Історія ландшафтного дизайну. Використання квітів у ландшафтній архітектурі

 

2. Малі архітектурні  форми в ландшафті

Малі архітектурні форми  є основним інструментом створення  ландшафтного дизайну на ділянках садиб. До малих архітектурних форм в  саду належать павільйони, альтанки, містки, перголи, трельяжі, арки, огорожі, вазони, садові меблі, драбини, лавки, садова скульптура, дитячі майданчики, садові каміни, балюстради, бюсти, колони, скульптури, фігури звірів, декоративні колодязі, фонтани, каскади, спортивні майданчики, бані, добудови, тераси, світильники. Вони можуть бути виготовлені з різних матеріалів – дерева, металу, цегли, пластику. Майже всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, а також грають важливу роль в декоративному оформленні саду.

Перголи і трельяжі. Трельяж  – це тонка решітка для рослин, що в’ються. Пергола – ажурна конструкція, що служить опорою для рослин, що в’ються. Це обвиті зеленню навіси, іноді коридори з легких решіток на стовпах або арках. Вони з’явились в Середземномор’ї, де використовувались в якості простих утилітарних опор для виноградних лоз. З часом садівники оцінили їх художній потенціал, перетворивши їх на довершений витвір ландшафтної архітектури. Ці архітектурні споруди виконують декілька функціональних задач:

• Використовуються для вирощування рослин, що в’ються
• Забезпечують необхідне затінення на певних площах
• Розділяють певні частини саду.

Забори і огорожі. Невеликі огорожі (до 1м) можуть використовуватись  у внутрішньому просторі для візуального відгородження різних по функціональному значенню ділянок.

Альтанки і павільйони. Альтанки і павільйони споруджуються  в першу чергу для рекреації, можуть бути закритими і відкритими. Альтанка є дуже важливим композиційним  вузлом в архітектурно-планувальній структурі саду і відіграє важливу роль як елемент декоративного оформлення.

Садові меблі. Садові меблі повинні бути зручними, достатньо  міцними і легкими в використанні і при всьому цьому відповідати дизайну саду.

Вазони. Це один з видів  квіткового оформлення. Можуть мати просту і складну форми.

Містки і дерев’яні  настили використовуються для оформлення декоративних водойм. Містки бувають  пласкі і вигнуті, з перилами і  без.

Альпійські гірки –  один з найбільш привабливих елементів  натурального типу, які повторюють окремі елементи гірського пейзажу, в основу яких входить каміння і невибагливі рослини. Розмір гірки залежить від розміру ділянки.

Під час ландшафтного проектування особливе місце посідає  вода. Будь-яка декоративна водойма  стає чудовою прикрасою садибної ділянки і завжди викликає в людини приємні відчуття і радує своїм видом.

Декоративні водойми  можуть бути найрізноманітнішими за типом: пруди, фонтани, водоспади, каскади, джерельця, в тому числі і сухі.

Каскад, який утворився  перепадом декількох рівнів, що знаходяться один над одним, з невеликою водоймою на початку і замкнутим циклом найчастіше роблять на схилі альпійської гірки. Це може бути невеличке джерельце, що стікає по кількох пласких камінцях або велика кам’яна споруда з багатьма переливами. Являючись частиною композиції „каскад-пруд” і „каскад-джерельце”, каскад є головною домінантою всієї водної композиції – місцем, звідки вода починає свій шлях. Під час його оформлення використовують ті ж самі породи каміння, що і для декорування пруду або джерельця.

Водоспад – це вертикальна  композиція, сформована з каміння  скельних порід, яка складається  з одного або декількох ізливів, розміщених на висоті від 1 до 4-х метрів. Ізливи для водоспадів виготовляються з природного каміння плитняка з  рівною передньою кромкою. Вода з такого каменя буде падати красивим рівним потоком.

Пруд являє собою  штучну водойму глибиною 120-150 см. Дно  і берегова лінія водойми оформлюється різноманітними різновидами порід природного каменя. При оформленні берегової зоно в природному стилі, рослинність може підходити до самої води.

„Сухе” джерело. Великого розповсюдження в оформленні садів  відіграє „сухе” джерело, де вода зображається символічно, за допомогою каміння  і гальки.

