинний відповідати еталону заводу-виробнику.

Зберігати фарби потрібно в сухих складських приміщеннях або в шафах живописного цеху при температурі не вище +16 С і відносної вологості близько 60-65%.

Керамічні фарби дозволяється застосовувати в виробництві тільки з дозволом, виданим лабораторією, за результатами проби.

Колір і тон випаленої проби фарби повинний відповідати затвердженому образку.

Приготування фарби здійснюється у фарфорових барабанчиках протягом 24-48 годин. 

Технічне обладнання:

• аерографи;
• напівавтомати;
• штампи;
• турнетки.

Потужність цеху – 30 000 одиниць