 

2.1. Види квіткового оформлення

Головний декоративний елемент саду – це квіти, видове і кольорове різноманіття яких робить безмежними можливості оформлення будь-якого саду, незважаючи на його розміри і екологічні характеристики. Важливо правильно підібрати асортимент квітів, відповідно до естетичних міркувань і умов місця, де будуть розміщуватись квіти.

Згідно до сучасних стандартів покликанням квіткового оформлення є максимальне наближення до природного вигляду насаджень. Рішення цієї задачі найбільш успішно досягається  під час використання в оформленні ландшафтних композицій – масивів, груп, окремих квітучих рослин, об’єднаних композиційним задумом. Однак на практиці в садово-парковому будівництві використовуються й інші види квіткового оформлення. До них можна віднести клумби, рабатки, бордюри, міксбортери, партери, а також спеціальні типи квіткового оформлення: георгінарії, розарії, сирінгарії, альпінарії, перголи, трельяжі, сади безперервного цвітіння.

 

2.2. Устрій квітника

Людське око здатне сприймати  фіолетовий, синій, блакитний, зелений, жовтий, помаранчевий, червоний кольори. Ці кольори знаходяться в певному зв’язку, створюють кольорове коло або кільце. Закону контрастних кольорів відповідають два кольори, що лежать один напроти одного. Наприклад, червоний – зелений, жовтий – фіолетовий. Червоний, жовтий і синій відносять до основних кольорів. Додатковими є зелений, фіолетовий, помаранчевий кольори. Білий, сірий, чорний – нейтральні. Взаємодія основних кольорів з додатковими створюють їх гармонійне поєднання. Нейтральні кольори пом’якшують різкість поєднань. Так, білий колір пом’якшує контрастність, а чорний – підкреслює яскравість барв.

3. Історія клумбових рослин

Дехто вважає, що в Британії висаджувати квіти на клумби вперше почали лише в часи королеви вікторії, коли в моді було все яскраве. Однак в дійсності історія клумбових рослин розпочалась задовго до того, як в 1837 р. Вікторія посіла трон. В ХVI ст. в деяких великих англійських помістях було прийнято влітку виставляти на вулицю кадки з лимонними, апельсиновими і гранатними деревами, рослинами, які використовують таким чином можна віднести до клумбових.

В той же час у Франції  геральдичні щити прикрашали невеликими не квітучими рослинами, а у Версалі  в середині сезону змінювали квіти  на клумбах, що повинно було свідчити про багатство короля.

Однак робити клумби в тому вигляді, в якому ми звикли бачити їх зараз, дійсно почали лише в 20-х роках ХІХ ст.. Законодавці моди на облагороджування садів в XVIII ст. створювали їх в „ландшафтному” стилі; в таких садах були трава, дерева, кущі, каміння і вода, але не було квітів. На початку ХІХ ст. в Англії нове покоління садових архітекторів почало створювати в великих маєтках „квіткові тераси”, і ідея кольорових садів закріпилась в Європі.

Але вирішальну роль в  успіху клубового квітникарства  відіграло появлення нових яскравих теплолюбних рослин, які з середини XVIII ст. стали завозити в Європу з Південної Америки і Південної Африки.

В 1845р. в Великобританії відмінили податок на скло, і всюди  в великих садах почали будувати теплиці. Саме в них почали масово вирощувати розсаду багатьох клумбових квітів, в результаті чого країну охопила „клубова лихоманка”. Стали популярними багато рослин, які в основному вирощують і в наші дні: петунія, бурлачок, пеларгонія, лобелія, кларкія, вербена та ін. Всесвітня виставка 1851р. стала апогеєм „клумбової лихоманки”, яка протривала ще 30 років. Важко сказати, що саме привело до зменшення клумбового квітникарства в великих англійських маєтках на початку ХХ ст. – нестача дешевої робочої сили чи зміна моди. Однак в парках клумби збереглись. Ситуація залишалась стабільною до початку 80-х, коли введення в культуру нових видів і сортів і початок буму в контейнерному квітникарстві знову не повернули інтерес до квітникарства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Закінчення

Сад є перехідним елементом в загальному середовищі, яке оточує людину, від житла до природного середовища. Як естетична частина життя, він є гармонізованим і продуманим елементом ландшафтної архітектури, облагороджує життя людини. Дає їй можливість насолоджуватись прекрасним – красою природи.

Ландшафтна архітектура  і дизайн беруть участь у створенні  єдиної концепції неповторного дому. Будівля і оточуюче середовище є  єдиним ансамблем зі спільною ідеєю, яка заключається у зовнішньому  оформленні будинку. Важливо аби декор будинку гармоніював з оточуючим середовищем. Саме естетичне оформлення ландшафту найсильніше впливає на людину, тому не дивно, що люди завжди виділити сад чимось або вразити стриманою красою. Ландшафтний дизайн – це мистецтво, яке є відображенням культури суспільства, яке його створило.

Малі архітектурні форми  на території, що оточує будинок, не лише прикрашає, а й вирішує практичні  задачі. Основною метою розробки ландшафту  ділянки є досягнення гармонії між  людиною і природою, створення  комфорту.

Зелені насадження очищують повітря, понижають температуру повітря, збільшують вологість повітря. Гармонічно вистроєний ландшафт позитивно впливає на естетичне виховання людини, додають святковості і краси садибі.

Основні тенденції розвитку ландшафтної архітектури і дизайну – це екологічний підхід до проектування. Мета даного підходу заключається в тому, щоб максимально зберегти природний ландшафт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1.Горбачев, В. Н. Архитектурно-художественные  компоненты озеленения городов  : учеб. пособие для худож.-пром. вузов и архит. фак. / В. Н. Горбачев. - М. : Высшая школа, 1983. - 207 с.

2.Залесская, Л. С.  Ландшафтная архитектура : учеб. для вузов / Л. С. Залесская,  Е. М. Микулина. - 2-е изд., перераб.  и доп. - М. : Стройиздат, 1979. - 240 с.

.Кочережко, О. И.  Ландшафтный дизайн вашего приусадебного  участка. Советы дизайнера / О.  И. Кочережко, Н. В. Кочережко. - Ростов н/Д : Феникс, 2003. - 272 с. - ( Все  обо всем).

3.Ожегов, С. История ландшафтной архитектуры / С. Ожегов. - М. : Архитектура-С, 2003. - 232 с. - (Приусадебное цветоводство, сад и огород).

.Павленко, Л. Г. Ландшафтное  проектирование. Дизайн сада / Л.  Г. Павленко. - Ростов н/Д : Феникс, 2005. - 192 с. - (Строительство и дизайн).

4. Газоны. (Научные основы интродукции и использования газонных и почвопокровных растений). – М., 1977. – 217 с

5. Деревья и кустарники, розы и сирени. / Под ред. академика АН БCCP Н.В. Смольского. – Мн., 1968. – 310 с.

6. Кирильчик Л.А. Зеленая архитектура. // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1963. - № 8. – С. 11 – 18.

7. Кирильчик Л.А. Принцесса цветов. //Сельское хозяйство Белоруссии. – 1964. - № 5. – С. 35 – 39.

8. Кирильчик Л.А. Весна в саду. // Наука и жизнь. – 1976. - № 4.– С. 23 – 27.

9. Кирильчик Л.А. Основы современного устройства газонов. - Мн., 1978. – 340 с

10. Кирильчик Л.А., Лакум А.В. Пионы — ведущие орнаментальные многолетники. – Мн., 1978. – 410 с.

11. Кирильчик Л.А. Осенний сад. // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1978. - № 9. – С. 14 – 20.

12. Маргайлик Г.И. Памятники зеленой архитектуры. // Лесное хозяйство. – 1966. - № 6. – С. 3 – 5.

13. Маргайяик Г.И. Ассортимент декоративных растений для озеленения пришкольных территорий. – Мн., 1972. – 420 с.

14. Маргайлик Г.И., Кирильчик Л.А. Встречи с природой. – Мн., 1974. – 280 с.

15. Многолетние цветочные растения. / Под ред. академика АН БССР Н.В. Смольского. – Мн., 1972. – 265 с.

16. Смольский Н.В., Кирильчик Л.А. Зеленый ковер в сквере. // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1968. - № 3. – С. 2 – 6.

17. Смольский Н.В., Маргайлик Г.И. Основные аспекты озеленения. //Родная природа. – 1976. - № 1. – С. 11 – 15.

18. Стойчев И.В. Парковое и ландшафтное искусство.– София, 1960. – 320с.